tag:blogger.com,1999:blog-14272149373892227022024-03-13T09:44:16.698+02:00Українська СумщинаСайт Української Громади СумщиниOpen Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.comBlogger92125tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-59961181226921234412012-10-21T20:16:00.003+03:002012-10-21T20:16:58.243+03:00Олег Тягнибок: «При нинішній ситуації в державі «третіх сил» бути не може»<span style="text-align: justify;"><b><span style="color: #cc0000; font-size: large;">«При нинішній ситуації в Українській державі «третіх
сил» бути просто не може. Ці вибори – це вибори між білим і чорним, між
перспективою побудови Української національної держави або поверненням до
комуно-совєцької країни. В цій ситуації потрібно ще до виборів чітко заявляти:
або ти будеш у більшості з об’єднаними силами опозиції, або з владою». Про це
заявив 20 жовтня голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок,
виступаючи в Луцьку.</span></b></span><br />
<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><b><span style="color: #990000;">Під час зустрічі з лучанами в Палаці культури міста
Луцька несподівано багато запитань лучан стосувалося партії «УДАР». Волиняни
просили пояснити їм «дивну» позицію нібито нової «третьої сили» – партії
Віталія Кличка, котрий заявляє, нібито він – в опозиції, в той час як окремі
представники Партії регіонів кажуть, що збираються сформувати коаліційну
більшість з кандидатами від «УДАРу». Ці сумніви ще більше посилилися після того,
як 19 жовтня Віталій Кличко не з’явився на підписання угоди про створення
опозиційними силами майбутньої коаліції в новому парламенті…</span></b><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><b><span style="color: blue;">Відповідаючи на цей блок запитань, Олег Тягнибок
зауважив, що поважає Віталія Кличка як спортсмена і пишається його перемогами.
Однак наголосив: спорт і політика – це зовсім інші речі. І закликав громаду уважніше придивитися до
дій депутатів від «УДАРу» та списку тих, кого веде Кличко до Верховної Ради.
«Фракція «УДАРу» в Київській облраді входить до складу більшості на чолі з
Партією регіонів. Вона у повному складі голосувала за обрання головою Київської
облради члена Партії регіонів Олександра Сталінолєновича Качного. То скажіть,
як наприклад, голосуватиме у парламенті керівник фракції «УДАРу» у Київській
облраді Артур Палатний, особистий друг Віталія Кличка?» – запитав Олег
Тягнибок.</span></b><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><b><span style="color: #073763;">Також лідер ВО «Свобода» повідомив лучан, що у
списку партії «УДАР» є чимало одіозних фігур, які є відвертими українофобами.
«За спиною Кличка до парламенту хоче пробратися депутат Верховної Ради Криму
Сергій Куніцин, який відверто виступає за державний статус російської мови. Під
номером 17 в «УДАРі» значиться Едуард Гурвіц – мер Одеси, який особисто
відкривав пам’ятник одному з найлютіших ворогів України – Катерині ІІ. А під
39-им місцем в «УДАРі» заховався Михайло Фабрін – представник «Русского
єдінства». То кого ж підтримуватимуть ці діячі у Верховній Раді? Чи будуть
вони, приміром, виступати проти Ківалова і Колесніченка?»</span></b><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><b><span style="color: #990000;">Схвально відреагували лучани на ряд програмних тез
ВО «Свобода», зокрема про прийняття закону «Про імпічмент Президента» і
відставку уряду Азарова-Тігіпка-Табачніка у повному складі, проведення
люстрації влади, заборону продажу українських земель, добровільно-примусове
повернення вкрадених олігархами коштів із офшорних зон, повернення у власність
держави стратегічних підприємств, зміну Податкового кодексу за принципом
«великий бізнес – великі податки, малий бізнес – малі податки», повернення з-за
кордону українських заробітчан тощо.</span></b><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><span style="color: #660000;">У зустрічі взяв участь і єдиний кандидат від
об’єднаних сил опозиції у Володимир-Волинському виборчому окрузі №19 Євген
Мельник. Він ознайомив присутніх із проблемами свого округу – як у сільській
місцевості, так і в містах, зокрема розповів про непросту ситуацію, яка
склалася на шахтах у Нововолинську у зв’язку з прихватизацією енергетичних
підприємств «данєцкими» олігархами.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><span style="color: #660000;">По закінченні зустрічі з лучанами Олег Тягнибок та
Євген Мельник виступили у «прямих ефірах» телекомпанії «Аверс» та Волинського
телебачення, відповівши на численні запитання волинян у студію.</span><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Прес-служба Волинської обласної організації</span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Всеукраїнського об’єднання
«Свобода»,</span></i><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">098-779-78-18<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Юрій Сиротюк</span></i><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Прес-служба</span></i><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">ВО "Свобода"</span></i><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">«20» жовтня 2012 року</span></i><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-7053119006642214242012-10-19T12:55:00.006+03:002012-10-19T12:55:44.392+03:00У Києві проукраїнські сили підписали угоду про створення коаліції у Верховній Раді VII скликання<br />
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
<b><i><span style="color: #cc0000; font-size: large;">«Угода про створення проукраїнської коаліції в
майбутньому парламенті є запорукою швидких і рішучих змін з метою усунення від
влади режиму Януковича, подолання наслідків його правління та проведення
всеосяжних докорінних змін у суспільно-політичному та соціально-економічному
житті держави на користь українців. Про це заявив лідер Всеукраїнського
об`єднання «Свобода» Олег Тягнибок за підсумками підписання політичної угоди
про створення коаліції у Верховній Раді України VII скликання.</span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
Олег Тягнибок підкреслив: незважаючи на ідеологічні
суперечності, опозиції все ж вдалося досягти домовленості про ухвалення у
майбутньому парламенті першочергових законопроектів. Йдеться про наступні
невідкладні заходи:<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– не допустити внесення президентом Януковичем змін до
Конституції України, які мають на меті обрання глави держави у парламенті та
ліквідацію права українців на всенародні президентські вибори. Не голосувати за
відповідні зміни до Основного Закону України.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– ухвалити закон України про порядок імпічменту
президента та створити Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань
усунення президента Януковича від влади. Розпочати процедуру імпічменту чинного
глави держави.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– здійснити усі можливі заходи з метою формування
справедливого та незалежного правосуддя в Україні, дотримання прав і свобод
громадян та звільнення політичних в’язнів, зокрема, лідера опозиції Юлії
Тимошенко та Юрія Луценка.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– ухвалити закон України про відкликання народного
депутата України. Проголосувати за встановлення кримінальної відповідальності
для тих народних депутатів, які голосують за інших парламентарів. Скасувати
недоторканність для Президента, народних депутатів і суддів.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– скасувати Закон «Про засади державної мовної
політики», як антиконституційний, такий, що розколює суспільство, та ставить
під загрозу державний статус і розвиток української мови.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– продовжити мораторій на продаж землі до 1 січня 2016
року та ухвалити необхідні закони, спрямовані на захист селян-власників землі.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– скасувати чинний Податковий кодекс, який знищує основу
середнього класу – приватне підприємництво. Ухвалити Кодекс економічного
зростання, який передбачає запровадження лише 7 податків замість чинних 135,
створення максимально сприятливих умов для ведення малого та середнього
бізнесу.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– скасувати антинародну «пенсійну реформу»
Януковича-Азарова-Тігіпка, яка призвела до підвищення пенсійного віку.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– ухвалити справедливу пенсійну реформу, що
передбачатиме єдиний для всіх порядок нарахування пенсій та ліквідацію
спеціальних пенсій для високопосадовців. Забезпечити європейські стандарти
якості життя українських громадян, заробітної плати, соціального та пенсійного
забезпечення.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
– забезпечити підписання та ратифікацію Угоди про
Асоціацію з Європейським Союзом, включно зі створенням зони вільної торгівлі,
створити умови для запровадження безвізового режиму з країнами ЄС. Денонсувати
зрадницькі «Харківські угоди».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
Очільник «Свободи» заявив: <i>«Ми не тільки
подолали скепсис тих, хто говорив, що опозиція не зможе домовитися про спільну
боротьбу проти режиму Януковича, але – що найважливіше – підготували пакет
законопроектів, які негайно буде внесено до Верховної Ради наступного скликання
і за які проголосують усі народні депутати від об’єднаних сил опозиції. Таким
чином ми зможемо подолати данню хворобу українського парламентаризму – затяжні
«спікеріаду» і «коаліціаду», а одразу ж візьмемося за реальні дії»</i>.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 6.0pt;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;">Прес-служба
Всеукраїнського об’єднання «Свобода» 067-441-46-01 </span></i></b><i><span style="font-size: 9pt;">«19» жовтня 2012 року<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 3.0pt;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;"> <a href="http://twitter.com/vo_svoboda" target="_blank"><span style="color: blue;">twitter.com/vo_svoboda</span></a> Skype: Yuriy.Syrotyuk</span></i></b><i><span style="font-size: 9pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-77332451336304575412012-10-16T18:08:00.006+03:002012-10-16T18:08:57.810+03:00ІНСТРУМЕНТ Є. ПОТРІБНІ НАШІ РУКИ
<br />
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: large;">Але
ж і справді – бувають сльози, солодкі на смак. Не тільки тому, що це сльози
ворогів – а я, вже вибачте, на тлі нинішнього становища країни відмовляюся від
горезвісної «гнучкості», тому так і кажу: ті, хто нині «довбає» опозицію, а,
значить, підтримує злочинний режим, вони нам з вами, шановні громадяни – вороги.
І не станемо підшукувати більш м'яких слів. Медіа-слізки в міркуваннях щодо
процесу досягнення домовленостей між об'єднаною опозицією «Батьківщина» і
УДАРом приємні, бо вони свідчать про зовсім протилежне тому, що нам намагаються
запропонувати як «інформацію». Вони свідчать про те, що процес взаємодії
опозиційних сил набуває реальних обрисів. І це – добре. Але вже, звичайно, не
для режиму та його обслуги.</span></b><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">У
неділю з'їзд УДАРу прийняв рішення про відкликання своїх висуванців у 26
мажоритарних округах на користь кандидатів від Об'єднаної опозиції, які там балотуються,
і ще в шести округах – на користь само висуванців, які мають на думку УДАРу
реальні шанси на перемогу, і які не є ставлениками режиму. У понеділок – відбувається
з'їзд «Батьківщіни» на таку ж тему. Попередньо анонсовано звільнити для
завоювали на місцях симпатію «ударівців» навіть не 22, про що йшла мова раніше,
а 26 округів. Коли починаю працювати над цими нотатками, з'їзд «Батьківщини» не
закінчився. І, строго кажучи, у політика, політолога, журналіста, якщо він
поважає свою професію та ім'я, немає ніяких підстав повідомляти про результат.
І як вам у світлі цього «ряснеющіе» заголовки: </span><span lang="EN-US" style="color: #333333; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">“</span><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Сьогоднішній з'їзд опозиції обурив «фронтзмінців»</span><span lang="EN-US" style="color: #333333; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">”</span><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">? Щось і справді вже
сталося? Ах, ні, це УНН у короткій, не несучої ніяких фактів, інформації,
посилається на горезвісне «обізнане джерело», власне, навіть не кажучи, що саме
звідти «витекло». «У згуртованих лавах опозиції – черговий скандал». А це про
що? А, про те, що «Свобода» на своєму недільному ж з'їзді повідомила, що
знімати кандидатури на користь УДАРу не буде, та й УДАР цього «Свободі» не
пропонував. Найцікавіше, що так воно і є, але от, знаєте, без скандалу.
Оскільки «Батьківщина» і «Свобода» своїх кандидатів-мажоритарників погодили
набагато раніше, округи розділені, і якщо «Батьківщина» сьогодні віддає якісь
округи УДАРу, то не за рахунок узгоджених зі «Свободою». І «Свободі» скандалити
нічого. І, зауважте, вона аж ніяк не скандалить, тому що член політради Андрій
Іллєнко в телеефірі ТВі спокійно заявляє: «Мені не хотілося б, щоб виглядало,
що «Свобода» має якісь претензії до УДАРу. Будь ласка, якщо вдасться домовитися
з «Батьківщиною», ми тільки «за», і тільки будемо аплодувати обома руками».
Тільки, знаєте, інформацію від ТВі та інших непідконтрольних медіа, в країні,
як відомо, намагаються зробити все менш доступною. Так, щоб вона «тонула» в
хльостких заголовках про «скандали», яких ніхто не бачив, але, тим не менш, це
звучить, це покликане відкластися у підсвідомості виборця.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тим
часом, на недільному з'їзді лідер «Свободи» Олег Тягнибок – не співає дифірамби
УДАРу, і взагалі, «свободівці» абсолютно справедливо нарікають партії Кличка,
що приєднатися до опозиційного альянсу, в тому числі, відразу ж розділивши округи
між трьома силами, слід було б раніше. Але якщо уважно слухати, про що йде
мова, стає зрозумілим, що на чільне місце поставлено щось вагоміше. З'їзд
«Свободи» схвалює текст угоди, запропонованої «Батьківщиною». Ось, як
починається цей текст: «Враховуючи, що режим Януковича створює реальні загрози
існуванню незалежності України, Всеукраїнське об'єднання «Свобода», об'єднана
опозиція «Батьківщина» і партія УДАР домовляються з метою повернення України на
демократичний європейський шлях розвитку і відсторонення президента Януковича
від влади сформувати за результатами парламентських виборів 28 жовтня 2012
коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України 7-го скликання».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">У
запропонованій «на трьох» угоді – перерахування першочергових завдань для потенційної
коаліції. Недопущення внесення змін до Конституції з метою обрання президента в
парламенті; розробка і прийняття закону про імпічмент; створення слідчої
комісії з питання відсторонення Януковича від влади; початок процедури
імпічменту; вжиття заходів по визволенню політичних в'язнів; прийняття закону
про відкликання народних депутатів; скасування депутатської недоторканності;
закон про суто особисте голосування нардепа; скасування Пенсійної реформи;
продовження мораторію на продаж землі; приведення в порядок податків – скорочення
їх кількості до розумних і реальних семи. І ще багато чого, що негайно
необхідно країні. Нам з вами. А не якійсь конкретній одній партії.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">І
ось, нехай кожен з нас сьогодні скаже самому собі: що важливіше, те, що над
емоціональна «свободівка» Ірина Фаріон обізвала УДАР «попсою», або що знайшлися
реальні, досить популярні політичні сили, які готові співпрацювати в ім'я
перерахованих вище «гарячих» питань? До того ж – роблячи для нас, виборців,
голосування більш зрозумілим, не воюючи один з одним, не плутаючись один у
одного під ногами в тих же мажоритарних округах, а по списках – залишаючи нам
вибір симпатій, тому що все одно обіцяють об'єднатися для досягнення цілей, в
інтересах нормального українця?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А
ось і перша, поки недокладна, але офіційна інформація зі з'їзду «Батьківщини».
Олександр Турчинов повідомляє, слово стримано, «Батьківщина» поступилася УДАРу своїми
висуванцями в 26 округах. Справу зроблено.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Цікаво
було б глянути на людину, яка підписується в Інеті «Роман Шрайк, durdom.in.ua,
засновник сайту». Тому що він – із цих самих чарівних «торопижек», яких я згадувала
на початку заміток, його професія (питання, яка?..) дозволила йому напередодні,
не чекаючи результатів з'їзду Об'єднаної опозиції, констатувати: «можна зробити
висновок, що узгодження зірвалося» . А втім – перебільшую, ніяк не цікаво
дивитися на «засновника дурдому». Тому що зрозуміло: кого б і як би не знімали
партії, рушивши по шляху коаліційності, йому і таким завжди буде як
«констатувати», що в опозиції нічого не вийшло, на жаль і ох, навіть, мовляв,
шкода їх ... Це ж він напередодні, за результатами з'їзду УДАРу, написав, що
кличковці зняли тих, хто й справді непрохідний, тобто нікчемний. Стоп, а нумо,
за хвіст та на сонечко! Адже якщо поступилися місцями за рахунок людей, дійсно
менш популярних, ніж представники Об'єднаної опозиції, – то це не спадлючили,
не «на тобі, Боже, що мені негоже». Це якраз те, що лежало в основі
домовленості, поступившись «своїм», поступитися більш сильному. Тим більше що
дуже цікаво – не встиг Турчинов оголосити про поступки УДАРу в 26 округах, як
на сайті Обком з'явилася коротенька інфа з довжелезним заголовком «Батьківщина»
десь знайшла 26 кандидатів, яких не шкода пожертвувати УДАРу». Тобто рівно в
тому ж, у «скиданні шлаку», звинувачують другу договірну сторону. Смішно? Але ж
і справді, смішно. А значить – приємні ці псевдо слізки.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Чи
не занадто зациклююся на тому, що так чи інакше, але можна назвати «партійними
іграми»? Кого, мовляв, там на кого міняють по прізвищах, нам-то що за користь
... А ось і ні. Користь якраз – нам. Тому зараз спеціально і не хочу чекати
детальної інформації та псевдо інформації про де – правдивих дещо спірних
обмінах, де – реальних образах реальних кандидатів (кожен любить себе, але ...
іноді доводиться встати вище цього), а де і брехні з натяком на «скандал». Ось
це вже – дійсно, суто внутрішньопартійні справи.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А
ми – про себе, про громадян. Давайте, шановні читачі-співрозмовники, згадаємо,
яку претензію в першу голову ми з вами виставляли опозиційним силам. Що
отримавши в 1991-му незалежність з антикомуністичним акцентом, що з неба звалилася,
вітчизняні демократи так змагалися один з одним, що напхали у владу купу тих же
комуняк. Що в 2004-му, отримавши перемогу безпрецедентно, з рук буквально
повсталого народу, колишні опозиціонери почали грати один з одним в «бірюльки»
(треба і нам віддати належне, ми не виростили справжніх структур громадянського
суспільства, щоб зі спробою настановити Януковича в прем'єрському кріслі,
влаштувати владі Майдан, пам'ять була свіжа, вистачило б і короткого). Ми
обурено спльовували, коли на президентських виборах-2010 демократи ж
розтягували голоси один у одного. І підле «противсіхство» було не тільки
навмисно вкинуте у вітчизняну сукупну свідомість, але мало ґрунт – саме на
неприйнятті роз'єднаних демократичних сил воно могло прорости. І зараз,
зізнаємося собі, від бажання активно брати участь у виборах (і бути готовим
відстояти їх результати, може, дуже дорогою ціною) багатьох відштовхувало те ж
саме, бо розбиратися в «букеті опозиціонерів» не дуже тягне, огидно дивитися на
гризню.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Так
ось він, шанс. Перший крок. Історія – вона не тільки мучить, але і вчить. На
даному етапі, гірка історія янучарства, дечому, але навчила тих, хто вирішив
виставити загальний фронт, щоб виборцю було ясно: якщо ти за режим – ось тобі
регіонали-пакращувачі, комуністи (за сумісництвом, олігархи), і деяка дрібнота
типу Королівської-Ющенко, що явно відноситься до сателітів режиму. А якщо ти
проти – ось тобі ті, хто теж категорично проти режиму, але РАЗОМ. І перед
обличчям цього шансу, право, соромно «прогуляти» голосування, або вважати, що
«голосувати нема за кого». Тут, деякі політологи, по гарячих слідах встигли
впасти в міркування: ніяких «прибавок» опозиції зміна одних на інших не
принесе. А спробуємо прикинути варіант, коли як раз принесе. Якщо виборець,
перед фізіономією загального нашого ворога-режиму, не буде замислюватися про
принади того чи іншого кандидата-мажоритарника, а просто – віддасть голос за того,
кого залишили в списках після узгодження. На війні – як на війні. Ти – «наш»,
або «не наш». Більше того, здається, щось можуть виграти і
опозиціонери-списочники. Те, що їх сили не воюють один з одним «за крісла для
своїх особистих дуп», підвищує довіру виборця.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Є,
звичайно, питання. Де гарантія, що нинішня опозиція, саме три сили, що
погодилися не заважати один одному, а в Раді сьомого скликання безкомпромісно
прибирати від влади залишки режиму, будуть діяти саме так, і той же УДАР,
приміром, пройшовши в Раду, не зрадить потенційну демократичну коаліцію? Ніякої
стовідсоткової гарантії немає. А за життєвими паралелями? Наприклад, ви
зустрічалися з дівчиною «на предмет одружитися», поки що вона викликає у вас
довіру своїми словами і діями. Але та сама стовідсоткова гарантія, що вона не
дурить вас спеціально, і не є зрадницю та аферисткою, у вас є? Ото ж бо. Так
що, на всяк випадок не одружуватися ні на кому й ніколи? Та й
зачинаючи-виношуючи дитину, незважаючи на УЗД-дослідження, чи є у батьків
беззастережно стовідсоткова гарантія, що на світ з'явиться здоровий фізично,
добрий і розумний чоловічок? Стовідсоткової, на жаль, немає. Так що, не
зачинати дитинку взагалі? ..<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Скажімо
так, де зі скрипом, де – через силу, де – прориваючись крізь наклеп – нині три
опозиційні колони своїми діями додають собі відсотків довіри у розсудливих
людей. Продовживши метафору, скажімо так, «результати УЗД» в плані дослідження
на здатність об'єднати зусилля, стають більш обнадійливими.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">І
– нам більш ніж саме час відмовитися від посттоталітарного вантажу: дивитися на
політичні сили під час виборів як на якесь шоу змагання прізвищ, і наших чисто
особистих, відірваних від реальних потреб країни, симпатій. У цивілізованих
країнах, які несуть посттоталітарного вантажу (або зуміли по-справжньому
скинути його, як Німеччина після Третього Рейху, або країн «соціалістичного
табору»), люди нормально сприймають напередодні виборів політичні сили не як «симпомпончиків»
з розважальної програми або небожителів, перед яким потрібно або схилятися, або
не сприймати їх. Політична сила там – це інструмент. Для досягнення цілей, визначених
суспільними групами. Регіонали своїми діями обурили і обурюють всю країну. І
тому – у нас дуже широка група громадян із загальними інтересами. І ось, три
політичні сили пропонують себе для реалізації цих наших інтересів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-indent: 14.2pt;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Ось
він, інструмент. Справа – за нашими руками. Які зуміють його використати, та й
не дозволять йому, вже вибачте за мимовільний каламбур, «ламатися».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Вікторія АНДРЕЄВА,
«ОРД» </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><a href="http://ord-ua.com/2012/10/15/" title="Нажмите для просмотра архива за день"><span style="color: darkblue;">15</span></a>.<a href="http://ord-ua.com/2012/10/" title="Нажмите для просмотра архива за месяц"><span style="color: darkblue;">10</span></a>.<a href="http://ord-ua.com/2012/" title="Нажмите для просмотра архива за год"><span style="color: darkblue;">2012</span></a> 21:36<span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"> </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">http://ord-ua.com/2012/10/15/instrument-est-nuzhnyi-nashi-ruki/</span></i><i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-91118905719465539592012-10-14T11:33:00.000+03:002012-10-14T11:33:08.521+03:00ДАІ заблокувало проїзд у Київ автобусів зі свободівцями. Натомість МВС супроводжує колони з «братками»<b><i>У
ніч з 13 на 14 жовтня 2012 року у Київ з різних обласних центрів у супроводі
ДАІ виїхали десятки автобусів з особами спортивної статури всередині. Подібну
колону бачили полтавські свободівці, які на знак протесту проти перешкоджання
проїзду полтавської делегації на з’їзд ВО «Свобода» та Марш боротьби
заблокували трасу Харків-Київ поблизу Полтави.</i></b><br />
<div class="MsoNormal">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Ще
напередодні в Інтернеті з’явилася інформація про те, що полтавські перевізники
відмовляються надавати автобуси для поїздки 14 жовтня до Києва на Марш Боротьби,
присвячений 70-річчю Української Повстанської Армії, пояснюючи це тиском з боку
правоохоронних органів.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
За
словами власників автобусів, напередодні їм особисто зателефонував начальник
ДАІ в Полтавській області і погрожував, що забере в них ліцензії, якщо ті
повезуть свободівців до Києва, хоча договори на перевезення пасажирів із
перевізниками були укладені заздалегідь.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Усе
ж за північ полтавські свободівці виїхали на Київ сімома мікроавтобусами. Однак
у Супрунівці (передмістя Полтави) о 1 годині 30 хвилин їх зупинили
співробітники ДАІ і під різними приводами заборонили здійснювати рейс на Київ:
фара подряпана, не достатньо документів для перевезення пасажирів тощо.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Усе
це один до одного нагадує події листопада 2004 року, коли даішники під
будь-якими надуманими приводами, а також залякуючи й шантажуючи водіїв
автобусів намагалися перешкодити поїздкам громадян на Помаранчевий майдан до
Києва.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Роман
Чабановський, голова Полтавської міської організації ВО «Свобода», зазначив:
«Шантаж і залякування – це єдине, на що спроможна нинішня влада та її
прихвосні. Своїми діями, ці українофобські чиновники вкотре показали, як вони
бояться українців-націоналістів, а особливо свободівців. Враховуючи той факт,
що через два тижні відбудуться вибори до Верховної Ради України, можна з
упевненістю заявити, що «Свобода» – для них основний конкурент».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Роман
повідомив, що полтавські свободівці вийшли з автобусів і організованою колоною,
вигукуючи гасла й речівки, рушили по трасі Полтава-Київ. Машини ДАІ, як тільки
вони наближаються, від’їжджають далі.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Нагадаємо,
що раніше тернопільські перевізники повідомили, що працівники МВС чинять тиск
на них та забороняють везти свободівців на Марш Боротьби, присвячений 70-річчю
УПА, який відбудеться у Києві на Покрову, 14 жовтня. Аналогічно до Сум, Полтави
і Львова, міліція погрожує підприємцям на Тернопіллі податковими перевірками та
позбавленням ліцензій, якщо ті врешті-решт наважаться везти націоналістів до
столиці.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Варто
наголосити, що завтра, 14 жовтня, по завершенні Маршу Боротьби в Києві відбудеться
ХХV З’їзд Всеукраїнського об’єднання «Свобода». З’їзд «Свободи» збереться о
18:00 у Синій залі Будинку кіно (вулиця Саксаганського, 6) (<a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033415/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033415/</span></a>).
Таким чином «Свобода» вбачає в тиску міліції на перевізників перешкоджання
«Свободі» у здійсненні політичної діяльності, оскільки серед людей, які 14
жовтня мають приїхати до Києва, значна частина є делегатами З’їзду об’єднання.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Нагадаємо,
що раніше про відмову надавати націоналістам автобуси для поїздки до Києва 14
жовтня на Марш Боротьби, присвячений 70-річчю УПА повідомили перевізники з
Полтавщини, Сумщини, Закарпаття та Львівщини, мотивуючи це тиском із боку
обласного керівництва правоохоронних органів (<a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033545/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033545/</span></a>, <a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033542/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033542/</span></a>,<a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033513/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033513/</span></a>).<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
14
жовтня 2012 року у 70-у річницю УПА Всеукраїнське об'єднання
"Свобода" проведе Марш боротьби в Києві. Вимоги учасників маршу:
повернути звання Героїв України Степанові Бандері та Романові Шухевичу, визнати
боротьбу ОУН-УПА національно-визвольною боротьбою Української нації та
проголосити 14 жовтня – День створення УПА – державним святом.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Учасники
маршу вийдуть із гаслами захисту національних, соціальних, історичних та
громадянських прав українців. Збір учасників маршу о 14.00 біля пам'ятника
Тарасові Шевченку, де відбудеться віче, після якого центральними вулицями
Києва пройде Марш Боротьби. Після проведення маршу – святковий концерт на
Михайлівській площі, в якому візьмуть участь провідні українські рок-гурти та
виконавці: "Кому Вниз", "Вій", "Орест Лютий",
"Фліт", Павло Нечитайло ("Пропала грамота") (<a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033476/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033476/</span></a>).<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;">Прес-служба
Всеукраїнського об’єднання «Свобода»</span></i></b><b><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9pt;"> </span></i></b><b><i><span style="font-size: 9pt;">067-441-46-01</span></i></b><b><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9pt;"> </span></i></b><i><span style="font-size: 9pt;">«14»
жовтня 2012 року</span></i><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;">Skype:
Yuriy.Syrotyuk</span></i></b><i><span lang="EN-US" style="font-size: 9pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-27827987604164377932012-10-13T13:48:00.001+03:002012-10-13T13:48:07.009+03:00У Сумах міліція погрожує перевізникам, які везуть націоналістів на Марш Боротьби в Київ<br />
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: #990000; font-size: large;">13 жовтня 2012 року сумські перевізники
повідомили, що міліціянти забороняють їм везти свободівців на Марш Боротьби,
присвячений 70-річчю УПА, який відбудеться у Києві на Покрову, 14 жовтня.
Міліція погрожує підприємцям ліцензійними та податковими перевірками, якщо ті
врешті-решт наважаться везти націоналістів до столиці. Вчора про відмову
перевізників від надання «Свободі» автобусів для поїздки до Києва на Марш
Боротьби повідомили на Львівщині:</span><span style="font-size: small;"> (</span><a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033513/" style="font-size: 12pt;"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033513/</span></a><span style="font-size: small;">).</span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12pt;">Сьогодні близько 11 години ранку до
секретаря Сумської міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»
Юлії Левченко подзвонив перевізник, з яким була домовленість про виїзд сумських
націоналістів у Київ на святкування 70-річчя УПА. <i>«Перевізник
схвильованим голосом запитав, хто ми є та з якою метою їдемо до столиці. Після
моєї відповіді водій повідомив, що з ранку мав розмову з міліціянтами, які
передали йому негласний наказ свого керівництва про не допущення сумських
активістів ВО «Свобода» до Києва на Марш УПА. Перевізнику пригрозили:
якщо він усупереч вказівкам усе ж таки вирішить везти бандерівців у столицю, у
нього почнуться ліцензійні та податкові перевірки. На цьому занепокоєний водій
закінчив розмову»,</i> – зазначила Юлія Левченко.</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<i><span style="font-size: 12pt;">«Такі дії міліції вкотре свідчать про те,
що страху цієї гнилої влади перед українськими націоналістами та Маршем
Боротьби вільних людей у Києві немає меж. Знову починаються репресії та тиск на
перевізників, які допомагають націоналістам та небайдужим українцям з усіх
куточків України потрапити на свято УПА. Влада розуміє, що сили націоналістів
стрімко ростуть, вони набирають міць. чим більше буде нас – тим страшніше буде
можновладцям за свою шкуру і свої міністерські крісла. Вони вже бояться наших
мирних зібрань, бо люди висловлюють свій гнів і своє невдоволення під
міськрадами, облрадами усіх куточків нашої держави. І це надає націоналістам ще
більше сил, бо ми розуміємо, що не все ще «схоплено» у цих покидьків. Їхній
страх – ознака того, що вони зараз сидять на дуже хитких стільцях, які в будь
яку хвилину під гнівним натиском українського народу можуть рухнути до
долу»,</span></i><span style="font-size: 12pt;"> –
заявив голова Сумської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко.</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12pt;">Сумські націоналісти підкреслюють: <i>«<b><span style="color: #cc0000;">Цьогорічний
Марш Української Повстанської Армії буде показовим, бо він покаже весь біль і
гнів українського народу, обличчя спротиву проти нових, «данєцкіх» окупантів,
що намагаються поставити на коліна та зганьбити всю українську націю. Історія
показує: хто б не намагався загарбати і тримати нашу рідну землю та людей у
режимі – завжди отримував грубу відсіч та запеклу боротьбу небайдужих українців
за свою, Богом дану землю</span></b>».</i></span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12pt;">Нагадаємо, що 14 жовтня 2012 року в 70-у
річницю УПА Всеукраїнське об'єднання "Свобода" проведе Марш Боротьби
в Києві. Збір учасників Маршу – о 14:00 біля пам'ятника Тарасові Шевченку, де
відбудеться віче. По завершенні зібрання розпочнеться Марш Боротьби, що пройде
центральними вулицями Києва.</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12pt;">Після проведення Маршу – святковий концерт
на Михайлівській площі, в якому візьмуть участь провідні українські рок-гурти
та виконавці: "Кому Вниз", "Вій", "Орест Лютий",
"Фліт", Павло Нечитайло ("Пропала грамота") (<a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033476/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033476/</span></a>).</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<span style="font-size: 12pt;">Минулоріч на традиційний Марш УПА везти
націоналістів до Києва за наказом ДАІ відмовилися чернігівські перевізники (<a href="http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/024837/"><span style="color: blue;">http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/024837/</span></a>).</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="text-align: justify;">
<b><i><span style="font-size: 12pt;">Прес-служба Сумської обласної організації </span></i></b><b><i><span lang="RU" style="font-size: 12pt;">ВО </span></i></b><b><i><span style="font-size: 12pt;">«Свобода» </span></i></b><span style="font-size: 12pt;">«13» жовтня 2012 року</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-35032167013691790202012-10-13T13:39:00.001+03:002012-10-13T13:39:22.693+03:00Кирило Куликов – зрадник, що поквапився
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYtT-pn3BlblY7biod35Nh0bx_tnk_IzXOvGh-PGs3tuYpfpwQp_m5XEUPTP5Qi9E9LkIbe6TDAWvTV0mFNcU8qo4gxxxF4qAqBt_gTw8DHVb6XqS1hBrjA5j3E_Asl73Z4Yjpu3Ze520/s1600/134kulikov.jpeg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="214" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYtT-pn3BlblY7biod35Nh0bx_tnk_IzXOvGh-PGs3tuYpfpwQp_m5XEUPTP5Qi9E9LkIbe6TDAWvTV0mFNcU8qo4gxxxF4qAqBt_gTw8DHVb6XqS1hBrjA5j3E_Asl73Z4Yjpu3Ze520/s320/134kulikov.jpeg" width="320" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<!--[endif]--><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">В кінці виборчої кампанії найбільш смішний
час настає тоді, коли аутсайдерам стає страшно від перспективи розборок щодо
розкрадених грошей «спонсорів», що наближаються. Першою здали нерви у
Королевської, яка вже пропонує судити соціологів за низьку «оцінку» власного
рейтингу. Приємна істерика. Ще приємніше дивитися на фізіономію Єфремова. Але з
Королівською все просто і паскудно. Гроші вкрали, тепер страшно. Є, однак,
випадки ще більше мерзенні. Коли не витримують нерви у провокатора або «крота».
Зараз нерви не витримали у Кирила Куликова, людини яка висунута партією «Удар».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">В даному випадку абсолютно не важливе минуле Куликова,
навіть те, що він – «тушка» по життю, що голосував за призначення Пшонки
генпрокурором і тому подібне. Наймерзенніше полягає в тому, що людина, яка всіляко
демонструє близькі стосунки з Кличком, зараз абсолютно відкрито його зраджує.
Причому, зраджує вельми поспішно, ще навіть не дочекавшись довгоочікуваного
мандата.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Про те, що Банкова буде «мочити» Кличка, який несподівано
вирвався вперед, було відомо давно. І навіть відомо за якими напрямами. Боксер
Мазурок, Бакай, вбивство «Рибки». Вкидання «поганок» буде масовим і, як притаманно
«регіоналам» – тупим і марним. Смішно чути від бандитів нинішніх звинувачення в
нібито бандитизмі 20-річної давності на адресу людини зі світовою славою і
незаплямованою навіть для пуританської Німеччини репутацією. А звинувачення у
вбивстві «Рибки», якби навіть і відповідали дійсності, зараз могли б взагалі
зіграти «в плюс». Бо якщо одного бандита чоловік вбив, то є надія, що і
нинішніх бандитів «упокоїть». Так от, масовий злив регіонального «компромату»
на Кличка очікувався давно. Але навіть для нас було дивним, що першим, хто цей
«компромат» опублікував був «соратник» Кличко – Куликов. Причому, особлива
підлість полягає в тому, що Куликов приписав авторство цієї «компри» Об'єднаній
опозиції. Що також легко прочитати як бажання Банкової стравити між собою
Об'єднану опозицію і «Удар».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Отже, що ж опублікував у своєму блозі на «Українській
правді» Куликов? Наводимо текст.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; mso-outline-level: 1;">
<b><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-font-kerning: 18.0pt;">“Об’єднані
опозиціонери” знайшли вбивцю з “Каравану” (або по Марку Твену “Як я балотувався
у губернатори”. Частина І)<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">До мене звернувся журналіст, якого за матеріальну
винагороду попросили розмістити матеріал, згідно з яким, за спиною вбивці з
“Каравану” стоїть… кандидат в народні депутати по 212 Дарницькому виборчому
округу Кирило Куликов, якого висунула політична партія Віталія Кличка “УДАР”.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: 3.0pt;">
<span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">У листі журналіста, зокрема, йдеться:<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">“</span></i><i><span lang="RU" style="color: #252525; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">высылаю часть документа,
относящегося к личности нашумевшего в ТЦ “Караван” стрелка. Документ
составлялся не мной, но, … обладая обширными знаниями как относительно
отечественного криминалитета, так и политикума, могу подтвердить значительную
часть данной информации</span></i><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">”.<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Мені, як людині яка мала досвід роботи в правоохоронних
органах, здається, що документ складений колишнім працівником правоохоронних
органів, який має велику фантазію, але при цьому є власником не дуже великого
розуму.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: 3.0pt;">
<span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Додаю текст статті, яка була підготовлена
до друку:<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">“За попередньою інформацією Мазурок Ярослав Теодозійович,
13.06.1974 р. н., народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, має
судимість за ухилення від військової служби. Але в своїх біографічних даних, у
тому числі й на інтернет-ресурсах він неодноразово зазначав, що після
закінчення школи проходив військову службу в сухопутних військах Республіки
Узбекистан колишнього СРСР. Цікаво те, що 18-річчя Мазурок Я.Т. відмітив
у 1992 р., коли вже за межи України для проходження військової служби
українські громадяни не направлялися (за виключенням випадків відправлення
миротворчих сил згідно процедури, визначеної існуючим законодавством).<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Така фальсифікація відносно військової служби Мазурку
Я.Т. була потрібна не тільки для самоствердження та розширення можливостей працевлаштування,
але й для подальшого пояснення підстав, за якими відбулося його знайомство з
відомим сьогодні в український політиці Куликовим Кирилом Борисовичем, який
саме у час, вказаний Я. Мазурком як термін проходження військової служби в
Узбекистані, навчався у Москві у Вищому Краснознаменному інституті військових
перекладачів на факультеті “міжнародна журналістика” (готував фахівців для
Головного розвідувального управління МО СРСР). За легендою особисте знайомство
Мазурка Я.Т. та Куликова К.Б. відбулося під час стажування останнього (з
урахуванням стадії закінчення військових дій у Афганістані у південних
республіках СРСР стажувалося багато курсантів, які в подальшому робили свою
кар’єру у ГРУ МО).<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Куликов Кирило Борисович, народний депутат від
“НУ-НС”, колишній керівник бюро Інтерполу в Україні під час першого керування
МВС Юрієм Луценко, кандидат у народні депутати від політичної партії “УДАР
Віталія Кличка”. До речі, в офіційних автобіографіях Куликов К.Б. не згадує
повну назву військового закладу, в якому навчався, а саме – “військових
перекладачів”.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">За деякими припущеннями, що мають підтвердження,
Куліков К.Б. співпрацював з “лужниківською” ОПЗ, а після повернення в Україну
був одним з їх активних представників, створивши декілька різних фондів, які
фактично були кришою для “лужниківців” на території України. В першу чергу вони
– у тому числі й шляхом рейдерських захоплень – брали під власний контроль
систему українських обленерго. Відомо, що свої дії на території України вони
координували з керівництвом Російського акціонерного товариства “ЕЭС России”.
Керував цим процесом Макс Курочкин, вбитий у 2007 році снайпером. Слід
враховувати, що на момент вбивства Курочкина Куликов К.Б. вже не працював у
системі МВС, але беззаперечно мав надійні й впливові зв’язки.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Також відомо, що переїзд наприкінці 90-х років до
Києва Мазурка Я.Т. пов’язаний з переїздом у столицю Марченка Юрія
Олександровича, 04.05.1957 р.н., який свою комерційну діяльність розвивав на
кошти, здобуті незаконним шляхом і вкладав їх у діяльність комерційних
структур, що функціонували у м. Києві. Мазурок Я. чи був особистим охоронцем
Марченка Ю.О., чи то забезпечував охорону його комерційних структур.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Довідка. Марченко Юрій Олександрович, 04.05.1957 р.н.,
народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області. За наявними даними
значиться:<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">– на 2005 рік – засновником ПП “АЙ ті ДЖІ” (ЄДРПОУ –
33399293), юридична адреса: м. Київ, вул. Басейна, 6-А. Вид діяльності – інші
види оптової торгівлі.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">– на 2008 рік – за тією ж юридичною адресою (!) –
засновником ПП “Максимум Трейд” (ЄДРПОУ – 33939443). Види діяльності – оптова
торгівля паливом, виробництво коксу, продуктів нафто перероблення та ядерних
матеріалів.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">– на 2010 рік – співзасновником товариства
індивідуальних забудовників “Золоче” (ЄДРПОУ – 26437007).<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Крім того проведеними заходами встановлено, що
Марченко Ю.О. ще з самого початку незалежності зрозумів доцільність поєднання
кримінального бізнесу з політикою. Так, у 1993 році він, представляючи Народний
рух України В’ячеслава Чорновола, реєструє Комсомольський міський осередок
(Полтавська область) цієї політичної партії й згідно з документами особисто
очолив вказаний осередок (Св.N1/882 від 24.11.1993р). Ця територія на той час
знаходилась під контролем ОЗГ “Європейці” (м. Прилуки), які контролювали близько
семи центральних областей та користувалися підтримкою тієї ж російської ОЗГ
“Лужниківці”. До речі, пізніше, коли почався суттєвий похід кримінальних
авторитетів у велику політику, керівники “Європейців” подалися після так званої
“помаранчевої революції” до лав БЮТ, тримаючи під контролем у тому числі
частину паливно-енергетичного ринку (газ, газовидобування, постачання,
переробка й вироблення палива, контрабанда продуктів паливно-енергетичного
ринку).<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Є інформація, що Кирило Куликов співпрацював із фірмою
“Europa Capital Management A.S.”, підконтрольною лідеру “Європейців”, народному
депутату від БЮТ Валерію Дубилю. Ця фірма разом зі “словацькою” компанією “VS Energy”,
яку контролював російський бізнесмен К. Григоришин, за допомогою політичного
лобіювання Віктора Медведчука та братів Суркісів формували підконтрольну собі
систему обленерго та інших підприємств паливно-енергетичного комплексу.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Ці рейдерські захоплення відбувалися не без відома та
не без участі керівника ДУСі Ігоря Бакая, допоміжним ланцюгом якого у
фінансово-технічних оборудках й був вище зазначений Марченко Ю.О., який ані за
фахом, ані за наявністю фінансових ресурсів просто не міг самостійно займатися
таким затратним бізнесом на такому рівні. Але ж відомо, що в окремі періоди на
фірмі Марченко Ю.О. офіційно працювало всього 2 працівника.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Згаданий раніше Марченко Ю.О. мав зв’язки по бізнесу й
спільні бізнес-схеми з Ігорем Бакаєм.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Існують підстави вважати, що, займаючись таким
бізнесом, Марченко Ю. О. потребував озброєну охорону, яку б виконувала довірена
особа. Такою особою, враховуючи спільний переїзд Марченко Ю. та Мазурка Я. до
Києва, є всі підстави вважати саме Мазурка Ярослава Теодозійовича. Крім того
багато що вказує на те, що Мазурок Я.Т. не тільки постійно тренувався боксом,
тримаючи себе у добрій фізичній формі, але й пройшов нелегальну спеціалізовану
військову (бойову) підготовку, досвідчений у користуванні зброєю, особливо на
коротких дистанціях (що в першу чергу притаманно особистим охоронцям).<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">В свою чергу звертає на себе увагу той факт, що нібито
офіційно Марченко Ю. та Мазурок Я. за невстановлених особистих причин
розійшлися приблизно у 2006 році. Це може свідчити про наступне:<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">а) з-за відсутності І. Бакая скоротилися та/або
змінилися існуючі раніше бізнес-схеми Марченка Ю., він змінив стиль життя та
щоб не привертати зайву увагу відмовився від особистої охорони (але це не
заважало час від часу їм підтримувати стосунки);<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">б) Марченко Ю. “публічно” розірвав відносини з
Мазурком Я. для того, щоб в подальшому мати змогу використовувати його по своїх
справах та дорученнях без будь-якої прив’язки один до одного.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Слід зауважити, що, користуючись службовим становищем,
Кирило Куликов як керівник Національного бюро Інтерполу в Україні зняв по
системі Інтерпола червону картку відносно колишнього керівника ДУСі – Ігоря
Бакая, який після 2004 року знаходився у міжнародному розшуку, перебуваючи у
Росії, та на майно й активи якого було накладено арешт. Відразу після зняття
Куликовим червоної картки Бакай з’являється в Україні, розпродає власне майно,
виводить свої активи з України та повертається до Росії. Через 10 днів після
зняття червоної картки (коли Ігор Бакай вже вирішив всі свої фінансові справи в
Україні), Куликов знову об’являє в міжнародний розшук пана Бакая. Крім того
відомо, що боксерську кар’єру брати Клички починали саме завдяки підтримці й
інших фінансових домовленостей з Ігорем Бакаєм. За деякою інформацією,
попередня домовленість І. Бакая та братів Кличків передбачала вкладання в них
коштів на підготовку та міжнародну розкрутку, за що Клички повинні були
виплачувати І. Бакаю до 50% отриманих ними гонорарів до 2011 року. Але, скоріш
за все, всі домовленості сплутала у 2004 році “помаранчева революція”, Кличко
“засвітилися на “Майдані”, демонструючи міжнародну підтримку своєю присутністю.
