Але
ж і справді – бувають сльози, солодкі на смак. Не тільки тому, що це сльози
ворогів – а я, вже вибачте, на тлі нинішнього становища країни відмовляюся від
горезвісної «гнучкості», тому так і кажу: ті, хто нині «довбає» опозицію, а,
значить, підтримує злочинний режим, вони нам з вами, шановні громадяни – вороги.
І не станемо підшукувати більш м'яких слів. Медіа-слізки в міркуваннях щодо
процесу досягнення домовленостей між об'єднаною опозицією «Батьківщина» і
УДАРом приємні, бо вони свідчать про зовсім протилежне тому, що нам намагаються
запропонувати як «інформацію». Вони свідчать про те, що процес взаємодії
опозиційних сил набуває реальних обрисів. І це – добре. Але вже, звичайно, не
для режиму та його обслуги.
У
неділю з'їзд УДАРу прийняв рішення про відкликання своїх висуванців у 26
мажоритарних округах на користь кандидатів від Об'єднаної опозиції, які там балотуються,
і ще в шести округах – на користь само висуванців, які мають на думку УДАРу
реальні шанси на перемогу, і які не є ставлениками режиму. У понеділок – відбувається
з'їзд «Батьківщіни» на таку ж тему. Попередньо анонсовано звільнити для
завоювали на місцях симпатію «ударівців» навіть не 22, про що йшла мова раніше,
а 26 округів. Коли починаю працювати над цими нотатками, з'їзд «Батьківщини» не
закінчився. І, строго кажучи, у політика, політолога, журналіста, якщо він
поважає свою професію та ім'я, немає ніяких підстав повідомляти про результат.
І як вам у світлі цього «ряснеющіе» заголовки: “Сьогоднішній з'їзд опозиції обурив «фронтзмінців»”? Щось і справді вже
сталося? Ах, ні, це УНН у короткій, не несучої ніяких фактів, інформації,
посилається на горезвісне «обізнане джерело», власне, навіть не кажучи, що саме
звідти «витекло». «У згуртованих лавах опозиції – черговий скандал». А це про
що? А, про те, що «Свобода» на своєму недільному ж з'їзді повідомила, що
знімати кандидатури на користь УДАРу не буде, та й УДАР цього «Свободі» не
пропонував. Найцікавіше, що так воно і є, але от, знаєте, без скандалу.
Оскільки «Батьківщина» і «Свобода» своїх кандидатів-мажоритарників погодили
набагато раніше, округи розділені, і якщо «Батьківщина» сьогодні віддає якісь
округи УДАРу, то не за рахунок узгоджених зі «Свободою». І «Свободі» скандалити
нічого. І, зауважте, вона аж ніяк не скандалить, тому що член політради Андрій
Іллєнко в телеефірі ТВі спокійно заявляє: «Мені не хотілося б, щоб виглядало,
що «Свобода» має якісь претензії до УДАРу. Будь ласка, якщо вдасться домовитися
з «Батьківщиною», ми тільки «за», і тільки будемо аплодувати обома руками».
Тільки, знаєте, інформацію від ТВі та інших непідконтрольних медіа, в країні,
як відомо, намагаються зробити все менш доступною. Так, щоб вона «тонула» в
хльостких заголовках про «скандали», яких ніхто не бачив, але, тим не менш, це
звучить, це покликане відкластися у підсвідомості виборця.
Тим
часом, на недільному з'їзді лідер «Свободи» Олег Тягнибок – не співає дифірамби
УДАРу, і взагалі, «свободівці» абсолютно справедливо нарікають партії Кличка,
що приєднатися до опозиційного альянсу, в тому числі, відразу ж розділивши округи
між трьома силами, слід було б раніше. Але якщо уважно слухати, про що йде
мова, стає зрозумілим, що на чільне місце поставлено щось вагоміше. З'їзд
«Свободи» схвалює текст угоди, запропонованої «Батьківщиною». Ось, як
починається цей текст: «Враховуючи, що режим Януковича створює реальні загрози
існуванню незалежності України, Всеукраїнське об'єднання «Свобода», об'єднана
опозиція «Батьківщина» і партія УДАР домовляються з метою повернення України на
демократичний європейський шлях розвитку і відсторонення президента Януковича
від влади сформувати за результатами парламентських виборів 28 жовтня 2012
коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України 7-го скликання».
