Старі нові обличчя йдуть в опозицію

Олександр Волков, колишній помічник Леоніда Кучми, «директор Верховної Ради», якого часто пов’язували з організацією фальсифікацій під час президентських виборів 1999 року, сьогодні не лише курирує Сумську організацію «Батьківщини», а й розраховує іти кандидатом від цієї політсили або й від «єдиного списку» опозиції в одному з мажоритарних округів Сумщини. Волкова й таких, як він, відкинутих нинішньою владою представників режиму Кучми зрозуміти, звичайно ж, можна. Як самостійна політична фігура він виявився неспроможним. Про його «Демсоюз», виборчий блок «КУЧМА» вже давно ніхто не згадує. Але до чого тут інтереси опозиційно настроєних виборців?

Коли Юлія Тимошенко з-за ґрат запропонувала формувати об’єднаний список опозиції на чолі з Ліною Костенко, то ця ідея викликала більше скепсису, аніж схвалення. А втім, вона свідчила про неабияке політичне чуття Юлії Тимошенко, котра як ніхто розуміє, що опозиції не можна йти на чергові парламентські вибори з тими самими обличчями, що й на попередні. Крім нових конструктивних ідей, електорат чекає від неї кардинально іншого формату свого представництва у парламенті. Це має бути не політичний колобок, який перекочується від партії до партії, а людина, що не спокуситься «подаруночком» від Клюєва чи Рибакова. По-друге, це має бути авторитетна особистість, яку знають і якій довіряють. І резерви професійних, авторитетних та ідейних кадрів є: серед представників малого й середнього бізнесу, активістів регіональних організацій, інтелігенції, блогерів...

Можна скільки завгодно таврувати «тушок», але вони наслідок, а не причина. До виборчих списків БЮТ та НУНС набирали і, як показує нинішня передвиборна кампанія, продовжують набирати абсолютно випадкових людей. Принаймні, випадкових із погляду виборця, який голосував за ці політичні сили. Скажімо, за яким критерієм потрапили у список БЮТ Ігор Рибаков, Віктор Лозинський, Богдан Губський чи Андрій Портнов? Або яким чином серед засновників «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка опинився інший представник режиму Кучми – Сергій Гриневецький? Опозиція не зробила організаційних висновків, громадськість так і не почула чітких пояснень щодо кадрової політики, що призвела, як наслідок, до спотворення результатів волевиявлення. А невивчені й неусвідомлені помилки мають здатність повторюватися.

Складається враження, що виборчий процес іще не почався, а опозиційні сили вже психологічно готують себе не до перемоги, а до умов співіснування з переможцями. Це при тому, що соцопитування демонструють «просідання» довіри виборця до команди «професіоналів», а отже, опозиційні партії мають реальні шанси на виграш. Прикро визнати, але за два роки вони так і не спромоглися на якісні зміни в кадровій політиці.

Читайте також:           Влада готує удар по об’єднаній опозиції

                                    Опозиція ризикує повторити помилки 5-річної давнини

Тиждень № 11 (228) Андрій Скумін              15 березня, 2012

http://tyzhden.ua/Politics/44886

Громадський рух «ЧЕСНО» зафіксував на Сумщині виборчий фальстарт

Представники новоствореної Регіональної координаційної ради громадського руху «ЧЕСНО» в м. Суми відзначають, що передвиборча кампанія 2012 року в Сумській області вже традиційно розпочалася з фальстарту.

Зокрема, дехто з потенційних кандидатів у депутати активно проводить масові публічні зустрічі з населенням, підтримує молодіжні ініціативи, виступає у комунальних ЗМІ, які транслюють інформацію в їхніх ймовірних виборчих округах.

Яскравим свідченням передчасного старту агітації можна вважати і надрукований Олександром ВОЛКОВИМ календар, де він зображений разом із Юлією ТИМОШЕНКО, не зважаючи на те, що Комітет опору диктатурі не визначився з єдиним узгодженим кандидатом від опозиції.