Після чого вони заснували власну компанію, яка займалася та займається
організацією боїв Кличків, у тому числі – визначенням й розподілом гонорарів та
інших фінансових виплат без посередників. Можна припустити, що таким чином
Клички не дотримались домовленостей з І. Бакаєм та між ними залишились не
вирішенні фінансові питання. Не виключено, що дії Кирила Куликова вже тоді були
скоординованими з братами Кличко в залік існуючих між ними та Ігорем Бакаєм на
той момент фінансових відносин.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Встановлено, що й на даний час Віталій Кличко
підтримує зв’язки з Ігорем Бакаєм, його братом – Олегом, а також із Юрієм
Луценко.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Необхідно відмітити, що Кирило Куликов тривалий час
ніяк не пов’язував себе ані з Кличками, ані з політичною партією “УДАР Віталія
Кличка”. Довгі роки він був членом “НУ-НС”, членом “Народної Самооборони”, крім
того з 08.2010 р. – членом Єдиного Центру (Віктора Балоги). Залишаючись у
фракції “НУ-НС”, він на своєму офіційному сайті вказував належність до
маловідомої політичної партії “Вперед, Україно!” (не плутати з партією Наталії
Королевської “Україна – Вперед!”). Й лише у парламентський кампанії цього року
він був висунутий партією “УДАР Віталія Кличка” в якості безпартійного по
мажоритарному округу N212 (м. Київ, Дарницький район).<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але не слід виключати, що ініціатором вище згаданого
переїзду до Києва Марченка Ю.О. та Мазурка Я.Т. був не Марченко, який розумівся
на бізнесі й мав кошти, а Мазурок Я.Т. – завдяки своєму
кримінально-боксерському минулому та знайомству з Палатним Артуром Леонідовичем
(близька до Кличків людина, один з лідерів політичної партії “УДАР”). За
існуючою інформацією, Артур Палатний на початку 90-х років був одним з
авторитетів у кримінальному середовищі Києва, приймав участь у долі братів
Кличко, а також співпрацював з Ігорем Бакаєм.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тому вірогідно, що А. Палатний в пошуках надійної у
кримінальному бізнесі людини запропонував Мазурку Я.Т., знаючи про його
тісні зв’язки з Марченком Ю.О., переїзд до Києва та подальшу співпрацю,
познайомивши Марченка Ю.О. з І. Бакаєм.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Слід відзначити, що в березні цього року (2012 р.)
лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко в ефірі “5 каналу” під час
інтерв’ю зробив заяву стосовно головних причин й умов, які заважають об’єднанню
“Громадянської позиції” з політичною партією “УДАР Віталія Кличка”. Серед цих
умов А. Гриценко крім іншого назвав наступне:<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">“З партії Кличка повинні піти люди з кримінальним
минулим”.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">На перемовах (</span></i></b><b><i><span style="color: #252525; font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">між
Гриценко та Кличко – примітка</span></i></b><b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">) Анатолій Степанович вимагав від Кличка виключити зі
списку партії “УДАР” кримінального авторитета Артура Палатного. Як відомо,
Палатний є особистим другом Віталія Кличка – саме Палатний привів у 1992 році
братів Кличків у бригаду Віктора Рибалко – “Рибки”, яка займалася рекетом на
київських ринках. Саме Палатний познайомив Кличка з одіозним олігархом Ігорем
Бакаєм. Й самі Клички не приховують, що “Рибка” та Бакай були їх спонсорами.
Відомо, що Палатний є одним зі спонсорів виборчої кампанії Кличка.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">“Питання про зв’язок Палатного та Кличка – це головна
перепона на шляху об’єднання “Громадянської позиції” та “УДАРу”.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Окремі видання також повідомляли, що люди з оточення
Анатолія Гриценка підтверджували, що лідер “Громадянської позиції” наполягав на
виключенні Артура Палатного з “УДАРу” не тільки заради об’єднання двох політичних
сил на парламентські вибори, але й на випадок підтримки з боку “Громадянської
позиції” Віталія Кличка у разі його участі у виборах мера Києва.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Пізніше, 4 травня 2012 року, у журналі “Власть Денег”,
N17, Артур Палатний давав власне інтерв’ю, намагаючись згладити ситуацію й
звести її до наклепу з боку конкурентів. Але слід зацитувати одне питання та
його відповідь з цього інтерв’ю:<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">“</span></i></b><b><i><span lang="RU" style="color: #252525; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Но то, что Кличко сотрудничали с
Бакаем, вы отрицать не будете? Правда, что их познакомили вы?<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span lang="RU" style="color: #252525; mso-ansi-language: RU; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">– Было смешно
читать, когда написали, что я познакомил Игоря Бакая с братьями Кличко. Я лично
знаком с Бакаем, но произошло это знакомство в 1999-м или 2000-м на крестинах
Егора, старшего сына Виталия.</span></i></b><b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">”<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Вище зазначена інформація дає підстави вважати, що дії
Мазурка Я. могли бути навмисними та спланованими, щоб підсилити соціальну
напругу в суспільстві.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><i><span style="color: #252525; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">В будь-якому разі зазначена інформація дає підстави
стверджувати про існування лінії зв’язків Мазурка Я.Т. через Марченка Ю.О. з
представниками політичної партії “УДАР Віталія Кличка”.<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Цікавий текст, чи не так? На самого Куликова там по
суті і компромату ніякого немає. Навпаки, якийсь флер загадковості присутній.
Тут тобі і елітний військовий навчальний заклад і натяки на якесь відношення до
афганської війні. Зате присутнє головне – ім'я Кличко зв'язується з
«Караванським стрільцем» – Мазурком. Після цього вкидання у мене особисто
з'явилися підозри відносно того, що вся ця історія зі стріляниною –
«постанова». Швидше за все – від знятого початку і до невідомого нам поки
кінця. Дивні безкровні вбивства з незрозумілої зброї з властивостями
«галактичного лазера». Мовчання щодо похорону 2 з 3 убитих охоронців. Змонтований
і несподівано швидко вкинутий в ефір відеозапис. Навіть місцезнаходження
гаража, в якому Мазурок нібито майстрував свою суперзброю навівало певні
спогади. Тому що саме в гаражі на вулиці маршала Гречка перебувала
«лабораторія» «зброяра Шульца», в миру Мельниченка, який нібито виготовив
«ствол» з якого був застрелений Валерій Прищик. Взагалі, враження, що сценарій
«Караванського побоїща» писали кілька людей, один з яких – старий убозівець із
переплутаними спогадами.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але повернемося до Куликова. Чи розуміє Кличко, що
наявність в «Ударі» подібних провокаторів може докорінно змінити ставлення
виборця до всієї партії? Чи розуміє Кличко, що Куликов зараз вже відкрито
працює проти самого Кличка? Чи розуміє Кличко, що саме завдяки таким
провокаторам як Куликов, єдиний фронт опозиційних сил проти чинної влади може
так і не стати справжнім фронтом?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Відповідь на це може дати майбутній з'їзд «Удару».
Якщо провокатори типу Куликова на ньому будуть зняті з виборів – значить
розуміє. Якщо ні – то Кличко продемонструє власну залежність від украй
сумнівних типів, що може поставити хрест на його політичній кар'єрі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Станіслав Речинський,
«ОРД»» </span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><a href="http://ord-ua.com/2012/10/13/" title="Нажмите для просмотра архива за день"><span style="color: darkblue;">13</span></a>.<a href="http://ord-ua.com/2012/10/" title="Нажмите для просмотра архива за месяц"><span style="color: darkblue;">10</span></a>.<a href="http://ord-ua.com/2012/" title="Нажмите для просмотра архива за год"><span style="color: darkblue;">2012</span></a> 2:59<span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ord-ua.com/2012/10/13/kirill-kulikov---potoropivshijsya-predatel/?lpage=1">http://ord-ua.com/2012/10/13/kirill-kulikov---potoropivshijsya-predatel/?lpage=1</a></span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-79750411607305402182012-10-10T21:30:00.002+03:002012-10-10T21:30:26.740+03:00«Свобода» презентувала пакет першочергових економічних ініціатив, які націоналісти мають намір ухвалити у Верховній Раді 7-го скликання<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1Uj31Q6iVU-rrobhRCp_sngSZvOHdRYZJ6kRGZFkj49w1LM9WZ0plgQwggX9sWvKpDOa1ap-oLRUISJQFIBXIKEg9IM2wWrFR14YVCu9omcGuwPB8IAhZpZt6oYXXkz7HKg5tgMlsyNo/s1600/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80+%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80.JPG" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg1Uj31Q6iVU-rrobhRCp_sngSZvOHdRYZJ6kRGZFkj49w1LM9WZ0plgQwggX9sWvKpDOa1ap-oLRUISJQFIBXIKEg9IM2wWrFR14YVCu9omcGuwPB8IAhZpZt6oYXXkz7HKg5tgMlsyNo/s320/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80+%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80.JPG" width="320" /></a></div>
<div class="MsoNormal">
<b><i><span style="color: #cc0000; font-size: large;">10
жовтня 2012 року Всеукраїнське об’єднання «Свобода» презентувало пакет
першочергових економічних ініціатив, які націоналісти мають намір ухвалити у
Верховній Раді 7-го скликання. У заході взяли участь лідер Всеукраїнського
об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок, керівник Аналітичної служби ВО
«Свобода» Юрій Левченко, народний депутат, міністр економіки опозиційного
уряду, член ВО «Свобода» Олександр Бондар.</span></i></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;">Зокрема, презентовано 6 законопроектів,
підготованих фахівцями ВО «Свобода» на чолі з народним депутатом України
свободівцем Олександром Бондарем: «<b><span style="color: #990000;">Про ліквідацію приватних монополій</span></b>», «<b><span style="color: #990000;">Про
приватизацію державного майна</span></b>» (нова редакція), «<b><span style="color: #990000;">Про примусову легалізацію
капіталу та рахунків у банках, що перебувають та зареєстровані за кордоном</span></b>»,
«<b><span style="color: #990000;">Про спрощений режим реєстрації малого та середнього підприємництва через
установи банків</span></b>», «<b><span style="color: #990000;">Про ліквідацію дефіциту бюджету Пенсійного фонду</span></b>», «<b><span style="color: #990000;">Про
заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення</span></b>». <u><span style="color: #660000;">Усі законопроекти
виконані з урахування законотворчої техніки і не суперечать Конституції
України</span></u>.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;">Фахівці «Свободи» відзначають:
необхідність ухвалення закону «<b><span style="color: #990000;">Про ліквідацію приватних монополій</span></b>» зумовлена
тим, що концентрація засобів виробництва в руках приватних монополій призводить
до відсутності конкуренції, збільшення цін на роботи, товари та послуги,
відсутності зростання зарплат працівників, мінімізації сплати податків. Такий
стан речей зумовлено тим, що чинне законодавство чітко не встановлює обмежень
щодо концентрації капіталу в приватних руках. Законопроект «Свободи» дає
визначення поняття монопольного становища та передбачає добровільну відмову
приватних монополій від частини своїх об’єктів (що перевищує межу 25%). У разі
відмови – примусовий механізм передачі у власність Фонду держмайна усього майна
приватної монополії.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;">Нова редакція закону «<b><span style="color: #990000;">Про приватизацію
державного майна</span></b>» зумовлена низкою факторів. Насамперед тим, що чинне
законодавство з питань приватизації застаріло, адже держава дозволяє
приватизацію стратегічних підприємств. Державне майно розподіляють наближені до
влади олігархи – за зниженими цінами та «в одні руки». Тож, у державній
власності залишаються здебільшого збиткові підприємства, а сам процес
приватизації супроводжується занепадом окремих підприємств і навіть цілих
галузей національної економіки. Нова редакція закону «Про приватизацію
державного майна» передбачає: заборону приватизації стратегічно важливих
об’єктів, внесених до переліку заборонених до приватизації; заборону
приватизації державного майна без реальної конкуренції між покупцями; заборону
продажу держмайна юридичним особам, які мають монопольне положення на
відповідному ринку.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;"> «Свобода» вважає за необхідне
ухвалення закону «<b><span style="color: #990000;">Про примусову легалізацію капіталу та рахунків в банках, що
перебувають та зареєстровані за кордоном</span></b>», адже щороку Україна втрачає мільярди
гривень від переведення прибутків власниками українських підприємств до податкових
«чорних дір». За роки незалежності з України виведено й сховано в офшорах понад
167 мільярдів доларів. Ця сума перевищує обсяг вітчизняного ВВП за 2011 рік
(165,2 млрд. доларів) та більш ніж удвічі перевищує обсяг державного боргу
України (60 млрд. доларів). Основні положення законопроекту, розробленого
фахівцями «Свободи» для подолання цього явища: легалізація капіталів
здійснюється протягом трьох місяців з дня набуття законом чинності; режим
добровільної відмови від реєстрації в офшорних зонах з наступною державною
перереєстрацією (при цьому 50% від суми, поверненої в Україну з офшору,
сплачується до Держбюджету, а 50% інвестується у підприємства на території
України). У разі відмови майно і права власності підприємств, зареєстрованих у
податкових «чорних дірах», переходять до держави.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;">Законопроект «<b><span style="color: #990000;">Про спрощений режим
реєстрації малого та середнього підприємництва</span></b>» передбачає, що для реєстрації
підприємства необхідно буде лише 5 довідок повідомного характеру замість
нинішніх 17 реєстраційних. Ухвалення цього закону стимулюватиме розвиток
української економіки під час глобальної економічної кризи, стимулюватиме
розвиток середнього класу, який становитиме не менше ніж 60% від працездатного
населення, сприятиме формуванню потужного пласту заможних, освічених та
соціально активних громадян.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;">Необхідність ухвалення законопроекту «<b><span style="color: #990000;">Про
ліквідацію дефіциту бюджету Пенсійного фонду</span></b>» зумовлена тим, що підвищення
пенсійного віку майже не зменшило навантаження на пенсійну систему (зокрема,
економічний ефект не перевищив 2 млрд. гривень, що становить лише 3% дефіциту
Пенсійного фонду (26 млрд. гривень)). Головними причинами дефіциту Пенсійного
фонду є наявність в України таких явищ як «спецпенсії» та тіньовий ринок праці
(майже 40% ринку). «Свобода» пропонує обмежити максимальний розмір пенсій для
громадян (не більше 5 мінімальних розмірів пенсій) для солідарної пенсійної
системи; у разі, якщо пенсія більша, до Пенсійного фонду сплачується внесок у
розмірі 100% від суми, яка перевищує 5 мінімальних розмірів пенсій. Для отримання
права на державне пенсійне забезпечення фізичні особи, що отримують заплату «в
конвертах», а також громадяни України, що працюють за кордоном, можуть
зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності та сплачувати єдині
внески до Пенсійного фонду.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="font-size: 12pt;">Одним із найважливіших законопроектів для
Верховної Ради 7-го скликання має стати закон «<b><span style="color: #990000;">Про заборону торгівлі землею
сільськогосподарського призначення</span></b>». Адже селянин, якому продаж
землі дозволить одноразово одержати порівняно невелику суму коштів за свій пай,
при теперішньому зубожінні села за короткий час залишиться і без землі, і без
грошей. У разі зосередження значних земельних ресурсів у руках одного власника
кількість робочих місць буде зменшено, а селяни отримають конкурентів у вигляді
мобільних «кочових» бригад. Зрештою, підприємства великих землевласників будуть
зареєстровані за межами села, що призведе до скорочення податкових надходжень
до місцевого бюджету. Більшість сільськогосподарських земель контролюватимуть
великі міжнародні корпорації, що створюватиме суттєві проблеми для внутрішньої
державної регуляторної політики. Законопроект ВО «Свобода» передбачає заборону
торгівлі землею сільськогосподарського призначення. Продаж землі
сільгосппризначення буде можливий тільки державі в особі спеціально
уповноваженого органу. Громадяни України зможуть мати у власності землю
сільськогосподарського призначення, набуду ними законним способом (розпаювання,
спадщина за законом).<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;">Прес-служба
Всеукраїнського об’єднання «Свобода» 067-441-46-01 </span></i></b><i><span style="font-size: 9pt;">«10» жовтня 2012 року<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;"><a href="http://twitter.com/vo_svoboda" target="_blank"><span style="color: blue;">twitter.com/vo_svoboda</span></a> Skype: Yuriy.Syrotyuk</span></i></b></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-25514912106654945742012-10-10T08:07:00.005+03:002012-10-10T08:09:37.999+03:00ПРОСТОТА - КРАЩЕ ЗЛОДІЙСТВА<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjv0IyegMSuxQ-kB8FZfLlUDH7K_SJOE0ngCNEe-teWMkhyphenhyphenCgu2OfG4FYEgQIgJqIVBM6NJVF4SnpPQRfVZJskz5WNkMwdW3qTLJ8p-bqHB0AglPsqhWLi0xCPBtbcdJCHY1XTUeOwAnno/s1600/sejatelllli.jpeg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="230" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjv0IyegMSuxQ-kB8FZfLlUDH7K_SJOE0ngCNEe-teWMkhyphenhyphenCgu2OfG4FYEgQIgJqIVBM6NJVF4SnpPQRfVZJskz5WNkMwdW3qTLJ8p-bqHB0AglPsqhWLi0xCPBtbcdJCHY1XTUeOwAnno/s320/sejatelllli.jpeg" width="320" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; mso-outline-level: 1;">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: large;">«Добридень, так за
кого ми голосуємо? Хто у нас наш?»</span></b><span style="color: #333333;">. Ще одна сусідка задає мені це питання.
Питають часто, знаючи, що маю відношення до політичній журналістики. </span><b><span style="color: #990000;">Називаю
номери, під якими в бюлетені справжня опозиція, 19 – «Батьківщина», 11 –
«Свобода»</span></b><span style="color: #333333;">. Але сусідка махає рукою: «Це ми добре знаємо, тут ми без варіантів –
тільки так. Ви скажіть, що робитимемо з іншим бюлетенем, з мажоритарниками, у
нас же виходить, опозиціонер на опозиціонері?» Київ, виборчий округ № 212. Вже
другий раз згадую його у своїх нотатках, і повірте, не тому, що сама буду
голосувати тут. Політологи відносять цей столичний округ до цікавих, вказуючи,
що в мікрорайонах Осокорки-Позняки-Харківський масив, де в новобудові живе
багато молодих, думаючих людей, і відсутній класичний контингент «хрущовок»,
традиційно «пролітають» усілякі «януковичі». Думати про це приємно. Але тим
небезпечніше плутанина з самоагітацією мажоритарників, спритно і нахабно
маскуються під якусь опозицію. Думається, по країні можна нарахувати багато
варіантів подібного маскараду. Отже, говорити є про що. І головне – стає
зрозумілим, чого, якої інформації, буквально як повітря не вистачає людям на нинішніх
виборах. Страшно, якщо ця інформація запізниться, а то й взагалі не дійде до
адресатів.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Я розповідала, що тут, в 212-му, самовисуванець (який,
за деякими відомостями, користується підтримкою влади) Богдан Гребенюк на своїх
барвистих плакатах відверто брехав, вказуючи, що «опозиція здає округ без бою»,
і ось він змушений йти у якості опозиціонера-«самоучки». Брехня полягала в
тому, що на окрузі висунутий узгоджений кандидат від опозиції. Гребенюк брехав
відверто, і, треба розуміти, нічого йому за це не було. Але минуло кілька
тижнів, і видно щось змінилося в особистісних пріоритетах влади по відношенню
до округу. Ось він – опозиціонер! Ігор Баленко. Що ви, який там регіонал!
Самовисуванець. Власник мережі супермаркетів «Фуршет», ресторанів «Козак Мамай»,
ТЦ «Ритм», мережі магазинів «Галерея мод», мережі готелів, і ще багато
чого-багато чого гарненького, що дозволяє йому бути мультимільйонером і займати
74 місце в списку найбагатших людей України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Зрозумійте вірно, я, як у старому анекдоті, не за те,
«щоб не було багатих, а за те, щоб не було бідних». І злочини в тому, що досить
заможний бізнесмен вирішив самовисунутись в парламент, і боротися за симпатії
виборців – немає. Злочин є в іншому. У тому, що натрапила на агітаційний намет,
на якому коротка і конкретна напис: «Ігор Баленко. Перший опозиціонер». Нічого
не розумію (і не я одна, всі виборці округу). Перший – за рахунком? За яким
рахунком, у яких територіальних масштабах, хто вважав і оголошував результати?
У країні що, пройшов конкурс серед опозиціонерів, і Баленко в його рамках переспівав,
перетанцював інших, отримавши «золото», або вже не знаю, в результаті яких
вимірів, продемонстрував журі, що у нього найдовший «опозиційний орган»?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Практично у всіх цивілізованих країнах в законах про
рекламу (мова йде про просування на ринок товарів і послуг), є поняття
недобросовісної реклами, яка заборонена. Є вислів «презумпція невідповідності
дійсності». До несумлінності реклами віднесені й випадки, коли рекламуючі
повідомляють: «наша зубна паста – найкраща», або «наш шампунь – шампунь номер
один». Тобто якщо не проводилося якогось реального конкурсу між усіма виробниками
даного товару, і рекламований продукт не зайняв на ньому першого місця, то
рекламщики мають право розповідати, чим і як добре пропоноване, але не
стверджувати, що воно «номер раз». Непогано б, якби подібне правило стосувалося
передвиборної реклами. Хвали себе, але не бреши, не став без жодного «конкурсу»
на перше місце. А зробиш так – будеш покараний.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Що ж, природно, нічого подібного в українських
законах, що стосуються виборів, не викладено, і, треба розуміти, кандидат може
брехати скільки завгодно. Але гірше інше. Є положення законів, що прямо
забороняють деякі інші дії під час передвиборної кампанії. Наприклад,
заборонений підкуп виборців. Так от, повертаючись до того ж Баленка. Незліченні
(і, треба розуміти, для нього безкоштовні, як же, господар) «фуршетчикі» у
футболках з написом «За Баленко», нав'язливо ходили по квартирах, особливо тих,
де є пенсіонери, і, примушуючи літніх людей заповнювати анкету з усіма своїми
даними і підписом, роздавали дисконтні картки на невелику знижку в системі
супермаркетів «Фуршет». Картку – з портретом щедрого кандидата. Знайшлися люди,
які заповнили інший папірець. Подали в суд на порушника правил передвиборної
гонки. І, як не дивно, 16 вересня Київський апеляційний адміністративний суд
постановив визнати дії цього кандидата «протиправними і такими, що порушують ч.
13 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Суд
зобов'язав Баленко «припинити подібні дії».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А далі ж що? А далі – як раз нічого небезпечного для
порушника. Тому як згідно з рішенням суду Центрвиборчком виніс кандидату
попередження. І тут виявляється, що «робити ай-ай-ай», тобто виносити
попередження порушнику закону ЦВК може скільки завгодно разів. Відповідно,
скільки завгодно разів можна порушення продовжувати. Центрвиборчком при будь-якій
кількості попереджень не виключає порушника з передвиборної боротьби. Є,
звичайно, Кримінальний кодекс і його стаття 157, відповідно до якої
«перешкоджання волевиявленню громадян (</span><span style="color: #333333; font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">а підкуп, як будь-який
вплив вважається перешкоджанням вільному волевиявленню – В.А.</span><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">) у поєднанні з підкупом караються
терміном до двох років позбавлення волі». Але в порівняно короткий
передвиборчий період в наших умовах «під режимом» звертатися до цієї статті
практично безглуздо. На те, щоб правоохоронні органи прийняли рішення про
порушення справи, і на те, щоб відбувся суд, можуть піти роки.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Що ж можна протиставити порушенням в такому випадку?
Принаймні – оперативну і як можна більш широко поширену інформацію. Залишається
помріяти. Що в кожному поштовому ящику, та годі, нехай хоч на кожному під'їзді,
з'явиться проста, недорога, чорно-біла листівка. Суто інформативна. Де буде
повідомлено, що такий-то кандидат судом визнано винним у підкупі виборців. Хай
буде тільки це повідомлення, наприклад, супроводження заголовком: «Він намагався
купити твій голос, чи можеш ти вірити йому в іншому?».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Про «помріяти» сказано не дарма. Подібні листівки, це
порівняно недорога дія, але ДІЯ, що вимагає, щоб знайшлися «діючі», скоїли її.
Мова, до речі, не про так званий «чорний піар», в подібній листівці не буде ні
слова неправди. Точно так само, як і в гіпотетичній листівці: «Такий от не є
кандидатом від опозиції. Представляючи себе так, він бреше». Це – звичайна,
гостро необхідна контрпропаганда. І слід визнати, що такою простою, але що може
бути результативною, контрпропагандою – опозиційні штаби не займаються.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">І взагалі, де взяти чітку інформацію «хто наш» моїй
сусідці, яка задає це елементарне питання? Мажоритарка – справа каламутна.
Нехай про це, звичайно, сперечаються вчені-професіонали, і, бажано потім, у
вільний час, коли можна буде дозволити собі теоретизування. Але мені здається,
що в наших нинішніх умовах, половина, відведена під кандидатів-мажоритарників,
це крок назад, гра на користь режиму. Якщо з номерами в списку, де слід
проголосувати за партію, народ більш-менш розібрався і розбереться, то зі
списком мажоритарних набагато складніше. По-перше, в ньому, як бачите,
кандидати спритно маскуються під опозицію, розуміючи, що серед громадян дуже
мало прихильників режиму. По-друге – не без того, мажоритарник дійсно може
викликати симпатію, де – безкоштовним концертом, де – полувідремонтованим,
копійчаним майданчиком з дитячими гойдалками-каруселями. Політолог Роман
Соломонюк вважає «прихильність до партії не обов'язково призведе до підтримки мажоритарного
кандидата від цієї партії». Ось вам – і неслабка підмога регіоналам.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але навіть якщо людина чітко вирішила підтримати
мажоритарника, узгодженого опозиціонерами, ви бачите, плутанина виникає.
Додайте до неї штовханину на виборчих дільницях, коли стоїш з двома
довжелезними бюлетенями, і тебе буквально підпирають і ззаду, і з боків інші,
які мають намір проголосувати. І ось тут хочеться поговорити про простоту. Про
простоту донесення елементарної інформації. Всупереч старовинному прислів'ю, в
нашому випадку простота – краще злодійства. Тому що під нею я розумію дії, коли
забувши про горезвісний креатив, кожному виборцю просто скажуть: якщо ти проти
режиму, запам'ятай номери, в квадратику яких ставиш плюс. У мажоритарному
бюлетені твого округу – це номер ось такий. Простота з прислів'я – це типу
дурість, примітивність. Простота в нашому випадку – це правдива допомога, яка
дозволяє людині, не зобов'язаному морочитися тонкощами прізвищ і гіпотетичних
припущень – здійснити точний постріл. А злодійство – це як раз брехня,
маскування. Більш того, хай хто і розсердиться, але в ці короткі, напружені дні
я відношу до злодійства також заумні розміркування, хто там, наприклад, в
якомусь віддаленому майбутньому піде в президенти, а хто з ким, можливо,
посваритися вже після парламентських виборів . Залиште нюанси своїх припущень
для приватних інтелектуальних кавуваннь. Не крадіть у «більш простого»
співгромадянина його щире бажання виступити проти режиму, не підмінюйте його
безплідною спробою занурити цього громадянина в гіпотетичні сценарії.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Згадалася абсолютно забута сьогодні письменниця
Сейфулліна, повість «Вірінея». Там селяни збиралися вперше голосувати за
Установчі збори. Квиточки з номерами їм роздавали на будинок, заздалегідь,
потім потрібно було опустити якийсь номер в урну. І ось, баби, які вирішили, за
кого вони, говорили більш грамотній: «Я в школу і зими не ходила, призабула
цифри. Ти ж бо крапни мені на потрібний папір маслом, або куточок трохи загни,
щоб не заблукати». Природно, що стосується «цифри», справи з буквальною
грамотністю у нас не в приклад краще. Та й на бюлетені, якщо б вони і давали на
будинок заздалегідь, недобре і незаконно «капати маслом». Але отримати
найкоротшу листівку, на якій будуть номери, які в твоєму окрузі точно «не за
режим», слід було б кожному виборцю. Це не тиск, людина може зім'яти цю
листівку, і поступити по-іншому, як захоче. Але це – гарантія від прикрих
помилок з боку тих, хто «хоче не за режим», але може просто заплутатися в цій
самій «цифрі». Прокидайтеся, опозиційні штаби. Робити такі листівочки – саме
час.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Ну, гаразд, трохи пізніше. Тому що надійшла інформація
– Об'єднана опозиція веде процес узгодження мажоритарних кандидатів з УДАРом.
Що з цього вийде? Наскільки реальною і дієвою виявиться ще невипробувана техніка
анонсованого рейтингового голосування і соцдосліджень в округах, в результаті
яких менш прохідний кандидат поступиться місцем більш популярному, з дружньої
політичної сили? Поки невідомо. Але крок, нарешті зроблений УДАРом назустріч
опозиції, з розряду «краще пізно, ніж ніколи». Явище позитивне. Узгодити
кандидатів в округах сили, що попередньо домовилися зобов'язалися за 12 днів до
закінчення передвиборної кампанії. Ось тоді – крайній термін отримання виборцем
листівок з номерами.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Вкотре повторюся: немає у нас підстав вірити в те, що
режим запропонує суспільству несфальшовані результати. Але для того, щоб
боротися за скасування фальсифікацій, не обійтися без першого кроку:
проголосувати. І так, щоб не втрачати по дрібницях, просто через те, що
виборець заплутався. Щоб, врешті-решт, було що відстоювати, починаючи зі
світанку 29 жовтня.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<b><span style="color: #990000;">В умовах самого справжнього дефіциту простих,
недорогих, зрозумілих і дієвих листівок – хочеться зняти капелюха перед тими,
хто намагається заповнити цей дефіцит.</span></b> <b><span style="color: #cc0000;">Буквально новонароджена громадська
організація під назвою «Помста за розкол країни» активно, широко, сміливо
поширює листівки під заголовком «<u>Чому не можна голосувати за партію регіонів</u>»</span></b><span style="color: #333333;">.
Дешеві, чорно-білі, наповнені аргументами. В організації – не тільки молодь. Блогер
jobsbu виклав у Мережу цікаву історію. 80-річна мешканка селища Каланчак на
Херсонщині Катерина Корокліцкая роздає ці листівки, а потім на любительський
відеозапис розповідає, чому, на її думку, за «януковичів» голосувати не можна.
Каже настільки просто, що навряд чи ці слова їй підготували в якомусь із
штабів. І, скажімо так, не справляє враження «баби Параски». До літньої дами
уже двічі приходили з міліції, натякали, що «цікавиться СБУ», буквально трясли
її й сусідку, яка випадково потрапила в кадр на предмет «хто велів» і «хто
зняв». Так от, наші славні дами не злякалися і не розкололися. Шана їм і
повага. Від усієї країни.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333;">А в Одесі є цікавий балкон. Хоч і на Дерибасівській,
але нерозкішний, ґратчастий, навіть не лоджія. На ньому господиня квартири,
Вікторія Сибір, вивісила великий саморобний, рукописний плакат: «</span><b><span style="color: #cc0000;"><u>Одеса знає:
Всіх НЕ підрахуєш!</u></span></b><span style="color: #333333;">». Вона розповідає, що ще до її «самодіяльної творчості»
приходили з ЖЕКу, і настійно вимагали вивісити плакат за кандидата Ківалова,
добротно зроблений, з текстом: «Одеса знає: Ківалов – за Одесу!». Жінка каже
журналістам: «Довелось ЖЕКу назустріч піти – написати про Ківалова». Одеситка
не боїться, вона сміється.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">І, чекаючи (більш того, вимагаючи) простих масових листівок
від штабів опозиції, ми, як з'ясовується, і самі можемо дещо зробити. Просто. І
дуже потрібно.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Вікторія АНДРЕЄВА,
«ОРД» </span></i><a href="http://ord-ua.com/2012/10/07/" title="Click to see day archive"><i><span style="color: darkblue; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">07</span></i></a><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">.</span></i><a href="http://ord-ua.com/2012/10/" title="Click to see month archive"><i><span style="color: darkblue; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">10</span></i></a><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">.</span></i><a href="http://ord-ua.com/2012/" title="Click to see year archive"><i><span style="color: darkblue; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">2012</span></i></a><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"> 23:37 <span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"> </span></i><a href="http://ord-ua.com/2012/10/07/prostota---luchshe-vorovstva/"><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">http://ord-ua.com/2012/10/07/prostota---luchshe-vorovstva/</span></i></a><i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-72883110897324274742012-10-09T07:35:00.000+03:002012-10-09T07:35:04.727+03:00На Сумщині «регіонал» погрожує розправою кандидату-свободівцю Артему Семеніхіну, бо програє йому за рівнем підтримки<br />
<div class="MsoNormal">
<b><i><span style="color: #cc0000; font-size: large;">Голові Конотопської районної організації Всеукраїнського
об’єднання «Свобода», <u>єдиному кандидату від об’єднаних сил опозиції у виборчому
окрузі №159 Артему Семеніхіну</u> погрожують фізичною розправою, якщо він не зніме
свою кандидатуру із виборчих перегонів.</span></i></b></div>
<div class="MsoNormal">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Після оприлюднення результатів соціологічних досліджень,
згідно з якими кандидат від об’єднаних сил опозиції свободівець Артем Семеніхін
вже випереджає «регіонала» Андрія Деркача на 1,5%, на свободівця почався
неймовірний тиск. Йому надходять дзвінки з погрозами фізичною розправою. Коли
стало очевидним, що це не зупинило й не налякало кандидата в депутати,
націоналістові стали погрожувати карною справою. <span style="color: #073763;"><b><span style="background-color: yellow;">Залякуванням займаються
київські поплічники одіозного <u>Деркача</u> на чолі з <u>Анатолієм Миколайцем</u></span></b>.</span><o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: blue;">Довідка: Миколаєць А.П. – колишній заступник начальника
управління МВС Київської області, колишній начальник Святошинського райвідділу
міліції, також у минулому голова Святошинської податкової міліції. На разі,
користуючись сприянням впливових поплічників, займається нелегальним
будівництвом у Києві, що приносить йому солідні дивіденди.</span></b><o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода» «08» жовтня 2012 року 067-441-46-01<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> twitter.com/vo_svoboda Skype: Yuriy.Syrotyuk<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-67508737807613087002012-10-06T21:37:00.001+03:002012-10-06T21:37:16.809+03:00Ірина Фаріон: «Якщо ви не вийдете захистити «наше» – «своє» ви не захистите ніколи!»<br />
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: large;"><i>4 жовтня 2012 року єдиний кандидат від об'єднаних сил
опозиції у 116-му виборчому окрузі, відомий мовознавець, свободівка Ірина
Фаріон зустрілася з мешканцями мікрорайону Рясне у Львові</i><i>. Вона
наголосила на необхідності захистити волевиявлення українців у ході виборів до
парламенту, захисту результатів волевиявлення людей після дня голосування,
розповіла про маніпуляції влади із соціологією, поділилася з громадою
першочерговими планами націоналістів після проходження «Свободи» до парламенту.</i></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<i><span style="font-size: 12pt;">«Ви, очевидно, відстежуєте соціологію, яку вони
«малюють», занижуючи рейтинг «Свободи» щонайменше вдвічі. «Свобода» має від
семи до тринадцяти відсотків. І саме з цього починається їхня чорна паніка.
Тому що «Свобода» здобуває велику підтримку саме в центрі України.
Ті відсотки, які «малюють» горе-соціологи на замовлення влади – це, насправді,
модель фальсифікації. Занижуючи реальні рейтинги опозиції, вони сподіваються,
що ми з вами звикнемо до того, що Партія регіонів нібито перемагає.</span></i><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<i><span style="font-size: 12pt;">Якби ми не готувались до їхніх фальсифікацій, то
навіщо ми би йшли на вибори? Для чого витрачали свій час? Якщо ми роз’їхалися
по всій країні, дуже активно працюємо, значить, ми маємо свою модель захисту. В
них є своя технологія, а у нас є своя технологія» – </span></i><span style="font-size: 12pt;">розповіла Ірина Фаріон.<i> –
Звертаємось до вас у ніч підрахунку голосів не полінуватися прийти
на дільничну комісію, коли протоколи з «мокрими печатками» везтимуть до
окружної виборчої комісії. Прийти під ОВК. Я робила це завжди, задовго до того,
як 2006-го прийшла в політику. Завжди ввечері, після того, як відбувся процес
голосування, я йшла до своєї виборчої дільниці й чекала, поки вони звідти
будуть виходити. І тепер біля кожної дільниці стоятиме наша машина. Вона
їхатиме слідом за тою машиною, яка везтиме протоколи в окружну комісію. Ми
будемо змагатись за це, як леви – ми не віддамо цієї землі нікому. І не тому,
що ми хочемо бути в політиці. Це не політика для мене, це для мене стало
захистом мого життя. А вони, кримінальні бандюки, невже вони думають, що ми до
такої міри безсилі, що їм це можемо подарувати?</i></span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<i><span style="font-size: 12pt;">Тож, будьмо готові 29 жовтня виходити на акції
протесту. Вони закупляють водомети, бронежилети, автозаки – але ще жоден народ
не отримав свободи як подарунку. Свободу треба виборювати. Свободу треба
здобувати ціною – не будемо казати «власного життя» – ціною принаймні
елементарної жертви – свого часу. Ви собі, звісно, запланували
робити щось своє. Але якщо ви не вийдете захистити «наше», то «своє» ви не
захистите ніколи!»</span></i><span style="font-size: 12pt;"> – підсумувала кандидат у народні депутати
свободівка Ірина Фаріон.</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;">Прес-служба
Львівської міської організації ВО «Свобода» </span></i></b><i><span style="font-size: 9pt;">«05» жовтня 2012 року</span></i><i><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 10pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<b><i><span style="font-size: 9pt;">097-900-16-13 Skype: Tarask60</span></i></b></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-85824476906556812432012-10-03T20:55:00.003+03:002012-10-03T20:55:23.734+03:00НАМ ПОТРІБНА ОДНА ПЕРЕМОГА<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoeO4d3p07zV4O26Qbpu-4hF8qmBaj1RiK4Sw73WR98-Al-jnwuyGeD6R4Zg2wdQPKXdy7ofD8_jI_OmGfU9JYBxcMljvmGH-De2aJKQh5fzwfqppWXI9LcT3BtFEbD2qApss1sBZG3Gc/s1600/ham12121212.jpeg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgoeO4d3p07zV4O26Qbpu-4hF8qmBaj1RiK4Sw73WR98-Al-jnwuyGeD6R4Zg2wdQPKXdy7ofD8_jI_OmGfU9JYBxcMljvmGH-De2aJKQh5fzwfqppWXI9LcT3BtFEbD2qApss1sBZG3Gc/s400/ham12121212.jpeg" width="299" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; mso-outline-level: 1;">
<b><i><span style="color: #cc0000; font-size: large;">Саме так – одна і справжня. Здібна
врятувати країну. І небезпечно підміняти цю мету наївною радістю над локальними
«перемогами». Тим більше що строго кажучи, вони взагалі не є перемогами, навіть
маленькими, а так, заманухою для наївняка.</span></i></b><span style="color: #333333;"> Пленарний вівторок. Інформація про
те, що горезвісний закон про наклеп миттєво і дружно знятий Верховною Радою з
розгляду, з'являється буквально в 10.12. І – в Інет проривається тріумфування
тих, хто справедливо вважав документ під номером 11013 «Про внесення до
Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України змін щодо
посилення відповідальності на посягання на честь, гідність та ділову репутацію
людини» кроком антидемократичним, небезпечним не тільки для ЗМІ, а, за великим
рахунком, для будь-якого громадянина, який зважився безсторонньо висловитися
про владу. Опозиція відносить «зникнення» закону до позитивних фактів – на
режим впливати можливо. Журналісти пишаються своїми акціями протесту та
продемонстрованою єдністю. Цивілізований світ схвалює рішення українського
парламенту, і дає зрозуміти, що тут не обійшлося без його, цивілізованого
світу, впливу. Але чим більше замислюєшся про ситуацію, тим більше
переконуєшся, що в даному випадку особливо аплодувати немає чому, і не варто
озиратися в пошуках лаврів, які розстелені для нашого спочивання.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Та не вважатиме хто-небудь, що я підтримувала
прийняття згаданого закону. Просто його вівторкова відміна виглядає аж надто
абсурдно. Законопроект у першому читанні проголосували зовсім недавно, 18
вересня. По цифрах на табло (до того, що вони не відповідають цифрам, присутніх
у залі, ми вже звикли, і мова зараз не про це) – проголосували дружненько. У
коментарях в парламентських кулуарах, на ток-шоу і т.п. ті, хто проголосував
хвалили своє діяння. Закон викликав негативний резонанс у певних колах
суспільства. Парламент на пленарні засідання (він же тепер працює у нас якимось
диким вахтовим методом) більш не збирався. Сьогодні він «денонсував» ухвалення
суперечливого закону – без обговорення. За його скасування дружненько
проголосували ті ж ... хто голосував за прийняття. Тобто ніяк не вимальовується
картина, яка могла б бути прийнятною для справжнього парламенту: в палких
суперечках народилося первинне схвалення не зовсім доопрацьованого документа;
потім, прислухаючись до громадськості, в таких же палких суперечках депутати
змінили свою думку. А так, знаєте, простенько, типу «можемо копати – можемо не
копати», точніше – «потрібно – приймемо, не потрібно – скасуємо». І це перший
абсурд. До речі кажучи, сьогоднішнє скасування після впевненого прийняття якось
раптом стали анонсувати, мовляв, і Януковичу закон не дуже гляне, і, головне,
навіщо нам сварити суспільство перед виборами. І ось це нагадує ситуацію
навколо настільки ж скандального закону про мови. Спочатку його «роздувають» на
рівному місці, приймають, милуються локальними, не особливо гучними протестами,
а потім, після прийняття, «на самому верху» створюють групу з доопрацювання
прийнятого документа.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Найпростіше, передвиборне пояснення обох ситуацій –
ось вже дійсно, саме просте, і тому не</span> <span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">всеосяжне. Оскільки хоч вибори і парламентські, а не
президентські, але в сприйнятті суспільства «Партія регіонів і Янукович –
близнюки і браття». І тому режиму непогано спробувати ввести декілька світлих
мазків в донезмоги забруднений образ «Самого». Мовляв, нерозумні бояри, може,
щось і перебрали, але «залізний господар» прокинувся після сну в Межигір'ї,
ляснув на бояр тапкою, і скандальні закони, його найвищим рішенням, не будуть
вже настільки зубодовбальними. Може бути – не будуть. Цей же світлий мазок
призначений і для Заходу: от ви з Януковичем не бажаєте ручкатися, а він,
хворобливий, відстоює в Україні демократію. Саме – він один.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тут на запитання медіа, як вплинула акція протесту
журналістів на скасування законопроекту про наклеп, нардеп-регіонал Ярослав
Сухий відповів, скажімо так, чисто конкретно: «Ніяк». І додав: «До скасування
цього закону причетна одна людина – Віктор Федорович Янукович». Тобто Сухий,
хотів, звичайно, як краще. У плані підкреслення цього самого потенційно
світлого мазка на пиці Віктор Федорича. А вийшло – огидно. І тривожно для
будь-якої людини, яка виросла з казок про «доброго царя», усвідомлює, що живе в
21-му столітті, де, як відомо, незважаючи на деякі мінуси демократії, нічого
кращого поки не придумали. Відповідь Сухого виглядала би ще так-сяк, якби мова
йшла про те, що парламент прийняв якийсь закон остаточно, відіслав його на
підпис до глави держави, а той – документ ветував і повернув його в Раду. А так
– дивіться, що виходить. Януковичу (або людині з будь-яким іншим прізвищем, що
намагається керувати країною в такому, тоталітарному форматі), ніякий вищий
законодавчий орган, який ми, потіючи, вибираємо – і на фіг не потрібний.
Прозвучало відверте зізнання: до скасування (або прийняття) будь-якого закону
прямо має відношення одна-єдина людина. В зайвому, треба розуміти, виборному
органі буде проводитися «продукція» за одноосібною прямою вказівкою, яка не
підлягає оскарженню. Нас намагаються привчити до такого стану справ. І це –
другий, небезпечний абсурд, прикладом якого може служити вівторкова невиразна
епопея закону про наклеп.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А третій аспект ситуації, яку сьогодні розглядаємо ми
з вами, шановні читачі-співрозмовники, мабуть, ще цікавіше. Чи можна погодитися
з тим, що нинішній український режим піддається впливу, внутрішньому і
зовнішньому тиску? Якщо привести пару актуальних прикладів, то доведеться
прийти до висновку, якщо й піддається, то у мінімальній мірі, практично не
піддається, «що хоче, те й вороче», а намагаються чинити тиск – бреше,
продовжуючи втілювати в життя свої плани. В Los Angeles Times журналіст Девід
Хорс пише: «добрі новини в тому, що протести в українських медіа та
дипломатичний тиск США і Європи змусили Януковича заморозити розгляд цього
закону (закону про наклеп - В.А.)». Що добре - то добре. Але роздивимось
приклади інших випадків тиску. І США, і Європа вже другий рік не втомлюються
надавати дипломатичний вплив на київський режим що стосується становища політв'язнів
лідерів опозиції. Починали з толерантних варіантів: сподіваємося, що українська
влада зверне увагу, виправить становище. Перейшли до максимально жорстких, де йдеться
прямо: цивілізований світ не матиме ніякого діла з українською владою, поки політв'язні
залишаться за гратами; замаячили реальні санкції, списки «нев'їзних». Вплив – більш
крутий і сталий не буває. І що? Результат загальновідомий.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тиск внутрішній. Горезвісний закон, що передає виплату
соціальних пільг у ручне управління Кабміну, пограбування незахищених, відмова
держави розплачуватися зі своїми боргами з громадянами, всупереч рішенням
судів. Громадянський протест проти цього неподобства був таким, що куди там
білим наліпкам на газетно-журнальних сторінках і флеш-мобах проти закону про
наклеп. Стрясати, гнувся (і неодноразово піддавався вимушеному ремонту) «тюремне»
парканище біля Верховної Ради. До біса затріщали парламентські двері, видавлені
атакуючими громадянами. По країні котилися безпрецедентні і безкомпромісні
голодовки, відзначені цілком реальними, гіркими трунами. Ну, і що саме вдалося
«видавити»? Де воно?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">І тоді (під час цих і подібних акцій протесту), і
зараз, говорила і говорю: це правильно, що вони були. Це потрібно, щоб
громадяни відповідали протестом на будь-яке локальне обмеження прав, і щоб не
замикалися у своїй соціальній шкаралупі, не рахуючи утиск прав іншої групи за локальний,
реагували на нього. Але всьому був свій час. Зараз, коли до виборів, покликаних
або легітимізувати злочинний режим, або позбавити країну від нього, лічені дні –
у нас не залишилося часу аплодувати малесеньким «перемогам», які, безпечно для
себе, ні-ні, та й підкидає нам режим, як уламок обгризеної кістки. Питання має
стояти глобально. «Ви, ті, хто нині вважає себе владою, неодноразово порушили
Конституцію. Це раз. Принесли Україні багато шкоди, ми, громадяни, здатні
перерахувати конкретні дії. Це два. Ведете передвиборчу кампанію, заздалегідь
готуючись до масштабної фальсифікації результатів. Це три. І ми – не здійснюємо
вибір між тим, що ви називаєте своєю партією та іншими партіями. Ми говоримо
вам однозначне «ні». Ми готові відстоювати своє «ні» можливими та надможливими
способами».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Ось це: посилення, не пошепки на кухні, а гучно
висловленого антиянучарського настрою суспільства; готовність йти на вибори та
ні під яким виглядом НЕ СТАВИТИ плюсів у квадратику «партії влади» та її
сателітів; усіма силами відстежувати порушення і фальсифікацію; не дозволити
визнати результатів сфальсифікованих виборів – і є справжній тиск, який залишився
нам сьогодні. Який може принести перемогу. Або – призвести до смерті. Смерті
країни.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Повертаючись до сьогоднішнього кульбіту закону про
наклеп, хочеться навести слова нардепа-опозиціонера Ксенії Ляпіної, сказані по
гарячих слідах події: «Ми побачили, що владу можна налякати, вона здатна
відступити під натиском громадськості. Але немає гарантій, що не буде спроби
повернутися до закону про наклеп вже після виборів». Не думаю, що скасувавши
закон влада злякалася до тремтіння в жижки. Вона – не буде боятися
по-справжньому, поки ми з вами дієво не переконаємо її, що владою їй більше не
бути. Чого їй боятися в іншому випадку? «Немає гарантій, що не буде спроби
повернутися ...». Навпаки, гарантія є. Повна гарантія того, що якщо режим
запанує і зміцниться в сьомому скликанні Верховної Ради, він не тільки, з
повною впевненістю у результативності своїх дій, повернеться до ідеї саджати за
слово, сказане проти себе, але і просунеться вперед, відштамповуючи в рідкісні
призначені дні «декрети», які донезмоги звузять всі громадянські та економічні
свободи. А поки, перед виборами, можна нас трішки, в дрібниці, «про людське
око», і попустити.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Адже головне – щоб ми прийнялися аплодувати «перемогам».