У
запропонованій «на трьох» угоді – перерахування першочергових завдань для потенційної
коаліції. Недопущення внесення змін до Конституції з метою обрання президента в
парламенті; розробка і прийняття закону про імпічмент; створення слідчої
комісії з питання відсторонення Януковича від влади; початок процедури
імпічменту; вжиття заходів по визволенню політичних в'язнів; прийняття закону
про відкликання народних депутатів; скасування депутатської недоторканності;
закон про суто особисте голосування нардепа; скасування Пенсійної реформи;
продовження мораторію на продаж землі; приведення в порядок податків – скорочення
їх кількості до розумних і реальних семи. І ще багато чого, що негайно
необхідно країні. Нам з вами. А не якійсь конкретній одній партії.
І
ось, нехай кожен з нас сьогодні скаже самому собі: що важливіше, те, що над
емоціональна «свободівка» Ірина Фаріон обізвала УДАР «попсою», або що знайшлися
реальні, досить популярні політичні сили, які готові співпрацювати в ім'я
перерахованих вище «гарячих» питань? До того ж – роблячи для нас, виборців,
голосування більш зрозумілим, не воюючи один з одним, не плутаючись один у
одного під ногами в тих же мажоритарних округах, а по списках – залишаючи нам
вибір симпатій, тому що все одно обіцяють об'єднатися для досягнення цілей, в
інтересах нормального українця?
А
ось і перша, поки недокладна, але офіційна інформація зі з'їзду «Батьківщини».
Олександр Турчинов повідомляє, слово стримано, «Батьківщина» поступилася УДАРу своїми
висуванцями в 26 округах. Справу зроблено.
Цікаво
було б глянути на людину, яка підписується в Інеті «Роман Шрайк, durdom.in.ua,
засновник сайту». Тому що він – із цих самих чарівних «торопижек», яких я згадувала
на початку заміток, його професія (питання, яка?..) дозволила йому напередодні,
не чекаючи результатів з'їзду Об'єднаної опозиції, констатувати: «можна зробити
висновок, що узгодження зірвалося» . А втім – перебільшую, ніяк не цікаво
дивитися на «засновника дурдому». Тому що зрозуміло: кого б і як би не знімали
партії, рушивши по шляху коаліційності, йому і таким завжди буде як
«констатувати», що в опозиції нічого не вийшло, на жаль і ох, навіть, мовляв,
шкода їх ... Це ж він напередодні, за результатами з'їзду УДАРу, написав, що
кличковці зняли тих, хто й справді непрохідний, тобто нікчемний. Стоп, а нумо,
за хвіст та на сонечко! Адже якщо поступилися місцями за рахунок людей, дійсно
менш популярних, ніж представники Об'єднаної опозиції, – то це не спадлючили,
не «на тобі, Боже, що мені негоже». Це якраз те, що лежало в основі
домовленості, поступившись «своїм», поступитися більш сильному. Тим більше що
дуже цікаво – не встиг Турчинов оголосити про поступки УДАРу в 26 округах, як
на сайті Обком з'явилася коротенька інфа з довжелезним заголовком «Батьківщина»
десь знайшла 26 кандидатів, яких не шкода пожертвувати УДАРу». Тобто рівно в
тому ж, у «скиданні шлаку», звинувачують другу договірну сторону. Смішно? Але ж
і справді, смішно. А значить – приємні ці псевдо слізки.
Чи
не занадто зациклююся на тому, що так чи інакше, але можна назвати «партійними
іграми»? Кого, мовляв, там на кого міняють по прізвищах, нам-то що за користь
... А ось і ні. Користь якраз – нам. Тому зараз спеціально і не хочу чекати
детальної інформації та псевдо інформації про де – правдивих дещо спірних
обмінах, де – реальних образах реальних кандидатів (кожен любить себе, але ...
іноді доводиться встати вище цього), а де і брехні з натяком на «скандал». Ось
це вже – дійсно, суто внутрішньопартійні справи.
А
ми – про себе, про громадян. Давайте, шановні читачі-співрозмовники, згадаємо,
яку претензію в першу голову ми з вами виставляли опозиційним силам. Що
отримавши в 1991-му незалежність з антикомуністичним акцентом, що з неба звалилася,
вітчизняні демократи так змагалися один з одним, що напхали у владу купу тих же
комуняк. Що в 2004-му, отримавши перемогу безпрецедентно, з рук буквально
повсталого народу, колишні опозиціонери почали грати один з одним в «бірюльки»
(треба і нам віддати належне, ми не виростили справжніх структур громадянського
суспільства, щоб зі спробою настановити Януковича в прем'єрському кріслі,
влаштувати владі Майдан, пам'ять була свіжа, вистачило б і короткого). Ми
обурено спльовували, коли на президентських виборах-2010 демократи ж
розтягували голоси один у одного. І підле «противсіхство» було не тільки
навмисно вкинуте у вітчизняну сукупну свідомість, але мало ґрунт – саме на
неприйнятті роз'єднаних демократичних сил воно могло прорости. І зараз,
зізнаємося собі, від бажання активно брати участь у виборах (і бути готовим
відстояти їх результати, може, дуже дорогою ціною) багатьох відштовхувало те ж
саме, бо розбиратися в «букеті опозиціонерів» не дуже тягне, огидно дивитися на
гризню.