Учасники коаліції відзначили що, окрім Олександра Волкова активну роботу по просуванню власного іміджу на території області ведуть: Григорій ДАШУТІН, Андрій ДЕРКАЧ, Анатолій ЄПІФАНОВ, Олександр САЄНКО. Члени руху «ЧЕСНО» вже моніторять діяльність перерахованих публічних осіб, а також очікують, що найближчим часом кількість ймовірних кандидатів-мажоритарників лише у Сумській області може сягнути 60 осіб.

Таким чином, моніторинг публічної діяльності кандидатів у народні депутати, аналіз та оприлюднення результатів дослідження допоможуть жителям Сумщини зрозуміти «хто є хто» та краще зорієнтуватися під час виборів.

З іншого боку, цей проект впливатиме і власне на кандидатів, мотивуючи їх дотримуватися стандартів чесної передвиборчої кампанії та діяти у рамках правового поля.

Громадський рух «ЧЕСНО» закликає громадські організації, виборців долучитися до процесу моніторингу виборчого процесу з метою забезпечення його прозорості та об’єктивності результатів.

Написав Administrator    Четвер, 15 березня 2012, 18:36   

http://100.sumy.ua/index.php/news1/politics/4787---lr-----

Як «маленький українець» може заблокувати рахунки українських чиновників

Головним питанням серед людей, яким не подобається те, що відбувається в державі, стало одвічне: «Що робити?» Як правило, після нього додають песимістичну тираду: «Прокуратура – їхня, суди – їхні, журналісти пишуть – караван іде». А тим часом уже кілька років будь-який українець може створити своїм корумпованим чиновникам «нестерпні умови комфорту». Причому згідно з чинним законодавством. Щоправда, не нашим, а європейським.

Мало не кожен українець марить, аби Європа і США нарешті почали заарештовувати рахунки українських корупціонерів. Як правило, мріями все й закінчується. Хоча ще кілька років тому світове антикорупційне законодавство дало в руки кожному українцеві потужного кийка. А поточного року цей кийок став іще вагомішим.

У березні Єврокомісія розпочала оцінку ефективності законодавства ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей і до кінця року розробить жорсткіші зміни до Третьої директиви ЄС, що протидіє легалізації злочинних доходів. У такий спосіб вона відреагувала на оновлені рекомендації FATF – міжурядової організації, що встановлює світові стандарти протидії відмиванню грошей. 16 лютого 2012 року, після дворічного процесу публічного міжнародного обговорення, FATF оголосила новий перелік своїх рекомендацій.

«Попереду на нас очікує складна робота з імплементації нових стандартів FATF у національне законодавство», – прокоментував нові правила FATF голова Державної служби фінансового моніторингу України Сергій Гуржій.

Шкода, але пан Гуржій не згадав, що остання міжнародна оцінка стану імплементації стандартів FATF в Україні у 2009 році виявила чимало недоліків. Зокрема, в Україні взагалі не визначено законодавством поняття «ПЕП» (від англ. PEP – politically exposed persons, тобто політично пов’язані персони), яке в країнах ЄС і в США є центральним елементом у системі боротьби з політичною корупцією.

Відтак, допоки влада буде імплементувати закони, які заважають їй жити, пересічним українцям варто дізнатись, як вони можуть уже сьогодні попсувати життя вітчизняним чиновникам.

FATF у допомогу

В Україні про FATF говорять так багато, що про нього знає мало не кожна домогосподарка. Щоправда, нюансів глядачам не розшифровують. Тим часом суть – саме в них. Навіть якщо йдеться про класичні Сорок рекомендацій FATF. Розглянемо на прикладі.

Чи не головна вимога FATF така: фінансові установи мусять знати, хто є кінцевим розпорядником грошей фірми-клієнта. Якщо ж кінцевий власник ховається за класичною «матрьошкою», то банк має право замість проведення тривалого дослідження, «хто кого заснував», обрубати всі кінці. Цитата: «Якщо фінансова установа не може ідентифікувати клієнта, вона повинна… припинити ділові відносини та розглянути питання про можливість повідомлення про сумнівну операцію стосовно такого клієнта».