Тут, можна припустити, режим поставив перед собою завдання переконати виборців,
що з ним можна жити і співпрацювати, на рівні якогось там діалогу з
громадянським суспільством. А кардинальні зміни – у нас далеченько попереду, і
цей час до «попереду» ми не так вже погано проживемо, на цей раз, нинішньої
осені, залишивши режим при владі. Сьогоднішня стаття на «Українській правді».
Заголовок – питальний «Що буде після виборів?». А висновок – заколисуючий: «До
2015 року кардинальних змін чекати не варто, їх варто готувати». А то й «може,
більш реально буде говорити про 2020 рік, коли клан Януковича вкінець прогниє –
за цей час можна створити альтернативу».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Та отямтеся, який 2015-2020? Вже сьогодні резерви
Нацбанку продовжують стрімко скорочуватися. Дефіцит державного бюджету втричі
збільшився у порівнянні з цим же періодом минулого року, він дорівнює 16
мільярдам проти 5,1 мільярда 2011-го. Пенсійний Фонд на межі фінансового краху.
За рік пенсійної реформи регіоналів, які весь цей час анонсували, що ця їх
реформа суттєво зменшить дефіцит ПФ, він узяв, та й виріс на 8 мільярдів
гривень, досягнувши 65000000000. Куди «летить» гривня, ні нам, громадянам, ні
парламентським опозиціонерам, які канючать про скасовану ВР годину запитань до
уряду, ніхто не відповідає. <span style="background: yellow; mso-highlight: yellow;">Але
з 1 вересня банкнотно-монетний двір України почав працювати в дві зміни, а в
минулу суботу відпрацював навіть у вихідний</span>. Штампують «фантики», в які
перетворюються грошики?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Економіка країни наближається до краху. Але ніякого
виправлення становища, ніякого іншого підходу до господарювання не може бути,
якщо при владі ми дозволимо залишитися команді, що досягла цих явних «успіхів».
Більш того, якщо вже зовсім зголодніємо під режимом в очікуванні 2020 року,
«коли можна буде говорити», то говорити якраз вже не буде змоги. Пакет законів,
покликаних звести до нуля роль усіх інституцій демократичного суспільства,
задушити громадянські свободи – думається, приготований грубезний. І взагалі
незрозуміло, якщо у когось нюх загострився настільки, що вчув «коли клан
Януковича» (ось так, сам по собі, без нашого активного втручання) «вкінець
прогниє», то невже загострення нюху що стосується міазмів гниття негативно
впливає на розумовий процес? Бо якщо задуматися навіть трішечки, стає
зрозумілим, що «клан» він на те і клан, щоб пускати з гнилі наступні паростки, що
йому ж належать.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Ні. Зараз, найближчим часом – нам потрібна перемога.
Не вузько трактована перемога однієї певної політичної сили над іншою, що теж
має право називатися політичною силою, але просто перестала подобатися
громадянам. <b><u><span style="background: yellow; mso-highlight: yellow;">Перемога суспільства, що бажає повернутися на цивілізований
шлях – над бандою, яка не має ніякого відношення до нормальних, планових,
прозорих, в якійсь мірі рутинних виборів</span></u></b>. Мене запитають, «але
голосуючи проти Партії регіонів і їх сателітів, ми ж голосуємо за когось,
комусь віддаємо своє «за»? За законом – так. І зараз ми готові голосувати за
тих, хто гарантує усунення нинішнього режиму, який не піддається перевихованню.
А потім – будемо пильно стежити за обраними, використовуючи всі інструменти
громадянського суспільства. Щоб не дати їм відступити від декларованого
сьогодні.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="background: yellow; color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-highlight: yellow;">Нам з вами
потрібні сьогодні не дрібні подачки, які режим може відняти в будь-яку хвилину.
</span><b><u><span style="background: yellow; color: #c00000; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-highlight: yellow;">Нам потрібна –
одна перемога</span></u></b><span style="background: yellow; color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-highlight: yellow;">. Ми ж пам'ятаємо, як там далі: «</span><b><u><span style="background: yellow; color: #c00000; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-highlight: yellow;">одна на всіх.
Ми за ціною не постоїмо</span></u></b><span style="background: yellow; color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-highlight: yellow;">».</span><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Вікторія АНДРЕЄВА,
«ОРД» 02.10.2012 23:41<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ord-ua.com/2012/10/02/nam-nuzhna-odna-pobeda/">http://ord-ua.com/2012/10/02/nam-nuzhna-odna-pobeda/</a></span></i><i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-45886890945605041312012-09-26T18:12:00.001+03:002012-09-26T18:12:09.777+03:00Цієї осені все закінчиться!<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgv34RYOKTg_gpldHuN1N4MPPHnNWRKIFmEPyntd3ICEiKrvM4TqkimeRmkAUHtJ_tqz2hRSkBKmQZQAH0eERyzo2exoFgpFbNpaLby5XtZfk9Jq5xWMQpkGtYAmmVWsOk9V1OkMaHtbmg/s1600/uussovv.jpeg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="256" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgv34RYOKTg_gpldHuN1N4MPPHnNWRKIFmEPyntd3ICEiKrvM4TqkimeRmkAUHtJ_tqz2hRSkBKmQZQAH0eERyzo2exoFgpFbNpaLby5XtZfk9Jq5xWMQpkGtYAmmVWsOk9V1OkMaHtbmg/s320/uussovv.jpeg" width="320" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<!--[if gte vml 1]><v:shapetype
id="_x0000_t75" coordsize="21600,21600" o:spt="75" o:preferrelative="t"
path="m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe" filled="f" stroked="f">
<v:stroke joinstyle="miter"/>
<v:formulas>
<v:f eqn="if lineDrawn pixelLineWidth 0"/>
<v:f eqn="sum @0 1 0"/>
<v:f eqn="sum 0 0 @1"/>
<v:f eqn="prod @2 1 2"/>
<v:f eqn="prod @3 21600 pixelWidth"/>
<v:f eqn="prod @3 21600 pixelHeight"/>
<v:f eqn="sum @0 0 1"/>
<v:f eqn="prod @6 1 2"/>
<v:f eqn="prod @7 21600 pixelWidth"/>
<v:f eqn="sum @8 21600 0"/>
<v:f eqn="prod @7 21600 pixelHeight"/>
<v:f eqn="sum @10 21600 0"/>
</v:formulas>
<v:path o:extrusionok="f" gradientshapeok="t" o:connecttype="rect"/>
<o:lock v:ext="edit" aspectratio="t"/>
</v:shapetype><v:shape id="Рисунок_x0020_1" o:spid="_x0000_s1026" type="#_x0000_t75"
alt="Описание: http://ord-ua.com/media/uploads/uussovv.jpeg" style='position:absolute;
margin-left:-.05pt;margin-top:.3pt;width:162.45pt;height:129.85pt;z-index:251658240;
visibility:visible;mso-wrap-style:square;mso-width-percent:0;
mso-height-percent:0;mso-wrap-distance-left:9pt;mso-wrap-distance-top:0;
mso-wrap-distance-right:9pt;mso-wrap-distance-bottom:0;
mso-position-horizontal:absolute;mso-position-horizontal-relative:text;
mso-position-vertical:absolute;mso-position-vertical-relative:text;
mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;mso-width-relative:page;
mso-height-relative:page'>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image001.jpg"
o:title="uussovv"/>
<w:wrap type="square"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--><b><i><span style="color: #cc0000; font-size: large;">Буде боляче, але я змушений сказати вам
правду ... цієї осені все закінчиться! Гасла про подолання руїни – брехня.
Успішні показники економіки – брехня. «Стабільність і добробут» – це теж
брехня.</span></i></b><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Наша країна – в боргах. Страшних боргах. За останні
два роки з України виїхало більше людей, ніж за десять років до цього. Наші суди
стали способом розправи сильних над слабкими. Наші батьки і діди вмирають
раніше за всіх в Європі. Наші тюрми переповнені невинними людьми. Жоден
механізм в нашій країні вже не працює, якщо його не змазати хабаром. Хіба це не
так?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Але все-може бути інакше! Я говорю це з повною
впевненістю, і повторю ще не раз: все може бути інакше! Для цього нам потрібна
свіжа кров, політики нової гарту, нового зразка. Люди, які ніколи не грабували
країну, не були пов'язані з великим капіталом, з олігархами і чиновниками.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Ми повинні визнати, що Україну може врятувати тільки
переливання крові! Звичайно, ви запитаєте, скільки поколінь для цього має
змінитися? І я відповім: жодного.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">У нас немає часу чекати. Україна більше не може
чекати! Вже зараз в країні є люди, готові взяти на себе відповідальність – зробити
перший за багато років крок вперед. Люди, що володіють необхідними знаннями і
рішучістю. Не заплямовані злочинами, корупцією і порочними зв'язками. Люди, які
готові змусити державу працювати. Які готові віддано та чесно нести службу
суспільству.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Цієї осені в протистоянні зійшлися не різні політики,
партії, або об'єднання. Ви стаєте свідками боротьби двох абсолютно різних
світів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Вони – це світ, де прірва між багатими і бідними
нездоланна. Де злидні кружляють стерв'ятниками над бетонними будинками без води
і світла. Де літні безпорадні, а молоді безправні. Де спортивні автомобілі
збивають людей на тротуарах, і їдуть далі. Де не вистачає ліків, але мільярди
витрачаються, щоб плодити спецназ, і сліди від джгутів скоро з'являться на
зап'ястях кожного. А діти будуть вже народжуватися з цими мітками!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Ми – це світ можливостей. Світ свободи, усмішок і
рукостискань. Світ, де кожен може користуватися всім, що дано нам одвічно, по
праву народження, богом і долею! Де кожна людина має шанс знайти своє заслужене
щастя!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Кожного разу, прокидаючись на світанку, стародавні
воїни говорили собі, що цей день може стати їх останнім. Плекаючи кожну
хвилину, вони намагалися провести його бездоганно. І кожен день їхнього життя
був бездоганним.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Уявіть що ці вибори останні. Уявіть, що інших може і
не бути. Просто уявіть.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">А тепер подумайте, чи варто спробувати щось змінити? Я
думаю, варто. Тому знаю і вірю, що ми і тільки ми вибираємо, в якому світі нам
жити!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0;">
<span style="color: #660000;">Тільки ми! Більше ніхто!</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Костянтин Усов,
«Главком» 25.09.2012 23:23<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #EBEAD0; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ord-ua.com/2012/09/25/etoj-osenyu-vse-zakonchitsya/">http://ord-ua.com/2012/09/25/etoj-osenyu-vse-zakonchitsya/</a></span></i><i><span style="color: #333333; font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-36919782387044005072012-09-24T16:37:00.002+03:002012-09-24T16:37:13.876+03:00Список чиновників, яким можуть заборонити в'їзд до США<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhh-0XBoAlzZEpB7XxVgdJvTc4-wXvvYT0AbjHHmb1-WsUPargQXL0CBmWVSN-eabjcALgnrq7GgPAYJQXhl00TPlBJd53W3pi4Pk5zI30AZ_aXSZ9PhZIagkFE6KSjWZuUeLrUR4qjUwPi/s1600/b-00031426-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #ffe599;"><br class="Apple-interchange-newline" /><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhh-0XBoAlzZEpB7XxVgdJvTc4-wXvvYT0AbjHHmb1-WsUPargQXL0CBmWVSN-eabjcALgnrq7GgPAYJQXhl00TPlBJd53W3pi4Pk5zI30AZ_aXSZ9PhZIagkFE6KSjWZuUeLrUR4qjUwPi/s1600/b-00031426-a-00008151.jpg" /></span></a></div>
<b><i><span style="background-color: #ffe599; color: blue; font-size: large;">Після прийняття Сенатом США Резолюції щодо ситуації в Україні, владна верхівка як ніколи реально відчула загрозу санкцій. Резолюція «Заклик звільнити колишнього прем'єр-міністра України Юлію Тимошенко» містить дуже жорсткі формулювання, а укладає її рекомендація Державному департаменту застосувати візові санкції проти українських чиновників, причетних до переслідування Юлії Тимошенко та ще дюжини опозиціонерів.</span></i></b><br />
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Український МЗС може скільки завгодно робити хорошу міну при поганій грі, називаючи Резолюцію нікому не потрібним документом, не зобов'язуючим Держдеп ні до яких дій. Так, дійсно, формально Резолюція по Україні нікого нічому не зобов'язала, вона носить рекомендаційний характер. Але досвід доводить протилежне.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Варто згадати відому історію так званого «списку Магнітського». Російський юрист Сергій Магнітський писав про корупційні схеми в російській владі, був заарештований, а пізніше помер у слідчому ізоляторі в Москві. Після чого і в Європі, і в США піднялася хвиля критики російського керівництва через порушення прав людини.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;">Сенатор Бенджамін Кардін у вересні 2010 року вніс спеціальний законопроект, у якому пропонував застосувати санкції проти 60 російських чиновників, фігурантів «списку Магнітського». Конкретні прізвища йому передали колеги Магнітського з фонду </span><span lang="EN-US" style="color: #333333;">Hermitage Capital Management</span><span style="color: #333333;">. Але документ так і залишився у статусі законопроекту, його досі не ухвалили.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Незважаючи на це, і що в нашій історії дуже важливо, Держдеп США в липні 2011 року своїм рішенням заборонив в'їзд на територію США цілій низці причетних до смерті Магнітського російських чиновників. Виявилося, у коментарі Адміністрації президента США Барака Обами до сенатському законопроекту було зазначено, що держсекретар Гілларі Клінтон вже «здійснила кроки по забороні поїздок до США осіб, причетних до протиправної загибелі Сергія Магнітського». Формальне ж рішення Сенату в США досі дебатується на найвищому рівні.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Не особливо церемонилися в США і з білоруськими чиновниками, застосувавши разом з ЄС проти них жорсткі візові та економічні санкції через порушення прав людини. Дійшло до того, що нинішній глава МЗС Білорусі - невиїзний. До речі кажучи, на тлі останніх подій не виключено, що така ж доля може очікувати і главу нашого МЗС Костянтина Грищенка.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Адже українська опозиція ще в кінці травня заявила, що передала американцям український аналог «списку Магнітського» - перелік 54 українських чиновників, до яких пропонується застосувати санкції через причетність до переслідування опозиціонерів в Україні.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Партія регіонів тоді назвала передачу цього списку фарсом, нагадавши, що в американській в'язниці 14 років сидить близький соратник Тимошенко Павло Лазаренко. Але коли в минулу п'ятницю ЗМІ написали, що до проекту резолюції Сенату США додається саме цей список 54 українських чиновників, думається, Партії регіонів було вже не до жартів. Адже в цьому переліку вказана вся владна верхівка України - починаючи від Віктора і Олександра Януковичів, закінчуючи рядовими суддями Печерського суду.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">У випадку з Магнітським Сенат взагалі не приймав жодних документів, але в один прекрасний день фігуранти цього списку стали нев'їзними на територію США. І наскільки рекомендаційною не була б Резолюція Сенату по Україні, де гарантія, що в один прекрасний день не виявиться, що частина фігурантів «списку 54» вже є нев'їзними?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Хоча, навіть у разі заборони на в'їзд Янукович зможе і далі літати в США, але тільки на засідання Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Сюди і тільки сюди на території Сполучених Штатів під егідою ООН можуть прилітати глави всіх членів Організації Об'єднаних Націй. Але навіть з потилицею президента США у Януковича сфотографуватися більше не вийде.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">«Главком» має в своєму розпорядженні список 54 нев'їзними українських чиновників, що був направлений у високі кабінети США і ЄС, який «Головком» отримав з власних дипломатичних джерел. Цей список в осяжному майбутньому може перетворитися з пропозиції української опозиції на реальний перелік осіб, яким США заборонять в'їзд на свою територію.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #333333;">Перша група осіб у </span><b><span style="color: #073763;">Списку чиновників, причетних до згортання демократії в Україні, політичному переслідуванню опозиції та інших протизаконних дій</span><span style="color: #333333;"> – </span></b></u><span style="color: #333333;"><u>політичні фігури</u>.<o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">1. <b>Віктор Янукович</b>, Президент України. Опозиція звинувачує його в тому, що він - натхненник всіх політичних репресій в Україні, які він проводить за допомогою тотального контролю над судовою системою та правоохоронними органами.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">2. <b>Олександр Янукович</b>, старший син Президента. Його звинувачують у тому, що він відповідає за фінансову підтримку клану. Контролює весь сімейний бізнес. За перший рік президентства батька заробив близько 130 мільйонів доларів, купив 2 українських банки і загальнонаціональний телеканал.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">3. <b>Дмитро Фірташ</b>, засновник компанії «Росукренерго».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">4. <b>Юрій Бойко</b>, Міністр енергетики та вугільної промисловості України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">5. <b>Сергій Льовочкін</b>, голова Адміністрації Президента - опозиціонери вказують, що номери 4-6 списку є членами так званої групи «Росукренерго», яка організувала корупційну схему поставок російського газу в Україну. Схема працювала до 2010 року і була зруйнована Юлією Тимошенко. Тимошенко повернула державі 12 мільярдів кубометрів газу, незаконно забраного групою. Це був головний мотив, чому група використовувала весь доступний вплив на Януковича, суди і силові органи, переслідуючи не лише Тимошенко, але й Ігоря Діденка, колишнього главу державної компанії НАК «Нафтогаз», а також Анатолія Макаренка, колишнього голову Митної служби, який захищав державні інтереси при поверненні зазначеного газу державі. Крім того, Дмитро Фірташ є головним спонсором президентської кампанії Януковича, а Сергій Льовочкін, як голова Адміністрації Президента, передає незаконні вказівки Януковича судам і правоохоронним органам і контролює їх виконання.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">6. <b>Валерій Хорошковський</b>, Голова Служби безпеки України - за версією опозиції, при ньому СБУ стала головним інструментом переслідування опозиції та дисидентів в стилі КДБ. Під його керівництвом СБУ стало ключовим елементом в організації політичних репресій в Україні, порушення політично-вмотивованих справ, тиск на ЗМІ, правозахисників і громадських активістів. Довгий час, незважаючи на конфлікт інтересів, Хорошковський був членом Вищої ради юстиції, караючого органу над судовою системою. Це дозволило йому чинити прямий тиск на суди в своїх особистих корпоративних і політичних інтересах. Яскравий приклад - позбавлення ліцензій на загальнонаціональне мовлення «5 каналу» і ТВі за позовом групи каналів «Інтер», володіє якою голова СБУ. Саме служба Хорошковського почала політичне переслідування Юлії Тимошенко за газові контракти 2009 року.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">7. <b>Микола Азаров</b>, Прем'єр-міністр України - не будучи причетним до підписання газових контрактів 2009 року і не будучи проінформованим про умови і деталі їх підписання, не будучи реальним свідком, дав неправдиві свідчення під присягою проти Юлії Тимошенко в суді. Вони лягли в основу подальшого обвинувального вироку Юлії Тимошенко. Під час судового процесу Юлія Тимошенко звинуватила Азарова у зв'язках з одіозною компанією «Росукренерго», за що Азаров віддав секретний наказ судді заарештувати колишнього прем'єр-міністра.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">8. <b>Костянтин Грищенко</b>, Міністр закордонних справ України - він персонально, і все міністерство взагалі, зіграло ключову роль в організації кампанії по дезінформації навколо справи Тимошенко.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">9. <b>Андрій Портнов</b> - начальник Головного управління Адміністрації Президента з питань судоустрою - він безпосередній автор так званої судової реформи, яка була ініційована в 2010 році Януковичем, в результаті якої українські суди стали тотально залежні від влади. Андрій Портнов, разом із Сергієм Льовочкіним, є комунікатором, що передає незаконні вказівки судам.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">10. <b>Анатолій Могильов</b>, Міністр внутрішніх справ України - згідно з даними опозиції, він особисто керує і відповідає за масове використання правоохоронних органів у політичних інтересах режиму. Міліція під його керівництвом використовується для позбавлення громадян України їх конституційно-гарантованого права на мирні зібрання. Також на ньому лежить вина за розгін мирної демонстрації на День Незалежності в Києві 24 серпня 2011 року, а також 11 жовтня 2011 після зачитування вироку Тимошенко.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">11. <b>Сергій Ківалов</b>, народний депутат від Партії регіонів, глава комітету з питань правосуддя, член Вищої ради юстиції. Про нього зазначено, що він є тіньовим «смотрящим» режиму над судовою системою. Як голова парламентського комітету з питань правосуддя він персонально контролює добір і призначення суддів в парламенті, і, в той же час як член Вищої ради юстиції, має всі інструменти карати нелояльних суддів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">12. <b>Геннадій Кернес</b>, мер Харкова, Партія регіонів. Про нього зазначено так - на незаконно придбані активи заснував ряд торгових компаній в Україні та Європі для отримання урядових контрактів. Незаконно отримані кошти інвестовані в Європі (Німеччина, Австрія, Кіпр і Швейцарія). Проводить і підтримує політичні переслідування опозиційних політиків.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">Друга група чиновників - слідчі Генеральної прокуратури України</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">13. <b>Олександр Нечвоглод</b>, головний слідчий відділу особливо важливих справ ГПУ. Слідчий ініціював кримінальну справу без адекватних підстав і причин, чого вимагає 94 стаття КПК України. Під час досудового слідства серйозно порушив право Юлії Тимошенко на захист, гарантованео Міжнародною конвенцією по цивільним і політичним правам, а також Конвенцією про захист прав людини, як і національним законодавством - Конституцією та Кримінально-процесуальним кодексом.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">14. <b>Олег Пушкар</b>, перший заступник голови управління з розслідування особливо важливих справ. Він незаконно утримував представника захисту Сергія Власенка 8 годин в офісі Генеральної прокуратури і не дозволив йому потрапити до Тимошенко до першого допиту. Він грубо порушив право Тимошенко на захист, гарантоване українськими законами і міжнародними конвенціями. Також він порушив право Власенко як захисника, а також як народного депутата відповідно до закону про статус народного депутата і Конституції України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">15. <b>Андрій Курісь</b>, начальник Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">16. <b>Сергій Точилін</b>, глава департаменту нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими ГПУ у сфері службової діяльності Головного управління з розслідування особливо важливих справ. Він підтримав незаконну позицію слідчих органів у Печерському суді Києва під час розгляду апеляції Юлії Тимошенко проти рішення слідчих порушити кримінальну справу і затримати Тимошенко, щоб привести її у Київський Печерський районний суд для вибору запобіжного заходу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">Третя група - керівництво Генеральної прокуратури</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">17. <b>Віктор Пшонка</b> - Генеральний прокурор України, державний радник юстиції.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">18. <b>Ренат Кузьмін</b>, перший заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">19. <b>Євген Блажівський</b>, заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Про них в переліку вказано тільки «в загальному» - Керівництво Генеральної прокуратури проігнорувало скарги Юлії Тимошенко та її захисника Власенка з приводу незаконних дій слідчих Генпрокуратури, або ж ці скарги були розглянуті з порушенням строків, визначених законодавством.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">Четверта група - представники обвинувачення</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">20. <b>Михайло Шорін</b>, начальник головного управління ГПУ щодо підтримки державного обвинувачення в судах.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">21. <b>Андрій Байрачний</b>, заступник голови відділу з догляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури у сфері економіки Головного управління з розслідування особливо важливих справ.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">22. <b>Лілія Фролова</b>, заступник начальника відділу підтримки державного обвинувачення в судах.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">23. <b>Олександр Микитенко</b>, перший заступник начальника Головного управління з підтримки державного обвинувачення в судах.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">«Представники державного обвинувачення в суді, незважаючи на очевидну необґрунтованість звинувачень проти Юлії Тимошенко, відсутність складу злочину в її діях, без взяття до уваги доказової бази, яка повністю доводить невинність Юлії Тимошенко, підтримали незаконні вимоги, і в порушення пункту 3, статті 264 КПК України, не відхилили, а навпаки, підтримали висунуті звинувачення. Не озвучуючи підстав і причин, прокурори запропонували змінити запобіжний захід для Тимошенко з підписки про невиїзд на арешт», - йдеться в документі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">П'ята група в списку - економічні експерти</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">24. <b>Юрій Маслак</b>, головний судово-економічний експерт сектору лабораторних обстежень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт першого класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">25. <b>Катерина Липська</b>, старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт другого класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">26. <b>Аліна Піркл</b>, молодший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт п'ятого класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">27. <b>Раїса Ребдева</b>, старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт першого класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">28. <b>Галина Ільчук</b>, молодший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт 3 класу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Зазначені персони провели експертизу на основі проміжних і загальних даних. У зв'язку з цим, висновки судово-економічної експертизи було складено та лягли в основу доказової бази у справі проти Юлії Тимошенко. Висновки експертів спотворені, сумнівні і зроблені на основі інформації, вибірково взятої з бухгалтерської документації цивільного позивача.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">Шоста група - експерти.</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">29. <b>Наталя Драпей</b>, старший науковий співробітник лабораторії досліджень почерків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">30. <b>Катерина Куріпко</b>, завідувач лабораторією досліджень почерків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">31. <b>Галина Лутоніна</b>, дійсний старший науковий співробітник лабораторії судових трасологічних, балістичних, вибухово-технічних та технічних досліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, експерт першого класу<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">32. <b>Олена Приймак</b>, дійсний старший науковий співробітник лабораторії судових трасологічних, балістичних, вибухово-технічних та технічних досліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Зазначені експерти провели експертизу з численними порушеннями законодавства про кримінальне судочинство. В результаті їх експертизи було складено неправдивий висновок, бо експерти не змогли відрізнити факсиміле від ручного підпису.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">Сьома група - члени інспекційної комісії НАК «Нафтогаз» України</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">33. <b>Олег Пенджін</b>, директор департаменту розвитку секторів економіки, Міністерство економічного розвитку України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">34. <b>Іван Климович</b>, заступник начальника департаменту методології формування цін, Міністерство економіки України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">35. <b>Костянтин Бородін</b>, заступник директора департаменту нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та альтернативних джерел енергії, Міністерство енергетики та вугільної промисловості.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">36. <b>Олена Бородкіна</b>, головний спеціаліст управління зовнішнього фінансового контролю департаменту промислової і економічної безпеки, охорони праці та цивільної оборони, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">37. <b>Лариса Невінчана</b>, начальник департаменту податку на додану вартість Міністерства фінансів України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">38. <b>Ярослав Диковицький</b>, директор департаменту економіки, планування та цінової політики НАК «Нафтогаз України».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">39. <b>Валерій Винокуров</b>, директор юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">40. <b>Володимир Вільчинський</b>, начальник другого управління департаменту контррозвідувального захисту державної економіки СБУ.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">41. <b>Аліна Михальська</b>, заступник начальника департаменту, начальник управління інспекції державних підприємств Контрольно-ревізійного управління.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">42. <b>Олександр Жук</b>, заступник начальника департаменту з фінансових питань паливодобувні промисловості та енергоефективності управління промислових фінансів державного департаменту сфери промислових фінансів Міністерства фінансів України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">43. <b>Володимир Раченков</b>, заступник начальника юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Члени комісії склали матеріали з окремих питань фінансової та економічної діяльності НАК «Нафтогаз України» в період з 01.01.2008 по 31.12.2010. Зазначені персони провели інспекцію з порушенням чинного законодавства. Висновки спотворені, сумнівні і складені на руку звинуваченням, тому що були зроблені на основі документів, вибірково взятих з усього масиву документів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<b style="background-color: #ffe599;"><u><span style="color: #073763;">Восьма група - судді</span></u><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">У список нев'їзних потрапили всі причетні до справи Тимошенко судді Печерського районного суду Києва, які, на думку опозиції, своїми діями порушили закони та Конституцію України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">44. <b>Галина Супрун</b>, суддя Печерського районного суду Києва.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">45. <b>Віта Бортницька</b>, суддя Печерського районного суду Києва.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">46. <b>Вікторія Гаркава</b>, суддя Печерського районного суду Києва<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">47. <b>Родіон Кірєєв</b>, суддя Печерського суду Києва, головуючий суддя у справі Юлії Тимошенко.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">48. <b>Інна Отрош</b>, голова Печерського суду Києва.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">Також судді Київського апеляційного і районного Шевченківського судів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">49. <b>Олена Ситайло</b>, суддя Київського апеляційного суду.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">50. <b>Ольга Єфімова</b>, суддя Київського апеляційного суду.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">51. <b>Тетяна Фрич</b>, суддя Київського апеляційного суду.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">52. <b>Ольга Юрдига</b>, суддя Київського апеляційного суду<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">53. <b>Андрій Трубніков</b>, заступник голови Шевченківського районного суду Києва.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333;">54. <b>Надія Волокітіна</b>, суддя Шевченківського районного суду Києва.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 0cm;">
<span style="background-color: #ffe599; color: #333333; font-size: 10pt;"><i>Стаття по темі<o:p></o:p></i></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #333333; font-size: 10pt;"><b><span style="background-color: #ffe599; color: #333333;"><a href="http://glavcom.ua/articles/8150.html"><i>Попереджувальний вистріл з Америки</i></a></span></b></span><br />
<span style="color: #333333; font-size: 10pt;"><b><br /></b></span></div>
<div class="MsoNormal">
</div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;"></span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;"></span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;"></span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;"></span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;"></span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #ffe599;"><span style="color: #333333;"></span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUJCeRXGlcAcKgesTEV3eU8FqrnOUua_Ibb7K27NTeU_siy5XFdIKyYzHMttqYwhaq8TAEst_wn_Bhtm5goBXvH_1GKjv_Ir1E4vsPL5zREPlK96gNXDBnpSymZWvkuizhSV_5VNRqEHQh/s1600/o-00031427-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #ffe599;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUJCeRXGlcAcKgesTEV3eU8FqrnOUua_Ibb7K27NTeU_siy5XFdIKyYzHMttqYwhaq8TAEst_wn_Bhtm5goBXvH_1GKjv_Ir1E4vsPL5zREPlK96gNXDBnpSymZWvkuizhSV_5VNRqEHQh/s1600/o-00031427-a-00008151.jpg" /></span></a></div>
<span style="background-color: #ffe599;"><br /></span>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglyn0nJAyQV1y8G9AuPFYrflAy8bdjM2BDcbsDMnVe7gJRy57QRzUhBuXqICAhVAtrERiyPCLww60fnMlOUwErOEFTfuRg32ddQHV-Pr3UcipRKYlcrdG_g8tQJiZ39im_eOnv6idmHsZJ/s1600/o-00031428-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #ffe599;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEglyn0nJAyQV1y8G9AuPFYrflAy8bdjM2BDcbsDMnVe7gJRy57QRzUhBuXqICAhVAtrERiyPCLww60fnMlOUwErOEFTfuRg32ddQHV-Pr3UcipRKYlcrdG_g8tQJiZ39im_eOnv6idmHsZJ/s1600/o-00031428-a-00008151.jpg" /></span></a></div>
<span style="background-color: #ffe599;"><br /></span>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuozKN_-E9jYdEglnl88sAPkAKEonTvuXH6DM-DYT8lkuWHUiUyGnX2FebGTs5R2wsToGl0ZMm-ZHQ58z_XgGm3DuDot3yLzbYDUzYS1sjg1YpnjqlASFTapkEgoPhNJnCdCKk4lN1tgoF/s1600/o-00031429-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="background-color: #ffe599; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjuozKN_-E9jYdEglnl88sAPkAKEonTvuXH6DM-DYT8lkuWHUiUyGnX2FebGTs5R2wsToGl0ZMm-ZHQ58z_XgGm3DuDot3yLzbYDUzYS1sjg1YpnjqlASFTapkEgoPhNJnCdCKk4lN1tgoF/s1600/o-00031429-a-00008151.jpg" /></a></div>
<span style="background-color: #ffe599;"><br /></span>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPp_oRLkT-YTMN8c4AXx0Ls0GHVk95MNAPJ6hm0b57cbNCFFdAK22twjlaz_9VhQN90teIXSJIzOjcQHLPPrOqOSFy6sMDb9jwoeeUer5_o9dDi7LA4x2EhqYoIqOo5WHzY4b2GSJZ98MY/s1600/o-00031430-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="background-color: #ffe599; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPp_oRLkT-YTMN8c4AXx0Ls0GHVk95MNAPJ6hm0b57cbNCFFdAK22twjlaz_9VhQN90teIXSJIzOjcQHLPPrOqOSFy6sMDb9jwoeeUer5_o9dDi7LA4x2EhqYoIqOo5WHzY4b2GSJZ98MY/s1600/o-00031430-a-00008151.jpg" /></a></div>
<span style="background-color: #ffe599;"><br /></span>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgu7sVwOdrNqd3tNBi35a2M4vI6_eF6crItc8XtDKL6DtVFCau5UnCYmROBfvXhvZ2iyafWcpe1-Nd5sLLHQrvzru5XXdc0aDK8DNtSrs6pkajeEt_hiYXAzRE3LMA5jZf7gZNrDrXP-bNF/s1600/o-00031431-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="background-color: #ffe599; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgu7sVwOdrNqd3tNBi35a2M4vI6_eF6crItc8XtDKL6DtVFCau5UnCYmROBfvXhvZ2iyafWcpe1-Nd5sLLHQrvzru5XXdc0aDK8DNtSrs6pkajeEt_hiYXAzRE3LMA5jZf7gZNrDrXP-bNF/s1600/o-00031431-a-00008151.jpg" /></a></div>
<span style="background-color: #ffe599;"><br /></span>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2d_KbtbaGp9ZJlBz8_CpvCEuOGXv4NM74JaJjeMZTtXTUtO0LvD9DiVLteFhrPsFJPY0e9YQeWqgdSsYh4WBre9sSioaI1ulQ6ceGA-YAzXTa3C9ys6aTxkkuPDkBNnx7d0MK1oSef3Sl/s1600/o-00031432-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="background-color: #ffe599; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi2d_KbtbaGp9ZJlBz8_CpvCEuOGXv4NM74JaJjeMZTtXTUtO0LvD9DiVLteFhrPsFJPY0e9YQeWqgdSsYh4WBre9sSioaI1ulQ6ceGA-YAzXTa3C9ys6aTxkkuPDkBNnx7d0MK1oSef3Sl/s1600/o-00031432-a-00008151.jpg" /></a></div>
<span style="background-color: #ffe599;"><br /></span>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 0cm;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmU-mPzx74jJzcPzDr_kK5M0wmisj7I6ElYrPZv20DAXRB-z1acqhqdMGreWiO14FAHQAAztldPNlAQHX2rQA0p75d0tNlGXsHnH-3epG0iVOypwpoSX8cjv_RA9nw7qN055yTvFVfWpX_/s1600/o-00031433-a-00008151.jpg" imageanchor="1" style="background-color: #ffe599; margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmU-mPzx74jJzcPzDr_kK5M0wmisj7I6ElYrPZv20DAXRB-z1acqhqdMGreWiO14FAHQAAztldPNlAQHX2rQA0p75d0tNlGXsHnH-3epG0iVOypwpoSX8cjv_RA9nw7qN055yTvFVfWpX_/s1600/o-00031433-a-00008151.jpg" /></a></div>
<b><i><span style="background-color: #ffe599; font-size: 9pt;">Виталий Червоненко, «Главком» 24.09.2012 14:51<o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 9pt;"><a href="http://glavcom.ua/articles/8151.html" style="background-color: #ffe599;">http://glavcom.ua/articles/8151.html</a></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-45472704294922703182012-09-18T11:37:00.001+03:002012-09-21T20:22:33.488+03:00Олександр Шевченко: Як тільки Ізраїль нападе на Іран, Росія окупує Україну<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzm9-BI0gADFniWqq3w426yYoD9E_p1vlM_bYZisNz0eBptpYgchhlKISXRaEEXAx390eWTkoGp6JQPn1DZ4JIPNoi-wj23t6asVaPEqUZrsqinOgzMTbNQrQKHkP-iJEcgEo86zfE6tw/s1600/b-00031040-a-00008069.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhzm9-BI0gADFniWqq3w426yYoD9E_p1vlM_bYZisNz0eBptpYgchhlKISXRaEEXAx390eWTkoGp6JQPn1DZ4JIPNoi-wj23t6asVaPEqUZrsqinOgzMTbNQrQKHkP-iJEcgEo86zfE6tw/s1600/b-00031040-a-00008069.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<!--[endif]--><span style="background-color: #fce5cd;"><b><i><span style="color: #c00000; font-size: 14pt;">Олександр Шевченко – нетиповий «свободівець». Хоча б тому, що своїм
прикладом розвінчує стереотип про те, що радикалізм – це ідеологія, яку
підтримує в основному західноукраїнська молодь, яка ще навіть не випустилась з
вузів. П’ятий номер списку «Свободи» на цих виборах – 75-річний професор
юридичного факультету столичного університету імені Тараса Шевченка.</span></i></b><b><span style="color: #333333; font-size: 14.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 24.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-font-kerning: 18.0pt;"><o:p></o:p></span></b></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #660000;"><i>Так, радикалізму в ньому менше, ніж у
того самого Юрія Михальчишина, який спокійно розмірковує про збройне повалення
влади чи появу в Україні політичного терору. Однак говорити, що Шевченкові
плани щодо змін в Україні менш фундаментальні, ніж у молодого покоління
«свободівців», не можна. Професор просто висловлює їх по-іншому.</i><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><i><span style="color: #660000;">Олександр Шевченко – автор «Національного
проекту Конституції», котрий збирається впровадити в життя «Свобода», коли
дійде до влади. Власне, більша частина розмови «Главкома» з Олександром
Оксеньтієвичем стосувалася того, якою має бути ідеальна Україна у баченні,
змальованому «свободівською» Конституцією. Ми намагалися прояснити, як
житиметься в країні, де олігархів примусять ділитися прибутками з тотально
озброєним народом, а на конституційному рівні буде заборонено пропаганду
сексуальних збочень та всього, що суперечить духовності Українського народу, у
самого автора цієї концепції…</span></i><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"> <o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 12pt;"><span style="color: #990000;">Проект
Конституції для «Свободи» я написав за місяць</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Щодо прихильників та членів партії
«Свобода» є такий стереотип, що це переважно молоді, радикально налаштовані
люди з західної України. Ви – професор юридичного факультету Університету імені
Тараса Шевченка, людина поважного віку, з певним соціальним статусом. Як вас,
грубо кажучи, занесло до «Свободи»?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Річ у тому, що мої погляди формувалися
протягом кількох десятиліть. Я чудово знаю історію української держави і права,
я виріс в селі і відчуваю душу українського народу, знаю, чого хочуть українці,
що відповідає їхнім внутрішнім потребам. У той же час я бачив, що жодна з
партій, які існували і в Радянському Союзі, і в незалежній Україні, не
відповідає цим поглядам. Тому я ніколи не брав активної участі у політичному
житті, хоч і писав певні матеріали депутатам першого скликання Верховної Ради,
тому ж Зайцю й Костенку, намагався передати певні напрацювання Віктору Ющенку…</span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0kBJoqZiron2I6X6ncU218Fc1HOgijljg-eA4LWlQDfm7ecqH-2RoTR50Xo7c28vdlT1iB7hfC16c_TQua_rdbi74tSSIfZqVR2dQo4I6hReRksK5SQZRFJy3Ntv2VawaHSQvP9iKfRM/s1600/o-00031041-a-00008069.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #fce5cd;"><img border="0" height="205" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg0kBJoqZiron2I6X6ncU218Fc1HOgijljg-eA4LWlQDfm7ecqH-2RoTR50Xo7c28vdlT1iB7hfC16c_TQua_rdbi74tSSIfZqVR2dQo4I6hReRksK5SQZRFJy3Ntv2VawaHSQvP9iKfRM/s320/o-00031041-a-00008069.jpg" width="320" /></span></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Але років шість-сім тому випадково я
зустрівся на якомусь круглому столі з Олегом Тягнибоком. Після його завершення
Олег підійшов до мене і сказав, що їм цікаво було б зі мною співробітничати. Я
знав погляди Олега і сказав, що я готовий. Тож через певний час «свободівці»
попросили, щоб я зібрав групу і написав для них проект Конституції. Але я знаю,
що таке група. Як ото серед українців: дві особи – а вже три гетьмани, то так
само і в юриспруденції: якщо є два юристи, то буде три думки. Тому я за місяць
виклав своє бачення, і вийшло так, що мої погляди збігаються з програмою. Хоча
і не повністю: в окремих моментах вони привели свою програму у відповідність з
проектом Конституції мого авторства.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тобто вас можна назвати ідеологом
партії «Свобода»?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ну, я б так не говорив. Все-таки вони
теж внесли до мого проекту Конституції деякі зміни, з якими я не повністю
погоджуюсь. Але життя покаже, хто правий…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Що з ваших напрацювань «Свобода»
запозичила до своєї програми?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Наприклад, колективний спосіб розподілу
прибутків підприємств. Він розвивався, насамперед, в Азії, де була колективна
форма власності на землю, а в Японії до цього часу існує колективна форма
власності на промислові підприємства, на фірми, робітники там наймаються на
роботу пожиттєво, а їхня фабрика, завод чи фірма є, по суті,
їхньою сім’єю.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Вже від них цю форму запозичили
європейські країни і США. В Америці тривалий час профспілки чинили опір цій
формі власності, але в середині 80-х років у сталеварній промисловості було
проведено експеримент, згідно з яким працівникам дозволили викуповувати акції
підприємств, на яких вони працюють, і брати участь у розподілі прибутків. Успіх
був колосальним: до цього експерименту американський сталевар заробляв
приблизно 120 тисяч доларів на рік, а після того, як він став співвласником
свого підприємства, його прибутки за рахунок дивідендів збільшились до 360
тисяч доларів!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Наша преса, Цивільний та Господарський
кодекси нічого не говорять про таку форму власності, бо у нас більшість
підприємств мають лише одного власника, який гребе все під себе…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але у тій самій Америці первинний
капітал теж накопичувався не найгуманнішими способами…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Нічого подібного! За крадіжку чи обман,
набуття власності чи прибутку нечесним способом скрізь і завжди в кращому
випадку відрубали руку, а взагалі-то була передбачена смертна кара. Часто у
цьому контексті цитують Генрі Форда: не питайте мене, мовляв, як я заробив
перший мільйон. Це – брехня, він цього ніколи не казав, бо в США все було
просто: украв коня – смертна кара, спокусив дівчину і не одружився – смертна
кара, образив жінку і не вибачився – смертна кара, безпричинно підняв зброю
проти іншого – смертна кара. Яка там крадіжка, який обман?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Тому коли сучасні багаті люди пояснюють
свої успіхи власною «підприємницькою жилкою», вони нам насаджують цінності, не
властиві українському народу. Ці цінності властиві торгашам. Це тільки
єврейське звичаєве право передбачало, що якщо ти, розраховуючись чи укладаючи
угоду, можеш обманути людину, то скажи їй: «Перерахуй» чи «Вдумайся». Якщо ця
людина не помітить обману – ти маєш право привласнення цих коштів. Але це –
унікальний випадок. Ані в українському праві, ані з звичаєвому праві інших
країн цього не було і немає.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 12pt;"><span style="color: #990000;">«Іноземні
інвестиції чіпати ми не збираємось»</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Наскільки я розумію, у вашому проекті
Конституції описується ідеальна держава, якою її бачить партія «Свобода». У
зв’язку з цим я хотів би прояснити кілька моментів, які викликають у мене
потребу в окремому тлумаченні. Наприклад, у статті 3 цього документу написано,
що «Українська Держава забезпечує рівність українців у правах і перед законом
незалежно від соціального стану, віросповідання і статі». Нинішня Конституція
пише про те, що всі люди є рівними перед законом. Що ви мали на увазі,
ініціюючи таку заміну?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Українці – це всі жителі України.