Так
ось він, шанс. Перший крок. Історія – вона не тільки мучить, але і вчить. На
даному етапі, гірка історія янучарства, дечому, але навчила тих, хто вирішив
виставити загальний фронт, щоб виборцю було ясно: якщо ти за режим – ось тобі
регіонали-пакращувачі, комуністи (за сумісництвом, олігархи), і деяка дрібнота
типу Королівської-Ющенко, що явно відноситься до сателітів режиму. А якщо ти
проти – ось тобі ті, хто теж категорично проти режиму, але РАЗОМ. І перед
обличчям цього шансу, право, соромно «прогуляти» голосування, або вважати, що
«голосувати нема за кого». Тут, деякі політологи, по гарячих слідах встигли
впасти в міркування: ніяких «прибавок» опозиції зміна одних на інших не
принесе. А спробуємо прикинути варіант, коли як раз принесе. Якщо виборець,
перед фізіономією загального нашого ворога-режиму, не буде замислюватися про
принади того чи іншого кандидата-мажоритарника, а просто – віддасть голос за того,
кого залишили в списках після узгодження. На війні – як на війні. Ти – «наш»,
або «не наш». Більше того, здається, щось можуть виграти і
опозиціонери-списочники. Те, що їх сили не воюють один з одним «за крісла для
своїх особистих дуп», підвищує довіру виборця.
Є,
звичайно, питання. Де гарантія, що нинішня опозиція, саме три сили, що
погодилися не заважати один одному, а в Раді сьомого скликання безкомпромісно
прибирати від влади залишки режиму, будуть діяти саме так, і той же УДАР,
приміром, пройшовши в Раду, не зрадить потенційну демократичну коаліцію? Ніякої
стовідсоткової гарантії немає. А за життєвими паралелями? Наприклад, ви
зустрічалися з дівчиною «на предмет одружитися», поки що вона викликає у вас
довіру своїми словами і діями. Але та сама стовідсоткова гарантія, що вона не
дурить вас спеціально, і не є зрадницю та аферисткою, у вас є? Ото ж бо. Так
що, на всяк випадок не одружуватися ні на кому й ніколи? Та й
зачинаючи-виношуючи дитину, незважаючи на УЗД-дослідження, чи є у батьків
беззастережно стовідсоткова гарантія, що на світ з'явиться здоровий фізично,
добрий і розумний чоловічок? Стовідсоткової, на жаль, немає. Так що, не
зачинати дитинку взагалі? ..
Скажімо
так, де зі скрипом, де – через силу, де – прориваючись крізь наклеп – нині три
опозиційні колони своїми діями додають собі відсотків довіри у розсудливих
людей. Продовживши метафору, скажімо так, «результати УЗД» в плані дослідження
на здатність об'єднати зусилля, стають більш обнадійливими.
І
– нам більш ніж саме час відмовитися від посттоталітарного вантажу: дивитися на
політичні сили під час виборів як на якесь шоу змагання прізвищ, і наших чисто
особистих, відірваних від реальних потреб країни, симпатій. У цивілізованих
країнах, які несуть посттоталітарного вантажу (або зуміли по-справжньому
скинути його, як Німеччина після Третього Рейху, або країн «соціалістичного
табору»), люди нормально сприймають напередодні виборів політичні сили не як «симпомпончиків»
з розважальної програми або небожителів, перед яким потрібно або схилятися, або
не сприймати їх. Політична сила там – це інструмент. Для досягнення цілей, визначених
суспільними групами. Регіонали своїми діями обурили і обурюють всю країну. І
тому – у нас дуже широка група громадян із загальними інтересами. І ось, три
політичні сили пропонують себе для реалізації цих наших інтересів.
Ось
він, інструмент. Справа – за нашими руками. Які зуміють його використати, та й
не дозволять йому, вже вибачте за мимовільний каламбур, «ламатися».
http://ord-ua.com/2012/10/15/instrument-est-nuzhnyi-nashi-ruki/
Немає коментарів:
Дописати коментар