Це означає, що в ідеалі банк повинен не тільки відмовити клієнту, чийого бенефіціара він не ідентифікував, а й повідомити про підозрілу фінансову операцію національну фінансову розвідку, зокрема в Україні – Державну службу фінансового моніторингу.

Окремо FATF вимагає від фінансових установ жорстких правил щодо деяких клієнтів. До такого типу ризикованих клієнтів FATF відносить політичних діячів (далі – ПЕП). Банки зобов’язані не тільки намагатися визначити їхні джерела збагачення, а й одержати згоду вищого керівництва на встановлення ділових відносин з такими клієнтами та проводити постійний моніторинг ділових відносин із ними.

Стандарти FATF юридично закріплено в праві Європейського Союзу, а саме – в Директивах щодо протидії відмиванню грошей.

У цьому випадку нас цікавить Третя директива ЄС, що зобов’язує фінансові установи здійснювати посилені заходи контролю «щодо операцій і ділових стосунків із політичними діячами, що проживають в іншій державі-члені або третій країні».

До ПЕПів ця директива відносить «фізичних осіб, які наділені або були наділені значними державними функціями, та близьких членів сім’ї або близьких співробітників таких осіб». У статті 2 Директиви 2006/70/ЄC до категорії «фізичні особи, які наділені або були наділені значними державними функціями», обов’язково включаються:

– голови держав, голови урядів, міністерств і заступники або помічники міністрів;

– члени парламенту;

– члени верховних судів, конституційних судів або інших судових органів високого рівня, рішення яких не підлягають подальшій апеляції, за винятком особливих випадків;

– члени аудиторських судів або правління центральних банків;

– посли, посланники та вищий офіцерський склад збройних сил;

– члени адміністративних, управлінських або наглядових органів державних підприємств.

Важливим моментом є факт прирівняння законодавством ЄС до статусу ПЕПів близьких членів сім’ї ПЕПів, а також асистентів-помічників (співробітників). Директива 2006/70/ЄC містить розширене визначення «близьких членів родини», яке включає:

– чоловіка/дружину;

– будь-яку особу (співмешканця), яка згідно з національним законодавством прирівнюється до чоловіка/дружини;

– дітей та їх чоловіків/дружин або співмешканців;

– батьків.

Та ж директива містить перелік категорій осіб, що мають статус ПЕПів, оскільки вони є «близькими співробітниками» політичних діячів:

– будь-яка фізична особа, про яку відомо, що вона має спільну бенефіціарну власність в юридичних особах або юридичних утвореннях, або інші близькі ділові стосунки з політичними діячами;

– будь-яка фізична особа, яка має виключну бенефіціарну власність в юридичній особі або юридичному утворенні, про які відомо, що вони були створені для реальної вигоди політичних діячів.

У директиві зазначається, що ПЕПами не вважаються особи, які припинили виконувати важливі публічні функції протягом одного року.

FATF у США. Де є долар, там уже право Америки

Аналог поняття ПЕПів у правовій системі США міститься в статтях Акта патріота США, що зобов’язують запроваджувати моніторинг стосовно приватного банківського рахунку, який «створений або утримується від імені або самостійно вищою іноземною політичною фігурою або ж її близькими родичами чи близькими співробітниками».

Щодо приватних рахунків, відкритих для іноземців, банки США мають виконати як мінімум два кроки:

– перевірити, чи є власник рахунку вищою іноземною політичною фігурою;

– переконатися, що кошти на рахунку не надходять від іноземної корупційної діяльності.

Відповідно до Акта про банківську таємницю, який діє в США ще з 1970 року, фінансові установи повинні надсилати в державне агентство з протидії фінансовим злочинам (FINCEN) звіти про підозрілу діяльність своїх клієнтів.

Окремо Акт патріота США створив систему моніторингу кореспондентських рахунків іноземних банків. І під цей моніторинг можуть потрапити практично всі трансакції, де використовується американський долар.