«Свободівці», націоналісти, патріоти не ділять людей за етнічною ознакою, по
крові. Лише за тим, як ти ставишся до цієї держави, любиш ти її чи ні, на благо
її працюєш чи ні, поважаєш культуру цього народу чи ні, її мову знаєш, вивчаєш
чи ігноруєш. По крові вже ніхто не ділить, бо сьогодні все так змішалося…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Хоча, в цілому, українці відрізняються
від тих же росіян. Наприклад, у українців переважає 1 та 2 групи крові, а у
росіян – 3 і 4. Українці – це арійська раса, а росіяни – це угрофінська і
частково монголо-татарська. Однак на ці різниці ми уваги не звертаємо.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А навіщо ж тоді ініціювати повернення до
паспорту графи «національність»?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Цей крок є необхідним у зв’язку з тим,
що сьогодні триває наступ на все українське, нищиться українська мова…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тобто коли зупиниться наступ на все
українське, цю графу можна буде знову скасувати?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Абсолютно! Сьогодні ми просто змушені
захищатися. Тому ми й поставили питання таким чином: оскільки, згідно з
переписом, українців в Україні проживає 78%, то й серед депутатів Верховної
Ради має бути 78% українців, в уряді, в міліції, у Збройних Силах. Серед
студентів і викладачів має бути 78% українців, бізнесменами мають бути 78%
українців і так далі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ми збираємося ввести справжню
рівноправність націй і народностей в Україні. Це не означає, що ми когось
будемо звільняти з роботи – ні, звичайно, хай людина допрацює, але на її місце
ми, якщо серед професорів даного вузу, наприклад, немає 78% українців, будемо
брати саме українця.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А як ви будете чинити з власниками
виробництв, серед яких, згідно з вашою Конституцією, теж 78% мають бути
українцями? Щоб дотриматись цього відсотка ви плануєте забирати майно у
бізнесменів за національною ознакою?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ви дуже грубо це розумієте.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrnnkmkawnuBc5Apmert3aT6NfLMhr3yyjd89BUoQ_qvFVPCiropX9JrB6JQ5cqouXRD7xJHnpgac3bW_XCwwnyVRRIGkgVJT1okhtKMZrd0YpL2ty3GsYWUib1O6X3AFyP-ApcNfRKCw/s1600/o-00031042-a-00008069.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #fce5cd;"><img border="0" height="202" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrnnkmkawnuBc5Apmert3aT6NfLMhr3yyjd89BUoQ_qvFVPCiropX9JrB6JQ5cqouXRD7xJHnpgac3bW_XCwwnyVRRIGkgVJT1okhtKMZrd0YpL2ty3GsYWUib1O6X3AFyP-ApcNfRKCw/s320/o-00031042-a-00008069.jpg" width="320" /></span></a><span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">До речі, ви думаєте, ці статті з пальця
висмоктані? Таке існує в США, у багатьох, особливо південних штатах. Таке існує
в Індії, Індонезії, в Словенії. Це ж не я це вигадав. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<!--[if gte vml 1]><v:shape id="Рисунок_x0020_3"
o:spid="_x0000_s1028" type="#_x0000_t75" alt="Описание: Олександр Шевченко"
style='position:absolute;margin-left:.85pt;margin-top:2.5pt;width:236.4pt;
height:149.35pt;z-index:251660288;visibility:visible;mso-wrap-style:square;
mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;mso-wrap-distance-left:9pt;
mso-wrap-distance-top:0;mso-wrap-distance-right:9pt;
mso-wrap-distance-bottom:0;mso-position-horizontal:absolute;
mso-position-horizontal-relative:text;mso-position-vertical:absolute;
mso-position-vertical-relative:text;mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;
mso-width-relative:page;mso-height-relative:page'>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image004.jpg"
o:title="Олександр Шевченко"/>
<w:wrap type="square"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--><span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">У
США почали застосовувати цей принцип для того, щоб допомогти колишнім рабам,
неграм. Адже оскільки свого часу вони не мали можливості займатися бізнесом,
посідати посади, то у законодавстві деяких штатів і передбачили, який процент у
законодавчій, виконавчій і судовій владі, в поліції повинні займати негри. Так
само, до речі, в галузі бізнесу: за такою пропорцією розподілялась допомога на
ведення бізнесу від штату. Тобто, наприклад, якщо у Вірджинії проживає 60%
негрів, значить, 60% всієї допомоги йде саме негритянському населенню. Це –
відомі схеми.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але як застосувати їх в Україні 21
століття? Візьмемо, наприклад, національний склад найбагатших
громадян України…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Але як ми можемо його взяти? Ми його не
знаємо! У нас в паспортах немає графи «національність».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Припустімо. Але раптом після того, як ця
графа з’явиться, виявиться, що більшість з них – євреї. Як в такому разі
досягнути пропорції, про яку ви говорите?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Дуже просто. Ми вже про це говорили. За
допомогою перерозподілу прибутків підприємств через участь у ньому їхніх
працівників. Тобто не єдиний власник підприємства буде забирати весь прибуток і
вивозити його за кордон, а ми ділитимемо його за цією пропорцією: 78% всіх
прибутків – українцям, 22% – представникам інших національностей.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Мені здається, на початку ХХ століття
подібні підходи називалися експропріацією…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Даремно ви так. У всьому світі в
передових країнах так чинять. В Європі всі прибутки підприємств розподіляються
не тільки на їхніх працівників, а ще й на їхніх дружин і дітей до 16 років. У
цьому й полягає той знаменитий «шведський соціалізм».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Це – не експропріація. Це –
справедливість! Тим більше ми говоримо про підприємства, які ще донедавна були
державною власністю, нажитою багатьма поколіннями наших пращурів.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але все одно, як запровадження ваших
підходів відбуватиметься у конкретних історичних обставинах, у сьогоднішній
Україні? Є, наприклад, конкретний Ринат Ахметов, який володіє конкретним
Єнакіївським металургійним заводом. І всі наші спроби розповісти йому, як він
має чинити зі своїм заводом і його прибутком, наштовхнуться на його
заперечення: згідно з Конституцією України, приватна власність
є непорушною.</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Хай говорить, що хоче. Ми приймемо закон
про розподіл прибутків. Всі працівники підприємства будуть визнані учасниками
виробництва і зможуть отримувати частку від прибутку цього підприємства. А він
хай залишається його приватним власником! Просто прибутки будуть
розподілятися по-іншому!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">До речі, якщо вже за те мова зайшла,
іноземні інвестиції чіпати ми не збираємось. Хай розподіляють, як хочуть.
«Свобода» поважає приватну власність. Але там, де мова йде про підприємства,
вкрадені в українського народу, де була проведена нечесна приватизація – підхід
буде саме такий…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ми хочемо, щоб весь український народ
був середнім класом – і ми досягнемо своїх цілей, коли прибутки будуть
розподілятися між працівниками, коли ми заборонимо вивозити капітал в офшори.
Так, ми можемо дозволити власникові отримувати більший процент прибутку, аніж
рядовим працівникам. Наприклад, 3% або навіть і 10% від прибутку його
підприємства – це ж величезна сума! Але це повинно залежати від того, чи є він
хорошим менеджером, чи «пустишкою», паразитом, як Коломойський, який сидить у
Швейцарії, не здійснює управління виробництвом, а тільки його «стриже» і
вивозить з України той капітал, який мав би залишатися тут і йти на
наш розвиток.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Я так розумію, саме звідси ви плануєте
брати кошти на фінансування чисельних соціальних видатків, передбачених у
вашій Конституції?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ви знаєте таку цифру: за два перші роки
перебування регіоналів при владі з країни вивезено 53 млрд доларів, а лише за
два місяці цього року – 6.7 млрд. Сумарно це дало 60 млрд доларів або приблизно
480 млрд гривень. Бюджет України на цей рік складає 367 млрд гривень, тобто
вивезли майже півтора річних бюджети України!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Та якщо ми це перекриємо, ми відразу
стаємо європейською країною за рівнем життя. Ми встановлюємо пенсії та зарплати
європейського рівня. Ми оновлюємо всі технології промислового виробництва,
піднімаємо сільське господарство! Ми могли б повністю ліквідувати безробіття і
повернути на Батьківщину етнічних українців, які зараз бідують за кордоном. За
рахунок цього ми плануємо повністю звільнити дрібний бізнес від податків. Хай
займаються собі сімейним бізнесом, годують і себе, і своїх сусідів!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 12pt;"><span style="color: #990000;">Коли
влада буде знати, що народ озброєний, вона не буде розганяти мітинги, не буде
утискати свободу слова</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">З економікою більш-менш зрозуміло.
Підемо далі. Вже в першій статті «свободівської» Конституції говориться про
повернення в Україну смертної кари…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Це – позиція «Свободи», я цього не
дотримуюсь. Звичайно, якщо крадуть у таких розмірах, ґвалтують, вбивають і вже
не бояться смертної кари, то це – предмет для дискусії. Однак я вважаю
повернення смертної кари негуманним. Бог дав життя, Бог хай і забирає. Хоча
якщо йдеться про вбивство при самообороні, то це – інша справа…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Власне, у вашій Конституції є стаття про
загальне озброєння українського народу («Дозволено вільно набувати і володіти
вогнепальною і холодною зброєю усім психічно здоровим та
несудимим українцям»).</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Так. Бо хто мене зачепить, якщо він
знає, що я маю зброю? Хто наші права буде попирати, якщо ми озброєні?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Так тоді і міліції ніякої в державі
не потрібно…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Абсолютно! Звичайно! Звичайно, питання
носіння чи тримання зброї вдома потрібно буде детально врегулювати – це
елементарні речі. Але коли влада буде знати, що народ озброєний – бо ми
передбачаємо, що навіть студенти обов’язково протягом чотирьох місяців
опановуватимуть використання вогнепальної зброї у вузах і середніх спеціальних
навчальних закладах – то влада не буде розганяти мітинги, не буде утискати
свободу слова…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але у цієї медалі є й інша сторона. Напишу,
скажімо, я про якусь партію так, що її лідерам не сподобається, прийде до мене
в редакцію якийсь партфункціонер з пістолетом в кишені, «Пух!», і проблема
вирішена. Це ж просто право сильного!</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">А ви в нього «пухніть» раніше. (<i>сміється</i>)<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ну, про яке право сильного ви говорите?
Що, ми всі вбивці? Це ж тільки вроджені вбивці можуть вбити людину чи взагалі
будь-яку живу істоту! У нас в сім’ї, наприклад, кликали сусідську тітку, щоб
вона зарізала нам курку, бо в сім’ї ніхто вбити не міг. У кожному українському
селі є колії, які вбивають для господарів по всьому селу свиней і бичків, бо
господарі не можуть цього зробити. Вбити – це ж великий гріх.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">І дивіться, чому злочинність на сході і
півдні України набагато вища ніж на заході? Бо та частина була під сильним
впливом комуністів набагато триваліший час, ніж західна Україна. Там в Бога
перестали вірувати. А зараз, коли наука довела, що Творець існує, коли вже в
адронному колайдері знайшли «Божу частку», мораль і культура повинні виходити з
християнської моралі, а не з того, що «весь мир насилья мы разрушим
до основанья…».<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А південно-східна Україна, про яку ви
зараз говорите, взагалі готова до введення загальної озброєності населення чи
потрібні якісь перехідні заходи? Ви якось це передбачили?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Це ж уже деталі. Звичайно, продаж зброї
треба буде узалежнити від вердикта психолога – декласований це елемент чи ні,
йому зброя потрібна для вбивств і пограбувань чи для самозахисту.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Американці он озброєні всі, і нічого.
Так, трапляються різні випадки. Але, ви думаєте, що якби комусь дуже потрібна
була б зброя, щоб когось розстріляти, він би її не знайшов? Сьогодні у нас всі
бандити озброєні, а прості люді перед ними беззахисні.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Повернення Україні ядерного статусу – це
положення вашого авторства чи дописане після вас?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Як на мене, це все-таки зайве. Володіння
атомною зброєю є фінансово обтяжливим для країни, хоча сьогодні вже й не так,
як раніше. Але, з іншого боку, ситуація України сьогодні досить важка. Одразу
кілька країн мають до нас територіальні претензії, в тому числі, й Росія, яка,
згідно з Будапештськими угодами, мала б виступати гарантом нашої безпеки та
територіальної цілісності.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ви, можливо, не знаєте, але Росія зараз
тільки й чекає, щоб Ізраїль напав на Ірак. В Росії уже давно сформували Південно-Західне
угрупування військ, і як тільки Ізраїль почне цю війну, вони окупують все
Закавказзя і, очевидно, Україну. Привід очевидний – близько до кордонів Росії
відбуваються військові дії, і вони повинні захищати свою безпеку.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Але ж, якщо в ситуацію втрутяться
Сполучені Штати Америки, це розв’яже Третю світову війну.</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Для США сьогодні головне – це питання
їхньої внутрішньої політики, зовнішня політика їх не цікавить. Сьогодні існує
загроза, що США повернуться до політики ізоляціонізму, яку вони проводили з
кінця Першої світової війни аж по 1941 рік. Вони, як і тоді, проголосять
лозунг: європейці не повинні втручатись у наші справи, а ми не будемо у ваші, і
просто самоізолюються. Ви там, мовляв, бийтеся, воюйте, а ми будемо займатися
своїми справами!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А як же концепція глобального
домінування? Як же місія з розповсюдження демократичних цінностей і
американського способу життя на весь світ, якою так пишається Вашингтон?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ви ж розумієте, що якби не було США, то
вже давно б не було України… Росія б уже давно окупувала все, бо Росія не може
бути імперією без України.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тобто, на вашу думку, США можуть кинути
нас напризволяще і віддати Росії?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Обама вже фактично це зробив. Він
визнав, що Україна – це регіон інтересів Росії. Ми не знаємо про офіційні
домовленості з цього приводу, але фактично здача України вже відбулась.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Тому, повертаючись до питання про атомну
зброю, все залежить від ситуації, в якій перебуватиме Україна. Якщо наше
становище буде серйозним, якщо ми повинні будемо оборонятися, то я – за
повернення ядерного статусу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 12pt;"><span style="color: #990000;">«Свобода»
ніколи не піде на застосування сили: ні йдучи до влади, ні перебуваючи
у владі</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyrNCEFaOe27Hqrq7RfRX8Lm0CZ6XYoCih40nxgXqGjt045ESdkzn1O5Searlak3e-ZWQDdQmp6tbZ61zIFca1IXcFpGFoyI5q2xAQfk_JLyu3wwTf051XHAnA_qrWObyw-ZXaMMHTZMg/s1600/o-00031044-a-00008069.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #fce5cd;"></span></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<!--[if gte vml 1]><v:shape id="Рисунок_x0020_5"
o:spid="_x0000_s1027" type="#_x0000_t75" alt="Описание: Олександр Шевченко"
style='position:absolute;margin-left:2pt;margin-top:11.65pt;width:236.65pt;
height:155.9pt;z-index:251662336;visibility:visible;mso-wrap-style:square;
mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;mso-wrap-distance-left:9pt;
mso-wrap-distance-top:0;mso-wrap-distance-right:9pt;
mso-wrap-distance-bottom:0;mso-position-horizontal:absolute;
mso-position-horizontal-relative:text;mso-position-vertical:absolute;
mso-position-vertical-relative:text;mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;
mso-width-relative:page;mso-height-relative:page'>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image006.jpg"
o:title="Олександр Шевченко"/>
<w:wrap type="square"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--><span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">У
вас в Конституції прописана заборона комуністичної ідеології, але не сказано
нічого про заборону нацистської… Це випадково?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyrNCEFaOe27Hqrq7RfRX8Lm0CZ6XYoCih40nxgXqGjt045ESdkzn1O5Searlak3e-ZWQDdQmp6tbZ61zIFca1IXcFpGFoyI5q2xAQfk_JLyu3wwTf051XHAnA_qrWObyw-ZXaMMHTZMg/s1600/o-00031044-a-00008069.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="210" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiyrNCEFaOe27Hqrq7RfRX8Lm0CZ6XYoCih40nxgXqGjt045ESdkzn1O5Searlak3e-ZWQDdQmp6tbZ61zIFca1IXcFpGFoyI5q2xAQfk_JLyu3wwTf051XHAnA_qrWObyw-ZXaMMHTZMg/s320/o-00031044-a-00008069.jpg" width="320" /></a><span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Річ у тому, що нацистська ідеологія вже
давно заборонена міжнародним правом. Ця заборона – загальновідома і забороняти
її ще раз просто нема потреби.</span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Комуністів же засуджують, в тому числі
на рівні Ради Європи, але ж ви подивіться скільки у нас до цього часу
прибічників цієї ідеології! Я думаю, що й на цих виборах стануть однією з
великих фракцій у наступному парламенті. Вони дуже мудро ведуть кампанію,
розцвітаючи на російському капіталі. Запустити рекламу на одному каналі
телебачення коштує мільйон гривень на тиждень. А вони крутять свої ролики по
всіх каналах! У «Свободи» на те нема коштів, хоча партії пропонували великі
кошти за включення у список…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А хто пропонував?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Я вам не скажу прізвищ, але мені Олег (<i>Тягнибок
– Авт</i>.) казав: пропонували, мовляв, включай у списки – будемо фінансувати.
Але це б означало розчинитися, втратити своє обличчя, свою ідеологію. Партія на
це ніколи не піде.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Стаття 18 вашої Конституції звучить так:
«Цензура в Україні заборонена… Заборонено антиукраїнську пропаганду і
культивування аморальної і протиправної поведінки, насилля, сексуальних збочень
і всього, що суперечить духовності Української нації». Цей момент про сексуальні
збочення – це, на вашу думку, не втручання у приватне життя? Адже якщо люди
займаються тим, що їм обом подобається, при цьому нікому не заважаючи, то
навіщо їх при цьому контролювати державі?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ви праві! Ще Маркс казав, що кожна
людина має право відправляти свої особисті потреби без того, щоб туди сунула
свій ніс поліція чи держава. Я з вами згоден. Але ми маємо на
увазі пропаганду!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А що ми маємо на увазі під
словом «збочення»?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">От, наприклад, в парку Шевченка в
туалеті за радянської доби всі гомосексуалісти збирались…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тобто коли гомосексуалісти збираються в
одному місці – це пропаганда збочення?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">А коли вони проводять мітинги чи паради
– це що, не пропаганда?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А збоченнями ми називаємо все, що лежить
за межами традиційної гетеросексуальної сім’ї?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Є ж християнська мораль, та й не тільки
християнська – це засуджується в ісламі, та взагалі скрізь. Звичаєве право
України передбачало за такі збочення смертну кару – так само, як за скотолозтво
і інші подібні речі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Зрозумійте, ми не говоримо нищити їх чи
ще якимось чином карати. Займайтесь собі, чим хочете, це ваша приватна справа.
Як казав Маяковський, «Эй, онанисты, кричите “Ура!” – ваши условия налажены, к
вашим услугам любая дыра, вплоть до замочной скважины!» Роби собі вдома, що
хочеш, а тоді сам викликай собі швидку допомогу, це твої справи. Але
пропагувати збочення на телебаченні – це інша справа…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Коли ви закликаєте заборонити «все, що
суперечить духовності Української нації», то виникає питання: хто буде
визначати, суперечить той чи інший, наприклад, твір мистецтва духовності
чи ні?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">От сьогодні є комісія Костицького… (<i>сміється</i>)<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Тобто ви підтримуєте діяльність
цього органу?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Та ні! Я йому казав: «Василь Васильович,
що ви творите?», то він образився. Це ж тонка справа, подібні оцінки не так
потрібно давати!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Так, повинна бути громадська рада з
заслужених, поважних людей, які б справді користувалися авторитетом у
суспільстві – до неї б увійшли письменники, художники, працівники культури,
вчені, прості порядні громадяни – вони й визначали б. Але, звичайно, не треба
чинити так, як фашисти: мовляв, не подобається – розстріл.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">«Свобода» ніколи не піде на застосування
сили: ні йдучи до влади, ні перебуваючи у владі. Ніякого насилля! Ми прагнемо
вирішувати питання тільки рекомендаціями, тільки широкою
роз’яснювальною роботою.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 12pt;"><span style="color: #990000;">Копатько
чи Бекешкіна дають одні дані в Адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів і
СБУ, а оприлюднюють – зовсім інші</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Як ви думаєте, скільки ще може
протривати діючий політичний та економічний режим?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Цього ніхто не може сказати. Ви ж
бачите, вони залякують народ. У мене є знайомі бізнесмени з Хмельниччині, то
вони розказують: до них приходять «донецькі» і кажуть віддавай свій бізнес за
таку-то ціну. Не хочеш – отримуєш кримінальну справу. Люди кидають все і
тікають. Зараз у нас йде масовий виїзд бізнесменів середньої руки за кордон. А
владу це не цікавить – їм потрібні тільки будівельники, водії, охорона, кухарки
і служниці.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Одним з варіантів розвитку подій в
Україні називають її стрімку білорусизація…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Може бути навіть гірше…<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А ваші побратими зі «Свободи» говорять
про інший варіант – повалення діючої влади через національну революцію…</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Про збройну революцію ніхто не говорить,
абсолютно. Ви неправильно розумієте. Під національною революцією ми маємо на
увазі проведення революційних реформ. Тільки мирним шляхом! Ніякої зброї
не буде!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А якщо вам не те, що не дадуть реформи
проводити, а навіть до парламенту не пустять, от уже в ході цих виборів?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ми знаємо про ці плани. Ви знаєте, який
зараз реальний процент підтримки «Свободи»? Не той, що дає Копатько чи
Бекешкіна, бо вони дають одні дані в Адміністрацію Президента, Кабінет
Міністрів і СБУ, а оприлюднюють – зовсім інші. У серпні-місяці цього року
рейтинг «Свободи» був 14%! Власне, для того ми й об’єдналися в КОДі – ми не
закликаємо народ до зброї, а хочемо зупинити цю владу мирним шляхом,
спільним контролем.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">В такому разі, якими будуть ваші дії,
якщо замість очікуваних вами 14% ЦВК оприлюднить підсумковий результат
«Свободи» у, припустімо, 3.5%? Ви підете до Вищого адміністративного суду?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Це означає програш… Я не скажу вам, що
ми будемо робити, якщо таке трапиться. Нема сенсу загадувати наперед.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Я відчуваю, що «Свобода» пройде і своєю
роботою в парламенті завоює довіру народу. Можливо, я не доживу до того часу,
коли вона буде при владі, матиме більшість у парламенті, але я буду на це
працювати і всі свої сили віддавати, щоб ті ідеї, які я виношував все життя,
були реалізовані – в інтересах всього українського народу.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Якщо «Свобода» таки пройде до
парламенту, чого стосуватиметься перший законопроект, який ви подасте?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEA4RAyJKs9d2thuR7cX6hFDoMVR_v-22ZjoPVzD8CRD141phKnQ2pI_46XVmHTtDMSGlYYOYQ_T9JGatarhmhhn-Wguko6Pqq85yvwHrGfPzSnT3shOEV9m5DBzuZS0_RqVNcQYO1J_Q/s1600/o-00031045-a-00008069.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="background-color: #fce5cd;"><img border="0" height="231" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEA4RAyJKs9d2thuR7cX6hFDoMVR_v-22ZjoPVzD8CRD141phKnQ2pI_46XVmHTtDMSGlYYOYQ_T9JGatarhmhhn-Wguko6Pqq85yvwHrGfPzSnT3shOEV9m5DBzuZS0_RqVNcQYO1J_Q/s320/o-00031045-a-00008069.jpg" width="320" /></span></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<!--[if gte vml 1]><v:shape id="Рисунок_x0020_6"
o:spid="_x0000_s1026" type="#_x0000_t75" alt="Описание: Олександр Шевченко"
style='position:absolute;margin-left:-.45pt;margin-top:12pt;width:236.4pt;
height:170.9pt;z-index:251663360;visibility:visible;mso-wrap-style:square;
mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;mso-wrap-distance-left:9pt;
mso-wrap-distance-top:0;mso-wrap-distance-right:9pt;
mso-wrap-distance-bottom:0;mso-position-horizontal:absolute;
mso-position-horizontal-relative:text;mso-position-vertical:absolute;
mso-position-vertical-relative:text;mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;
mso-width-relative:page;mso-height-relative:page'>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image008.jpg"
o:title="Олександр Шевченко"/>
<w:wrap type="square"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--><span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Мої
перші законопроекти стосувалися б боротьби з корупцією, реформування судової
системи і системи права. Судова система мала б бути дуже простою: до районних
судів суддів має обирати населення даного району. Судді району з-поміж себе
повинні обирати собі голову. Судді всієї області обирають Апеляційний суд. А
всі судді України обирають Верховний Суд. Це була б проста і дієва система, а
не така, як зараз, – коли юристи не знають, до якого суду їм звертатись. Так
само виборними мали б бути посади міліціонерів, податківців, землевпорядників
та інших посадовців – це був би найкращий метод боротьби з корупцією!</span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Систему права в Україні потрібно було б
максимально спростити, адже українські суди завжди керувалися не стільки
законом, правом, скільки здоровим глуздом та совістю. Я і своїм студентам
говорю, що їхнє найперше завдання – підвищувати свою моральність. Це навіть
важливіше, ніж здобувати знання: ну, про які знання ми говоримо, якщо в Україні
є чинними більше 50 тисяч законів і підзаконних актів, і в них часом не можуть
розібратися навіть найкращі юристи?<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Тому закон повинен домінувати тільки у
крайніх випадках, це тільки в тоталітарних суспільствах закон домінує. Джерелом
права перш за все повинні бути здоровий глузд і совість – я називаю їх
загальним правом.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Тому я б провів повну реформу системи
права в Україні. Сьогодні воно у нас поділене на більше десятка галузей: право
є господарське, трудове, сімейно-шлюбне, земельне і так далі. При цьому
господарське право слово в слово повторює цивільне, тільки в господарському
праві розглядають справи юридичних осіб, а в цивільному – фізичних. Це ж
нонсенс! Але ж чиновництво і вчені зацікавлені в розвитку все нових і нових
галузей права, бо це годує величезну кількість людей. З’являються нові суди, а
в них нові посади. У вузах з’являються нові кафедри зі своїми штатами. Тому я б
поділив все право на публічне і приватне: приватне регулювало б інтереси
приватних осіб – і юридичних і фізичних, а публічне – інтереси держави і
всього народу… <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 12pt;"><span style="color: #990000;">Сьогодні
в Україні повно російських стукачів, і на юрфаці Університету Шевченка в
тому числі</span><span style="color: #333333;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Кажуть, що колишній ректор Київського
університету Віктор Скопенко свого часу відчутно сприяв у стінах університету
провладним політичним силам. Зараз такого немає?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Про Скопенка я вам такого не скажу. З
одного боку, під час Помаранчевої революції він не підтримував рішення про
оголошення університетом страйку. З іншого – коли я тоді офіційно заявив, що
відмовляюсь читати лекції студентам, він на мене жодним чином не тиснув, не
вимагав мене звільнити. Інша справа, що він тоді, очевидно, хотів залишитись на
своїй посаді незалежно від того, хто переможе на президентських виборах. Тому й
просив співробітників університету не особливо проявляти політичну активність.
Але ніхто на нього не дивився. Та й він не особливо переслідував за те, що його
не слухались.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Зараз ви не відчуваєте адміністративного
чи політичного тиску в стінах університету?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Ну, хіба що хотіли звільнити за
навчальний посібник… У 2010 році наша кафедра опублікувала підручник «Історія
українського права». Спочатку про нього хтось написав в Росії – сьогодні в
Україні повно російських стукачів, і на нашому факультеті в тому числі. Там ним
зацікавився комітет по боротьбі з кольоровими революціями створений в адміністрації
Президента Путіна Модестом Колеровим. Перша стаття проти цього підручника була
опублікована саме в Росії. Потім її передрукували наші комуністи у своїй газеті
«Киевский вестник». А тоді, видно, повідомили нашого проросійського міністра
освіти Табачника. То він на телебаченні, виступаючи у Кисельова, сказав, що,
мовляв, у його рідному університеті квітне русофобія. <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<b><span style="background-color: #fce5cd; color: #333333; font-size: 12pt;">Я
написав, що у російській розмовній мові, у мові правників та політиків домінує
нецензурщина. Вони назвали це русофобією.<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">А що він мав на увазі?</span></b><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Мабуть, мої розділи у цьому посібнику.
Там йшлося про те, що ще в сиву давнину літописці писали, що пращури росіян
були некультурні, жили як звірі, матюкались при жінках. То я написав, що і
сьогодні у російській розмовній мові, у мові правників та політиків домінує
нецензурщина. Я написав, що той же Путін активно застосовує у своїй мові
жаргонізми на кшталт «мочить в сортире» чи «какой-то мазурик увел самолет» і
так далі, і що подібні речі породжують у людей неповагу до закону і права.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333;">Вони назвали це русофобією. З цього
посібника зняли гриф міністерства, хоча рецензії були позитивні. Ті 500
екземплярів, які вже були надруковані, наказали знищити. Дано команду звільнити
авторів. То минулого року звільнили талановитого асистента кафедри, який писав
унікальну дисертацію про мову в праві, пояснивши це тим, що він ходив одягненим
не так, як треба – то шарфик на волосся пов’яже, то в кіпі прийде. Зараз він
влаштовується в університет в Словенії, в Любляні. Але ж такими спеціалістами
не розкидаються! І, звичайно, його звільнили через політичні мотиви!<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<span style="background-color: #fce5cd;"><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Була дана команда і мене звільнити, але не знайшли
підстав, а без підстави достроково розірвати контракт зі мною вони не можуть, я
в судовому порядку себе захищу… А скільки анонімок на мене писали! Ректор до
себе цілі курси викликав, а студенти кажуть: він, мовляв, такого не говорив, ні
до якої русофобії він не закликає. Я ж читаю Історію держави і права зарубіжних
країн. Ну, що русофобського я можу дати в цьому предметі? Але контракт у мене
закінчується наступного року, і я вже знаю, що далі працювати я не буду…</span><i><span style="font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"> <span lang="EN-US"><o:p></o:p></span></span></i></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; margin-bottom: 0.0001pt;">
<span lang="EN-US" style="background-color: #fce5cd; color: #333333; font-size: 10pt;">Стаття по темі<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; margin-bottom: 0.0001pt;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333; font-size: 10pt;"><a href="http://glavcom.ua/articles/8090.html"><span style="color: darkblue;">Не в нашем колхозе: почему политики бегут от земельного
вопроса, как черт от ладана</span></a> <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; margin-bottom: 0.0001pt;">
<span style="background-color: #fce5cd; color: #333333; font-size: 10pt;">Новина по темі<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial; margin-bottom: 0.0001pt;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><span style="color: #333333; font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><a href="http://glavcom.ua/news/92089.html"><span style="color: darkblue;">Коммунисты расцветают на российском капитале –
националист</span></a></span><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background-position: initial initial; background-repeat: initial initial;">
<span style="background-color: #fce5cd;"><i><span style="color: #333333; font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Святослав Хоменко, Станіслав Груздєв (фото), «<a href="http://glavcom.ua/articles/8069.html"><span style="color: darkblue;">Главком</span></a>»</span></i><i><span lang="EN-US" style="color: #333333; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"> </span></i><i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><a href="http://ord-ua.com/2012/09/18/" title="Нажмите для просмотра архива за день"><span style="color: darkblue;">18</span></a>.<a href="http://ord-ua.com/2012/09/" title="Нажмите для просмотра архива за месяц"><span style="color: darkblue;">09</span></a>.<a href="http://ord-ua.com/2012/" title="Нажмите для просмотра архива за год"><span style="color: darkblue;">2012</span></a> 0:27
</span></i><i><span lang="EN-US" style="color: #333333; font-size: 10.0pt; mso-ansi-language: EN-US; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></i></span></div>
<div class="MsoNormal">
<i><span style="background-color: #fce5cd; font-size: 10pt;"><a href="http://ord-ua.com/2012/09/18/oleksandr-shevchenko-yak-tilki-izrayil-napade-na-iran-rosiya-okupuye-ukrayinu/?lpage=1">http://ord-ua.com/2012/09/18/oleksandr-shevchenko-yak-tilki-izrayil-napade-na-iran-rosiya-okupuye-ukrayinu/?lpage=1</a></span></i><span style="color: #333333; font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"> <o:p></o:p></span></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-63955257906248044732012-09-17T22:00:00.000+03:002012-09-21T12:33:27.968+03:00Події<br />
<div style="text-align: center;">
<b><i><span style="color: #cc0000; font-size: large;">Шановні друзі !</span></i></b></div>
<br />
<span style="color: #660000;">1. У середу, 19 вересня, о 14-й годині в Обласній бібліотеці (по вул. Героїв Сталінграду) відбудеться зустріч з нашим земляком Народним артистом України Будянським Василем Івановичем у зв'язку з його 70-літтям. </span><br />
<span style="color: #660000;">За можливості запрошуємо підтримати та запросити інших.</span><br />
<span style="color: #660000;"><br /></span>
<span style="color: #660000;">2. У четвер, 20 вересня, у приміщенні товариства "Просвіта" за адресою: м. Суми, Червона (Покровська) площа, 6 (біля пам'ятника Т. Г. Шевченку) відбудеться зустріч з кандидатами в депутати ВР від партії "Удар".</span><br />
<span style="color: #660000;">Якщо хтось не зможе прийти але має запитання, надсилайте їх на нашу електронну адресу. Відповіді ми надішлемо.</span><br />
<span style="color: #660000;">Запрошуємо бажаючих та просимо повідомити інших.</span><br />
<span style="color: #660000;"><br /></span>
<span style="color: #660000;">З повагою, голова СОТ "Просвіта" Шевченко Олексій Григорович. Тел. 095 559 64 83.</span><br />
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-75149771643548809792012-09-12T20:19:00.002+03:002012-09-12T20:19:40.068+03:00Суми: як заляканий губернатор протидіє моїй роботі в області<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-outline-level: 2;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdjz6VkcpKopKdWKFsDiaIg-wrkxmSIzIPPrt7sn1FHeiTkxLeCYUAtd0Gv9CLwcCzSN4LKreOAov86p_ux4dZRI3NnkY2NQtF3U9JlvTTySXXhfJhUN5ShoV9yOgNTa4IHGUpRCYEuXI/s1600/548137_256183097835471_972251571_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjdjz6VkcpKopKdWKFsDiaIg-wrkxmSIzIPPrt7sn1FHeiTkxLeCYUAtd0Gv9CLwcCzSN4LKreOAov86p_ux4dZRI3NnkY2NQtF3U9JlvTTySXXhfJhUN5ShoV9yOgNTa4IHGUpRCYEuXI/s1600/548137_256183097835471_972251571_n.jpg" /></a><span style="background-color: white;"><b>Епізод перший</b>. Сьогодні на 11:00 ми
завчасно спланували і запросили журналістів на прес-конференцію. Що робить
губернатор? На цей же час, на 11:00, в пожежному порядку скликає свою
прес-конференцію. Зранку, з 10:15, термінові дзвінки з облдержадміністрації
головним редакторам газет і керівникам телеканалів - надіслати журналістів і
камери до губернатора. Відповідно, камер місцевих каналів у мене на
прес-конференції не було. Кілька журналістів з газет, і все. Ясна річ, я
записав ефіри на каналах, і вони вийдуть, оскільки оплачені з виборчого фонду.
Тим не менше, маніпуляція місцевої влади і непрямий тиск на пресу зафіксовано.
Зовсім забув, про що говорив журналістам губернатор? Нічого пожежного чи
несподіваного, щоби ламати їхній графік - про те, як його патрон, Віктор
Федорович, піклується про підприємства області, про їхній розвиток і добробут
працівників :)</span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white; mso-outline-level: 2;">
<span style="background-color: white;"><br /></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9j43ZbstTM6Ws0nymMleDrm-OChhWcupK8_TnME2YFkPdsOZGF8b28d5QtCVWN2xf8mI3LJvzlWw8ekjMas609oTo-Q3XD-8OxHmCze8tqDmTAl6vIc0GadYMSak2pbeTMu9JGq3KAYg/s1600/sumy11.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi9j43ZbstTM6Ws0nymMleDrm-OChhWcupK8_TnME2YFkPdsOZGF8b28d5QtCVWN2xf8mI3LJvzlWw8ekjMas609oTo-Q3XD-8OxHmCze8tqDmTAl6vIc0GadYMSak2pbeTMu9JGq3KAYg/s1600/sumy11.jpg" /></a><b>Епізод другий</b>. Він на фото: стою на
центральній площі, позаду будівля облдержадміністрації, а ще - екскаватор і
машина теплокомунальників. Сьогодні зранку їм дали команду почати знімати
бетонні плити на площі. До того було пару дзвінків до штабу опозиції від
місцевих депутатів, цікавилися поміж іншим - чи буде Гриценко сьогодні скликати
мітинг на тій площі? Наші відповіли: мабуть, буде :) Бо насправді я не збирався
- зустрічі з людьми запланував у Лебедині й Охтирці. Але очевидно про всяк
випадок площу почали "впорядковувати":) Коли я приіхав і запитав у
працівників, що вони там роблять, відповіли: локалізація аварії в
тепломережі... Перевірив: труба, яку розкопали під плитами, суха, ніяка вода не
прорвала... Працівники зірвали плити і надалі сиділи тихенько в машинах. Доки
ми не почали їх фотографувати на фоні "локалізаціі аварії" - потім,
по команді, заревіли двигуни і машини виїхали з площі, подалі від
"аварії" :)<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjA8YwamHS9cgce0ReSpL7i3aEl7guwj8RbYcqnCSc9MVT-fCQQNDVVl2FGF-p_3f04I7-CmM2B5fphSuVD3LCPtCMhVLpiCKj8lN0xKr5S8Cg5ErUwyWykmOHmuoVILCAIjJZote2GlfA/s1600/sumy5.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjA8YwamHS9cgce0ReSpL7i3aEl7guwj8RbYcqnCSc9MVT-fCQQNDVVl2FGF-p_3f04I7-CmM2B5fphSuVD3LCPtCMhVLpiCKj8lN0xKr5S8Cg5ErUwyWykmOHmuoVILCAIjJZote2GlfA/s1600/sumy5.jpg" /></a></div>
<br />
<br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3ZpDclJToMn4_2aR4x0Ml8Ejqu6otUFFKG-tTnJHYt6nksr0ozUiWaiwgVE22hv548-vLpx1b06oBrKd_37lpuTxiUe6rT6dTivismr0qN8iuziEYRJgBwskpW1QS_KQe83YavdWeBGI/s1600/sumy7.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj3ZpDclJToMn4_2aR4x0Ml8Ejqu6otUFFKG-tTnJHYt6nksr0ozUiWaiwgVE22hv548-vLpx1b06oBrKd_37lpuTxiUe6rT6dTivismr0qN8iuziEYRJgBwskpW1QS_KQe83YavdWeBGI/s1600/sumy7.jpg" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
А ми поїхали до людей. І до нових епізодів
злодійкувато-боязливоі влади...<o:p></o:p></div>
<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="1" class="MsoNormalTable" style="mso-cellspacing: .7pt; mso-padding-alt: 0cm 0cm 0cm 0cm; mso-yfti-tbllook: 1184; width: 100%px;">
<tbody>
<tr>
<td style="padding: 0cm 5.25pt 7.5pt 0cm;" valign="top"><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<a href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/548137_256183097835471_972251571_n_enlarged.jpg" target="_blank"><span style="color: #004fae; font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-no-proof: yes; text-decoration: none; text-underline: none;"><!--[if gte vml 1]><v:shapetype
id="_x0000_t75" coordsize="21600,21600" o:spt="75" o:preferrelative="t"
path="m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe" filled="f" stroked="f">
<v:stroke joinstyle="miter"/>
<v:formulas>
<v:f eqn="if lineDrawn pixelLineWidth 0"/>
<v:f eqn="sum @0 1 0"/>
<v:f eqn="sum 0 0 @1"/>
<v:f eqn="prod @2 1 2"/>
<v:f eqn="prod @3 21600 pixelWidth"/>
<v:f eqn="prod @3 21600 pixelHeight"/>
<v:f eqn="sum @0 0 1"/>
<v:f eqn="prod @6 1 2"/>
<v:f eqn="prod @7 21600 pixelWidth"/>
<v:f eqn="sum @8 21600 0"/>
<v:f eqn="prod @7 21600 pixelHeight"/>
<v:f eqn="sum @10 21600 0"/>
</v:formulas>
<v:path o:extrusionok="f" gradientshapeok="t" o:connecttype="rect"/>
<o:lock v:ext="edit" aspectratio="t"/>
</v:shapetype><v:shape id="Рисунок_x0020_1" o:spid="_x0000_i1028" type="#_x0000_t75"
alt="Описание: http://grytsenko.com.ua/images/upload/548137_256183097835471_972251571_n.jpg"
href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/548137_256183097835471_972251571_n_enlarged.jpg"
target=""_blank"" style='width:200.25pt;height:150pt;visibility:visible;
mso-wrap-style:square' o:button="t">
<v:fill o:detectmouseclick="t"/>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image001.jpg"
o:title="548137_256183097835471_972251571_n"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--></span></a><span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></div>
</td>
<td style="padding: 0cm 5.25pt 7.5pt 0cm;" valign="top"><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<a href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy7_enlarged.jpg" target="_blank"><span style="color: #004fae; font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-no-proof: yes; text-decoration: none; text-underline: none;"><!--[if gte vml 1]><v:shape
id="Рисунок_x0020_2" o:spid="_x0000_i1027" type="#_x0000_t75" alt="Описание: http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy7.jpg"
href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy7_enlarged.jpg"
target=""_blank"" style='width:225pt;height:149.25pt;visibility:visible;
mso-wrap-style:square' o:button="t">
<v:fill o:detectmouseclick="t"/>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image002.jpg"
o:title="sumy7"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--></span></a><span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></div>
</td>
</tr>
<tr>
<td style="padding: 0cm 5.25pt 7.5pt 0cm;" valign="top"><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<a href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy11_enlarged.jpg" target="_blank"><span style="color: #004fae; font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-no-proof: yes; text-decoration: none; text-underline: none;"><!--[if gte vml 1]><v:shape
id="Рисунок_x0020_3" o:spid="_x0000_i1026" type="#_x0000_t75" alt="Описание: http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy11.jpg"
href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy11_enlarged.jpg"
target=""_blank"" style='width:225pt;height:149.25pt;visibility:visible;
mso-wrap-style:square' o:button="t">
<v:fill o:detectmouseclick="t"/>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image003.jpg"
o:title="sumy11"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--></span></a><span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></div>
</td>
<td style="padding: 0cm 5.25pt 7.5pt 0cm;" valign="top"><div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<a href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy5_enlarged.jpg" target="_blank"><span style="color: #004fae; font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK; mso-no-proof: yes; text-decoration: none; text-underline: none;"><!--[if gte vml 1]><v:shape
id="Рисунок_x0020_4" o:spid="_x0000_i1025" type="#_x0000_t75" alt="Описание: http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy5.jpg"
href="http://grytsenko.com.ua/images/upload/sumy5_enlarged.jpg"
target=""_blank"" style='width:225pt;height:149.25pt;visibility:visible;
mso-wrap-style:square' o:button="t">
<v:fill o:detectmouseclick="t"/>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image004.jpg"
o:title="sumy5"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--></span></a><span style="font-size: 12.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;"><o:p></o:p></span></div>
</td>
</tr>
</tbody></table>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="background: white; color: #767676; font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman";">12 вересня 2012</span><o:p></o:p></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman";"><a href="http://grytsenko.com.ua/blog/view-sumy-jak-zaljakanyy-hubernator-protydije-mojiy-roboti-v-oblasti.html">http://grytsenko.com.ua/blog/view-sumy-jak-zaljakanyy-hubernator-protydije-mojiy-roboti-v-oblasti.html</a><o:p></o:p></span></i></div>
<br />Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-8429916159900450142012-08-29T16:48:00.001+03:002012-09-12T20:03:41.263+03:00Бійці сумського "Беркута" заявили на командира-здирника<br />
<h3>
<b><span style="color: #660000; font-size: x-large;">Керівництво "Беркуту" будуть судити за
вимагання та репресії</span></b></h3>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<b><i><span style="color: #990000; font-size: large;">У Сумській області
заступник прокурора підписав постанову про порушення кримінальної справи за
фактом зловживання службовим становищем працівниками спецпідрозділу
"Беркут". Про це повідомили в прокуратурі Сумський області.</span><span style="color: #333333; font-size: 12pt;"><o:p></o:p></span></i></b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSRyMSa_VbmB5jG24S4AxZQmg3iA6ntct12VZmKiU45RClLJ9EgS4utIMN_KmP8QR6E1gAQCgtkLgkEVFLp5-Y6TBTtWlff7a3xqcdP9UEaNwISRX8e3L5WhJIUDdXrMoSzlwJ7JVo-Is/s1600/d07bcea-img-65631.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="212" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgSRyMSa_VbmB5jG24S4AxZQmg3iA6ntct12VZmKiU45RClLJ9EgS4utIMN_KmP8QR6E1gAQCgtkLgkEVFLp5-Y6TBTtWlff7a3xqcdP9UEaNwISRX8e3L5WhJIUDdXrMoSzlwJ7JVo-Is/s320/d07bcea-img-65631.jpg" width="320" /></a></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<!--[if gte vml 1]><v:shapetype
id="_x0000_t75" coordsize="21600,21600" o:spt="75" o:preferrelative="t"
path="m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe" filled="f" stroked="f">
<v:stroke joinstyle="miter"/>
<v:formulas>
<v:f eqn="if lineDrawn pixelLineWidth 0"/>
<v:f eqn="sum @0 1 0"/>
<v:f eqn="sum 0 0 @1"/>
<v:f eqn="prod @2 1 2"/>
<v:f eqn="prod @3 21600 pixelWidth"/>
<v:f eqn="prod @3 21600 pixelHeight"/>
<v:f eqn="sum @0 0 1"/>
<v:f eqn="prod @6 1 2"/>
<v:f eqn="prod @7 21600 pixelWidth"/>
<v:f eqn="sum @8 21600 0"/>
<v:f eqn="prod @7 21600 pixelHeight"/>
<v:f eqn="sum @10 21600 0"/>
</v:formulas>
<v:path o:extrusionok="f" gradientshapeok="t" o:connecttype="rect"/>
<o:lock v:ext="edit" aspectratio="t"/>
</v:shapetype><v:shape id="Рисунок_x0020_9" o:spid="_x0000_s1026" type="#_x0000_t75"
alt="Описание: http://ukrlife.net/wp-content/uploads/2012/09/d07bcea-img-65631.jpg"
style='position:absolute;margin-left:1.2pt;margin-top:102.45pt;width:225.05pt;
height:149.95pt;z-index:251658240;visibility:visible;mso-wrap-style:square;
mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;mso-wrap-distance-left:9pt;
mso-wrap-distance-top:0;mso-wrap-distance-right:9pt;
mso-wrap-distance-bottom:0;mso-position-horizontal:absolute;
mso-position-horizontal-relative:text;mso-position-vertical:absolute;
mso-position-vertical-relative:page;mso-width-percent:0;mso-height-percent:0;
mso-width-relative:page;mso-height-relative:page'>
<v:imagedata src="file:///C:\Users\Anatol\AppData\Local\Temp\msohtmlclip1\01\clip_image001.jpg"
o:title="d07bcea-img-65631"/>
<w:wrap type="square" anchory="page"/>
</v:shape><![endif]--><!--[if !vml]--><!--[endif]--><span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Кримінальну справу порушено за ч. 3 ст.
364 КК України, що передбачає до 10 років позбавлення волі. В ході перевірки
встановлено, що в період з червня 2011 по липень поточного року співробітники
роти дійсно здавали кошти на вказану суму – від одного до чотирнадцяти разів, в
залежності від часу прийому на роботу та перебування на службі, всього на суму
понад 14 тисяч гривень.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Згідно з інформацією співробітників
"Беркута", у ролі посередників для збору коштів виступали заступники
командирів взводів, проте кому передавалися зібрані гроші і як
використовувалися в подальшому, міліціонерам не відомо, пишуть Коментарі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="background: white;">
<span style="color: #333333; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">"<i>Умисними діями посадові особи "Беркута" завдали істотної
шкоди державним інтересам, що виявляється в підриві авторитету та престижу
правоохоронних органів в особі УМВС України в Сумській області</i>", –
підкреслили в прокуратурі.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Добавил Источник : 12 Сентябрь
2012<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ukrlife.net/rukovodstvo-berkuta-budut-sudit-za-vyimogatelstvo-i-repressii/">http://ukrlife.net/rukovodstvo-berkuta-budut-sudit-za-vyimogatelstvo-i-repressii/</a></span></i><i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-family: "Times New Roman"; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
<br />
<div class="MsoNormal">
<b><i><span style="color: #990000; font-size: large;">Прокуратура Сумської області перевіряє ситуацію, яка
склалася навколо спецпідрозділу «Беркут».</span></i></b></div>
<div class="MsoNormal">
<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Раніше співробітники роти особливого призначення звинувачували
свого командира в тому, що він протиправно вимагав щомісяця відраховувати йому
із заробітної плати по 150 грн. На сьогодні слідчими антикорупційного відділу
прокуратури Сумської області проводяться першочергові оперативні дії на
встановлення істини по цій ситуації, після чого буде дана принципова оцінка
діям керівництва спецпідрозділу «Беркут» і висновків, які надала служба
внутрішньої безпеки УМВС України в Сумській області.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Також прокуратурою перевіряється інформація про тиск на
співробітників роти особливого призначення, які направили заяву до прокуратури.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
На сьогодні вже опитано близько 40 співробітників,
планується опитати ще таке ж число людей. Найближчим часом буде прийнято
остаточне рішення.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
На час проведення перевірки командир спецпідрозділу «Беркут»
відсторонений від виконання своїх обов'язків, повідомила прес-служба
прокуратури Сумської області.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">МАІР 29.08.2012
13:32 <o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://mair.in.ua/news/show/id/22776">http://mair.in.ua/news/show/id/22776</a></span></i><i><span style="font-size: 9.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ord-ua.info/2012/08/29/bojcy-sumskogo-berkuta-zayavili-na-komandira-vymogatelya/?lpage=1">http://ord-ua.info/2012/08/29/bojcy-sumskogo-berkuta-zayavili-na-komandira-vymogatelya/?lpage=1</a><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-84391862807233569352012-08-25T15:05:00.001+03:002012-08-25T15:05:12.841+03:00«ТА НЕ ОДНАКОВО МЕНІ, ЯК УКРАЇНУ ЗЛІЇ ЛЮДИ ПРИСПЛЯТЬ…»<br />
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: #990000; font-size: large;"><i>…І в огні її, окрадену,
розбудять. Ох, не однаково мені. Здається, тільки так можна розпочати нотатки з
нинішнього Дня Незалежності. Цією Шевченковою цитатою – хоча б тому, що вона
здається не цитатою, а особистою думкою. І, напевне, далеко не лише мені. Йду у
людській ріці. В столиці, від Михайлівського собору – Володимирською, до
пам’ятника Тарасові Шевченку. Те, краплиною чого відчуваю себе сьогодні,
називаю рікою не задля поетичності. Тому, що ходу, кількість учасників якої
телеоператори не на екран, а по-дружньому, професійно оцінюють у понад 20 тисяч
осіб – важко назвати колоною. Колона – це вибудуване, це коли людина знає, куди
саме вона має стати, і як крокувати. А сюди прийшли без партійної чи платної
рознарядки, родинами, компаніями. Так і йдуть, жартуючи з тими, хто є ніби
зовсім стороннім, принагідно шкодуючи, що в сусідки по ході якась аварія із
святковим взуттям, в чоловіка руки зайняті – на них всілося дитя у вишиванці,
нумо, на тротуар, зараз відремонтуємо… Тут, на Володимирській, рік тому саме у
ювілейний День Незалежності таку ж людську ріку гранично брутально зупинили
ланцюги шоломів у бронежилетах. Що змінилося за рік?</i></span></b><o:p></o:p></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgv8JaaqwyfaYJNdwzlM10FZHdfaFzrXZBLQh1COo2Q6eJdAWx_fxjy34BM0uPExFTOYqTH9kbNqsT4oEQnAt4QDJTgdea969CfboNBXS1ec2MeigBeYIM48UJaSZtlm9phc_xeWMT-trk/s1600/tarkovskii.jpeg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgv8JaaqwyfaYJNdwzlM10FZHdfaFzrXZBLQh1COo2Q6eJdAWx_fxjy34BM0uPExFTOYqTH9kbNqsT4oEQnAt4QDJTgdea969CfboNBXS1ec2MeigBeYIM48UJaSZtlm9phc_xeWMT-trk/s400/tarkovskii.jpeg" width="400" /></a></div>
<div class="MsoNormal">
Але спочатку – не про свято, а про уперту річ – факти.
Останніми днями буквально зіштовхнулися дві цифри репрезентативних
соціологічних досліджень. Перша – з опитування, проведеного групою «<i>Рейтинг</i>». За його результатами доведено:
патріотами України вважають себе 82% громадян. Не вважають – 10 відсотків. І
те, можна припустити, що люди не зовсім вірно зрозуміли поняття «<i>патріотизм</i>», яке аж ніяк не передбачає
щоденних показових українських співів, або заковтування вареників на швидкість,
віддаючи категоричну перевагу вареникам над усіма іншими світовими смаколиками.
Поміркуймо, шановні читачі-співрозмовники над першою цифрою, про другу згадаємо
пізніше.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Патріотизм – це природний зв’язок власного життя із
природною для себе країною. А відтак, ставлення до неї як до рідної оселі, яку
необхідно прибирати, хочеться прикрасити; у разі потреби її доводиться
ремонтувати, або й захищати від небезпеки. З іншого боку, оселя має бути
достатньо міцною й затишною для проживання, народження дітей. Якщо цю умову не
буде виконано, не буде бодай перспективи зробити оселю придатною для гідного
життя, людина намагається податися світ за очі. Для небагатьох, тих, хто боровся
за те, аби зробити оселю кращою для усіх, але не переміг, це стає еміграцією
політичною. Вони можуть назвати себе патріотами у вигнанні. Для ширшої верстви
– так званою економічною еміграцією, гіркими мандрами у пошуках можливості
прийнятного життя, хай на чужині. У таких випадках (або стані моральної
готовності до залишення своєї країни), людина, відповідаючи на запитання,
подібне тому, яке поставив «Рейтинг», навряд чи віднесе себе до патріотів
країни, де уже не живеться, або дуже не хочеться жити.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Нинішнє згадуване опитування проводилося в Україні. Значить,
до неї, країни-оселі, оцим понад 80 відсоткам «<i>не однаково</i>» в усіх відношеннях.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Це висока цифра. Більше того, у неї цікава динаміка. Два
роки тому кількість громадян, які віднесли себе до патріотів, дорівнювала 77%.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
То що, доходимо до певного абсурду? Або даємо шанс режимові
на пропаганду за себе, коханих, бо саме «<i>під
їхньою зорею</i>» в Україні зріс патріотизм, а відтак – «<i>пАкращення</i>» дійсно зашкалює, й нарід, процвітаючи, любить країну на
чолі із наявною владою, саме через дії влади?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Думається, справа аж ніяк не в тім, бо інші свіжі
соціологічні дослідження твердять про стрімке падіння авторитету режиму до
граничної межі, несприйняття дій нинішньої влади, недовіру до Януковича
зокрема, й янучарів в цілому. Перший чинник, який зумовлює наявність великої
кількість громадян, які позиціонують себе патріотами, якщо можна так
висловитися, суто технічний. Роль відіграє понад двадцятирічне існування
сучасної української держави (підкреслюю – сучасної. Бо неможливо викреслити з
історії наявність колиски українства – Київської Русі; прогресивність
конституції Пилипа Орлика; своєрідний, проте відчутний демократизм ієрархічної
побудови гетьманства часів козаччини; визвольні змагання усіх періодів довгої
вітчизняної історії). З «<i>українською</i>»
Україною, незалежною державою, для свідомості пересічного громадянина пов’язані
усі плюси, що їх отримали люди, які волею не те, що назрілого, а перезрілого
часу вирвалися із совкових нісенітниць. Де були принизливі, багатогодинні черги
за «мокрою» ковбасою, назву сорту якої ніхто не питає, головне, що «<i>викинули</i>», і найважливіше питання «<i>сколько дають в одні рукі</i>». Де патрулі
виловлюють на вулицях хлопців і дівчат, у яких, вибачте, виявився страшенний
підривний елемент на сідницях – до лейбли джинсів, без найменшої агітаційної
мети, введено зображення прапора якихось «капіталістичних ворогів». А ще
раніше, проте ми несемо на собі це генетично – когось з родини «<i>забрали</i>». Як це, куди? Тихо, не
розпитуй, всіх «<i>забирали</i>»…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Тим більш, що достатньо дорослими стали люди, які не знають
життя України колоніальної, і своє буденне буття, яке гірше чи ліпше, але
пропонує доступ до світової інформації; такий-сякий, проте, «<i>соціальний ліфт</i>»; можливість впливу на
конфігурацію влади під час виборів – вважають, саме так, реальною буденністю,
звично пов’язуючи це з назвою країни, прапором тощо.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Так ось, нема чого радіти. За нинішнього режиму Україна,
якщо можна так висловитися, живе не на відсотки, а на капітал подібного
патріотизму. Тобто, з дня у день зменшує кількість тих, хто пов’язує можливість
розвитку власної справи чи громадянської свободи саме із своєю Вітчизною.
Безпрецедентні злочини яничарів у всіх сферах – це галопуюча белорусізація,
тобто, «<i>розкраїнення</i>» країни.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Отже, нинішня на подив висока цифра людей, які сказали – «<i>я патріот</i>», це до певної міри інерція
років незалежності, коли країна не у найкращому темпі, проте рухалася до
цивілізації, як і годиться посттоталітарній державі. Процес не просто
припинився, але пішов у зворотній бік – за яничарів. І, здається, другий чинник
високої цифри – це патріотизм протесту.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Саме час подивитися на другу соціологічну цифру, анонсовану
у нинішніх нотатках «<i>свята на марші</i>».
За даними опитування соціологічної служби Центру Разумкова спільно із Фондом «<i>Демократичні ініціативи</i>» – 72 відсотки
громадян України відповіли, що не відчувають себе господарями своєї країни.
Якщо спробувати цифру, так би мовити, на смак – здається, що людина, яку
звично, «по совковому» не зачіпає таке становище, скоріш обрала б відповідь «<i>не знаю</i>», «<i>не впевнена</i>». Тобто, погодилася б з тим, що «<i>мурашка</i>» й не може відчувати свій вплив на формат життя держави, її
буття й подальший шлях. Категоричне «<i>не
відчуваю себе господарем</i>» – свідчить про незадоволеність таким становищем.
І про бажання становище змінити.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Вони зібралися у День Незалежності в столиці, та інших
містах й містечках – пересічні громадяни, незадоволені нинішнім положенням.
Достоту, не знаю, чому в нас, українців, гранична незадоволеність не викликає
тупої агресії, яка призводить виключно до вранішнього важкого похмілля: мовляв,
погуляли, розбили вітрини дорогих магазинів, пошарпали «<i>ментів</i>» (зрештою – наших синів, братів), знайшли якихось «<i>інородців</i>», аби начистити їм пику – й по
усьому. Час лікувати голову розсолом й навколішки просити пробачення в
«начальства»… Тут – усе не так. У людській ріці в столиці 24 серпня 2012-го –
родини з дітьми різного віку, україномовні та російськомовні, молодь у
вишиванках, розперезано вдягнутих на джинсові шорти, військові ветерани
поважних звань у парадних мундирах.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
В принципі, як рік тому. Але тоді фантастично дебільне
розпорядження режиму оточило цих людей «<i>залізними</i>»
кордонами беркутівців. Чому не наважилися зараз? Важко сказати достеменно,
режим, загнаний у кут, є непередбачуваним й таким же небезпечним. Можна,
звичайно, припустити: за цей час київський режим опинився на межі вигнання із
спілкування з цивілізованим світом, дохазяйнувався до обвалу економіки країни,
коли ніхто не допоможе. І тому хоче про людське око виглядати пристойно, хоча б
у день головного державного свята, не розхльобувати огидний скандал, коли
якийсь чин МВС пояснює, що мирній ході в обличчя якщо й бризкали, то це,
можливо, в когось із очеплення виявився дезодорант, запханий під бронежилет за
особистими потребами…<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Але здається, що на сатрапський скандал не пішли не лише
тому, що бажають надати майбутнім виборам обрисів легітимності. А й тому, що за
останній рік іншими стали ми. Цього разу пройшли б через кордони. (Знову ж
таки, український феномен, здається, без висаджування скла вітрин центру
столиці. Досвід є. Кому подобається, кого тіпає, але Майдан-2004.) І, що
найстрашніше для режиму, кордони у бронежилетах складаються з людей, яких не з
Марса завезли. Багато хто із заброньованих – на цей раз пропустив би мирну ходу
співгромадян, бо як не як, а належить до умовних 82%. Що позиціонували себе як
патріоти.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Політики? Що ж, політики, які беруть слово на мітингу, на
мій погляд, також змінилися за рік. І це позитивна зміна. Лідери об’єднаної
опозиції та «<i>Свободи</i>» перейшли межу,
до якої можна було б підозрювати співпрацю з режимом. Вони, у принципі,
такі-сякі, але дороги назад їм немає. Ми,будьмо відверті, теж такі-сякі. Але ж
зібралися тут сьогодні.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Спеціально не нотую прізвища, хто саме сказав біля
пам’ятника Шевченкові, але… «<i>28 жовтня –
день звільнення України від окупантів</i>» і «<i>28 жовтня – може закінчитися трагедією для України</i>». І те, і те –
правда. Причому, звичайно, до дати не прив’язана, тому, що в яничарського
режиму виграти вибори шляхом розрахунку на оприлюднення реальних результатів
голосування, неможливо. Але ми, понад 80 відсотків громадян, здатні зробити
перший крок, а потім подальші, аби обстояти результати нашого «<i>референдуму</i>» ПРОТИ яничарів?<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Тут, у людській ріці, здається, що так. Якщо не нотую політиків
– нотую уривки випадково почутих розмов. «<i>Привіт,
вітаю зі святом!</i>» – «<i>Та особливо нема
з чим вітати зараз. Сподіваюся, наступного року, без банди, буде</i>».
Оглядаюся. Зустрілися дві пари, під сорок років, що аж ніяк не нагадують ні
партійних працівників, ні кандидатів в депутати. «<i>Слушай, я сегодня читал в Интернете с утра, что Янукович поднимал флаг
у администрации, и был троекратный залп военных…</i>» – «<i>Так что, с первого раза не попали?</i>». Ризиковано жартують аж ніяк не
терористи, молоді інтелігентні хлопці, один накинув державний прапор на плечі,
двоє інших – взагалі без принагідної символіки.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Це сміх, а в Мережі, тільки повернулася додому, прочитала
про сльози. Досить іронічно, мовляв, почувши на відкритті мітингу переданий
з-за грат аудіовиступ Юлії Тимошенко – «<i>плакалі
нєкоториє бабушкі</i>». Я стояла на мітингу, й бачила, як сльози втерла
дівчина, котра навряд чи є чиєюсь «<i>бабушкой</i>».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
На жаль, чи на щастя – плакати не вмію. Запис ввімкнули, і я
подивувалася, наскільки приглушеним, нефорсованим може бути голос політика,
який завжди вмів підіймати аудиторію. Подумалося – політик будь-якого рівня,
це, вибачте, також людина з плоті, крові, м’язів, нервів. Понад рік за гратами,
саме у якості політв’язня, що визнане світом. Під моральним тиском, який не
припиняється ні на хвилину, бо працюють відеокамери, а завтра-післязавтра –
допити, нові дикі звинувачення, загроза елементарна – життю. Й спроба шабашу
навколо імені, ніби його носій уже є мертвим: мовляв, хтось ділить місце
Тимошенко на чолі опозиції, чи Тимошенко загрожує довічне ув’язнення, якщо не
просто вульгарність, яка брудними руками залазить у «нижню білизну» особистого.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Слава? Ви погоджуєтеся на певну славу за таку ціну? Так чи
інакше, слухайте: «<i>На чиєму ви боці, на
своєму, чи мафії? Зробіть свій вибір. Одного тільки не робіть – не залишайте
молоду 21-річну Україну наодинці з окупантами</i>». Можете щось заперечити по
суті?..<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
В людини, яка знаходиться на волі, в цьому плані – в
комфортних умовах, можуть бути свої щоденні проблеми. Відчуваю, що гранично низький
тиск не дозволяє стати на стрімкий,здається, безкінечний, ескалатор метра.
Проте, їхати треба. Вирішую – крок за паном із маленьким нашим прапорцем, який
також прямує з мітингу у «спальний» район. Роблю крок. Може, й смішно, але
дивлюся виключно на прапорець.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
«<i>Сегодня</i>» не
знало, як хоч чимось забризкати нинішній столичний мітинг. Оперативно дали
інформацію, де нічого особливого, але заголовок ось який: «<i>Оппозиционеры с призывом «спасай Украину» разошлись по домам</i>».
Цікаво, вони сподівалися, що після виношеного всіма заклику ми заберемося у
космос? Головне й найстрашніше для режиму, що ми розійшлися по звичайних
оселях, і нікуди звідси не подінемося. І навіть – не «<i>опозиціонери</i>», тобто, прихильники певної політичної сили, коли є
громадяни – прихильники іншої. В нас інша ситуація, яка не передбачає подібної
цивілізованої гри між певними партіями.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Є ми – переважна більшість, яка не сприймає режим. І режим,
що намагається комусь замилити очі голосуванням «<i>за себе</i>», і зберегти одноосібну владу для подальшого пограбування,
плюндрування України.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: #990000; font-size: large;">Нам, більшості – «<i>не
однаково</i>». Це головне підґрунтя. Цілком можливо, що 24 серпня наступного
року стане святом у нормальному розумінні цього слова.</span></b><o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Вікторія АНДРЄЄВА, “ОРД” 24.08.2012
21:41<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ord-ua.info/2012/08/24/-ta-ne-odnakovo-meni-yak-ukrayinu-zliyi-lyudi-prisplyat/?lpage=1">http://ord-ua.info/2012/08/24/-ta-ne-odnakovo-meni-yak-ukrayinu-zliyi-lyudi-prisplyat/?lpage=1</a><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-72025076790878808432012-08-22T12:52:00.006+03:002012-08-22T12:52:39.121+03:00БІЙКУ ЗАМОВЛЯЛИ? НЕ ГРЕБЕ, СПЛАЧЕНО!<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBOdu1tHOgITqqACEP7axzm7SPai8mwRw4qv0Qd5_nKjZrIfA_twmthk_PFAAX5uB_tj1yQ0iMhCSKySTkm40-vHA7T0x4q0pMYRJfFZGkE_Owe2mgFq2cXVdWGARfN35iyBeypvKJ6_8/s1600/mirrrrr1.jpeg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBOdu1tHOgITqqACEP7axzm7SPai8mwRw4qv0Qd5_nKjZrIfA_twmthk_PFAAX5uB_tj1yQ0iMhCSKySTkm40-vHA7T0x4q0pMYRJfFZGkE_Owe2mgFq2cXVdWGARfN35iyBeypvKJ6_8/s400/mirrrrr1.jpeg" width="348" /></a></div>
<div class="MsoNormal">
Новий виток ігрищ
навколо так званого мовного закону справді вражає. Погляньте самі: відбувається
щось, що не піддається логіці навіть нинішнього, судорожно-нелогічного стилю
поведінки режиму. Якийсь документ прийнятий парламентом (інша справа, що
насправді він навіть виразно не винесений на голосування і типу голосуючих не
було на засіданні; що він входить у суперечність з положенням Конституції; що
він антиукраїнський по суті – все це якраз не дивує, приблизно так янучари
діють у всіх сферах). Але справу зроблено, і закон надходить на підпис до
спікера. Литвинівське кокетство негайно вичерпується, закон підписано. Його
передають до адміністрації Януковича, той візує папір в якості глави держави.
Закон вступає в дію. Його оперативно починають виконувати на місцях.
Погодьтеся, далі можливі лише які-небудь протестні дії супротивників закону. А
«<i>кружляють</i>» навколо нього якраз
прихильники, ті, що дільце продавили. І тут <b><span style="background: yellow; color: #632523; mso-highlight: yellow; mso-style-textfill-fill-alpha: 100.0%; mso-style-textfill-fill-color: #632523; mso-style-textfill-fill-colortransforms: lumm=50000; mso-style-textfill-fill-themecolor: accent2; mso-themecolor: accent2; mso-themeshade: 128;">починає небезпідставно
здаватися, що насправді – справа абсолютно не в функціонуванні мов на території
країни. <u>А в тому, що декому за всяку ціну необхідно організувати «<i>бійку</i>»</u></span></b>.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Скажіть, коли організовують робочу групу для обговорення,
так би мовити, дотягування будь-якого документа, з яким доведеться рахуватися
всій країні, якщо він виглядає суперечним, або просто його положення гранично
вагомі? У момент роботи над документом, правда? Ви можете собі уявити, щоб робоча
група по створенню Конституції в 1996-му зібралася акурат ПІСЛЯ «конституційної
ночі», коли були зламані всі списи в парламентській залі, і зал зустрів
переможне голосування подихом полегшення? Уявити подібне неможливо.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Тим не менше, закон «<i>Про
основи державної мовної політики</i>» саме сьогодні, після вступу в дію,
переживає дивні пригоди. Янукович підписав його 8 серпня. А 13-го інформаційний
простір замайорів повідомленнями: відбулася нарада «<i>з питань удосконалення законодавства щодо порядку застосування мов в
Україні</i>». З 14 серпня, «<i>на виконання
доручення президента Віктора Януковича</i>» почала працювати відповідна робоча
група. І трудиться, не покладаючи рук, у щоденному режимі. Тому що терміни
підтискають – завершити свою роботу група повинна до 27 серпня. Доповісти голові
держави, що підписав закон, про «<i>розробки
системних пропозицій щодо вдосконалення законодавства про порядок застосування
мов в Україні</i>» взагалі, і змін до закону «<i>Про основи державної мовної політики</i>» зокрема.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Звичайно, можна зосередиться на приколах: нарадою керувала
віце-прем'єр – міністр охорони здоров'я (!) Раїса Богатирьова. Тобто питання
мови як засобу комунікації суспільства зведене до іншої мови, тієї, який лікар
пропонує показати, і задумливо каже, «<i>так,
язичок обкладений</i>». Або згадати про присутність у групі Івана Драча, який
нещодавно, після кримського мовного вояжу до Януковича представників умовної
інтелігенції схлипував у медіа, що після того, як «<i>сам</i>» вислухав прохачів<span style="font-family: Arial, sans-serif;"> </span>і, наплювавши на
їх соплі, оперативно завізував документ – відчув, що «<i>вдарили в обличчя</i>». Мало, видно, вдарили. Знову поніс те, що вважає
своїм обличчям – у коридори режиму.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Тільки ж ці деталі як абсурду, так і ганебності, аж ніяк не
головне. Навіщо група, яка працює над законом, після вступу його в дію, – ось у
чому просте питання. Абстрагуємося від теми документа. Якщо автори винесли до
Верховної Ради сирий проект – є така річ, як друге читання. Воно цілком могло
статися на сесії, що стартує 4 вересня. І до нього профільний комітет міг
працювати як з депутатськими поправками, так, при бажанні, і з пропозиціями
якоїсь непарламентської робочої групи. Тут же – навпаки, з остаточним
прийняттям закону настільки гнали темп, начебто б, вибачте, побоювалися, що
мова протухне. Ну, добре. На хвилиночку повіримо, що непідконтрольний парламент
(чергові кнопкодави від нелегітимної більшості, тому що на жаль у нас іншого
парламенту немає в наявності) щиро і по регламенту приймав закон, та прийняв аж
надто спірний, дійсно не додумавши над його суттю. Так віза глави держави – це
і є певний фільтр. Наклавши вето, повернувши закон на доопрацювання, можна
зупинити введення його в дію у запропонованому вигляді. І будь бажання,
створити в допомогу нерозумній Раді будь-яку консультативну групу «<i>при собі</i>».<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
А якщо все сталося не так, аж до дикої ситуації з роботою
над законом після його остаточного затвердження – значить, це для чогось
потрібно. І тут спотикаєшся на безвинній фразі з офіційного повідомлення про
створення робочої групи. «<i>Результатом має
стати зняття напруги в суспільстві, яку викликало прийняття закону ...</i>»
Стоп. Явно – навпаки. Результатом ігрищ навколо закону має стати <b><span style="color: red;">СТВОРЕННЯ</span></b><span style="color: red;"> </span>напруги в суспільстві. Своєрідної напруги – напруги
протистояння, і аж ніяк не з режимом. Створення міжусобиці за всяку ціну. На
рівному місці.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Під парламентські вибори режим зіткнувся з небезпечним для
себе явищем. Мабуть, вперше за роки незалежності громадяни країни єдині. Єдині
у ставленні до першочергової проблеми – неприйняття цього самого режиму, і,
природно в такому випадку, бажання, щоб його не стало. У світлі загального
невдоволення – в довгий ящик відкладена і так ніколи не доходила, слава Богу,
до небезпечної межі, ряджена, «<i>домашня</i>»
ворожість умовних «<i>западенців</i>» і «<i>східняків</i>». І рейтинги, і просто
спостереження за атмосферою у будь-якому куточку країни свідчать: режим, який
хотів би легітимізувати себе виборами, ніде не люблять. І більше не зіграє
карта – голосуємо за «<i>свого чувака</i>»,
а не за якихось незрозумілих, голосуємо тільки тому, що він «<i>земляк</i>». Не зіграє: регіонали, нестримні
в темпах пограбування, так придавили в тому числі і свої базові, східні,
області, що не можуть розраховувати на їх симпатії. Більш того, якщо Захід і
Центр не хотіли Януковича з 2004-го, і це звично, то в «<i>гнізді</i>» ситуація, мабуть, гостріше: тут людей гризе образа, мовляв,
голосували за «<i>своїх</i>», а вони
виявилися гірше будь-яких чужих, от би покарати їх саме – по-свійськи.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Елементарний спосіб послабити ворога – а ми, громадяни, для
режиму справжнісінькі вороги – це змусити його витрачати сили і загострення
пристрастей на міжусобну бійку.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Але знайти привід – складно. Політтехнологи режиму вирішили
розіграти мовну карту. Дійсно, на порожньому місці. Тому що справжнього мовного
протистояння і необхідності невідкладно вирішувати проблему на законодавчому
рівні не було і немає. Ті, хто російськомовний у побуті, в масі своїй спокійно
ставляться до необхідності прийняття української як державної в офіційних
випадках. Більш того, живучи в доянучарскій Україні, яка повільно, але
розгортається на цивілізований шлях, вони почали пов'язувати майбутнє з нею,
охоче віддавати дітей в українські школи, не плакати від того, що деякі
телевізійні мильні опери дублюються на державну, а не на «общепонятний». А
україномовні, генетично виснажені всілякими валуєвськими указами та совковою
русифікацією, поки масово не ставили питання про те, що у вищому законодавчому
органі країни третина підкреслено «спікає» на мові сусідньої держави; книжковий
ринок заполонений дешевою (у тому числі, за змістом) продукцією Раші, а
українська книга неконкурентоспроможна не через рівень, а через подібну
експансію на ринок закордонного чтива.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
У будь-якому випадку, ці питання вимагали дбайливого
культурологічного рішення. Причому – ніяк не в пожежному порядку.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Політтехнологи (вони ж у режиму розумні, вони ж спокійно
отримують грошики за те, що пишуть на біл-бордах «розруху досягнуто») вирішили
інакше. І по суті прокололися. Тому що соцдослідження центру Разумкова
свідчать: відповідаючи на питання про пріоритетність проблем, громадяни всієї
країни поставили статус російської мови на 31-е місце. А на розгорнуті питання
громадяни відповіли ось як. «<i>Українська
мова повинна бути єдиною державною й офіційною</i>» – 43,6%; «<i>російська мова може бути офіційною у деяких
регіонах України</i>» – 25%; «<i>статус
російської мови цікавить</i>» - 3,9%. Ще цікавіше виглядає результат
дослідження соціологічної групи «<i>Рейтинг</i>»,
тому що він свідчить саме про тенденції останнього часу. Вперше зафіксований
десятивідсотковий розрив між тими, хто категорично проти одержавлення російської
і тими, хто згоден на це. Розрив – на користь перших. Всупереч всім
технологіям, «<i>світиться</i>» і ось яка
цифра – саме з червня по липень, тобто під час піку законодавчих мовних
баталій, число противників підвищення статусу російської виросло аж на 5%. На
цьому останньому факті варто було б зупинитися. Не змінилася за такий короткий
термін демографія, не могли змінитися переваги що стосується побутової мови.
Тоді можна припустити єдине: у свідомості, в тому числі, російськомовних,
нав'язлива свистопляска навколо закону про мови міцно пов'язана з негативним
посилом: «<i>це</i>» хочуть зробити «<i>ригі»</i>, значить, ми проти цього.
Фізіономій Колесніченко і Ківалова, і інших, як з'ясовується – з верхом вистачає
для не формульованого, але реального неприйняття чого б то не було, що іде від
режиму.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Так про що ж тоді розмова? Якщо технологія протиставлення
громадян за мовним принципом зазнала фіаско – так їм, технологам режиму, і
треба. Але насправді є про що говорити. Всупереч здоровому глузду, після
введення закону в дію, тему не залишили, створюють згадану робочу групу, а
навколо неї – розводять галасливий піар. Тобто, вибачте за паралель з
неапетитним анекдотом, з «дохлої кицьки» збираються видавити «ще крапельку», за
браком інших реальних причин нацькувати громадян одне на одного. Група працює,
і її члени, так само як і інші задіяні в політикумі, довго і нудно коливають інформаційний
простір своїми думками про проблему мови. Щоб донести тему до кожного з нас, не
втомлюються порушувати її підконтрольні ЗМІ, яких більшість. І суспільство
вимушено живе цими псевдо-проблемами.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Тим часом, широко оприлюднюється процес введення російської
(саме про нього, і тільки про нього йдеться в новоспеченому законі, ні про які
інші, що й потрібно було довести) рішеннями деяких місцевих Рад. А діячі типу
Ющенка воістину бідкаються з приводу антиукраїнського закону, але спритно бідкаються,
приголомшливо переносячи акценти. Ось приклад, він вимовляє на Радіо Свобода
наступне: «<i>Я не аплодував би зараз Партії
регіонів, що вона щось провела. Не вона прийняла закон. Взяли зрадники. Провели
«кочубеї», яких десятки в так званих опозиційних силах</i>». Обійняти і
плакати. Точніше, враховуючи мовний привід, згадати відому цитату: «<span lang="RU">Ай да Пушкин, ай да сукин сын!</span>»
Прізвище згаданого сучого сина можна замінити, але все інше неодмінно залишити.
Тому що стверджувати, що розукраїнізацію України виробляють горезвісні «<i>тушки</i>» без якої б то не було участі
Партії регіонів – може виключно цей самий син.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Ми знаємо про свої проблеми. Про те, що нинішні опозиційні
сили робили помилки. І тих же «<i>тушок</i>»
у списки напхали вони, не усвідомлюючи, у що виллється подібний підхід. Але
зараз далеко не ці «<i>заробітчани</i>»
парламенту і влади взагалі, правлять бал. Ющенківська (та інших) спроба вивести
з під удару цивільної неприязні партію влади – це дешеве промивання мозку. Насправді
у нас – один, загальний, незалежно від мови чи регіону проживання –
небезпечний, шкідливий супротивник. Режим. І він намагається за всяку ціну
відвернути нас від цього сприйняття, цієї спрямованості.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Таким чином, у якихось офіційних будівель на місцях, не
виключено, будуть читати українські вірші та голодувати (вибачте, але
найчастіше в даному випадку, голодувати від сніданку до обіду) люди,
справедливо обурені тим, що українську мову виживають з єдиною в Світі
автохтонної території, де вона має бути мовою номер один. «<i>Робоча група на виконання доручення президента</i>» буде щодня
трудитися, і старанно піднімати інформаційні хвилі: питання, мовляв, спірне, і
воно на порядку денному – все інше вирішено, треба розуміти. За цим
інспірованим «<i>суперечностям</i>» чарівний
до межі Колесніченко, або хто ще, буде дражнити «<i>російськомовних</i>»: у вас хочуть відібрати право в ліжку шепотітися
на «<i>общепонятном</i>»!<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
А бажаний результат простий. У передвиборний, а точніше,
поворотний для країни період, коли вирішується, чи повернутися на цивілізований
шлях, або продовжити падіння в тартарари – україномовний громадянин повинен
озлитися на російськомовного, і навпаки. Та ... Правильно, таким чином «<i>випустити пару</i>» гніву. Відвести його від
можновладців.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Ми можемо не приймати дану подачу. Точніше, не повинні її
приймати ні в якому разі. Закон «<i>Про
основи державної мовної політики</i>», порушує положення Конституції, що
вступає в протиріччя зі статтями Європейської хартії регіональних мов – буде
скасований майбутньою, прийнятною владою. Скасовано разом з кількома десятками
неприйнятних законів, наштампованих останнім часом.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal">
Шлях до цього не стільки довгий, скільки важкий. Але тільки
цей шлях актуальний для суспільства сьогодні. Для суспільства – яке зрозуміє, з
якою метою у ньому намагаються посіяти чвари.<o:p></o:p></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;">Вікторія АНДРЕЄВА, «ОРД» 18.08.2012
0:17<o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<i><span style="font-size: 10.0pt; mso-bidi-font-size: 11.0pt;"><a href="http://ord-ua.info/2012/08/18/draku-zakazyivali-ne-grebet-uplacheno/">http://ord-ua.info/2012/08/18/draku-zakazyivali-ne-grebet-uplacheno/</a><o:p></o:p></span></i></div>
Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-74104032959729293442012-07-04T10:34:00.000+03:002012-07-04T10:34:20.449+03:00<br />
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;"><u>Вельмишановні
Українці</u>!</span><span style="font-size: large;"><o:p></o:p></span></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red; font-size: large;">Від
кількості протестів проти мовного законопроекту Ківалова-Колісніченка залежить
- підпише Президент Закон, чи ні.<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red; font-size: large;">Рекомендуємо
писати хоч по декілька абзаців на Президента копію в Раду Європи.<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red; font-size: large;">Найкращими
будуть дитячі листи.<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red; font-size: large;">Прохання
прикласти надзусиль і встати з Української печі, де "на чатах лежать
патріоти".<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red; font-size: large;">Надсилаю
деякі матеріали для оволодіння темою, але великих листів надсилати не варто.<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<b><span style="color: red; font-size: large;">Також
надсилаю для погодження наш спільний лист від патріотичних організацій.
Повідомте, хто з чим не згоден.<o:p></o:p></span></b></div>
<div class="MsoNormal">
<i><b><span style="color: #990000;">З повагою, Олексій
Шевченко, голова Сумського обласного товариства «Просвіта».</span></b><span style="font-size: small;"><o:p></o:p></span></i></div>
<div class="MsoNormal">
<i><span style="font-size: 12pt;"><br /></span></i></div>
<div class="MsoNormal" style="background: #F5F5F3; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 10pt;"><a href="http://freemail.ukr.net/q/zip?id=13408928220000081717"><b><span style="color: #183664;">Завантажити вкладення одним архівом</span></b></a> </span><span style="color: #6b6e66; font-family: "Arial","sans-serif"; font-size: 10.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">(5 файлів)</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 10pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"><a href="http://freemail.ukr.net/XDT4tmzxxV/q/readmsg?id=13408928220000081717;0;1&mode=attachment"><span style="color: #183664; font-size: 9.0pt;">Адреса Президента та Ради Європи.docx</span></a> </span><span style="color: #6b6e66; font-family: "Arial","sans-serif"; font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">(11К)</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"> <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"><a href="http://freemail.ukr.net/XDT4tmzxxV/q/readmsg?id=13408928220000081717;0;2&mode=attachment"><span style="color: #183664; font-size: 9.0pt;">Аргументи проти.docx</span></a> </span><span style="color: #6b6e66; font-family: "Arial","sans-serif"; font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">(20К)</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"> <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"><a href="http://freemail.ukr.net/XDT4tmzxxV/q/readmsg?id=13408928220000081717;0;3&mode=attachment"><span style="color: #183664; font-size: 9.0pt;">У Х В А Л А - остання.docx</span></a> </span><span style="color: #6b6e66; font-family: "Arial","sans-serif"; font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">(19К)</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"> <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"><a href="http://freemail.ukr.net/XDT4tmzxxV/q/readmsg?id=13408928220000081717;0;4&mode=attachment"><span style="color: #183664; font-size: 9.0pt;">Заява ВУТ.rtf</span></a> </span><span style="color: #6b6e66; font-family: "Arial","sans-serif"; font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">(61К)</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"> <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"><a href="http://freemail.ukr.net/XDT4tmzxxV/q/readmsg?id=13408928220000081717;0;5&mode=attachment"><span style="color: #183664; font-size: 9.0pt;">20 - 20 .06.12 Раді ЄВРОПИ.doc</span></a> </span><span style="color: #6b6e66; font-family: "Arial","sans-serif"; font-size: 9.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">(42К)</span><span style="font-family: Arial, sans-serif; font-size: 12pt;"> <o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-42297622339149770372012-07-04T06:00:00.000+03:002012-07-04T10:35:44.426+03:00Євген Наконечний Украдене ім’я ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ<br />
<div align="center" class="r" style="margin-bottom: 6.0pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: center;">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: x-large;">ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ</span><span style="font-size: medium;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Здійснити третє доповнене і значно розширене видання
науково-публіцистичного дослідження “Украдене ім’я…” спонукало автора Євгена
Наконечного щире і широке зацікавлення цим твором як в різних верствах
українства (серед наукової і художньої інтелігенції, студентства, робітництва,
селянства, військових…), так і в різних кінцях світу (в самій Україні, в США,
Канаді, Аргентині, Австралії, Ізраїлі, Польщі, Словаччині, Росії, Казахстані…),
звідки надійшли, і далі надходять, численні прохання переслати книгу.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Побажання перевидати книгу масовим накладом висловлюються і в
рецензіях і відгуках фахівців.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Так, доктор історичних наук, професор Станіслав Паливода в
тижневику “Львівська панорама” за 7 лютого 1997 року пише: “Ми знали “Украдене
щастя” Івана Франка – глибоко психологічну драму, радше трагедію людського
життя. “Украдене ім’я”, або “Чому русини стали українцями”… – не п’єса, це
наукове дослідження з історії українського народу, яке, побачивши світ, відразу
ж стало бібліографічною рідкістю”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Доктор філософських наук Іван Паславський (тижневик “Час”, 20
вересня 1996 року): “Наукова імпотенція численних доцентів, професорів та
академіків радянського зразка сьогодні найяскравіше виявляє себе саме в
історичній науці. Може, якраз тому найбільш вартісні праці з української
історії виходять зараз з-під пера інтелектуалів, не обтяжених
марксистсько-ленінською методологією і москвоцентризмом. До таких праць
належить розвідка Євгена Наконечного “Украдене ім’я…”<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Доктор Йосип Кульчик (журнал “Нові дні”, Канада, липень-серпень
1997 року): “Книжку Євгена Наконечного я “ковтнув” за півночі… Дякую авторові
за інтелектуальну учту! Тепер ось прочитав її вдруге, але з олівцем, бо робив
собі нотатки. Я вже мав час насолоджуватися. І вчитися. Автор написав гарну
наукову працю!<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“Украдене ім’я” Євгена Наконечного повинно бути надруковане чужими
мовами в специфічних наукових журналах для ознайомлення міжнародного наукового
світу. А серед українства слід пропагувати цю книжку для самоосвіти”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Український письменник, публіцист і науковець у Словаччині,
дійсний член НАН України Микола Мушинка (ЗНТШ, 2000 р. – Т. 238): “Для нас –
закарпатських русинів-українців праця Є. Наконечного “Украдене ім’я” мала б
стати настольною книжкою, бо читачі знайдуть у ній відповіді на болючі питання
й нашої регіональної історії. В добрій пригоді вона стане, головним чином, для
учителів, студентів і працівників культури… Книжку конче потрібно перекласти
чужими мовами, щоб і перед чужинцями розмотати складне й заплутане питання про
“вкрадене ім’я”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Висока оцінка наукової і суспільної вартості дослідження дається
також в публікаціях доктора історичних наук, професора Я. Грицака (Die
Formierung der modernen ukrainischen Nation // Österreichische osthefte.– Wien,
2000), доктора економічних наук С. Вовканича і кандидата філософських наук С.
Цапка (газета “Високий замок”, 19 березня 1996 року), кандидата історичних наук
Володимира Пашука (Biuletyn ukrainoznawczy / Połudn.-Wschod. In-t Naukowy w
Przemyslu.– 1999.– N 5), публіцистки О. Рязанової (газета “Франкова криниця”,
24 вересня 1996 року) та інших.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У монографії “Походження українців, росіян, білорусів та їхніх
мов” (Київ, 2001. – С. 82) член-кореспондент Національної Академії наук
України, доктор філологічних наук,<span class="apple-converted-space"> </span></span><a href="http://webspilka.org.ua/library/piwtorak1.html"><span style="color: #000088; font-size: 11pt;">професор Півторак Г. П. зокрема зауважує</span></a><span style="font-size: 11pt;">: “Час, причини, етапи і наслідки для
українців втрати давньої назви їхнього краю Русь і поступове закріплення її у
формі Росія за Московською державою глибоко і всебічно розкриті в монографії
(на жаль, маловідомій широкому читацькому загалу) львівського дослідника Є.
Наконечного “Украдене ім’я: Чому русини стали українцями?”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Автор дослідження Є. Наконечний розповів кілька випадків звертань
до нього з приводу придбання книжки людей нібито далеких від високої
академічної науки і літератури (майстра-облицювальника, шофера-“дальнобійника”,
годинникаря, перукаря, кухаря, курсантів військового коледжу…). Та особливо
хвилююче враження справила розповідь про старшу жінку – дружину незрячого, яка
благала допомогти придбати книжку, щоб читати її чоловікові вголос.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Отже, і на третьому виданні монографії “Украдене ім’я”, очевидно,
крапку ставити передчасно. Воно знову ж таки вийде мізерним накладом і аж ніяк
не зможе (навіть частково) задовольнити попит. Залишається сподіватись, що
серед видавців і підприємців знайдуться справжні лицарі національного духу, які
візьмуться ще раз перевидати цю унікальну працю і пустити її у широкий світ. І
не лише українською мовою…<o:p></o:p></span></div>
<div class="pc" style="margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 6.0pt; text-indent: 10.5pt;">
<i><span style="font-size: 11pt;">Валерій Трипачук, письменник</span></i><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span><br />
<a href="http://exlibris.org.ua/nakonechny/"><i><span style="font-size: x-small;">http://exlibris.org.ua/nakonechny/</span></i></a>
</div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-33349381378109469592012-07-04T05:30:00.000+03:002012-07-04T10:35:14.605+03:00Євген Наконечний Украдене ім’я XXIV ЖИДИ ЧИ ЄВРЕЇ<div align="center" class="r" style="margin-bottom: 6.0pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: center;">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: x-large;">XXIV. ЖИДИ ЧИ ЄВРЕЇ?</span><span style="font-size: medium;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Боротьба за новий етнонім тяглася в Україні півтора сторіччя: з
середини XIX ст. – ледве не до кінця XX ст. На західних етнографічних землях,
на Закарпатті і особливо на Пряшівщині, ця боротьба, роздмухувана українофобами
розмаїтого гатунку, палахкотить донині. Але це уже ар’єргардні бої, дрібні,
залишкові сутички. Змагання за новий соборний етнонім вимагало від українців
жертовної самопосвяти і високого духовного напруження. Не злічити втрат, яких
зазнав народ, обстоюючи і утверджуючи свій новий етнонім. За ненависне
гнобителям ім’я “українець” людей безперестанку переслідували і часто люто
карали. Однак зламати волю народу імпершовіністам не вдалося. Врешті-решт
довголітня етнонімічна війна завершилась цілковитим торжеством українства.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Правлячі кола Росії, Польщі, Угорщини та Румунії приневолені були
тихцем, конфузливо скасувати урядові заборони на терміни “українець”,
“Україна”. Асиміляторські наміри з допомогою етнонімів розчленувати і
ліквідувати український етнос зазнали краху.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Здавалося б, на східноєвропейських теренах прийшов довгоочікуваний
етнонімічний мир, настала злагода і нормалізація взаємин. Здавалося б, стало
зрозумілим, що “термін, назва, ім’я є все річі умовні конфенціональні, але
рішаючим моментом для названня так або інакше якогось народу має бути, як він
сам себе називає і хоче бути називаним”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">1</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">А втім, залишилася не врегульована дотепер
одна казусна етнонімічна проблема. Йдеться про національне ім’я народу Старого
Заповіту. Створилася така вражаюча ситуація, що зараз в українській мові на
означення старозаповітного народу одночасно побутують два паралельні етноніми:
“жид” і “єврей”. Ані норми літературної мови, ані живомовна практика не терпить
згаданого паралелізму, його невизначеності.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Закони мови вимагають однозначного вибору етноніму. З другого
боку, делікатне питання етноніму не є суто лінгвістичною проблемою. Етнонім
тісно взаємозв’язаний з політичною сферою. В усякому разі етноніми “жид” і
“єврей”, без лукавства, є в Україні, безперечно, політичною проблемою. Українсько-єврейські
взаємини складалися в різний час по-різному. На території України здійснювалися
єврейські погроми, відбувся голокост. Але треба пам’ятати, “що реальна
політична влада протягом століть в Україні українському народові не належала.