У рамках операції міжнародного переказу доларової виручки навіть між банками третіх країн зазвичай відбувається контакт із фінансовою системою США. Адже кожен поважний банк має свій кореспондентський рахунок в американському банкові-партнерові. І якщо правоохоронні органи США, виходячи з публічної інформації інших країн, вирішать трактувати переказ грошей як завершення корупційної оборудки, вони можуть скористатися вимогами Акта патріота. А цей законодавчий акт уповноважив уряд США вимагати інформацію від іноземних фінансових установ і конфісковувати статки на рахунках в іноземних банках неамериканських громадян.

Технічно це робиться так: уряд США надсилає вимогу американському банку, який протягом семи днів зобов’язаний витребувати запитувану інформацію у свого клієнта – іноземного банку. Якщо ж іноземний банк не надасть запитуваної інформації, уряд США вимагає від американського банку розірвати кореспондентські відносини з таким клієнтом. У разі невиконання цієї вимоги на американський банк очікує штраф у розмірі 10 тис. дол. на день.

Що таке публічна інформація? Матеріалів якісного журналістського розслідування, як правило, більш ніж достатньо, щоб кваліфікувати трансакцію як результат іноземної політичної корупції.

Що може зробити «маленький українець»?

Спершу про проблеми. Далеко не завжди та не всі фінансові установи ЄС і США ідентифікують фізичних осіб – вигодоодержувачів. Проблема стала однією з центральних для FATF, і в лютому 2012 року організація дещо посилила цю норму, вимагаючи від фінансових установ ідентифікувати кінцевого клієнта (вигодоодержувача).

Окрім того, сьогодні відсутня будь-яка стандартизована та утримувана урядами країн ЄС чи США база даних іноземних ПЕПів на кшталт бази даних терористів. У США фінансовим установам рекомендують запитати прямо у свого клієнта та бенефіціарів, чи є вони політичними діячами. Також американські банки повинні користуватися публічно доступними джерелами, які містять інформацію про ПЕПів, а саме – публікаціями у відомих ЗМІ та комерційними базами даних.

Саме тому багато фінансових установ звертаються до послуг комерційних баз даних ПЕПів, створених на основі моніторингу публічно доступної інформації. Однією з таких американських баз даних вдалося скористатися автору.

Українські ПЕПи там теж є. До того ж не самі, а з родиною і навіть помічниками. Щоправда, в базі дуже рідко зустрічається інформація про публічно доступні журналістські розслідування. А саме така інформація полегшила б обов’язок американських банків перевіряти джерело походження коштів на рахунках ПЕПів. На жаль, більшість журналістських розслідувань в Україні друкуються українською мовою, що ускладнює роботу розробників комерційних баз даних у США. Очевидно, викриття фактів політичної корупції англійською мовою значно допомогло б як американським банкам, так і банкам ЄС, а також правоохоронним органам цих юрисдикцій виконати свої обов’язки згідно зі стандартами FATF.

Відтак, громадянське суспільство України може спробувати стимулювати політичну волю Заходу іншими методами, не вдаючись до бунту та революцій.

По-перше, потрібно чітко візуалізувати зв’язки між політичною корупцією України та фінансовими установами США і ЄС. Для цього можна створити повну базу даних українських ПЕПів, посиливши її публічно доступною інформацією про прояви корупції щодо кожного окремого ПЕПа.

До цієї бази даних потрібно включити мережу фіктивних фірм, офшорних корпорацій і номінальних директорів, послугами яких користуються українські ПЕПи. Численні журналістські розслідування стануть чудовим джерелом для поповнення такої мережі. База даних українських ПЕПів має бути доступна англійською мовою.

Автоматично ця база даних стане обов’язковою для використання фінансовими установами країн ЄС і США згідно з їхнім законодавством. Для цього знадобляться професійні вміння та навички громадсько-активних юристів, експертів з візуалізації, ІТ-фахівців, дизайнерів, журналістів, перекладачів.

По-друге, необхідно вголос говорити про зв’язок між політичною корупцією в Україні та фінансовою системою країн Заходу. Будь-який форум з євроатлантичної інтеграції України не повинен проходити без меседжу, що статки українських політичних діячів уже і так добре інтегровані у фінансову систему країн ЄС.