Що умови варварської сваволі, які панували в Україні, – це не результат
діяльності українського народу, а наслідок діяльності над українським народом з
боку окупаційних властей чи то у вигляді Польської держави, чи у вигляді
Російської імперії. Не українці диктували умови, обставини, які віками тривали
в Україні. Чужинці ніколи не намагалися перетворювати Україну в правову
територію, бо це перешкодило б їхньому пануванню”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">2</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Враховуючи досвід минулого, щоб не
продовжувати “діалог антисеміта з українофобом”, треба тут взяти до уваги
розсудливі слова академіка С. Єфремова: “Євреї, як ми знаємо, живуть у
найближчому зв’язку з українським народом, – це навіть не сусіди, як
здебільшого інші народи, а одна з складових частин людности на самій же таки
українській землі”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">3</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Як засвідчують історичні джерела, євреї
безперервно живуть на території України щонайменше тисячу років.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">4</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Для доповнення до сказаного процитуємо ще
раз історика Я. Дашкевича: “Ми маємо переконливе свідчення того, що характер
українсько-єврейських відносин визначали не три-чотири роки кривавої різанини,
а 356 років менш-більш нормальних відносин. Бо інакше цілком певно на Україні
на початку XX ст. не зібралося б близько третини світового єврейства”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">5</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Варто нагадати, що древній єврейський народ створив власне письмо
вже п’ять тисяч років тому і має найповнішу з усіх народів задокументовану
історію. Це з його середовища вийшли Мойсей, Соломон, Давид, Апостоли, Спіноза,
Гайне, Маркс, Фрейд, Ейнштейн і багато інших всесвітньо відомих діячів науки,
культури і мистецтва. Найбільше лауреатів Нобелівської премії дав саме
єврейський народ. Лише із середовища західноукраїнського єврейства вийшло аж
чотири лауреати Нобелівської премії: Айзик Рабі (фізика), Роальд Хофман
(хімія), Башевій-Зінгер і Шмуель Агнон (література). Розпорошений по світі,
єврейський народ не пропав, не згубився, а попри все зберіг національну
ідентичність, давши поневоленим народам наочний приклад як треба боротися з
асиміляторами. Євреї після двох тисячоліть повернулися на прадавню батьківщину,
створили процвітаючу державу Ізраїль, та відновили в повному обсязі, здавалось,
зовсім забуту рідну мову – іврит. Євреї займають вагомі позиції в світовій
політиці, економіці, фінансах, культурі, в керівництві багатьох країн. Усе це
результат фанатичного пошанування інтелекту і майже спадкової риси, що в якій
би нужді батьки не опинилися, а дітей треба обов’язково вивчити. Євреї – єдиний
народ у світі, серед якого віками немає ні одного неписьменного. Один із
засновників товариства “Просвіта”, визначний громадський діяч о. Стефан Качала,
в популярній книжці “Що нас губить а що нам помочи може” (1869 р.) дуже
доступно роз’яснював, що “губить нас” пияцтво, темнота, невміння
організуватися, щоб заробити й ощадливо витрачати гроші. За позитивний приклад
священик Качала взяв євреїв, котрі “не п’ють”, вміло торгують, вчать своїх
дітей. Сваритися з таким непересічним, розумним, винятково обдарованим народом,
через його ж етнонім, тим, хто вважає себе українським патріотом не личить за
жодних обставин.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Українсько-єврейські відносини не залишаються у рамках оцінки
минулого. Вони зараз динамічно розвиваються, і, як би ті відносини не
оцінювати, не підлягає сумніву їх важлива роль у перспективі як для українців,
так і для євреїв.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Треба мати полуду на очах, щоб цього не бачити. “Жодна з
єврейських газет чи організацій не проповідує українофобських поглядів. Ми
чудово розуміємо, що все досягнуте нами у відновленні єврейського життя не було
б можливим без відновлення незалежности України та без падіння комунізму”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">6</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У сучасній Україні відроджуються і
традиції єврейських наукових студій. Плідно працюють на ниві вивчення історії
українсько-єврейських відносин Мартен Феллер, Яків Хонігсман, Жанна Ковба та
інші дослідники і, перш за все, директор Інституту юдаїки у Києві Леонід Фінберг.
У науковий обіг нарешті введено поняття “українські євреї”, що має далекосяжне
значення для міжнаціональної злагоди.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">7</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">На такому тлі зневажливе ставлення до
єврейського національного імені неприпустиме. Старий єврейський афоризм
твердить: “Люди ненавидять те, чого не розуміють”. Ймовірно тут криється
причина непорозуміння. Відомо, що загал простих українців, на жаль, мало тямить
у відмінностях між словом “жид” і словом “єврей”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Етноніми “жид” і “єврей” походять від різних мов і мають відмінну
етимологію. Термін “жид” прийшов до нас усно, іще в дописемний період і набрав
загального поширення. Термін цей запозичений з італійської мови, із слова
“giudeo” (жідео), що походить з латинського judaeus. Утворений термін від
особового гебрейського Юда, що має загальне значення “славетний”, “хвалений”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">8</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">До нас він прийшов безпосередньо з
польської мови. Нащадками Авраама цей термін визнається образливим, зокрема в
тих країнах, де він, нащодень, перегукується з терміном “єврей”. О. Брик подає
таку причину: “Під кінець 15-го століття на слов’янському Сході євреї почали
ширити юдаїзм, і Православна Церква в Україні назвала його “єресь
жидовствующих”, отже, взяла для неї польське слово “жид”, щоб не брати з
церковної мови слова “єврей”, бо вважала, що ця секта недостойна цього. Так з
України – через назву “єресь жидовствующих” – польське слово “жид” дісталося і
в Московщину. Тому що ця секта (“єресь”) серед християн була в приниженні, то
через неї і слово “жид” на всьому слов’янському Сході (Україна, Білорусь,
Московщина) набрало тоді принизливого значення, а достойним словом було
“єврей”, бо воно так звучить у мові Св. Письма (старослов’янській). З того часу
(кінець 15 століття) слово “жид” між усіма слов’янами Сходу стало вживатися як
принизливе, а “єврей” як достойне”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">9</span></sup><span style="font-size: 11pt;">Отже, правдиве, історично точне
національне ім’я народу Старого Заповіту – “єврей”. Цей етнонім прийшов у
давньоруську мову через церковнослов’янську з середньогрецької і пізніше (у
формі “гебрей”) ще раз в українську через західнослов’янські. Запозичення це
книжне, тому менш популярне. Вважається, що назва походить від арамейського
“ебер”, що первісно значило “потойбічний”, тобто той, що прийшов з іншого боку
Євфрату, десь недалеко Райського саду. “Єврей, єврейський (букв. “потойбічний”,
той, хто прийшов до Ханаану або Палестини з того боку Євфрату, як мали називати
євреїв мешканці Ханаану)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">10</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Таким чином, назва “євреї” – “потойбічні”
– у Біблії вперше застосована до праотця і його сім’ї, що прийшли з-за Євфрату,
тобто ще до виходу євреїв на береги Йордану. “Єврей”, “євреї” – такою історично
точною назвою старозаповітний народ здавна прагне називатися українською мовою.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У 1861 році в Санкт-Петербурзі заходами українських патріотів
виходив національно-патріотичний орган – журнал “Основа”. Редакція журналу складалася
з В. Білозерського, П. Куліша, М. Костомарова. Активну участь у підготовці
видання брав Тарас Шевченко. Вагу журналу “Основа” для розвитку тогочасної
української політичної думки важко переоцінити. Саме до редакції “Основи”
надійшов лист кореспондента за підписом “П-в”. Ним був студент В. Португалов,
який став ініціатором першої публічної полеміки про українсько-єврейські
відносини.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">11</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Редакція журналу вмістила цього листа у
червні 1861 року, під назвою “Недоразуменіє по поводу слова “Жид”. Зміст листа
полягав у тому, що у зв’язку з розвитком загальної освіченості нейтральний досі
в Україні етнонім “жид” набирає образливого характеру. Автор листа писав: “Я
благаю вас – не ображати нас більше. Невже ж вам це важко? Погодьтесь, що коли
освічені молоді люди із євреїв ображаються цим прізвиськом, то вам як редактору
потрібно уникати його…”. І далі автор листа продовжує: “…во ім’я благоденства
України, від імені євреїв, ображений паскудним висловлюванням вашого журналу,
молю вас замінити його у майбутньому нашим національним іменем”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Чи зважила редакція “Основи” на це слізне прохання (“благаю, молю
вас”) українських євреїв? Ні, не зважила. Від імені редакції, а якщо глянути на
справу ширше, – від імені всього тодішнього українства, відповідь дав славетний
український історик народницької школи Микола Костомаров. Типова для епохи
романтизму, яка обожнювала старовину і фольклор, аргументація Костомарова
зосереджувалась на двох моментах. По-перше: термін “єврей” на просторі України
є неісторичним. Етнонім “жид” побутує тут споконвіку. Він зафіксований геть в
усіх відповідних українських історичних пам’ятках, і тому міняти його неможливо
(наводилися приклади). По-друге: ні у фольклорі, ані в побудованій на фольклорі
українській художній літературі його не зустрічаємо. Звідси висновок – термін
“жид” є природним, українським, а “єврей” – принесеним, тобто російським.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Як писав М. Грушевський, виступити з цього питання від усього
українського громадянства М. Костомаров права не мав. “М. Костомаров непотрібно
примішав свої суб’єктивні емоції, і полишив таким чином без потрібного
вияснення об’єктивні причини сих непорозумінь”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">12</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Парадоксально, але за такою ж точнісінько схемою аргументації, як
ми бачили, українофоби заперечували можливість визнання етноніму “українець”.
Російські, польські, угорські шовіністи здіймали лемент, що, мовляв, етнонім
“українець” антиісторичний, бо в давніх історичних пам’ятках його немає
(наводились приклади). По-друге, це чужинецький мовний неологізм, якого не
сприймають їхні мови. У Росії етнонім “українець” вважали польською інтригою, в
Польщі – австрійською, а в Угорщині та Румунії – галицькою. Одностайно
заперечувалось проте його таки українське походження, так само, як не
визнається, що термін “єврей” аж ніяк не російського, а таки єврейського
походження. “Хто як хто, але українці, – які з таким трудом змагалися і ще досі
змагаються, щоб їх означували назвою “українець” (а не “русин”) – хіба найкраще
повинні б розуміти, що про свою назву має право вирішувати народ, до якого ця
назва належить; і що ми бачимо культурність та доброзичливість з боку тих
народів, які називають нас так, як ми хочемо, щоб нас називали. Це повинен мати
на увазі кожен у справі національної назви Єврейського народу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">13</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Розбіжність між позицією Костомарова щодо етноніму “жид”, а
позицією українофобів щодо етноніму “українець” мала політичний характер. За
історичними і лінгвістичними аргументами великодержавники приховували головну
причину війни з українським етнонімом. Цією причиною, як знаємо, були
широкомасштабні асиміляторські наміри. Який політичний інтерес, яку вигоду,
який сенс приховують українські противники етноніму “єврей”, нікому не ясно. У
грудні 1995 року Єврейська рада України звернулася до українського громадянства
із заявою, де, зокрема, сказано: “Ніякі умови реаніматорів не змусять нас
сприйняти слово “жид” як нашу самоназву, також як українці не хочуть знов стати
“хохлами” чи “малоросами”, росіяни – “москалями”, а поляки – “ляхами”. Невже
для того Україна стала незалежною, щоб в ній під виглядом повернення до історії
ображали цілий народ – євреїв – громадян України?<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Ми, діти України, працюємо на розбудову нашої Батьківщини, робимо
свій внесок в її обороноздатність, науку, культуру, мистецтво і ми не хочемо
відчувати себе чужинцями на землі, де багато поколінь нашого народу жили з
іншими народами багато століть.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Доля України – це і наша доля, доля українців єврейського
походження, і ми вимагаємо до себе поваги. Ми не жиди, ми – євреї”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">14</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Зрозуміло одне – прихильники традиції не бажають з’ясувати собі
того факту, що етнонім “жид” в сучасному лінгвістичному ареалі Східної Європи
набрав гостро образливого забарвлення.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“До речі, скажу, – писав з цього приводу С. Єфремов, – що, не
вбачаючи особисто ніякої образи в слові “жид”, вважаю, проте, за нетактовність
і некоректність уживати його, скоро євреї мають його за образливе. Це все одно,
якби хтось у серйозній розмові уперто йменував українців “хохлами”, – можна
думати, що проти цього протестували б і ті українці, які обстоюють “жид”,
наперекір самим заінтересованим людям”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">15</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Звернення С. Єфремова (а його книжечка “Єврейська справа на
Україні” є не що інше, як звернення до українського громадянства із закликом
відмовитися від терміну “жид”) не знайшло на ту пору належного відгуку. Тільки
поодинокі письменники – М. Драгоманов, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся
Українка і деякі інші користувалися терміном “єврей”. Пояснюється це тим, що
українське суспільство було настільки поглинене боротьбою з великодержавним
асиміляторством, що всі інші справи відкладалися на потім.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Підневільна Україна, а з нею Східна Європа, перебувала тоді на
драматичному переломі. Ось як у той же, приблизно, час (1911 р.) характеризував
становище України видатний сіоністський діяч Володимир Жаботинський: “Можна
сміливо твердити, що вирішення суперечки щодо національного характеру Росії
майже цілковито залежить від позиції, яку посідатиме тридцятимільйонний
український народ. Якщо погодиться обрусіти – Росія йде одним шляхом, не
погодиться – вона муситиме піти іншим шляхом. Це чудово зрозуміли праві в
Державній Думі.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Коли вирішували питання щодо мови “інородницької” школи, вони,
задля сміху, голосували навіть за якихось “шайтанів” та “казанських греків”,
вони навіть не здійняли рук проти єврейської мови, бажаючи, очевидно, зробити
законопроект зненавидженим і несприйнятним для начальства, але щойно дійшло до
української мови, вони відкинули і блазнювання, і хитромудрі розрахунки і
просто піднесли руки проти, бо відчули, що тут – найнебезпечніше місце,
вирішальний крок, коли не доводиться ані жартів жартувати, ані лукаво
мудрувати”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">16</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У лютому 1917 р. Волинський полк розпочав у Петрограді революцію,
яка зруйнувала царський трон. Збулося пророкування Жаботинського про роль
українців у російській імперії. І хоч революція і її продовження – Визвольні змагання
1918–1921 рр. – зазнали в Україні поразки, але здобуття тоді українським
народом нового імені треба розцінювати як велику історичну перемогу з
далекосяжними наслідками. Уряд Української Народної Республіки 1917–1921 років
офіційно вживав слово “єврей”. Після 1918 року це слово реєструється у всіх
словниках на східноукраїнських землях. Зустрічається воно і в галицьких
виданнях, наприклад, “Словничок української мови і головні правописні правила
та замітки до відміни Костя Кисілевського” (Станислав, 1927) має “єврей” із
відмінковими формами, а також “єврейський”, “євреїзм” (с. 95), “Український
правопис із словничком”, що його впорядкував Михайло Возняк (Львів, НТШ, 1929),
реєструє “єврей” і “єврейський” (с. 114). Мають ті слова “Українська загальна енциклопедія”
(Львів, 1931, т. І, с. 1259) та “Українсько-німецький словник” (Ляйпціг, 1943)
Зенона Кузелі, Ярослава Рудницького й Карла Маєра. У цьому ж таки словнику є й
похідні слова, а саме “єврейка” і “єврейство” (с. 213). Навіть канадське
видання – “Українсько-англійський словник” (Саскатун, 1955) Костя Андрусишина,
як і треба було сподіватися, подає чотири активні слова: єврей, єврейка,
єврейський, єврейство (с. 224). Не залишається позаду й американець Іван
Саластин, укладач “Англійсько-українського словника” (1956), подаючи “Єврей”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">17</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Виданий у Києві “Новий тлумачний словник
української мови” (1998), подає слово “єврей”, а до слова “жиди” додає
пояснення, що це застаріле слово та образлива назва євреїв.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Наївно було б припускати, що в епоху кардинальних зрушень у царині
східноєвропейської етнонімії, яка настала після розвалу Російської імперії,
коли малороси стали українцями, бесараби – молдаванами, зиряни – комі,
ліфляндці – естонцями, вотяки – удмуртами, сарти – узбеками і т. д., євреї
пасивно сидітимуть склавши руки. В УРСР на початку тридцятих років новий
правопис (1933 р.) запровадив етнонім “єврей” в літературну українську мову як
норму. Слово “жид” визнано образливою назвою єврея. Після возз’єднання ця норма
поширилася і на західноукраїнські землі. Лише в діаспорі продовжували
дотримуватися етноніму “жид”. Оскільки утвердження етноніму “єврей” в Україні
відбулося адміністративним шляхом, без належного роз’яснення, то це викликало
неоднозначну реакцію. Наприклад, твердять, що терміном “єврей” русифікаторський
режим старався відчужити українців від інших слов’янських народів і прикувати
до російського”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">18</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Або: “Обман був уже в самій назві “єврей”,
яка була імпортована разом з новою владою. Вона звучала фальшиво, в народі не
приживалась. Мало того, вона ніби звинувачувала одразу всю українську
літературу, де фігурувало слово жид як традиційна українська назва”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">19</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Звідси випливає, що “імпортований”, читай російський, за
походженням етнонім не пасує до української мови. Треба додати, що твердження
про “звинувачення української літератури” надміру драматизує ситуацію. Просто
термін “жид” переходить у категорію застарілих слів – так само, як термін
“Русь”, “русин”. Адже мова живе, вона постійно збагачується та очищається,
виникають нові слова або звороти-неологізми, а застарілі слова виходять з
ужитку і переходять в розряд архаїзмів та історизмів.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">В українську мову проникло чимало слів, цілих фраз, граматичних
форм з російської.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">20</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Відзначимо, що, окрім цілком російських
синтаксичних конструкцій, в українській мові зараз побутує близько 800
російських слів. На такому мовному фоні зачіплюватися на слові “єврей” є
невиправданим. Не варто по-фарисейськи роздирати шати над нібито російським
словом “єврей”. Етнонім цей семітського походження і робити з нього грізний засіб
русифікації несерйозно.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">З прийняттям християнства Київська держава отримала в Х сторіччі
писемність. Писані церковнослов’янською, яка за походженням є староболгарською,
мовою богослужбові книги прийшли на Русь з Болгарії.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">21</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У цих книгах для євреїв були такі назви:
“іудей”, “єврей”, “народ Ізраїля”. “Отже, слово “єврей” було в Києві (988 р.)
ще тоді, коли на світі не було ні Москви, ні московської нації. Коли згодом
почав творитися московський народ з тих колоністів, які приходили з Київської
Русі, то вони на колонізовані ними фінські землі понесли з собою християнство і
церковну мову, а в ній і слова: “іудей” та “єврей”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">22</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">В Україні слово “єврей” (гебрей) зафіксовано в Остромировому
євангелії в XI ст., у словнику Зизанія 1596 р., у словнику Памви Беринди 1627
р.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">23</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Стосовно української класичної художньої літератури, то поборники
чистоти її риз чомусь соромливо забувають, що на її сторінках, як ми бачили, не
здибається етнонім “росіянин”, а наскрізь є “москаль”. Історичний зміст цих
двох етнонімів (москаль-росіянин) для українського вуха зовсім не тотожний, на
протилежність до однаково незрозумілих слів “жид” і “єврей”. У поезіях Шевченка
щокрок натрапляємо на терміни “Москаль”, “Московщина”. Немає в Шевченка
поляків, а є ляхи, немає румунів, а є волохи, є німота.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">24</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Але ж українці перекреслили етноніміку
самого Шевченка, щоб не ображати, і справедливо, сусідні народи. Чомусь ніхто з
“ревнителів” чистоти української мови не виступає за відновлення в ужитковому
обігу етноніму “москаль”. Лише декотрі чогось затято тримаються терміну “жид”.
Справді, в Україні ще не перевівся тип мудрагелика, якого “так кортить за всяку
ціну допекти євреям, що він ладен, скажемо, навіть Європу перевернути в
“Жидопу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">25</span></sup><span style="font-size: 11pt;">Відомий
письменник Яр Славутич запитує: “Чи варто нам оте слово “жид” так завзято
боронити, як це роблять деякі гарячі голови з піною на устах? Адже не становить
воно для нас ніякої святости. Наприклад, мені однаково, як євреї хочуть себе
називати”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">26</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Органи державної адміністрації України вживають
термін “єврей”. У всіх офіційних документах фігурує лише “єврей”. Не треба мати
ілюзій – так залишиться далі. Навіщо ялозити питання, яке вже вирішене.
Потрібно це хіба нашим недоброзичливцям, які завжди прагнули пересварити
українців з цілим світом.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Ми часто хвалимося: “Антисемітизм ніколи не був на Україні
офіційною ідеологією – його не сповідувала ані українська держава (чи
автономія) в короткотривалі періоди свого існування, ані жоден більш-менш
впливовий політичний, національно-визвольний рух”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">27</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Якщо це так, а це так, то чи не пора
нарешті перестати ображати народ Старого Заповіту, “во ім’я благоденства
України”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Чей же “головне подолати негативний емоційний бар’єр, пересилити
негативний напрямок інформаційного потоку, і далі піде здорова течія життя”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">28</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Між народами діє те саме правило, що і між
людьми: “відзначиш добре в людині, то вона стає ще кращою”. І відповідно –
навпаки. То невже ми не хочемо стати кращими. Невже, навішуючи одне на одного
образливі ярлики, ми віримо в їх очищувальну силу? І якщо сьогодні вже забулася
формула Гіллея: “Не чини ближньому того, чого не бажаєш самому собі”, то хай
хоч закарбується в нашій пам’яті дещо змінена формула Карнегі: “Створіть
народові добре ім’я, щоби він міг жити відповідно до нього”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<b><span style="font-size: 11pt;">--------------------------------------------------------------------------------</span></b><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[1]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Дорошенко
Д. І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Історія України: В 2-х
т.– К., 1991.– Т. І.– С. 20.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[2]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Дашкевич
Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Єврейсько-українські
взаємини середини XVI – початку XX ст.: Періоди рівноваги // Слово і час.–
1992.– № 9.– С. 67.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[3]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Єфремов
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Єврейська справа на
Україні.– К.: Вік, 1909.– С. 10.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[4]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Хонигсман
Я. С., Найман А. Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Евреи Украины
(краткий очерк истории).– К., 1992.– Часть І.– С. 13.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[5]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Дашкевич
Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Проблематика вивчення
єврейсько-українських відносин (XVI – почат. XX ст.) // Світ.– 1991.– № 3–4
(Спец. вип.: Матеріали Міжнародної наукової конференції “Проблеми
українсько-єврейських відносин”. 7–9 червня 1991 р., Київ).– С. 25.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[6]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Россман
В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Леонід Фінберг розмовляє з
Йосипом Зісельсом. Євреї в сучасній Україні, реалії та перспективи // “Ї”:
незалежний культурологічний часопис.– 1996.– № 8.– С. 78.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[7]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Подольський
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Єврейські студії в
Україні: розвиток, тенденції, перспективи // Український гуманітарний огляд.
Вип. “Критика”.– 1999.– С. 261.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[8] Етимологічний словник української мови.– К.: Наук.
думка, 1985.– Т. II.– С. 196–197.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[9]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Брик С.
Олександер.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Назви “єврей” і
“жид” // Діялоги.– [Єрусалим], 1985.– Ч. 7–8.– С. 8.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[10] Там само.– С. 177.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[11]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Сербин
Р., Харчун Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Шовкова”
русифікація української діяспори // Сучасність.– 1993.– № 8.– С. 145.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[12]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Грушевський
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>З публіцистичних писань
Костомарова // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова.– К.,
1928.– С. XIII.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[13]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Брик
С. Олександер.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Назви “єврей”
і “жид” // Діялоги.– [Єрусалим], 1985.– Ч. 7–8.– С. 9.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[14] “Ми – не жиди, ми – євреї…”: Заява Єврейської ради
України // Високий замок.– Львів, 1995.– 5 груд.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[15]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Єфремов
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Єврейська справа на
Україні.– К.: Вік, 1909.– С. 69.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[16]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Жаботинський
В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Вибрані статті з
національного питання.– [Б. м.]: Сучасність, 1983.– С. 62.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[17]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Славутич
Яр.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Жид” чи “єврей”? //
Діялоги.– [Єрусалим], 1987.– Ч. 13–14.– С. 3.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[18]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Сербин
Р., Харчун Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Шовкова”
русифікація української діяспори // Сучасність.– 1993.– № 8.– С. 146.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[19] Світ.– 1991.– № 3–4 (Спец. вип.: Матеріали Міжнародної
наукової конференції “Проблеми українсько-єврейських відносин”. 7–9 червня 1991
р., Київ).– С. 14.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[20]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Караванський
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Секрети української мови.–
К.: УКСП “Кобза”, 1991; Лесюк С. Словник русизмів у сучасній українській мові.–
Ів.-Франківськ, 1993.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[21]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Горбач
О.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Генеза української мови,
та її становище серед інших слов’янських // Фенікс.– Дітройт; Мюнхен, 1959.– З.
9.– С. 3.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[22]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Брик
С. Олександер.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Назви “єврей”
і “жид” // Діялоги.– [Єрусалим], 1985.– Ч. 7–8.– С. 8.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[23]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Рудницький
Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Етимологічний словник
української мови.– Оттава, 1982.– Т. II.– С. 313.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[24]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Стебельський
Б.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Шевченкові назви народів
// Визвольний шлях.– 1994.– Кн. 6.– С. 734–744.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[25]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Єфремов
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Єврейська справа на
Україні.– К, 1909.– С. 7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[26]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Славутич
Яр.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Жид” чи “єврей”? //
Діялоги.– [Єрусалим], 1987.– Ч. 13–14.– С. 4.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[27]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Рябчук
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Всесвітня жидо-масонська
змова” та перспективи антисемітизму на Україні // Сучасність.– 1992.– Ч. 8.– С.
112.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[28]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Сверстюк
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Зерна
українсько-ізраїльської “солідарності” // Українська суспільно-політична думка
в 20 столітті: Документи і матеріали.– [Б. м.]: Сучасність, 1983.– Т. III.– С.
19.</span><span lang="EN-US" style="font-size: 9pt;"><o:p></o:p></span></div>Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-22990078302315992372012-07-03T08:34:00.000+03:002012-07-03T08:34:06.309+03:00Євген Наконечний Украдене ім’я XXIII КАЦАП<br />
<div align="center" class="r" style="margin-bottom: 6.0pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: center;">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: x-large;">XXIII. КАЦАП</span><span style="font-size: medium;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Поряд із давнім терміном “москаль” на східноукраїнських землях з
XVIII ст. в розмовній мові вкорінився етнофолізм “кацап” і його похідні.
Зокрема, ненормативне слово “кацап” українці використовували й у приватному
листуванні. У листі до Якова Кухаренка від 30 вересня 1842 р. Тарас Шевченко
запитує: “Хіба ж я винен, що я уродився не<span class="apple-converted-space"> </span><u>кацапом</u><span class="apple-converted-space"> </span>або не<span class="apple-converted-space"> </span><u>французом</u>?” (Підкреслення
самого Т. Шевченка).</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">1</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Яків Кухаренко – український письменник,
етнограф, наказний отаман Чорноморського козацького війська, якому Шевченко
присвятив поему “Москалева криниця”, писав у 1857 р. до поета, який повернувся
із заслання: “Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти
йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">2</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Згадуючи часи “Кирило-Мефодіївського
Братства”, П. Куліш писав: “</span><span lang="RU" style="font-size: 11pt;">Мы сделались ненавистниками не только тех,
которые, по нашему воззрению, были виновниками бедственного положения нашей
родной Украины, но и самих москалей, этого, по нашему тогдашнему мнению,
грубого и ни к чему высокому неспособного народа, который мы звали кацапами.
Шевченко был неистощим в сарказмах, анекдотах и припевах на счет великоруссов</span><span style="font-size: 11pt;">”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">3</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У листі<span class="apple-converted-space"> </span></span><a href="http://spilka.uaweb.org/library/mhohol.html"><span style="color: #000088; font-size: 11.0pt;">Миколи Гоголя</span></a><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">до свого земляка – історика, філолога та
етнографа Михайла Максимовича міститься така порада: “</span><span lang="RU" style="font-size: 11pt;">Бросьте в самом деле
“кацапию”, да поезжайте в Гетьманщину. Я сам думаю то же сделать и на следующий
год махнуть отсюда. Дурни мы, право, как рассудить хорошенько! Для чего и кому
мы жертвуем всем</span><span style="font-size: 11pt;">”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">4</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Леся Українка, розглядаючи твір Л. Толстого не з його улюбленого
аристократичного, а з російського народного життя “Власть тьми”, який їй дуже
не сподобався, взяла французький переклад твору, щоб побачити “як може вийти
така крайня кацапщина у французькому перекладі”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">5</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У листі до сестри О. П. Косач вона писала:
“Іван Грозний представляли італьянці по італійськи… поводитись по кацапськи
вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">6</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Неофіційний етновизначальний термін “кацап” набрав такої
популярності, аж його мусили відобразити укладачі словників як
українськомовних, так і російськомовних. Наведемо із кількох лексиконів
підбірку найбільш характерних прикладів слововживання цього терміну.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Авторитетний словник Б. Грінченка так тлумачить цей псевдоетнонім:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">“<i>Кацап, па</i>, м. Великороссиянин. Тут дивляться, аж
входить кацап. ум.<span class="apple-converted-space"> </span><i>Кацапчик</i>,
ув.<span class="apple-converted-space"> </span><i>Кацапюга</i>.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапеня, няти</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, с. Великорусский ребенок.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапка, ки</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, ж. Великороссиянка. Приїхав в одне село –
дивиться, кацапка кричить.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапня, ні</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, соб. от кацап.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапський, а, е</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, Великорусский.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапчик, ка</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, ум. от кацап.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапщина, ни</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, Великороссия. Лаяв кацапів і кацапщину.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапюга, ги</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, м. ув. от кацап”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">7</span></sup><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Російський лексикограф В. Даль це слово тлумачить так: “Кацап –
прозвище, данное малорусами великорусам”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">8</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У новітньому післявоєнному словнику
російської мови знаходимо таке:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">“<i>Кацап</i>, устар. простореч. презрительное название
русского (в отличии от украинца). Кричали,… торговались на тротуарах греки,
армяне, евреи, турки, французы, кацапы, хохлы. (А. Н. Толстой. Четыре века).<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапка</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, устар. простореч. Женск. к кацап.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапский</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, устар. простореч. Относящийся к кацапу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">9</span></sup><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У сучасному українському словнику надибуємо:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">“<i>Кацап, а</i>, ч., заст., розм. Зневажлива назва
росіянина. Ярмарок аж кипів…, цокотять перекупки, божаться цигани, лаються
кацапи (Вовчок, VI, 1956, 294);<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">Прийшли кацапи обідати, посміялися з неї, хоч вона того й
не пойняла [не зрозуміла] (Мирний, І, 1954, 67).<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапка, и</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, ж., заст., розм. Жін. до кацап.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<i><span style="font-size: 10.5pt;">Кацапський, а, е</span></i><span style="font-size: 10.5pt;">, заст., розм. Прикм. до кацап. Його
[Гоголя] невмирущі типи з “Мертвих душ“ – це зразки з наших панів, а не
кацапських (Мирний, V, 1955, 410); Жарт такий, як у кацапа. – Ви б ліпше
запустили собі кацапську бороду, вона б вам більше личила (Д. Бедзик,
Дніпро..., 1951, 210)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">10</span></sup><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Як бачимо, словники неспростовно підтверджують широке
розповсюдження псевдоетноніму “кацап” в Україні. Теж саме підтверджує художня
література.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“</span><span lang="RU" style="font-size: 11pt;">Племенную своеобразность двух народных отраслей видел
издавна, и с обеих сторон, сам народ: с обеих сторон был русский народ, издавна
разделившийся, по политическому положению и политической мерке, на великую и
малую Русь, но эта Русь на одной стороне были “хохлы”, на другой “москали” или
“кацапы” – простонародные клички, имевшие для обеих сторон более или менее
определенный смысл</span><span style="font-size: 11pt;">”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">11</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Із властивою йому документальною точністю А. Свидницький описує
ставлення подільських селян до незвичного для них попа-кацапа:<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“На тім покошились, що вибили Тимоху: ще попросили дяка, щоб настрочив
супліку до архирея, а один з громади диктував, а всі слухали і все: “так-таки,
так!” або: “це не так!”… Все прописали: що Тимоха б’ється з громадою, дома тещу
б’є, поганий приклад дає, і жінку товче, аж убити хоче, бо й кричить: “Уб’ю, а
сам на Сибір піду”; і п’янствує, і в школі вікна побив. Йому добре бити, а
громаді страта: за що нам кошта нести? І складались на дзвін, а він купив
заводило, бо хотів кишеню собі полатати. І те помістили в прошенії, що він на
срам дому Божому зветься Петропавловський, як і церква по сусідству. То щоб
взяли його, нелюдяного, і відіслали в кацапщину, звідкіль він і прибув, бо тут
він зовсім-таки не годиться: і звичаїв не знає і не шанує, і мови не розуміє і
другеє-прочеє. Жінку ж просили оставити тут де-небудь за проскурницю – хоч-таки
в Солодьках, бо вона не кацапка. Після цього прошенія – щоб на місце Тимохи
прислали пока хоч сякого-такого: хоч такого, що йому й під носом не світає, аби
вже хоч не кацап”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">12</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Таке ж ставлення до попа-кацапа відмічалося на Чернігівщині в
другій половині XIX сторіччя. “Почуття окремішності своєї від “кацапів” було у
наших священиків зовсім ясне й виразне. Я пригадую дуже добре, – писав М.
Галаган, – як неприязно вони зустріли в своїм гурті священика, присланого в
одно із недалеких від нас сіл із якоїсь російської єпархії. Ніколи не чув я,
щоб поза очі називали його на ім’я чи на прізвище: назва для нього була одна –
“кацап”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">13</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Під час арештів членів Кирило-Мефодіївського Товариства у Києві
поліція знайшла на паркані прокламацію такого змісту: “Братья! Настает велыкый
час – час, в который вам представляется случай смыть поношения, нанесенные
праху отцов наших, нашей родной Украине подлою рукою вечных врагов наших. Кто
из Вас подымет руки за великое дело… За нами Бог и добрые люди. Вечно верные
сыны Украины – враги кацапов”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">14</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Назву “кацап” широко вживали в побуті не лише українці, але й
українські євреї. Відомий єврейський етнограф, збирач народних дотепів Шафрін,
подає єврейський анекдот: “Коли кацап купує серп у єврейській крамниці, то
піддає серп трьом випробуванням. Передовсім вириває собі з бороди волос і
намагається перетяти його у повітрі. Якщо серп розітне волос навпіл, то добре,
якщо не розітне надвоє, то зле. Потім ударяє серпом об камінь. Якщо вискочить
іскра, то добре, якщо не вискочить, то зле. Потім бере серп і ховає його під
свій кожух. Якщо продавець не зауважить цього, то добре, якщо спостереже, то
зле…”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">15</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Варто навести також спостереження відомого єврейського політичного
діяча В. Жаботинського: “Ми, євреї, самі тут на Півдні так старанно і так
наївно насаджували по містах русифікаторські основи, наша преса стільки
клопоталася тут про російський театр і поширення російської книги, що ми врешті
цілковито впустили з очей справжню, аритметичну дійсність, як вона виглядає за
межами нашого курячого світогляду. Поза цими містами вирує суцільне, майже
тридцятимільйонне українське море. Загляньте будь-куди не лише в його центрі –
в котрий небудь Миргородський або Васильківський повіт, загляньте на його
окраїни – до Харківської або Воронізької губернії, біля самої межі, за якою
починається великоруська мова, – і ви будете вражені, до якої міри незайманим і
незмішаним залишилося це суцільне українське море. Є на цій межі села, де по
цей бік річки живуть “хахли”, а по той бік – “кацапи”. Живуть споконвіку поруч
і не змішуються. Кожний бік розмовляє по-своєму, одягається по-своєму, зберігає
свій власний звичай; одружуються лише зі своїми; цураються один одного, не
розуміють і не шукають взаємного розуміння. Варто було б поїхати туди П. Б. Струве,
авторові теорії щодо “національних відштовхувань”, перед тим, як казати про
єдину трансцедентну “загальноросійську” суть. Такого виразного відштовхування
нема, як кажуть, навіть на польсько-литовському або польсько-білоруському
етнографічному кордоні. Знав свій народ український поет, коли вичитував
нерозумним дівчатам:<o:p></o:p></span></div>
<div class="v" style="margin-bottom: 4.5pt; margin-left: 1.0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 4.5pt;">
<i><span style="font-size: 11pt;">Кохайтеся,
чорнобриві,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Та не з москалями,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Бо москалі – чужі люди…”</span></i><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">16</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">А. Свидницький в повісті “Люборацькі” наводить приповідку, якою
дразнили на Поділлі кацапів: “Неголені, бородаті, дразнять собак попід хати, в
корчах засідають, людей виглядають: сто душ – сто копєєк. Гугу, тюга!
кацапюга!”<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Про “кацапів” є чимало народних прислів’їв, наведемо для
ілюстрації одне: “Бог сотворив цапа, а чорт кацапа”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">17</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Політика обмосковлювання в СССР здійснювалася шляхом
примусово-планового перемішування населення. Українську молодь – випускників
профтехучилищ, технікумів та вузів – масово скеровували на роботу в Росію, а
російську – навпаки, в Україну. Їдко-саркастичне схвалення отакої реалізації
“сталінської дружби народів” відбито в популярній тогочасній приказці: “Хай
живе й пасеться кацап на Україні, а хахол на Сахаліні”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Напевно ніколи так часто не вживався друком етнофолізм “кацап”, як
у бурхливі роки революції, коли агітатори різних політичних спрямувань змушені
були промовляти до широкого українського загалу зрозумілою і доступною йому
мовою. У 1919 р. виходить більшовицька пропагандистська брошура під шокуючою
назвою: “Про кацапів”. Ось деякі уривки з неї: “Гетьманці, петлюрівці та інші
самостійники казали селянам, що вони запрохали німців тільки для боротьби проти
“засилля кацапів”. В дійсності наші куркулі боролися тільки проти кацапів-селян
і кацапів-робітників; кацапам-куркулям, кацапам-поміщикам вони навіть
допомагали”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">18</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">І далі: “кацапи-поміщики, кацапи-буржуї є
наші вороги, як: українці-поміщики та українці-куркулі”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">19</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У пропагандивних виданнях уряду
Української Народної Республіки теж вживалося слово “кацап”. Наприклад, було
розповсюджено плакат-карикатуру під назвою “Братнє життя кацапів з українцями”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На плакаті, що зображає, як два дядьки-українці тягнуть плуга, а
два кацапи їх батожать, подано такий текст: “Цих два грубих кацапи – це,
напевно, большевицькі комісари з Московщини. Ви бачите, як їм очі позапливало
салом? Це вони так у вас на Вкраїні харчуються добре. Та й додому в Московщину
не мало везуть. За сім місяців свого хазяювання на Вкраїні большевики вивезли
на Московщину десятки тисяч вагонів (а це десятки мільйонів пудів) ріжних
харчових продуктів: зерна, паші, м’яса, масла; тисячів пудів соли, гасу, шкіри;
багато фабричних машин, десятки тисяч вагонів і тисячі паровозів, сотні тисяч
кос і безліч всякого іншого добра. Як Ви думаєте, як би це все зосталося на
Вкраїні, чи було би у нас тепер така дорожнеча, що бідному й дихнути не можна?<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">А гляньте-но на наших дядьків! Десь їм не так добре ведеться, як
комуністам, що й очі позападали і щоки повтягало? Мабуть, москалі-комуністи не
по-братерськи діляться з українцями українським хлібом. Далі вже чоботи і штани
з українців познімають. А може, дядькам то не до смаку, що шиї в ярмі? Це їм
таке “самоопределєніє” московські большевики дали. Свободу повну “вплоть до
отдєлєнія”. Все поодділяли, все позабірали у нас. Тепер, значить, і душа може
від тіла свобідно відділитися. А коли, справді, котрий з дядьків ноги
простягне, так комуністи тоді іншого дурня з-поміж українців запряжуть до
плуга”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">20</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У брошурі, виданій Українською Народною Республікою, говориться:
“В Росії за царського уряду був один народ повноправний: це росіяне
(москалі-“кацапи”). Вони мали право вчитися по школах своєю рідною мовою,
російською мовою писали й говорили в судах, російська мова була в армії. Іншим
народам права не давали”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">21</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Українські повстанці, що діяли в центральних областях України в
1919–1922 роках, як свідчать чекістські донесення, виступали під кличем –
“виганяти кацапів з України”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">22</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Як згадують учасники
національно-визвольної боротьби, проти оманливого більшовицького гасла
“Пролетарі всіх країн, єднайтесь” було сформульовано таку осторогу українцеві:
“Всі люди твої брати, тільки москалі, ляхи, мадяри і румуни – це вороги нашого
народу”. Звідси клич: “бий ляхів і кацапів”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">23</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Походження слова “кацап”, на відміну від ясної етимології слова
“хахол” вимагає уважного філологічного розгляду. Спроба пояснити слово “кацап”
методом так званої народної етимології, коли походження слова виводять із
першої-ліпшої співзвучності або із випадкової подібності, є звичайним
намаганням нейтралізувати їдке значення цієї назви. Користуючись тим способом
народної етимології, твердять, що нібито назва “кацап” є якоюсь аналогією до
прізвиська українців “хахол”. Наприклад, історик М. Костомаров “вияснював, що
це слово походить від “как цап”, себто такий “як цап”. А. І. Бородай думав, що
це слово значить “кат-цап”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">24</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Один з київських українофобів з удаваною
наївністю пояснював: “Обидва прізвиська ведуть своє походження від своєрідного
способу зачіски голів, у старовині інакшої в представників тієї та іншої
народності”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">25</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Мовляв, реагуючи на прізвисько “хахол”, “наш нарід відповів на цей
етнографічний дотеп назвою великороса “кацапом”, ймовірно, за тотожну зовнішню
ознаку і побутовий звичай носити бороду на подобу “цапа”, а звідси “кацап”, “як
цап”, – “как цап”, – кацап – у вигляді маленького реваншу з боку постійного
гумориста-українця, при тому більш влучного”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">26</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Насправді слово кацап (касап), як ствердив академік Д.
Яворницький, тюркського походження і означає різник, розбишака. Ось як він пише
про це:<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“Працюючи в Архіві Міністерства юстиції у Москві, я знайшов
декілька українських документів середини XVIII ст., в яких слово “кацап”
писалося не з буквою “ц”, а з буквою “с”, тобто, не “кацап”, а “касап”.
Звернувшись потім від архівних документів до мови тубільців Середньої Азії, я
дізнався, що в сартів є слово “касаб”, “касап”, що в буквальному розумінні
означає “м’ясник” і в переносному “гицель” (живодер). Звідси я і роблю
висновок, що теперішнє слово “кацап” зовсім не руського, а східного,
правдоподібно – татарського походження, як слова: деньга (по-татарськи –
“тенька”), хомут (“хамут”), сундук (“сандук”) та інші, які, проте вважаються у
нас за давністю чисто московськими. Йдучи далі, я допускаю, що початково
кличкою “касап” обзивали москалі татар в смислі “насильників”,
“пригноблювачів”, “гицлів”. Від москалів слово “кацап” могло бути занесеним до
українців в епоху московської боярщини на Україні, в XVII ст., після гетьмана
Богдана Хмельницького”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">27</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Академік С. Єфремов зробив на цю тему повідомлення в
“Літературно-науковому віснику”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">28</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Тлумачення Д. Яворницьким слова “кацап” поширив і поглибив
анонімний (правдоподібно акад. А. Кримський) рецензент “Киевской старины”.
Після низки етимологічних міркувань він робить такий висновок: “Таким чином,
щоб знайти співзвуччя для українського слова “кацап” в тюркських наріччях,
немає потреби неодмінно звертатися до мови тюркменів-сартів; слово це, в
прямому і переносному значенні своєму, отримало, мабуть, з давньої пори,
розповсюдження і в інших тюрків, які перебували в культурній взаємодії з
південною Руссю, а саме: у половців, османілів, або малоазіатських сельджуків,
кримських татар, а також у литовських караїмів…”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">29</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Далі автор наводить деякі приклади: так
турецькою мовою вираз “адам кассаби” означає люта людина, деспот, вираз “кассап
одлу” – шельма; “кассапчи” – караїмською означає – кат; “хассап” мовою
кримських татар означає м’ясник, гицель і т. д.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">30</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">З таким тлумаченням погоджуються інші
автори.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“Треба знати, що слово “кацап” вже віддавна знане в мовах багатьох
східних турецьких племен і значить “різник”, “лютий чоловік”, “кат”, “деспот”,
“злодій”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">31</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Дореволюційний громадський діяч і меценат Євген Чикаленко у своєму
щоденнику відзначив: “слово “кацап” чи “касап” на тюрських мовах і в
молдавській означає – різник, різун, живоріз”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">32</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Він же занотував вираз “покацапились”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">33</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Тлумачення слова “кацап” подається також в “Українській малій
енциклопедії” Є. Онацького як похідне від татарського “різник”, “різун”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">34</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У Степана Руданського є цикл співомовок про кацапів. Наведемо лише
один уривок:<o:p></o:p></span></div>
<div class="v" style="margin-bottom: 4.5pt; margin-left: 31.5pt; margin-right: 0cm; margin-top: 4.5pt;">
<i><span style="font-size: 11pt;">Завів кацап
християнина,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Зарізати хоче.<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Зав’язав йому назад руки,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Ніж широкий точить.<span class="apple-converted-space"> </span><br />
А кацапчук семиліток<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Мало не брикає:<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Кругом скаче коло тата<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Та все промовляє:<span class="apple-converted-space"> </span><br />
“Да полна уж тачать батька!..<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Будєт с нєго, будєт!..<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Режь же, батька! то-то любо<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Как трепаться будєт!”</span></i><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">35</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Легко зрозуміти, що в Росії етнофолізм “кацап” особливої любові не
викликає. У делікатній формі про це писалося так: “Український народ не
усвідомлює себе чимсь національно відособленим від нас “кацапів”. Не усвідомлює
– і тим не менш охрестив своїх сусідів окремою і не можна сказати, щоб достатньо
дружньою кличкою, отримавши в обмін від тих же сусідів не менш специфічне
найменування”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">36</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Останнім часом у російських засобах
масової інформації та на естраді спостерігається спроба розірвати антонімічну
пару “кацап” – “хахол”. До антонімів відносяться такі етнонімічні назви, як
“українець” – “росіянин”, “русин” – “москаль”, “хахол” – “кацап”. Тепер
малоприємного “кацапа” намагаються замінити назвою “москаль”, яка, вважають,
походить від міста Москви і є, так би мовити, прийнятним варіантом слова “москвич”.
Показовим у цьому відношенні є, наприклад, респектабельний часопис “Известия”.
“Когда переговоры закончатся и хохлы с москалями наконец-то узнают, где чья
земля, – неизвестно”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">37</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Таке переставлення (замість “кацапа”
“москаль”) є, в даному випадку, порушенням традиційної мовної практики, на що
маємо безліч прикладів.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“І нині москаль називає українця “хахлом”, а навпаки українець
москаля “кацапом”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">38</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">“А й тепер ще українець зве москаля
“кацапом”, а москаль українця “хахлом”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">39</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Письменник Антон Чехов, мандруючи Сибіром,
охайність в побуті місцевих жителів оцінив таким порівнянням: “…вообще
чистоплотность, о которой наши хохлы могут только мечтать, а ведь хохлы куда
чистоплотнее кацапов”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">40</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На Вороніжчині до сьогодні, за твердженнями етнографів, українців
називають “хахлами”, а росіян відповідно “кацапами”. “Ці найменування завдяки
їх широкому розповсюдженню і стійкому побутуванні перетворилися в своєрідні
етноніми, втративши характер образливого прозвища”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">41</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Сучасний (безцензурний) шкільний підручник
чітко фіксує цю антонімічну пару. “Кацапи” – зневажливе прізвисько росіян,
поширене в Україні на противагу такому ж глузливому прізвиську українців –
“хохли”, поширеному в Росії”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">42</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Семантико-стилістичний обсяг етнофолізму “кацап” у мові українців
(як, зрештою, й “хахол” у мові росіян) – це плід багатовікового співжиття.
Слово “кацап” з погляду об’єктивної науки, звичайно, жодним чином не може
функціонувати навіть у ролі етноніма-синоніма. Так само, як назва “хахол”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На завершення можна ще відзначити, що в таємних мовах (професійні
арго) теж побутували своєрідні етноніми. Так, наприклад, в російських
етнонімах-арготизмах українця називають “мармиш”, а українку – “лоха”. У свою
чергу в арго українських лірників, як і в білоруських професійних жебраків,
росіян означали терміном “батус”, “бацай”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">43</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<b><span style="font-size: 11pt;">--------------------------------------------------------------------------------</span></b><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[1]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Шевченко
Т.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Повне видання творів.–
Варшава; Львів, 1935.– Т. XI: Листи.– С. 21.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[2]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Білецький
О. І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Письменник і епоха.–
К.: Держлітвидав УРСР, 1963.– С. 397.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[3]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Федорук
О.</i><span class="apple-converted-space"> </span>До питання про Шевченкові
впливи на Пантелеймона Куліша // Пантелеймон Куліш: Матеріали і дослідження.–
Львів; Нью-Йорк: Вид-во П. Коць, 2000.– С. 67.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[4] Письма Н. В. Гоголя.– СПб.: Изд. А. Маркса, [б. р.].– Т.
I.– С. 253.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[5]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Українка
Леся.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Твори: В п’яти томах.–
К., 1956.– Т. 5.– С. 10.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[6]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Одарченко
П.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Леся Українка під гнітом
сучасної совєтської цензури // Леся Українка. 1871–1971.– Філядельфія,
1971–1980.– С. 277.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[7] Словарь української мови.– К., 1908.– Т. II.– С.
226–227.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[8]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Даль В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Толковый словарь живого Великорусского
языка.– СПб., 1881.– С. 99.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[9] Словарь современного русского литературного языка.– М.;
Л.: Изд. АН СССР, 1956.– Т. V.– С. 886.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[10] Словник української мови.– К.: Наук. думка, 1973.– Т.
IV.– С. 123.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[11]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Пыпин
А. Н.</i><span class="apple-converted-space"> </span>История этнографии.–
СПб., 1891.– Т. III.– С. 5.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[12]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Свидницький
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Твори.– К.: Держлітвидав
УРСР, 1958.– С. 218.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[13]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Галаган
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>З моїх споминів.– Львів,
1930.– С. 35.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[14]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Зайончковский
И. А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Кирило-Мефодиевское
общество.– М.: Изд-во Москов. ун-та, 1959.– С. 117.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[15]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Safrin
H.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Przy szabasowych swiecach:
Humor żydowski.– Łodź, 1976.– С. 31.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[16]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Жаботинський
В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Вибрані статті з
національного питання.– [Б. м.]: Сучасність, 1983.– С. 74–75.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[17] Труды этнографическо-статистической экспедиции в
Западно-русский край.– СПб., 1872.– Т. I.– С. 257.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[18] “Про кацапів”. Видання політичного Управління Народного
Комісаріату військових справ України.– К., 1919.– С. 6–7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[19] Там само.– С. 8.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[20] Братнє життя кацапів з українцями.– Народне
Міністерство Преси й Інформації Українська Народної Республіки.– 1919.– Ч. 30 ,
серпень.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[21] Правдиве слово про большевиків-комуністів.– Кам’янець
на Поділлі, 1919.– С. 12.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[22] ВЧК-ГПУ. Документы и материалы.– М., 1995.– С. 180.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[23]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Петровський
Д.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Революція і контреволюція
на Україні.– Нью-Йорк, 1921.– С. 5.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[24]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Р. П.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Що значить слово “кацап”? // Літопис
Червоної Калини.– Львів, 1996.– № 7–9.– С. 399.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[25]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Флоринский
Т. Д.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Славянское племя //
Университетские известия.– К., 1907.– № 8.– С. 39.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[26]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Пилькевич
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Кто такие украинцы и чего
они добиваются? – К., 1917.– С. 9.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[27] Русское слово.– 1901.– 11 лист.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[28]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Єфремов
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Що значить слово “кацап”?
// ЛНВ.– 1902.– Т. 17, кн. 1.– С. 2.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[29] О происхождении слова “кацап” // Киевская старина.–
1901.– Т. 65.– С. 474.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[30] Там же.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[31] Що значить слово “кацап”? // Життя і знання.– 1933.– Ч.
10.– С. 301.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[32]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чикаленко
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Щоденник (1907–1917).–
Львів, 1931.– С. 348.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[33]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чикаленко
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Спогади.– Львів, 1926.– С.
114.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[34]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Онацький
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українська мала
енциклопедія.– Буенос-Айрес: Накл. адмін. УАП церкви, 1959.– Т. 5.– С. 615.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[35]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Руданський
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Твори.– Львів: Накл. НТШ,
1908.– Т. III.– С. 108–109.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[36]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Силиковский
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>На повороте // Украинская
жизнь.– 1912.– № 12.– С. 7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[37] Известия.– 1998.– 19 березня.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[38]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Барвінський
О.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Огляд народної літератури
українсько-рускої до 60-х років.– Львів, 1898.– С. 12.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[39]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Когут
Л.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Україна і московський
імперіалізм.– [Б. м.], 1916.– С. 75.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[40]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чехов
А. П.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Собрание сочинений в 12
томах.– М., 1956.– Т. 11: Письма.– С. 441.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[41]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чижикова
Л. Н.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Особенности
этнокультурного развития населения Воронежской области // Сов. этнография.–
1984.– № 3.– С. 7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[42]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Сарбей
В. Г.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Історія України. XIX –
початок XX століття: Підручник для 9 класу середньої школи.– К.: Вид-во
“Генеза”, 1996.– С. 60.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[43]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Бондалетов
В. Д.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Арготическая этнонимия
// Этнография имен.– М.: Наука, 1971.– С. 31.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-83318291677643875822012-07-02T08:11:00.002+03:002012-07-02T08:11:58.450+03:00Євген Наконечний Украдене ім’я XXII ХАХОЛ<br />
<div align="center" class="r" style="margin-bottom: 6.0pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: center;">
</div>
<div align="center" class="r" style="margin: 0cm 0cm 6pt;">
<b><span style="color: #cc0000; font-size: x-large;">XXII. ХАХОЛ</span><span style="font-size: medium;"><o:p></o:p></span></b></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">В усному побутовому мовленні офіційний етнонім інколи замінюється
метафорою, псевдоетнонімом, або, інакше, – етнофолізмом, тобто прозвищем.
Скажімо, німці прозивають французів “жабоїдами”, а французи німців – “бошами”.
Чехів німці прозивають “чехеями”, а поляки німців – “швабами”. Італійців
прозивають “макаронниками”, румунів – “циганами”, американців – “янкі” і т. д.
Проте, мабуть, ніде не вживається стільки і так інтенсивно глузливих
етнофолічних назв народів, як у Росії. Вже автор “Історії Русів” відзначив це
явище, характеризуючи російську солдатню: “Солдати тії, бувши ще тоді в
сірячинах та лаптях, неголені і в бородах, себто в усій мужичій образині, були,
одначе, про себе неврозуміло високої думки і мали якийсь паскудний звичай
давати всім народам презирливі прізвиська, як от: полячишкі, татаришкі і так
далі”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">1</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Така практика триває в Росії донині.
Мордву, марійців, удмуртів, наприклад, називають “чухонцями”, мешканців
Середньої Азії – “чурками” або “чучмеками”. Кавказьких горців обзивають
“звірами”. “Посмотрите на насмешливые прозвища наших соседей: немец – немой
человек, который даже по-русски говорить не может; хохол – вечно вылазит, во
все вмешивается; чухонец – не обустроеный человек; татарин – не нашей веры”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">2</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Як відзначив етнограф Богораз, назви
північних народів росіяни вживають лише в зневажливій формі: чукчішкі,
якутішкі, ламутішки і т. д.”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">3</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">На сучасну пору в Україні “колонізатори
витворили досить широкий набір дерогативів на позначення зневажених і
упосліджених ними аборигенів: “быки, жлобы, когуты, рогули, колхозники”
(перелік далеко не повний)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">4</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Але існує одна загальна назва. Українців,
відомо, здавна прозивають “хахлами”. “За тим дивним звичаєм, – продовжує автор
“Історії Русів”, – взивали вони козаків “чубами” та “хохлами”, а іноді
“безмозкими хохлами”, а ті сердилися за те, аж пінилися, заводили з ними сварки
та бійки, а врешті нажили непримиренну ворожнечу і дихали до них повсякчасно
огидою”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">5</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Хоча прийнято було висміювати нісенітниці
в писаннях іноземців про Росію, і в той же час “не рахувалося гріхом
користуватися заяложеним анекдотом, поголосом і байкою там, де мова йшла про
“хахлів” і “хахландію”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">6</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Вираз “Хахландія” замість назви “Україна”,
серед російських інтелігентів у дореволюційну епоху був широко розповсюджений.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">7</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Як стверджує член правління Товариства української культури
“Славутич” Іван Шишов, “і сьогодні від двірника й до міністра в Москві
українців в побуті називають лише хахлами, що ніби і не образливо, але що
свідчить про певний рівень мислення і ставлення російського загалу до нас”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">8</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Українці, що живуть тепер у Росії, як, наприклад, уродженець
Москви Андрій Окара, спостерігають зневагу до всього українського на двох
рівнях культури. “З одного боку – це побутова ксенофобія – доброзичливе, а то й
не дуже глузування над “хахлом-салоїдом”, “хахлом-придурченком”, над
українською мовою; сюди ж відноситься уявлення про Україну як про “молодшого
брата”, що живе за рахунок “старшого”, а також неприхована злорадність з
приводу кризи української економіки та всіляких негараздів. З іншого боку – це
концептуальна ксенофобія – досить складна система уявлень про Україну та
українську ідею як про вигадку ворогів Росії з метою розчленування “единой
российской державы”, “единого русского народа”. “Викриття” “української химери”
“ревнителями общерусского единства” відбувається за описаною Дугіним
конспірологічною моделлю масонської змови…</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">9</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Етнофолізм (прозвище) “хахол” (“хахлушка”, “хахландія”)
лексикограф В. Даль визначив так: “Хохол, украинец, малорос; хохлачка,
хохлушка. Хохол глупее вороны, а хитрее чорта. Хохол не соврет, да и правды не
скажет. И по воду хохол, и по мякине хохол! Хохлацкий цеп на все стороны бьет
(хохлы молотят через руку)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">10</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У той час коли “Словник української мови” вважає, що слово “хахол”
– зневажлива назва українця,</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">11</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">сучасний російський словник твердить, що
хохол – “название украинца, первоначально унижительное, затем шутливое,
фамильярное”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">12</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Історик Б. Флоря твердить, що термін “хахол” на означення людини
стали вживати на письмі з 1620 року. “В “ругательной” переписке воеводы одного
из пограничных русских городов с “державцем” города Серпейска (это 1621 год)
читаем: “А православных крестьян называешь некрещеными и хамовыми детьми, и
прямые некрещеные вы, поганые хохлы, сатанины угодники, хамовы внучата
присканами своими (так в тексте) хохлы бесовскими”. “Поганые хохлы, – пояснює
Б. Флоря, – це вже не деталі зовнішності, а люди іншої, чужої та ворожої віри,
ознакою чого і служать, прикрашуючи їх, “бесовские хохлы”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">13</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Вперше слово “хохол” зафіксовано в російському словнику
Полікарпова (1704 р.). Відтоді воно зустрічається у більшості наступних
російських лексиконів.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Причина утворення російського прозвиська “хахол” напрочуд ясна. У
липні 971 року великий князь Русі Святослав Завойовник та візантійський
імператор Цимісхій зустрілися на березі Дунаю. Історик Лев Диякон Калойський,
присутній при зустрічі, залишив для нас такий портрет київського князя
Святослава. Був він “помірного зросту, не дуже високого і не дуже низького, з
кошлатими бровами та світло-синіми очима, кирпатий, без бороди, з густим
надмірно довгим волоссям над верхньою губою (вусами). Голова в нього була
зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся – ознака знатності роду
(оселедець). Міцна потилиця, широкі груди і всі інші частини тіла цілком
пропорційні. Виглядав він досить суворим і диким. В одне вухо в нього було
протягнуто золоту сережку; вона була прикрашена золотим карбункулом, обрамленим
двома перлинами. Одяг на ньому був білий і відрізнявся від одягу інших воїнів
лише чистотою”. Оселедець як ознаку знатності роду носив не один Святослав. “На
старовинних книжкових мініатюрах і фресках зустрічається зачіска, яка нагадує
український оселедець. Це довге пасмо волосся, що звисає з одного боку.
Можливо, це була зачіска князів”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">14</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У IX ст., за династії Каролінгів,
франкські воїни носили зачіску, що нагадувала український оселедець. Треба тут
сказати, що в середньовічній Європі християнська церква виступала проти звичаю
“вирощувати на обличчі щетину”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">15</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Як бачимо з опису вигляду князя
Святослава, він не носив бороди. Не носили бороди ні Хмельницький, ні Мазепа,
ні інші гетьмани. Взагалі, українські селяни, як і польські, німецькі,
французькі і т. д., на відміну від російських, не носили бороди. Для Сходу людина,
яка голила бороду, міняла свою природу. “В процесі тривалих контактів склалася
стійка опозиція між представниками латинського світу, що змінювали свою
природню зовнішність і представниками світу православного, що намагалися
зберегти її”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">16</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Лише цар Петро I, повернувшись із-за
кордону, власноручно стриг боярам бороди. У 1699 р. ним був виданий указ, що
забороняв усім носити бороди, за винятком духовенства і селян.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Коли князь Святослав повертався з візантійського походу до Києва,
намовлені греками печеніги напали на нього біля дніпровських порогів і
Святослав загинув у жорстокому бою. У середині XVI ст. якраз там, біля
дніпровських порогів, виникає славне народне військо – Козаччина. Дотримуючись
княжої військової традиції, запорожці, так само як Святослав, голили голову і
бороду, залишаючи вуса і чуприну. Як розповідали Д. Яворницькому старі люди,
які пам’ятали козаків: “дівчата коси кохають, а запорожці чуприни”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">17</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">На підставі численних зображень та великої
кількості описів докладно відомо, як виглядав знак воїна – оселедець (козацька
чуприна). “Вся голова голилась чи стриглась при тілі, над самим же лобом
зіставалося кругле пасмо волосся пальців у три ширини. Волосся те часом
відростало у довгу косу, котру можна було, зачесавши на лівий бік, або обнести кругом
і замотати за ліве ухо, або просто довести до нього і замотати. Частіше, коли
вона була не дуже довга, тільки спускалась за вухо, і її кінець теліпався на
плечі. Така коса надавала лицю дуже войовничий вид і оригінальну красу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">18</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Від цієї козацької чуприни, очевидно, пішла російська назва
українців – “хахол”. “Наші предки, українські запорожські козаки, брили голову,
а тільки на її верху лишали жмут волосся або чуб. Як Україна за Богдана
Хмельницького злучилася з Москвою, прозвали нас царсько-московські нагайкарі на
посміх “хахлами”, бо хахол значить на московській мові чуб”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">19</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">З такою етимологією одностайно згідні всі
мовознавці. У третьому виданні словника Даля походження назви “хахол”
тлумачиться так: “По оселедцу, длинному чубу на темени бритой головы, какой
носили в старину на Украине мужчины”. Взагалі в російській мові слово “хохол”
означає “Торчащий клок волос или перьев на голове”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">20</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Його вживають у назві деяких видів птахів,
тварин і рослин. Наприклад: хохлатый жаворонок. Хохлатый пингвин. Хохлатые
антилопы. Хохлатый шалфей. Хохлатый лук тощо. Можна додати ще – хохлатая
борода, хохлатые брови.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Необхідно сказати, що недавно появилася зовсім відмінна, тобто не
російська, етимологія слова “хахол”. “Існує версія, що принизлива кличка
українців “хохол” походить від татарського “хох оллу” – “блакитножовтий”. За
іншою оте “хох оллу” можна тлумачити і як “син неба”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">21</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Ще існує і такий варіант: “хохол – коколь
(тібетського походження), означає: вінець, корона, навершя”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">22</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Псевдоетнонім “хахол” в різні часи наповнювався різним змістом і
сприймався по-різному. До Полтавської битви його ще сприймали в Україні як
образу. Це іронічно виражено в “Історії Русів”: “Вступ шведів у Малоросію
зовсім не схожий був на навалу неприятельську, і нічим він в собі ворожого не
мав, а переходили вони села обивательські і ниви їхні, як друзі і скромні
мандрівники, не займаючи нічиєї власності і не чинячи усіх тих бешкетів,
свавільств та всякого роду безчинств, що свої війська звичайно по селах чинять
під титулом: “Я – слуга царський! Я служу Богові і Государству за весь мир
Християнський! Кури і гуси, молодиці й дівки нам належать по праву воїна і по
наказу його Благородія!” Шведи, навпаки, нічого в обивателів не вимагали і
гвалтом не брали, але де їх знаходили, купували в них добровільним торгом і за
готівку. Кожен швед навчений був од начальників своїх говорити по-руські такі
слова до народу: “Не бійтеся! Ми ваші, а ви наші!” Та, незважаючи на те, народ
тутешній подобився тоді диким Американцям або примхливим Азіатам. Він, виходячи
із засік своїх та сховищ, дивувався лагідності Шведів, але за те, що вони
розмовляли між собою не по-руськи і зовсім не хрестились, уважав їх за
нехристів і невірних, а побачивши, що вони їдять у п’ятниці молоко і м’ясо,
вирішив, що є вони безбожні бусурмани, і вбивав усюди, де тільки малими
партіями і поодинці знайти міг, а іноді забирав їх у полон і припроваджував до
Государя, за що давали йому платню, спершу грішми по кілька карбованців, а
опісля – по чарці горілки з привітанням: “Спасибо, хахльонок!”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">23</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Полтавська катастрофа, про головну причину якої розповів автор
“Історії Русів”, знищила козацьку Гетьманщину. XVIII сторіччя стало одним з
найтрагічніших в українській історії. Розпочався процес невпинного наступу
російсько-імперських сил у всіх сферах народного життя. Гірко глузуючи з
тогочасного політичного становища, співець Козаччини Іван Котляревський вкладає
в уста Юнони таке благання:<o:p></o:p></span></div>
<div class="v" style="margin-bottom: 4.5pt; margin-left: 31.5pt; margin-right: 0cm; margin-top: 4.5pt; text-align: justify;">
<i><span style="font-size: 11pt;">Но тільки щоб латинське плем’я<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Удержало на вічне врем’я<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Імення, мову, віру, вид.</span></i><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">24</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Але якраз “імення” зберегти не вдалося. Замість того зневажлива
кличка “хахол” набирала щораз більшого поширення. Якимсь дивом обминаючи
цензурне око, в “Москалі-чарівнику” Котляревський зображає етнонімічне
протиборство народних прислів’їв, що є відгомоном етнічного протиборства. З
одного боку, – “З москалем знайся [дружи], а камінь за пазухою держи”, а з
другого, – ”Хохлы никуда не годятся, да голос у них хорош”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">25</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">В “Енеїді” показано фіаско козацької
історії, насильне закріпачення вільного народу, встановлення деспотичного
імперського режиму, а також, що варто підкреслити, втрату самоназви і заміни її
“хахлом”.<o:p></o:p></span></div>
<div class="v" style="margin-bottom: 4.5pt; margin-left: 31.5pt; margin-right: 0cm; margin-top: 4.5pt; text-align: justify;">
<i><span style="font-size: 11pt;">Пропали! Як сірко в базарі!<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Готовте шиї до ярма!<span class="apple-converted-space"> </span><br />
По нашому хохлацькому строю<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Не будеш цапом ні козою,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
А вже запевне що волом:<span class="apple-converted-space"> </span><br />
І будеш в плузі походжать,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
До броваря дрова таскати,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
А може, підеш бовкуном.</span></i><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">26</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">С. Рудницький приводить ще інше прислів’я. “Український
простолюдин далеко краще відчуває окремішність свого народу і, заховуючи свої
національні питоменности навіть на найдальших і найбільш розкинених колоніях, у
найбільше чужому середовищі, дав привід до знаної російської пословиці: “хохол
везде хохол”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">27</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Заборона імен була знахідкою Катерини II. Після придушення
повстання Пугачова навіть ріку Яїк перейменували в Урал. Після скасування Запорозької
Січі Катерина видала такий маніфест: “Мы хотим настоящим известить
верноподданых нашей Империи, что Запорожская Сечь окончательно разрушена, на
будующе запрещается даже имя запорожских казаков, ибо дерзкие действия этих
казаков, нарушавшие наши Высокие приказы, оскорбили наше Императорское
Величество”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">28</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Роздумуючи над терміном “хахол”, в історіософічній розвідці “Две
русские народности” тонкий знавець народного менталітету М. Костомаров дійшов
такого висновку: “Скажу до слова, що з усіх тих назв, які надумували для нашого
народу, щоб одріжняти його від Великорусів, чи не більш за всі принялася назва
“хахол”. Очевидечки, що прийнялася вона не своєю етимологією, а тільки через ту
звичку, з якою вживають її Великоруси. Вимовляється слово “хахол”. Великорус
розуміє під ним справжній народний тип. Перед Великорусом зі словом “хахол”
устає чоловік, що говорить якоюсь певною мовою, має свої певні звичаї, свої
обставини домашнього життя, своєрідну народну фізіономію”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">29</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Доречно тут звернути увагу на те, що М. Костомаров підкреслив як
треба правильно вимовляти кличку “хахол”. Згідно з фонетичними засадами
українського правопису це слово в українських текстах слід писати через літеру
“а”, бо так цей специфічний термін насправді вимовляється всіма (в тому числі й
українцями). Адже за етимологічними засадами російського правопису пишеться
“хохол”, однак читається “хахол”. А наскільки, до слова, російський
етимологічний правопис розбіжний від українського фонетичного, бачимо на
прикладі будь-якого звичайного російського речення: “Хороша холодная вода,
когда хочется пить”. За правилами фонетичного правопису це речення мало б
писатися так: “хараша халодная вада, кагда хочица пить”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">30</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Таким чином, написання в українських
текстах слова “хахол” через “о” є неправильним.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Після заборони українського друкованого слова російським міністром
внутрішніх справ Валуєвим група українських патріотів, на чолі з М.
Костомаровим, прийшла до Валуєва з тихим протестом. У щоденниковому записі
Валуєва цей епізод звучить так: “Были у меня несколько лиц, в том числе
Костомаров, сильно озадаченный приостановлением популярных изданий на
хохольском наречии”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">31</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У першій половині XIX ст. українців під російською займанщиною
офіційно називали малоросами, але в побуті звичайно лише “хахлами”. Зокрема,
“хахлами” називали українське селянство. “У воронезькій губернії великоруські
поселенці називають малоросів “хахлами”, і їх дружин “хахлушками”, а малороси в
свою чергу зовуть великоросів “москалями” і великоруських жінок “московками”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">32</span></sup><span style="font-size: 11pt;">Для російського імперського суспільства
“українські селяни, продовжували жити в традиційному українськомовному світі,
залишалися доброзичливими, нешкідливими, навіть колоритними у своїх танцях і
піснях, проте в цілому некультурними, дурними хахлами”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">33</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Правда, “хахлів” цінували за
господарність, за істинно хліборобську любов до землі.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Ось, наприклад, як писав про хліборобських хахлів високий царський
сановник: “В Терской й Кубанской области вскоре после окончательного замирення
Кавказа, а особенно после Турецкой Кампании, жизнь тоже закипела необычайным
для России темпом. В этих областях, недавно еще театре кровавых событий, кроме
аулов, где жили горцы, были только станицы казаков, более занятых охраною от
набегов татар, чем хлебопашеством. После замирения края, плодородными его
землями были наделены казачьи станицы, генералы и офицеры, принимавшие участие
в завоевании Края. И так как и те и другие к земледелию были не склонны, то
офицерские участки стали продаваться, а станичные земли сдаваться в аренду чуть
ли не задаром. Продажная цена не превышала двенадцати рублей за десятину, арендная
– была от пяти до десяти копеек. И переселенцы нахлынули со всех сторон. Сперва
явились тавричане, гоня перед собой десяток-другой овец: Мазаевы, Николенки,
Петренки и многие другие – теперь богачи, владеющие сотнями тысяч овец и
многими миллионами, потом появились и землеробы, хохлы на своих скрипучих, не
окованных арбах, запряженных рослыми волами, а потом – и наши земляки на своих
заморенных клячах. И чем дальше и дальше, тем все больше и больше прибывало
народу. Все это копало землянки, строило себе глинобитные или мазаные хаты, и
села выростали за селами. Лучше всех сжились с новыми условиями степенные
домовитые хохлы и вскоре зажили прочно и богато. Многих из “российских”, т. е.
чисто русских, погубила страсть к бродяжничеству. Пожив бивуаком неделю-другую
на одном месте, видя, что все еще не текут в угоду им медовые реки, они,
разочарованные, отправлялись дальше искать обетованые земли и в вечной погоне
за лучшим в конце концов хирели и, продав свои остатки тем же хохлам, поступали
к ним в батраки или возвращались вконец разоренными домой с вечным своим
припевом: “курицу негде выпустить, тесно стало”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">34</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Відродження української літератури, за яким проглядалося
відродження політичне, руйнувало російський ідилічний архетип “дурнуватого
хахла”. Тому виступаючи в позі нібито ліберала, в тозі “трибуна”, а насправді
будучи “сторожем блага імперії проти української крамоли”,</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">35</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">критик В. Бєлінський з імперською
шовіністичною ненавистю говорить про “хахлацький патріотизм” Тараса Шевченка.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">36</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">“Этот хахлацкий радикал написал два
пасквиля – один на государя императора, другой – на государыню императрицу… Я
не читал этих пасквилей, и никто из моих знакомых их не читал”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">37</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Хоч і не “читал”, але це не завадило
Бєлінському засудити “хохлацкий язык и хохлацкую литературу”. У листі до П.
Анненкова він обурюється: “Ох мне эти хохлы. Ведь бараны – а либеральничают во
имя галушек и вареников с свиным салом!”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">38</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Редактор українофобської газети “Киевлянин”, В. Шульгін слово
“українці” брав у лапки, але “хахли” писав без них. Зрештою, в російській
художній літературі здавна широко побутувала зневажлива назва українців
“хахол”. Ще Пушкін у вірші “Моя родословная” писав:<o:p></o:p></span></div>
<div class="v" style="margin-bottom: 4.5pt; margin-left: 31.5pt; margin-right: 0cm; margin-top: 4.5pt; text-align: justify;">
<i><span style="font-size: 11pt;">Не торговал мой дед блинами,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Не ваксил царских сапогов,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
Не пел с придворными дьячками,<span class="apple-converted-space"> </span><br />
В князья не прыгал из хохлов.</span></i><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Або, наприклад, Лев Толстой в оповіданні “Два старика”: “Идет
Елисей и нагоняет на ходу двух хохлушек. Идут бабы, промеж себя болтают.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Вошел Елисей во двор; видит – у завалинки человек лежит
безбородый, худой, рубаха в портки – по-хохлацки”. Російські селяни не
закладали сорочку в штани, як і не голили бороди.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Відзначають, що найбільше російські літератори любили описувати як
“милые хохлушки на дивном просторе малороссийских полей гуторят с парубками”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">39</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">В. Короленко в повісті “Слепой музыкант” пише: “Старик поводил
усами и хохотал, рассказывая с чисто хохлацким юмором соответствующий случай”.
Або І. Лажечников у повісті “Ледяной дом”: “Хохол на бритой голове изобличает
род его. Это малороссиянин, которого недоставало на смотру Волынского”. У 30-х роках
XX ст. західноукраїнські літературні критики відзначали, що “совітські
письменники називають наших земляків у своїх творах по старому “хахлами”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">40</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">В авторській мові вживають слово “хахол”
багато сучасних російських письменників, серед них і О. Солженіцин, сам
напівукраїнець.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На початку XX ст. термін “хахол” в російській літературі та
публіцистиці вживався повсюдно. Ось перший-ліпший приклад: “Хохломаны должны
допустить, что или сходство двух наречий – велико- и малорусского – так близко,
что оба они не что иное, как один и тот же язык, или что малорусские драматурги
думают по-русски и в уме переводят русскую мысль по хохлацки”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">41</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Тодішня російська художня література густо
наповнилась типами напівдебільних хахлів. Володимир Винниченко з цього приводу
опублікував протест. “Кожен раз, – скаржився Винниченко, – беручи до рук
російське оповідання про “хахлів”, як здавна прийнято в російській літературі
обзивати українців, мене охоплює відчуття незручності, сорому і боязні. Завжди
і скрізь в російській літературі “хахол” – трохи дурнуватий, трішки хитрун,
неодмінно лінивий, меланхолійний і часом добродушний”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">42</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Розглядаючи українські типи в російській
дореволюційній літературі, Л. Жигмайло стверджує, що “російська белетристика,
відбиваючи у своїх творах типи українців чи “хахлів”, що випадково потрапили їм
в поле зору все ще не виходить за рамки етнографізму і дає нам або образ
смішного “хахла” простолюдина або інтелігента-українофіла неодмінно з “чубом”,
у “вышитой сорочке”, що спльовує крізь зуби, старанно п’є “горилку” і за кожним
словом згадує чорта”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">43</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Але було б несправедливим твердити, що всі поспіль російські
письменники насміхалися з “хахлів”. Лауреат Нобелівської премії за 1933 рік,
Іван Бунін, після поїздки на Україну, дав “хахлам” іншу оцінку. “Хохлы мне
очень понравились с первого взгляда. Я сразу заметил резкую разницу, которая
существует между мужиком великороссом и хохлом. Наши мужики – народ, по большей
части, изможденный, в дырявых зипунах, в лаптях и онучах, с исхудалыми лицами и
лохматыми головами. А хохлы производят отрадное впечатление: рослые, здоровые и
крепкие, смотрят спокойно и ласково, одеты в чистую, новую одежду. И места за
Курском иачинаются тоже веселые: равнины полей уходят в такую даль, о которой
жители средних и северных губерний даже понятия не имеют”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">44</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Про знамениту п’єсу А. Чехова “Вишневий
сад” І. Бунін сказав: “Где это были помещичьи сады, сплошь состоявшие из вишен?
“Вишневый садок” был только при хохлацких хатах”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">І в російській армії “хахли” не були предметом насмішок. В армії
“хахли” були бажаним елементом: слухняні, нерозбещені, розумні.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">45</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">До слова, “деякі гвардійські полки
складалися майже виключно з українців, як наприклад, Волинський, Ізмайівський,
Преображенський, Семенівський та інші”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">46</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Коли у лютому 1917 р. в Петрограді вибухла
демократична революція, саме гвардійські українські полки виступили як ударна
сила проти царизму. Винниченко запитував російських лібералів: “Коли справа
революції була на кінчику загибелі, хіба не українці врятували її, хіба не
українські полки, не оті саме волинці та ізмайловці”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">47</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Цікавою є іронічна самооцінка славетного гумориста Антона Чехова,
який писав: “А вот если бы я не был хохол, если бы я писал ежедневно хотя бы
два часа в день, то у меня уже бы была собственная вилла. Но я хохол, я ленив”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">48</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На схилі XIX ст. селянство Наддніпрянщини, на відміну від
селянства Наддністрянщини і Закарпаття, втратило своє національне ім’я і
прийняло за самоназву частково термін “малорос”, а здебільшого зневажливе
російське клеймо душі і тіла – “хахол”. Олександр Довженко у сценарії фільму
“Зачарована Десна” згадує про розмову, яку він малим хлоп’ям мав зі своїм
батьком:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">“– Тату!<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Що, синку?<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Що там за люди пливуть?<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– То здалека, Орловські. Руські люди, з Росії пливуть.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– А ми хто? Ми хіба не руські?<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Ні, ми не руські.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– А які ж ми, тату? Хто ми?<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– А хто там нас знає. Прості ми люди, синку. Хахли, ті, що
хліб обробляють. Сказати би, мужики ми…”</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">49</span></sup><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Є. Чикаленко, оповідаючи про те як москалі присвоїли собі нашу
назву, пише: “По просто сказавши вони, користуючися силою, взяли собі наш
паспорт, а нам дали новий з візантійською назвою – “малоросів”, або московською
“хахлов”, бо предки наші підголювали чуприну й лишали тільки чуб – (“хохол” по
московському)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">50</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Крах царизму в 1917 році висвітлив увесь трагізм етнонімічної
ситуації в Україні. “Головна біда цієї доби була та, що українці ще не мали
загально засвоєного спільного національного імені”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">51</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Сучасники це неодноразово з болем
відзначали. “З тієї тихої розмови в учительській кімнаті 1915 року я вперше довідався,
що такою мовою, якою ми говоримо, говорить близько 30 мільйонів людей; що ті
люди, а з ними і мої батьки, називаються українцями, а не малоросами, не
хохлами, не русинами, не мужиками, як їх тепер зневажливо називають”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">52</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У травні 1917 року Українська Центральна
Рада звернулася з декларацією до інтелігенції: “Увіссавши з молоком
самодержавности ідею централізму, звикнувши дивитись на Україну тільки як на
полуднево-західний край російської імперії, а на українців, як на “хахлів”, що
відріжняються від росіян тільки деякими маленькими побутовими окремішностями,
ніколи не турбуючись про те, щоб познайомитися з життям цих “хахлів” та їх
ідеалами, що ніколи не завмирали, навіть під гнітом царизму, буржуазна
інтелігенція не змогла, не найшла в собі сили піднятися до правильного
розуміння процесу, який відбувався цілий час”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">53</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Подібні революційні заклики лунали тоді
звідусіль. “Багато з нас, українців, навіть своє прізвище національне забуло і
зве себе “малороссами”, “хохлами”, “южнорусами”, одним словом, так, як того
всяким зайдам на Україні забажається”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">54</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Тоді на перший план висунулася ідея
автономії України. “Без автономії у нас не буде рідної школи, а буде школа
московська. Та школа, що лише памороки забиває нашим дітям, а грамоти ніякої не
дає. Буде та школа, що вчить зневажати батька та матір, бо вони, мовляв,
“хахли”, а той хлопець, що вивчився цвенькати з п’ять слів по кацапському, дак
він вже не хахол, а пан”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">55</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Молодий генерал Української Народної Республіки Юрко Тютюнник з
власного досвіду описав трагічні етнонімічні колізії в революційному 1917 році
на східноукраїнських землях. Треба було сформувати з українських “дядьків в
шинелях” військову частину. Для цього, за тогочасним звичаєм, скликали віче.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">“Прибуло щось до семи тисяч. Відкриваючи віче, я
запропонував:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Хто поміж вами українці, піднесіть руку до гори!<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">Піднеслося не більше трьохсот рук.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Малороси! Піднесіть руки!<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">Піднесло руки коло половини присутніх.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Хахли! Піднесіть руки!<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">Знов піднесла руки добра третина.<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">– Українці, малороси і хахли! Всі разом піднесіть руки!<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">Понад головами кількатисятної юрби піднісся ліс рук.
Одиниці, що не піднесли рук, не були помітні серед загалу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">56</span></sup><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Для полонених російської армії, вихідців з України, протягом
1914–1917 років у німецькому місті Раштаті знаходився табір. Між великою масою
полонених українцями означувало себе зовсім небагато. Панувало цілковите
замішання в назвах: “малороси”, “руські”, “хахли”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">57</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Образливий термін “хахол” на означення українця, як вже було
сказано, широко побутує в Росії донині. “Перший урок, який уже стає невід’ємною
складовою національної свідомості українця, полягає у тому, що в Росії ніколи
не було, немає і поки що не передбачається іншого інтересу в Україні, ніж
винищення дорешти, до ноги, до пня української нації. Бачимо, що від
найрафінованішого філософа до найзахланнішого пияка – надто в багатьох росіян
вкладено справді фатальну одержимість українофобією. Вона становить один із
головних елементів “русской ідеї”, вона нині піниться несамовитою, справді
зоологічною ненавистю до українства в російському парламенті, вона закарбована
на стінах міст Криму “Хароший хахол – мьортвий хахол!”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">58</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Навіть українські гроші зневажливо
обзивають “хохлобаксами”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Ця убивча для українців і самовбивча для самих росіян манія диктує
“кожний крок, кожне слово, кожний жест щодо України і з боку нинішньої влади в
Москві, генералітету політичного, військового, економічного, наукового і
культурного, хоч би в які шати вони маскувалися. Мусимо констатувати, що нині
довершується формування кількасотлітнього великоросійського расизму,
російського нацизму як світоглядної духовної бази, здається, останнього і
вирішального походу для остаточного знищення української нації”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">59</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Про походження хахлів існує українська народна легенда такого
змісту: “Ішов по полю Христос і св. Петро, а на встрічу їм іде поїзд сватьби.
П’яні люди начали насміхатися з них. Первий чоловік начав кривиця і казати
Христу і Петру: “Чого ви бродяги, ходити тут? Ви должни заніматся
хлібопашеством, а не ходити без діла по світу!” Святий Петро і каже Христу
потихеньку: “Цьому чоловікові бути хахлом-хліборобом: він вік буде
хліборобити”. Христос і каже: “роби з ним, що тобі угодно”. Другий п’яний
чоловік у насмішку кричить: “Чого ви ходити тут; бач, черевиків нема; вам би
тико лапті плести, а не ходити тут по чужих свайбах!” Св. Петро й каже: “а
цьому чоловікові бути москалем, і він буде лапті плести і в лаптях ходити”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">60</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">З кінця 20-х років XIX ст. сторіччя, Україна, на думку сучасних
дослідників, “була колонією без обмежень туземців за кольором шкіри і прямо за
національністю (хоч знане і презирливе ставлення до “хохлів” з боку росіян
незалежно від суспільної приналежності і перших і других: російський робітник
міг бути цілком зверхнім до українського інтелігента)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">61</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У той час можна було нераз почути:
“Поїдете до своєї Хахландії, там будете говорити своєю собачою мовою”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">62</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На думку Є. Сверстюка “Століття неволі й національних поневірянь
виробили тип українського обивателя, який сам себе називає зневажливим
прізвиськом “хохол” промовляючи: “Хоч горшком назви, тільки в піч не саджай”. І
він теж має якийсь стосунок до тих прадідів, що в огонь ішли за честь свого
імени. Він має свою етику й мораль, свій гумор, свої приказки і пісні. Уся
низькопробна, дрібнокриклива, обачна – легкодуха і балаганна частка нашого
фольклору вироблена ним і належить йому – хохлові, якому б добре тільки
попоїсти й випити, хохлові, з якого росте ситий, самовдоволений, “торжествуючий
хам”, що уникає вериг чести й обов’язку, а тому й духу українського не
зноситиме”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">63</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Поряд з терміном “хахол” російський імперський шовінізм придумав
ще ряд образливих ярликів для означення українських патріотів. У XVIII ст.
такою кличкою став термін “мазєпінец”. “Слова “мазепинець” та “мазепинці”
почали вживати, почали приточувати їх до інших людей такі люди, що не зичать
добра нашому народові, що вороже ставляться та лихим оком дивляться на
українців, на українську інтелігенцію – на освічених людей наших. Роблять це
всякі чорносотенці, що звуть себе то “націоналістами”, то “союзниками”, то
“истинно-русскими людьми”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">64</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Російська православна церква, за розпорядженням царя, викляла ім’я
Івана Мазепи. Російські попи, не без успіху, ганьбили перед темною “хахлацькою”
паствою українських патріотів-мазепинців такими словами: “Вы изменники,
предатели, в сердце ваше заползла змея, подпущенная жидом”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">65</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Професійний українофоб Піхно тішився:
“Нынешний хохол “мазепой” называет всякого изменника”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">66</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">З бігом часу “мазепинці” поступово перетворювалися у малоросів,
вірних служителів романівської династії. Так у першій половині XIX сторіччя в
суспільній свідомості Росії, як вже говорилося, став переважати позитивний
образ малоросів, що сприймалися як колоритний варіант російського народу.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">67</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">З погляду жандармів і петербурзького
чиновництва мазепинство, як небезпечний патріотичний рух, пішло на спад, і “в
XIX сторіччі в очах росіян маси українців стали хахлами, прототипом
нецивілізованого селянина”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">68</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Але напередодні Першої світової війни ідея
великого гетьмана Івана Мазепи про право українців на власну державу стала
відроджуватися. Боротьба з ненависним для Росії мазепинством запалала знов.
“Чорносотенні малороси, як Савенко, почали тепер називати себе “богданівцями” в
пам’ять Богдана Хмельницького, який приєднав Україну до Москви, протиставляючи
себе “мазепинцям”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">69</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На зміну “мазепинцям” з 1919 року появляється новий термін
“петлюрівці”. І хоч більшовики свої етнічні уподобання приховували в
соціально-класових термінах, для українства вони знайшли персональний термін –
“петлюрівці”. Боротьбою з “петлюрівцями” було заповнене життя довоєнної
радянської України. Петлюрівців, петлюрівщину находили скрізь, де лише теплився
вогник національної свідомості, та жорстоко винищували. “На зміну “Мазепинству”
прийшла “Петлюрівщина”. Прийшла вона через 210 років після того, як на Україні
проревіла остання українська гармата, й через 55 літ після остаточного,
категоричного й рішучого оголошення, що не тільки народу українського, але,
навіть, мови його “не було, нема й бути не може”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">70</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Друга світова війна породила в Москві новий термін – “бандеровец“.
“З точки зору центру і російського суспільства українські націоналісти
петлюрівці і бандерівці стали спадкоємцями мазепинців”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">71</span></sup><span style="font-size: 11pt;">“Кожний, хто був направлений на роботу в
Росію з України були “хахламі” і “бєндєрамі”. Все це, правда, ніби й жартома.
Але коли Україна у 91-му оголосила незалежність, найкращі мої друзі влаштували
гвалт: “Ви, хахли проклятиє! Ми вас от фашістов спаслі! Ми вам культуру
прінєслі! Прєдатєлі…”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">72</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Заперечуючи право українського народу на
власну державу, Москва з лютою ненавистю стала називати іменем Бандери цілу
західну гілку українського народу і взагалі всіх патріотів, для яких метою
боротьби була вільна, самостійна, соборна Україна. Для українофобів навіть мова
українська зробилася “бандерівською”. “Директор Інституту країн СНД Костянтин
Затулін пише в газетах, що незалежна Україна зовсім не “братня слов’янська
держава, а політично у найвищий спосіб організована бандерівщина, а бандерівець
– не брат росіянину”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">73</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Видатний сучасний театральний режисер, уродженець Львова, Роман
Віктюк, який тепер живе постійно в Москві, признався кореспондентові львівської
газети, що його нерідко обзивають “бандерівцем”. На запитання, який зміст він
сам вкладає в слово “бандерівець”, Роман Віктюк відповів: “Це не слово, це
призначення. Бандерівець – це вільний”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">74</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Наведені слова Віктюка ще раз
підтверджують той, зрештою, відомий факт, що надати принизливого значення
терміну “бандерівець” на західноукраїнських землях Москві не вдалося.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<b><span style="font-size: 11pt;">--------------------------------------------------------------------------------</span></b><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[1] Історія Русів / Укр. переклад І. Драча.– К.: Рад.
письменник, 1991.– С. 194.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[2] Парник идей // Родина.– 1997.– № 5.– С. 11.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[3]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Богораз
В. Г.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Чукчи.– Л., 1934.– Ч.
I.– С. 71.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[4]<span class="apple-converted-space"> </span></span><span style="font-size: 9.0pt;"><a href="http://exlibris.org.ua/riabczuk/index.html"><span style="color: #000088;">Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого
націєтворення.</span></a>– К.: Критика, 2000.– С.
224.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[5] Історія Русів / Укр. переклад І. Драча.– К.: Рад.
письменник, 1991.– С. 194.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[6]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Бурчак
Л.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Случайные заметки //
Украинская жизнь.– 1916– № 1.– С. 68.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[7]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Лукомский
А. С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Очерки из моей жизни //
Вопросы истории.– 2001.– № 3.– С. 102.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[8]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Шишов
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українська перспектива в
Росії // Літературна Україна.– 1991.– 31 жовт.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[9]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Окара
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Українські тумани” та
“русское солнце” // Український вибір.– 1998.– № 5–6.– С. 10.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[10]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Даль
В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Толковый словарь живого
великорусского языка.– М.: ГИС, 1955.– Т. IV.– С. 563.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[11] Словник української мови.– К., 1980.– Т. I.– С. 134.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[12] Словарь современного русского литературного языка.– М.;
Л.: Изд-во “Наука”, 1965.– Т. 17.– С. 427.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[13]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Флоря
Б.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Кто такой “хохол”? //
Родина.– 1999.– № 8.– С. 59.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[14]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Сыромятникова
И. С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>История прически:
учебник для театр. худож.-технич. училищ.– М.: Искусство, 1989.– С. 84.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[15]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Бродель
Ф.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Матеріальна цивілізація,
економіка і капіталізм, XV– XVIII ст.– К.: Основи, 1995.– Т. I.– С. 280.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[16]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Флоря
Б.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Кто такой “хохол”? //
Родина.– 1999.– № 8.– С. 58.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[17]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Эварницкий
Д. И.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Запорожье в остатках
старины и преданиях народа.– СПб., 1888.– Часть II.– С. 20.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[18] Чуб і чуприна: Замітка для істориків, малярів і акторів
// ЗНТШ.– 1901.– Т. 44.– С 3.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[19]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Виселениць
Гриць.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Хто ми? – Троїцьк,
1918.– С. 3.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[20]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Ожегов
С. И.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Словарь русского
языка.– М., 1978.– С. 798.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[21] Шлях перемоги.– 1991.– 2 квіт.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[22]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Драч
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Нові вірші // Сучасність.–
1995.– № 10.– С. 6.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[23] Історія Русів / Укр. переклад І. Драча.– К.: Рад.
письменник, 1991.– С. 264–265.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[24]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Котляревський
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Поетичні твори. Драматичні
твори. Листи.– К.: Наук. думка, 1982.– С. 207.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[25]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Котляревський
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Поетичні твори. Драматичні
твори. Листи.– К.: Наук. думка, 1982.– С. 265.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[26]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Котляревський
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Поетичні твори. Драматичні
твори. Листи.– К.: Наук. думка, 1982.– С. 105.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[27]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Рудницький
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Основи землезнання
України.– Ужгород, 1926.– С. 37.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[28]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Геллер
М. Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>История Российской
Империи: В трех томах.– М.: “МИК”, 1997.– Т. II.– С. 204.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[29]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Костомаров
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Дві руські народности.–
Київ; Ляйпціг, 1906.– С. 25.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[30]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Бицилли
П.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Нация и язык //
Современные записки.– 1929.– Т. XL.– С. 409.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[31] Дневник П. А. Валуева, министра внутренних дел.– М.,
1961.– Т. 1.– С. 239.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[32] Воронежские хохлы // Киевская старина.– 1885.– Т. XI.–
С. 613.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[33]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Каппелер
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Мазепинцы, малороссы,
хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи // Россия – Украина:
история взаимоотношений.– М.: Школа “Языки русской культуры”, 1997.– С. 137.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[34]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Врангель
Н.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Воспоминание (От
крепостного права до большевиков).– Берлин, 1924.– С. 130.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[35]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Грабович
Г.</i><span class="apple-converted-space"> </span>До історії української
літератури.– К.: Основи, 1997.– С. 124.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[36]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Полтава
Л.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Критик Віссаріон
Бєлінський і Тарас Шевченко // Визвольний шлях.– 1961.– Кн. III.– С. 185.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[37]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Белинский
В. Г.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Полное собрание
сочинений.– М.: Изд-во АН СССР, 1956.– Т. 12.– С. 441.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[38] Там же.– С. 441.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[39]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Волконский
А. М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>В чем главная
опасность? Малорос или украинец? – Ужгород, 1929.– С. 3.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[40]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Граничка
Л.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Хахли героями московських
совітських повістей // Вістник.– 1935.– Кн. 2.– С. 104.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[41]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Суворин
А. С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Хохлы и хохлушки.–
СПб., 1907.– С. 82.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[42]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Винниченко
В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Открытое письмо к русским
писателям // Украинская жизнь.– 1913.– № 10.– С. 29–30.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[43]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Жигмайло
Л.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Украинские типы в русской
беллетристике // Украинская жизнь.– 1917.– № 1/2.– С. 25.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[44]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Бунин
И. А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Рассказы.– М.: Правда,
1983.– С. 182.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[45]<span class="apple-converted-space"> </span></span><span style="font-size: 9.0pt;"><a href="http://exlibris.org.ua/kapustianski/index.html"><i><span style="color: #000088;">Капустянський М.</span></i><span class="apple-converted-space"><span style="color: #000088; text-decoration: none; text-underline: none;"> </span></span><span style="color: #000088;">Похід
українських армій на Київ-Одесу в 1919 році.</span></a>–
Львів: Вид-во “Червона Калина”, 1922.– Ч. III.– С. 17.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[46]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Верига
В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Визвольні змагання в
Україні.– Львів, 1998.– Т. 1.– С. 61.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[47]<span class="apple-converted-space"> </span></span><span style="font-size: 9.0pt;"><a href="http://exlibris.org.ua/vinnichenko/index.html"><i><span style="color: #000088;">Винниченко В.</span></i><span class="apple-converted-space"><span style="color: #000088; text-decoration: none; text-underline: none;"> </span></span><span style="color: #000088;">Відродження
нації.</span></a>– Київ; Відень, 1920.– Част. I.– С.
51.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[48]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чехов
А. П.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Собрание сочинений в 12
томах.– М., 1957.– Т. 12: Письма.– С. 209.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[49]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Довженко
О.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Зачарована Десна. Україна
в огні. Щоденник.– К., 1995.– С. 49–50.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[50]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чикаленко
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Щоденник (1907–1917).–
Львів, 1931.– С. 348.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[51]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Єремеїв
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Полковник Євген Коновалець
на тлі української визвольної боротьби // Євген Коновалець та його доба.–
Мюнхен, 1974.– С. 121.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[52]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Костюк
Г.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Зустрічі і прощання.
Спогади.– Едмонтон, 1987.– Кн. перша.– С. 18.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[53]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Христюк
П.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Замітки і матеріали до
історії української революції 1917–1920 рр.– Відень, 1921.– Т. 1.– С. 57.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[54] Лист від українців-католиків з Києва.– Полтава, 1917.–
С. 4.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[55] Чи є в нас по закону автономія? – Вид-во “Січ” у Києві,
[б. р.].– С. 5.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[56]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Тютюнник
Ю.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Революційна стихія //
Квартальник Вістника.– 1937.– Ч. 4.– С. 9–10.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[57] Історія української громади в Раштаті.– [Б. м. і б. р.]
Видання СВУ.– С. 52.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[58]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Драч
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Чи покається Росія? //
Злочини панівного радянського комунізму проти українського народу.– К., 1994.–
С. 13–14.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[59]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Драч
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Важкі роки українства //
Сучасність.– 1993.– № 11.– С. 97.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[60]<span class="apple-converted-space"> </span><i>П. И.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Из области малорусских народных легенд
// Этнографическое обозрение.– 1890.– Кн. VII.– С. 94.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[61]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Русначенко
А. М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Національно-визвольний
рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років.– К.: Вид-во ім. Олени
Теліги, 1998.– С. 41.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[62]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Смаль-Стоцький
Р.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українська мова в
Совєтській Україні.– Варшава, 1936.– С. 49.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[63]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Сверстюк
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>На святі надій: Вибране.–
К.: Наша віра, 1999.– С. 273.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[64]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Коваленко-Коломацький
Г.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Чим шкодять нам мазепинці?
– Петербург, 1914.– С. 5.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[65]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Алексий
И.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Пробуждение Украины.–
Почаев, 1914.– С. 38.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[66]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Пихно
Д. И.</i><span class="apple-converted-space"> </span>В осаде: Политические
статьи.– К., 1906.– С. 289.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[67]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Каппелер
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Мазепинцы, малороссы,
хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи // Россия – Украина:
история взаимоотношений.– М.: Школа “Языки русской культуры”, 1997.– С. 126.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[68] Там же.– С. 130.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[69]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Чикаленко
Є.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Щоденник (1907–1917).–
Львів, 1931.– С. 254–255.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[70] Збірник памяти Симона Петлюри.– Прага, 1930.– С. 109.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[71]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Каппелер
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Мазепинцы, малороссы,
хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи // Россия – Украина:
история взаимоотношений.– М.: Школа “Языки русской культуры”, 1997.– С. 142.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[72] ПіК.– 2000.– № 10.– С. 5.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[73]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Лановенко
О.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Росія: не вельми
привабливий портрет в інтер’єрі // Сучасність.– 2000.– № 3.– С. 93.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[74] Експрес.– 1998.– 7–15 березня.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>
<br />Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-1427214937389222702.post-62900879915361991782012-07-01T00:49:00.000+03:002012-07-01T00:49:28.172+03:00Євген Наконечний Украдене ім’я XXI МАГІЧНЕ СЛОВО<br />
<div align="center" class="r" style="margin-bottom: 6.0pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: center;">
<b><span style="font-size: 14pt;">XXI. МАГІЧНЕ СЛОВО<o:p></o:p></span></b></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Відомий українофоб Шульгін, скрегочучи зубами, писав у
білогвардійському денікінському журналі: “Добре відомо, що більшість революцій
було здійснено “магічними словами”, яких маси не розуміли. Одним із таких
магічних слів виявилася в 1917 році назва “Україна”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">1</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У 1917 році якраз і розпочалася кривава
боротьба за утвердження нового етноніму. “Боротьба навколо назви “Україна” та
її похідних (“українець”, “український”, “українство”, “українськість”) була,
та й залишається, такою гострою тому, що це не просто слово – це символ, у
якому закодована національна ідея і закладена потужна енергія прагнення народу
вільно жити на своїй землі в соборній, самостійній державі”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">2</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Грізним і зненавидженим для колонізаторів
зробилося, в часи Визвольних змагань, магічне слово “Україна” також на і
західноукраїнських землях.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Немає такого національного імені, яке викликало б проти себе
стільки ненависті, злоби й нападів та пропаганди, як назва території й народу:
“Україна”, “українці”, “український”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">3</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">І росіяни, і поляки здавна намагалися
всіляко бойкотувати та обмежувати терміни “Україна, українець”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">4</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">На початку XX ст. польський мовознавець
проф. Брікнер протестував проти назви “Україна”, мовляв, треба назву “Русь”
відступити, за його висловом “москалям”, а триматися назви “малороси”. Іван
Франко так йому відповів: “Можемо на се відповісти шановному історикові
польської мови, що в творенні назв так само як і загалом у творенню нових
язикових форм історична традиція грає певну важну, але зовсім не виключну і навіть
не першорядну роль. Нація існує не для язика, а творить і ненастанно перетворює
собі язик відповідно до своїх потреб; історикови, заким оцінить, а тим паче
осудить якийсь новотвір, випадало би війти по змозі в причини, які викликали
його і довели до побіди над старшими формами; без такого зрозуміння він ризикує
зробитися не істориком, а доктринером, що задля якогось улюбленого і
переціненого прінціпа готов живу дійсність натягати або вкорочувати на
прокрустовім ліжку. Де мова про польські теми, там проф. Брікнер дуже добре
пильнується, щоб не впасти в таке доктрінерство; супротив інших народностей се
нічого, можна. А не слід би”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">5</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Голос проф. Брікнера був непоодинокий.
“Дехто ще й нині підсуває злобну брехню, немовби то назву “Україна”,
“український” завели перед десятьми літами пруссаки та Австрія”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">6</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Навіть і тепер є в Польщі сили, які
виступають проти термінів “Україна”, “українець”, називаючи їх австрійською
вигадкою, або вигадкою німецького генерального штабу, або московською інтригою.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">7</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Генеральною тактикою польських
асиміляторів була якраз війна з етнонімом “українець”. Стосовно насеення Волині
та Полісся твердилося, що там немає ніяких українців, а тільки етнографічна
маса без певного імені.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">8</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У 1939 р. польський уряд затвердив таємний
план асиміляції волинських українців. Згідно з цим планом “сам термін
“українець”, “український” попадав під заборону. Замість них пропонувалося
вживати терміни “русин”, “руський” і такі нейтральні терміни, які нічого
спільного з національністю не мали, як “православний”, “волиняк”, “поліщук”,
“тутейший”. На думку творців програми це повинно було, в кінцевому рахунку,
привести до повної асиміляції українців”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">9</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">В офіційних державних публікаціях поверсальської Польщі (1918–1939
рр.), у тому числі у затверджених сеймом законодавчих актах, на означення
поняття “український” вживався термін “рускі”, а в дужках “русіньскі”, щоб не
сплутати з російським. Слідом за Брікнером авторитетний проф. Ніч виступив на
сторінках впливового мовознавчого журналу “Język polski” з закликом не вживати
в польській мові термінів “Україна”, “українець”. Саме життя, як відповів йому
ліберальний польський діяч Леон Василевський, змело цю смішну в своїй
недалекоглядності, і, додаймо, просто нерозумну теорію маститого польського
мовознавця.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">10</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">До полеміки навколо наших етнознавчих
термінів втрутилася тоді видатна польська письменниця Марія Домбровська. У
статті “Вересень у Заліщиках” вона, зокрема, писала: “Принялося останнім часом,
що руське населення, обняте польськими кордонами, само себе зве українцями й
вважає образою своїх національних почувань, коли про нього говориться: –
русини. Тому поляки з чуткішою совістю, а головно ті, що тямлять, наскільки
болючим і небезпечним є ображування національних почувань, уживають слів
“українці” й “український”, хоч би й не погоджувалися на все, що підкладає
шовіністична демагогія під ті слова. Інші, більш грубошкірі або неприхильні для
національних меншин, уживають тільки слова “русини”. І це підсилює розпалені
національні антагонізми. Коли цілий народ прийняв цю назву як власне ім’я і як
вираз своїх змагань до державної назалежности й суверенности, то виникло це
головно з конечности підкреслення своєї відрубности від Росії, що руський,
по-польськи русинський народ, разом з його назвою, культурою й історією силувалася
втягнути в свій заборчий організм. Назв “Україна” й “український” царська Росія
ніколи-ніколи не хотіла признати. А для Польщі ця назва повинна бути в найвищій
степені симпатична”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">11</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">На таку доброзичливу позицію видатної
письменниці ймовірно вплинула новела “Сини” її сучасника – видатного
українського письменника Василя Стефаника, де є такий промовистий епізод:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<span style="font-size: 10.5pt;">“– Послідний раз прийшов Андрій: він був у мене вчений. “<i>Тату,</i><span class="apple-converted-space"> </span>– каже, – <i>тепер ідемо воювати за
Україну</i>”. – “<i>За яку Україну?</i>” А він підоймив шаблев груду землі та й
каже: “<i>Оце Україна, а тут,</i><span class="apple-converted-space"> </span>–
і справив шаблев у груди, – <i>отут її кров; землю нашу ідем від ворога
відбирати. Дайте мені,</i><span class="apple-converted-space"> </span>–
каже, – <i>білу сорочку, дайте чистої води, аби-м обмився, та й бувайте здорові</i>”.
Як та єго шабля блиснула та й мене засліпила. “<i>Сину,</i><span class="apple-converted-space"> </span>– кажу, – <i>та є ще в мене менший від
тебе, Іван, бери і єго на це діло; він дужий, най вас обох закопаю у цю нашу
землю, аби воріг з цего коріння її не віторгав у свій бік</i>”.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Однак українофобськи налаштовані правлячі кола поверсальської
Польщі, звичайно, не звертали уваги на поодинокі письменницькі голоси. Після
приєднання до Польщі в 1919 р. Галичини польські шовіністи стали її офіційно
називати Східна Малопольска (Wschodnia Małopolska), в поточній мові “Східні
креси” (Kresy Wschodnie). Це образливе для галицьких українців поняття
шовіністи скопіювали від німців. Прусський уряд після третього розділу Польщі
назвав Варшавську область “Новою Південною Пруссією” (Neu Süd Preussen). “Варто
зауважити, що суперечки про назви різних фрагментів українських земель завжди
носили виразний політичний підтекст. Наскільки без великого спротиву прийнято
термін “Galicja Wschodnia”, нав’язуючи (щоправда, в штучний спосіб) до давнього
галицького князівства, не згадуючи вже про “Західну Україну”, то термін “Małopolska
Wschodnia”, поширюваний владою Річпосполитої Польської в міжвоєнний період,
ніколи не був апробований українськими мешканцями. Оцю “Małą Polską” трактовали
вони на рівні з колишньою “Małą Rosją”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">12</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Кураторія Львівського Шкільного Округу, до якого входила практично
вся Галичина, видала в березні 1923 року циркуляр, котрим заборонила уживати
слово “український”, а наказала всюди “на печатках, свідоцтвах і інших
документах та у шкільній науці уживати виключно слово руський (ruski) замість
принятого слова український (ukraiński)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">13</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Етнонімічна війна в Галичині запалала
знову. Галицькі українці стали всіма засобами боротися проти польської
заборони. Посипалися відкриті протести на “непрактикований в культурному світі
розпорядок, щоби живому народови відобрати його назву, а накидати другу, якої
він не хоче! Відноситься це до назви “український”, яку шкільна влада заказує
уживати в українських школах!”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">14</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Цей же автор відзначив, що польська влада
“з українських шкільних книжок викинула всі місця, де мова про Україну та саму
назву “український”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">15</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Від Наукового Товариства імені Шевченка К.
Студинський і В. Гнатюк підписали протест (правдивим автором був Богдан
Барвінський), де говориться: “Нема на світі такої влади, котра могла б живому
народові заборонити уживання його національного імені, а накинути таке, якого
він не хоче, або не може уживати”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">16</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Громадськість західноукраїнських земель, які перебували під
польською кормигою, відразу зрозуміла великодержавницькі наміри Варшави.
“Теперішні власть імущі в Польщі йдуть пробоєм, не церемоняться, не декларують
гарних фраз, а без обиняків заявляють, що вони хочуть звести нас на нашій
прадідній землі до ролі безгласної меншости. І змагаючи до цеї ціли, стараються
відібрати нам навіть наше національне ім’я. Як колись Росія перехрестила
Україну на “Малоросію”, так вони Східну Галичину перехрещують на “Малопольску”,
а в останніх місяцях урядове заводять в школах термін “русіньскі” замість
“український”. Зразу йдуть в напрям викорінення навіть почування єдности з рештою
українських земель”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">17</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У шовіністичній польській пресі тоді
залюбки писалось, що українській безличності немає меж. “Сам український
народець, – писали польські газети, – є спокійний, поштивий. Треба тільки
звільнити його від проводирів. Назва українці походить від украдений, бо вони
нас, поляків, добре обікрали. Справжньої української інтелігенції немає, є
тільки парубки в краватках, деякі у вишиваних сорочках, а за пазухою повно
вошей. Української мови властиво також немає, є тільки польський говір, як
діялекти кашубський, гуральський. Таким є руський діялект. Це говір парубків і
дівок від стайні, гною та болота. Вирази “свіньо українска, пшеклєнти українєц”
були повсякденні”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">18</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Вигаданий польськими політиками термін “Малопольська Всходня”
стосовно Галичини не мав жодних історичних підстав. Коли йшлося про
асиміляторські методи щодо українців, то польські правлячі кола користувалися
російським досвідом. “Польська преса, наука й державно-політичні органи не
тільки назву “Малоросія” переробили на “Малопольска”, але й широко
послуговувались іншими такими “науковими” надбаннями включно до валуєвської
аргументації”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">19</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Подібне робилося і під румунською окупацією. До Першої світової
війни на Буковині, що перебувала тоді в межах Австрії, було 216 народних шкіл з
українською мовою навчання, 117 мішаних, 4 гімназії, 1 реальна гімназія, 2
учительські семінарії, 4 фахові школи, 4 кафедри в Чернівецькім університеті.
Окупувавши в 1918 р. Буковину, румунська влада вела хижацьку політику тотальної
асиміляції українців. Усі українські школи та інші навчальні заклади було
закрито. Українська мова була заборонена, заборонено співати українських
пісень, урядовцями змінювались прізвища на румунські, не вільно було мати
синьо-жовті відзнаки, а жандарми били за ношення сорочок із українськими
вишивками. “Назву “українці” вживається тільки тоді, коли ходить про українську
іреденту [визвольний рух], а так зрештою в ужитті є назва “рутени”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">20</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Та ж сама політика “систематичної
насильної румунізації” проводилась в Бесарабії.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">21</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У 30-х роках заборонено вживати українську
назву міста Чернівці. Треба було писати: “Чернауць”. Тоді ж по цілій Буковині
“богослуження в церквах й урядування в церковних урядах мусіло відбуватися
тільки по румунськи”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">22</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Згідно із засадами православ’я, дозволяються
національні церкви (грецька, болгарська, сербська, російська, румунська).
Православні Буковини вимагали, щоб їх архидієцезію з “orthodox-romana”
перейменовати в “українсько-румунську”, або просто “орієнтальну”. Пропозицію
відкинуто.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">23</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Існувала лише румунська православна
церква. “Згідно офіціяльного румунського погляду буковинські українці є тільки
українізованими румунами (!), що мусять вернутися до своєї національної мови”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">24</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Румунські шовіністи оголосили про свій
намір протягом одного покоління зробити один мільйон русинів добрими румунами,
згідно старої приказки “Тато рус, мама рус, я Іван Молдован”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">25</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Аналогічні явища етнонімічної війни спостерігалися на Закарпатті
під угорською окупацією. Угорський уряд, особливо в XIX ст., вкрай суворо
обмежував контакти закарпатців з їхніми галицькими братами. У мадярських
публікаціях населення Закарпаття означувалося термінами “orosz”, часом
“Kisorosz”, “magyarorosz” (“мадяро-російський”), “uhrorusz” (“угроруський”),
“ruszim” (“руський”) або “ruten”. Однак термін “рутен”, яким мадяри презирливо
називали закарпатських українців, теж вилучили з ужитку як такий, що має
“руський корінь”. Для закарпатських українців було запроваджено найменування
“греко-католицькі мадяри”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">26</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">У березні 1939 р., одночасно з окупацією
Чехії і Моравії, Гітлер доручив Угорщині захопити Закарпаття. На оборону стали
відділи “Карпатської Січі”, які не в силі були захистити країну проти вдесятеро
переважаючого угорського війська. Настала повторна окупація Закарпаття
Угорщиною. Як вона проходила, можна судити із листа-протесту президента
Карпатської України Августина Волошина. “Угорські власті не задовольняються тим
фактом, що за час окупації Карпатської України тисячі українців, серед них діти
шкільного віку обидвох статей, розстріляли або нечувано жорстоким способом
вбили, вони скасували всі українські культурні організації та спілки, серед них
понад 300 читальних залів культурного об’єднання “Просвіта”; всі видання
української літератури та преси заборонено, всі українські народні, професійні
та середні школи закрито, виконання службових обов’язків українською мовою
переслідується, а тепер заборонено навіть розмовляти і співати пісні рідною
українською мовою”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">27</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">До слова, після війни, у 1945 р.,
Августина Волошина замордували у тюрмі НКВД на московській Луб’янці.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Ще в квітні 1849 р., коли Угорщину потрясли революційні події,
Головна Руська Рада у Львові прийняла депутацію під керівництвом Адольфа
Добрянського із Закарпаття, яка заявила, що русини Угорщини бажають з’єднатися
із своїми галицькими братами в один адміністративний край в рамках Австрійської
імперії. Але з різних причин це зробити не вдалося. Після Першої світової війни
за Сен-Жерменським договором Закарпаття відійшло до Чехословаччини. У тім
договорі було сказано: “Чехословаччина зобов’язується зорганізувати землю
русинів на полудні Карпатів, як автономну одиницю забезпечену найширшою
автономією, яку можна погодити з єдністю держави”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">28</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Ці умови не були дотримані, а Угорщина
змиритися з втратою Закарпаття не бажала і стала підбурювати населення
етнонімічними аргументами: “всі єдиногласно виповіжте, ож ви не хочете ні
чехів, ні румунов, ані украінцов, ви русинами хочете зостатися при Угорщині,
при котрой до тепер жилисте”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">29</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Демократична Чехословаччина, до складу якої Закарпаття входило в
1919–1938 рр., теж проводила політику етнонімічної плутанини. Чомусь сама назва
“українець”, “український” звучала тоді для багатьох чехів неприємно, терпко як
бунтарська.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">30</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Урядово Закарпаття в чеській термінології
називали Підкарпатська Русь. Назви “Україна”, “українець” були небажані.
Урядова назва населення була “Rusin” (“русин”) і відповідні прикметники:
“rusinsky” або “podkarpatorusky”. Остання назва могла також означати
підкарпатського росіянина, і коли в чеських офіційних публікаціях і документах
трапляється термін “rusky”, то інколи не можна зрозуміти, чи то йдеться про
підкарпатських русинів, чи то про росіян. На Закарпатті здавна існувала
москвофільська течія (підтримувана в різний час Росією, Угорщиною, а потім
Чехословаччиною), яка за логікою етнонімічної війни не любила термін “русин”.
Закарпатські москвофіли для затемнення проблеми використовували кілька інших
назв: “карпаторосс”, “угро-росс”, “карпато русский” або просто “русский”.
Особливо полюбляли дві останні форми. “Многі з наших інтелігентів знають цілими
роками філозофувати про те, чи я “русскій”, чи “угроросс”, чи “карпаторусскій
русс”, чи “мадяр-орос”, але народовецького українства бояться, як чорт свяченої
води, бо то тверда ідея, яка вимагає праці для народу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">31</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Відомо, що в першій половині ХХ ст. простий люд Закарпаття називав
себе традиційно “русин”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">32</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Перша щоденна українська газета Закарпаття
так і називалася “Русин” (виходила в 20-х роках). У ранніх творах видатних
закарпатських письменників В. Гренджі-Донського і Ю. Бартоша-Кум’ятського
бачимо лише назву “русин”, яку вони справедливо вважали архаїчною формою, що
передувала назві “українець”. Бурхливий хід політичних подій наприкінці 30-х
років XX ст. у Чехословацькій республіці призвів до того, що Закарпаття
відокремилося у самостійне державне утворення. Відбулися вибори, зібрався
законодавчий орган – Сойм Карпатської України.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">У 1939 році, 15 березня, Законом число 1, Сойм Карпатської України
ухвалив:<o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<b><span style="font-size: 10.5pt;">§ 1. Карпатська Україна є незалежна
Держава.</span></b><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<b><span style="font-size: 10.5pt;">§ 2. Назва Держави є Карпатська Україна.</span></b><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<b><span style="font-size: 10.5pt;">§ 4. Державна мова Карпатської України є
українська мова.</span></b><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<b><span style="font-size: 10.5pt;">§ 5. Барва державного прапору Карпатської
України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.</span></b><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<b><span style="font-size: 10.5pt;">§ 6. Державним гербом Карпатської України
є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім полі й чотири сині та
жовті смуги в правому півполі, і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на
середньому зубі.</span></b><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="q" style="margin-bottom: .75pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 6.75pt;">
<b><span style="font-size: 10.5pt;">§ 7. Державний гимн Карпатської України є:
“Ще не вмерла Україна…”</span></b><span style="font-size: 10.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“Таким чином вияснилося, що різні штучно насаджені назви цієї
гілки української землі в роді “Подкарпатска Рус”, “Карпато-Рутенія”, та ін.
були кожночасно виявом волі займанців Закарпаття, а не волі самих мешканців
його. І коли в пам’ятні березневі дні 1939 року народ Закарпаття устами своїх
легальних представників виявив волю до самостійного життя, перший сеймовий
закон – це було устійнення офіційної назви країни: “Карпатська Україна”.
Закарпатські українці заявили перед усім широким світом свій кровний і духовний
зв’язок із братями решти України й їхніми волелюбними прагненнями та
змаганнями”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">33</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Проголошення незалежності “Карпатської
України” вселило оптимізм в український визвольний рух. “Цей німий і бездушний
народ, на виробленні імени якому могла століттями жирно пастись чужоземна
винахідливість – в одній термінології – “рутени”, “угро-руські” і навіть –
“мадяри, що говорять по “руські” і “мадяри греко-католицької віри”, в другій –
“русини, русскі, або просто лемки, бойки, тутешняки і т. д.” – цей “народ – не
народ” викресав зі себе такого горіння чин, що осліпив сліпучим полум’ям
народи”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">34</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Окупувавши в 1939 р. повторно Закарпаття, угорські асимілятори
взялися за випробуваний метод: етнонімічне баламутство. Але “ми вже давно
перестали бути темними “угроросами”, ми вже знаємо нині хто ми є й куди ми маємо
дивитися. Спекуляція з назвами: “русин, русскій, угророс” залишається раз на
все для мадяронських спекуляцій, що з тою назвою любили би нас втягнути в своє
ярмо”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">35</span></sup><span style="font-size: 11pt;">Будапешт
став переконувати українське населення Закарпаття, що лише в тісному зв’язку з
короною св. Стефана, тобто з Угорщиною, можливий їх розвиток. “Се же рок минув,
як народ Подкарпаття вернувся до матерной держави. Вернувся, бо серце сего
народа тягло єго туди назад; але і вічні закони природи домагалися сего. Бо
каждоденний живот руського народа і господарське положення цілого Подкарпаття
тісно є зв’язано з частями держави положеними на юг”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">36</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Такі заяложені аргументи колонізаторів
добре відомі.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На Закарпатті запанував антиукраїнський терор. Понад 10 тис.
українців було загнано в тюрми і концентраційні табори, близько 5 тис. з них
загинуло. Опір окупантам вели структури ОУН. “Підпільний орган крайової
екзекутиви Організації українських націоналістів на Закарпатті журнал “Чин”,
випущений влітку 1941 р., подав 69 пунктів звинувачення Угорській державі в
геноциді українського населення Закарпаття. Закарпатські українці продовжували
боротьбу з ворогом, не дали створити із себе новий народець – русинів, що мав
стати слугою святостефанівської корони. Журнал закликав: “Українці й українки
Закарпаття! Тепер ми вже не самі! Це не тільки наше бажання, це бажання 50
міліонового українського народу. Ми всі хочемо, щоб Закарпаття належало до
України”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">37</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На Закарпатті широкий всенародний перехід до іменувань “Україна”,
“український” став можливим з 1945 року. “Стара національна назва “русин”,
“руські” найдовше збереглася на західних землях колишньої Русі… Дуже похвально,
що жменька карпатських русинів не лише не асимілювалася з чужим оточенням, а й
зберегла давню народну назву, традиції, скарби культури своїх предків”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">38</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">На прикладі маленького Закарпаття бачимо, як, паразитуючи на
живому тілі України, окупанти сподівалися, що, підтримуючи драконівськими
адміністративними заходами етнонімічну плутанину, доводячи її до цілковитого
хаосу, їм удасться знищити український народ як такий, або, в крайньому
випадку, розчленувати його на дрібні частини, щоб кожна з них мала відмінний
етнонім: малороси, русини, русняки, поліщуки, лемки і т. д. “Многі нас
називають ще руснаками, русинами, подкарпаторуськими русами, рутенцями, росами,
угроросами, карпаторосами, татроросами, угорськими руснаками і біда знає ще
якими і чиїми ще “росами”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">39</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Колонізатори із зворушливою одностайністю
верещали, що українці – це не етнонім, а назва небезпечної політичної партії,
яка прагне вигнати їх – чужинців із свого отчого дому. Тому вживання терміну
українець, Україна слід категорично заборонити.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Асимілятори одностайно роздували і роздувають зараз широкомасштабний
пропагандивний обман, ототожнюючи українську національну ідею з шовінізмом,
тобто вони намагалися змішати скромний, миролюбний, гуманітарний, справедливий
український ідеал, ідеал самозахисту і права на самовизначення, з тою кривавою
оргією ненависті та дикою жадобою загарбання чужої землі, що є властивий саме
їм: російським, польським, угорським, румунським великодержавним шовіністам.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Несподіваний спалах етнонімічної ворожнечі вибухнув на Закарпатті
і Пряшівщині (Словаччина) на початку 1991 року. Тут стали гостро протиставляти
синонімічні за змістом етноніми русин-українець. Сутність проблеми вияснив
відомий учений і громадський діяч Пряшівщини доктор Микола Мушинка: “Сучасний
курс “деукраїнізації русинів”, послідовно насаджуваний товариством “Русинська
оброда” і підтримуваний офіційною політикою словацького уряду і словацькими
засобами масової інформації, вважаю кроком до їх повної словакізації. Цей курс
побудовано на явній фальсифікації недалекого минулого і є політичною
спекуляцією”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">40</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Авторитетний карпатознавець О. Мишанич назвав більш точно
справжнього ініціатора політичного русинства в Закарпатті: “Паразитуючи на
народному русинстві, на прихильності місцевого населення до своєї давньої
етнічної самоназви “русин”, ідеологи політичного русинства дивляться на
закарпатців як на біомасу, етнічно-племінну єдність, яка ще не стала народом і
наприкінці XX ст. ніби не здатна до національного самовизначення. Доки
Російська імперія шукатиме й захищатиме свої інтереси в Карпатах, доки Україна
не визначиться у ставленні до імперських коридорів у Європі, – доти житиме й
політичне русинство”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">41</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Як бачимо, на західних рубежах української етнографічної території
до сьогодні продовжується процес зміни етноніма. Правда, штучно гальмований
антиукраїнськими силами. “Вигідніше мати на своїй території невеликий “окремий”
народ…, ніж частину великого народу, що живе у сусідній державі. Таку ж зручну
для себе політику ведуть нині Словаччина і Польща, побоюючись територіальних
претензій з боку України”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">42</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Не підлягає сумніву, що активізація русинства “зумовлена
зовнішньополітичним фактором, оскільки в цьому зацікавлені – прямо чи
посередньо – суспільно-політичні сили в сусідніх із Закарпаттям країнах,
“близького” і далекого зарубіжжя (про це свідчать, зокрема, численні
публікації, заяви вчених-етнографів підбадьорливого характеру в Росії)”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">43</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Політичне русинство, за словами О. Мишанича, “хоч і вірно
прислужується інтересам Угорщини, насправді є п’ятою колоною Російської імперії
в Карпатах, захищає тут інтереси Росії. У цьому плані воно продовжує роботу
колишніх “русофілів”, “москвофілів”, недавніх “інтернаціоналістів”, які під
інтернаціоналізацією розуміли послідовну й агресивну русифікацію”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">44</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Цікаво, що проти назви “Україна” виступали і деякі гітлерівські
бонзи в роки Другої світової війни. Ось як на цю тему писав у таємному звіті
представник партайляйтера Мартіна Бормана при Генеральному штабі Вермахту:
“Коли ми самі закріпимо назву “Україна”, то українці будуть з неї виводити
певні права і захочуть колись самі правити своєю державою, крім того, будуть
домагатися, щоб до сучасної України приєднати ті українські території, які
тепер до неї не належать, як Трансністрію, Львівську Галичину і Карпатську
Україну”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">45</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Зауважимо, що стратегічний провал
німецької політики в Україні як в Першу, так і в Другу світову війну, певною
мірою зумовлений некомпетентністю істориків Німеччини, які, традиційно
спираючись на великодержавні російські схеми, неадекватно описували етнічні
процеси у Східній Європі.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Наскільки частина російського суспільства вихована в
українофобському дусі, донині затуманена чадом шовінізму, свідчить такий дикий
факт. Під час обговорення на сесії Верховної ради Криму постанови про
функціонування російської мови в Криму депутат М. Бахаєв сказав з трибуни:
“Нема такої української мови. Це мова простолюду. Це мова, яка штучно придумали
Шевченко й інші авантюристи. Я вам скажу більше – нема і такої нації
“українці”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">46</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Як відзначає російський історик О. Міллер,
“відхід України означає знехтування тими зв’язками та цінностями, які,
здавалось, повинні були встояти після краху комунізму, і тому цей відхід був
так хворобливо пережитий – точніше сказати, переживається досі – в Росії”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">47</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Героїчна боротьба Української Повстанської Армії в 1942–1950 рр.,
що була проявом волі народу утворити самостійну Українську державу, остаточно
закріпила нове етновизначальне ім’я на Західноукраїнських землях. Хоча, тут
треба зазначити, що “більшовицький режим, хоч нібито й “возз’єднав” українські
землі в одній державі, не згладив, а радше поглибив суттєві відмінності між
“двома Українами” – східною й західною. Практично не утискаючи українців за
етнічною ознакою (совєтська влада не відрізнялася під цим оглядом від царської,
трактуючи українців як “своїх”, тобто де-факто як “різновид” росіян),
більшовики, однак, усіляко дискримінували українців за ознакою мовною та
регіональною, ставлячись до західних (і взагалі україномовних) українців як до
“націоналістів”, тобто до потенційних “зрадників”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">48</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Етнонім українці, отже, слід розглядати як новий етап в
консолідації українського етносу на його найвищій, національній стадії
розвитку, тобто на тій стадії буття нашого народу, коли він уже повністю дозрів
до створення своєї власної національної державності. Тому-то наші вороги завжди
намагалися притупити в нашому народі оце збірне національне поняття
“українець”, виставляючи на перший план якісь локальні, часто штучні назви типу
руснак, лемко, новорос, поліщук та ін. До цього ряду можна б зарахувати
новопосталий термін “русскоязычный”. Та коли народ раз усвідомив себе єдиною
нацією, йому більше не страшні ідеологічні диверсії в галузі етноніміки.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">“Назва Україна є символ українських національних змагань до волі,
самостійності й соборності. В цьому аспекті перестає бути сутнім питання, яке
походження, чи первісне значення назви, з одного боку, й становища “визнання”,
чи “невизнання” її іншими, з другого боку. Ще в пам’яті живого українського
покоління урядові заборони номенклатури: українець, український, Україна на
західноукраїнських землях під Польщею (русін), чи Чехословаччиною
(подкарпатські рус), так як давніш у царській Росії (малорос).<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">А проте, незважаючи на тиск, заборони й т. п., назва Україна –
власне як символ українських змагань до волі, самостійності й соборності –
глибоко жила в надрах народу, перетривала не одне лихоліття й перемогла
всупереч усім протидіям, “указам”, заборонам і натискові. Як вияв збірного
тріумфу українства – перемога назви Україна є й буде для всіх свідомих
українців запорукою кінцевої перемоги і здійснення тих ідеалів, які ця назва
символізує і за які змагалися, боролися і умирали кращі сини Українського
Народу”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">49</span></sup><span class="apple-converted-space"><span style="font-size: 11pt;"> </span></span><span style="font-size: 11pt;">Чужоземне поневолення нерідко є прологом
до відродження нації, якщо вона духовно не зломлена. “Що поляки називали “Малою
Польщею”, злучилося з тим, що росіяни називали “Малоросією”, і постала Велика
Україна”.</span><sup><span style="font-family: Verdana, sans-serif; font-size: 8pt;">50</span></sup><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">XX сторіччя – це не лише сторіччя тоталітаризму і світових воєн,
але також найбільша в історії епоха деколонізації. Ретроспективно воно постає
символом закінчення певної епохи – епохи колоніальних імперій. Крах цих імперій
проявився у грандіозній формі: стали незалежними понад сто нових держав.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">24 серпня 1991 року було проголошено Акт незалежності України. 1
грудня 1991 року Всеукраїнський референдум підтвердив Акт незалежності України
понад 90 відсотками голосів. Державу під назвою Україна незабаром визнав цілий
світ. Так переможно закінчилася боротьба нашого народу за нове національне
ім’я.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<span style="font-size: 11pt;">Правда історії, з ретроспективного погляду на проблеми етнонімії,
полягає в тому, що, незважаючи на тривалі зусилля, антиукраїнські
асиміляторські плани не дали сподіваних результатів. Українофоби добивались не
раз тактичних успіхів, однак стратегічних наслідків вони не досягли. Політика
етноциду, етнонімічної плутанини, яку століттями проводили імперіалістичні кола
Росії та Польщі, закінчилася провалом. Східноєвропейська історія з
проголошенням незалежності України набрала іншого виміру: сили конфронтації
приречені щезнути. Так як на добро всієї Європи і світу призупинилося одвічне
франко-німецьке протистояння, так само мусять припинитися російсько-українські
і польсько-українські антагонізми. Наступає ера нормальних, добросусідських
відносин. На сцені історії час українофобів минає безповоротно.<o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: 2.25pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 10.5pt;">
<b><span style="font-size: 11pt;">--------------------------------------------------------------------------------</span></b><span style="font-size: 11pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[1]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Шульгин
В. В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>“Малая Русь” // Малая
Русь.– К., 1918.– Вып. перв.– С. 4.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[2]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Радевич-Винницький
Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Україна: від мови до
нації.– Дрогобич: Відродження, 1997.– С. 25.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[3]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Шелухин
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Україна – назва нашої
землі з найдавніших часів.– Прага, 1936.– С. 26.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[4]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Lipiński
W.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Nazwa “Ruś” i “Ukraina” i
ich znaczenia historyczne // Z dziejów Ukrainy.– Kraków, 1912.– S. 53.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[5]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Франко
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Рецензія // ЗНТШ.– 1903.–
Т. 56.– С. 30.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[6]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Д-р К.
та М-К.</i><span class="apple-converted-space"> </span>До історії
українсько-польських взаємин.– Станиславів, 1926.– С. 4.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[7]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Sutowicz
P.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Mity czy zła prawda czyli
kilka słów o historii // Nowy przegląd wszechpolski.– 1994.– Czerwiec.– S. 42.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[8] З трибуни: Промови українських послів і сенаторів у
польському сеймі і сенаті.– Львів; Луцьк; Холм; Берестє, 1925.– С. 106.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[9] Україна – Польща: важкі питання. Матеріали II
міжнародного семінару істориків.– Варшава, 1998.– С. 28.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[10]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Wasilewski
L.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Ruski, rusiński czy
ukraiński? // Sprawy Narodowościowe.– 1927.– № 4.– S. 31.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[11] Wiadomości literackie.– 1935.– 31 pa?dz.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[12]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Serczyk
W. A.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Ukraina między Wschodem
a Zachodem, czyli jeszcze raz o tym samym // Warszawski zeszyty
ukrainoznawcze.– Warszawa, 1994.– Z. 2.– S. 23.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[13] Похід проти слова “український” // Діло.– 1923.– 15
черв.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[14]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Герасимович
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українські школи під
польською владою.– Станислвів, 1924.– С. 9.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[15]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Герасимович
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Збройна і культурна
війна.– Львів, 1925.– С. 12.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[16] Пропамятне письмо Наукового Товариства імени Шевченка у
Львові з приводу заборони польською Кураторією Львівського Шкільного Округу
національного імені українського народу.– Львів, 1923.– С. 7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[17] Отвертими очима! // Діло.– 1923.– 3 серп.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[18] На вічну ганьбу Польщі, твердині варварства в Європі.–
Прага, 1931.– С. 80.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[19]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Кибалюк
Неофіт.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Розсадники польського
православ’я // Краківські Вісті.– 1940.– 19 лип.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[20] Під румунським постолом.– Париж, 1937.– С. 11.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[21] Радянська Буковина. 1940–1945: Документи і матеріали.–
К., 1960.– С. 126.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[22]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Пігуляк
І. М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українська православна
церква в румунськім ярмі.– Вінніпег, 1927.– С. 17.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[23] Там само.– С. 26.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[24]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Кузеля
З.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українці в Румунії //
Розбудова нації.– 1928.– Ч. 9.– С. 324.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[25]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Стоцький
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Наука рускої мови в школах
середних на Буковині.– Чернівці, 1893.– С. 7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[26] Закарпатська область: Короткий довідник.– Ужгород,
1947.– С. 35.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[27]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Вегеш
М. М., Туряниця В. В., Чаварга І. М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Смерть
президента. (Останні дні життя і смерть президента Карпатської України
Августина Волошина).– Ужгород, 1995.– С. 36.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[28] За рідне слово! – Мукачів, 1937.– С. 41.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[29] Прокламація до Угро-руського народа.– Будапешт, 1919.–
С. 15.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[30] Час.– 1939.– 7 лют.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[31]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Маковецький
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Слово до братів під
Бескидом.– Прешов, 1940.– С. 19.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[32]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Їжак.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Українець чи русскій? – Мукачів,
1938.– С. 7.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[33]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Барвінський
Б.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Назва “Україна” на
Закарпатті.– Вінніпег: Накл. Братства Карпатських Січовиків, 1952.– С. 5.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[34] Карпатська Україна в боротьбі.– Відень, 1939.– С. 229.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[35]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Маковицький
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Слово до братів під
Бескидом.– Прешов, 1940.– С. 13.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[36] За народ Подкарпаття.– Унгвар, 1940.– С. 4.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[37]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Мишанич
О. В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Політичне русинство:
історія і сучасність: Ідейні джерела закарпат. регіон. сепаратизму.– К.: ТОВ
“Вид-во Обереги”, 1999.– С. 15.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[38]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Красовський
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Тільки з рідним народом…–
Львів: Обл. упр. по пресі, 1992.– С. 9.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[39]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Маковицький
С.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Слово до братів під
Бескидом.– Прешов, 1940.– С. 12.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[40]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Мушинка
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Політичний русинізм на
практиці // Нове життя.– 1991.– Ч. 47/48.– Додаток.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[41]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Мишанич
О.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Політичне русинство –
українська проблема // Сучасність.– 1996.– № 7–8.– С. 148.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[42]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Красовський
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Тільки з рідним народом.–
Львів: Обл. упр. по пресі, 1992.– С. 35.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[43]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Макара
М., Мигович І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Карпатські
русини в контексті сучасного етнополітичного життя // Український історичний
журнал.– 1994.– № 1.– С. 124.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[44]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Мишанич
О. В.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Політичне русинство:
історія і сучасність: Ідейні джерела закарпатського регіонального сепаратизму.–
К.: ТОВ “Вид-во “Обереги”, 1999.– С. 22.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[45]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Каменецький
І.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Україна в тоталітарних
схемах нацизму // Український історик.– 1972.– № 3–4.– С. 114.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[46] Бюлетень Української Центральної інформаційної Служби.–
1997.– 9 жовтня.– С. 3.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[47]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Миллер
А.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Конфликт “Идеальных
отечеств” // Родина.– 1999.– № 8.– С. 82.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[48]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Рябчук
М.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Дилеми українського
Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”.– К.: Критика, 2000.– С.
18.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[49]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Рудницький
Я.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Слово й назва “Україна”.–
Вінніпег: Накл. Укр. книгарні, 1951.– С. 130.<o:p></o:p></span></div>
<div class="prim" style="margin-bottom: 1.5pt; margin-left: 0cm; margin-right: 0cm; margin-top: 0cm; text-align: justify; text-indent: 8.25pt;">
<span style="font-size: 9pt;">[50]<span class="apple-converted-space"> </span><i>Шпорлюк
Р.</i><span class="apple-converted-space"> </span>Україна: від імперської
периферії до незалежної держави // Сучасність.– 1996.– № 12.– С. 62.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal">
<br /></div>Open Societyhttp://www.blogger.com/profile/16707480000263104785noreply@blogger.com0