У відповідь на вимогу ЄС до України подолати корупцію громадський сектор повинен вимагати від політиків країн ЄС повною мірою запустити стандарти FATF в їх національних системах та перекрити канали відмивання грошей для клептократів з України.

По-третє, потрібно допомогти українським журналістам публікувати англійською мовою високоякісні скандальні розслідування фактів корупції та відмивання грошей найвищими політичними діячами України. Подібні публікації у Wall Street Journal, New York Times, Euronews та інших світових медіа стимулюватимуть правоохоронні органи США та країн ЄС застосовувати стандарти FATF.

Безумовно, є ще багато варіантів дій для громадянського суспільства в цьому напрямі. Враховуючи, що в Україні правоохоронна та судова системи паралізовані корупцією, то, очевидно, нам простіше змусити працювати антикорупційні стандарти в країнах ЄС та в США.

Запустивши цей механізм, можна перекрити канали відмивання та приховування доходів від політичної корупційної діяльності, адже стимул красти втрачається, коли накраденого не можна сховати.

Дар’я Каленюк «Дзеркало тижня. Україна» №9, 09 березня 2012, 21:55

http://dt.ua/POLITICS/yak_malenkiy_ukrayinets_mozhe__zablokuvati_rahunki_ukrayinskih_chinovnikiv-98503.html

Про стукацтво

Логіка відома, виказувачам платять так само як особистам, колишнім військовим і навіть продавщицям в лавці. Платить не наймач, платить суспільство. Сидить продавщиця в лавці, отримує гріш і обважує на свій страх і ризик. Скільки накраде за рахунок покупців, все її. А система працює, якщо дуже карати, лавки будуть без продавщиць, тому карають м'яко. Ходить охоронець, хапає по скаргах покупців продавщиць, скільки не накраде таким чином, все його. За охоронцем ходить бригадир і так далі.

Із злочинами зрозуміло – в СРСР орден та звільнення від кримінальної відповідальності пересікалися. Тому господарським працівникам давали багато орденів. Розплачувалися зі своїми правом красти, давити пішоходів, прирізати кого-небудь в п'яній бійці. Нині також – переспить селігерська дівчинка з потрібними людьми, а їй орден на додаток до бабла. Адже дівчинка може кого-небудь задавити, коли поїде в авто до коханців. Все перетинається.

Є речі вбивчі для культури. З Вертинським розплачувалися правом виконувати шинкові пісні власного складання. Вертинський був офіцером розвідки НКВД, здавав таких же бідолах імігрантів, яким він був сам до операції з НКВД. Все мило, але іншим вигадувати щось подібне і отримувати потім за концерти гроші було неможливо. Це блат, що задушуючий культуру. Але у нас і наука стала притулком та затишним містечком для спецслужбистів. Буду дуже радий, якщо Сарсембаєв стане Вертинським від синології. Але, коли навіть не я, а доктор наук пише щось пробивне по синології, його відфутболять, та ще нахамлять, якщо виявиться, що ідеї украсти не можна. Що тут я зі своїм островом Даманським і ще дечим пробивним в науці! Навіть Перельман постраждав за те, що він не спецслужбіст, тому його треба покарати за публікацію свого вирішення теореми Пуанкаре. Бач, гад, інший би записав би в автори боса і продовжував би працювати за 4 тисячі рублів в місяць, а цей пріоритет застовпив.

Стукацтво давно стало формою крадіжки і усунення конкурентів. Так було в 30-і роки, тоді конкурентів засилали в ГУЛАГ. Але ще в 20-і логіка стукачества передбачала незриме ділення суспільства на тих, що мають право стукати і що не мають право стукати, якщо твій стук невигідний начальству. Ян Мар мав право стукати на всіх, на Яна Мара стукати не можна було. Лисенко з Презентом отримали право стукати на біологів і агрономів, зате вони були недоторкані. Я пам'ятаю, як в перебудову ліберастіки зажадали права прирівнювати статті в ЗМІ до офіційного стукацтва – влада бач зобов'язана садити по доносах журналістів. І теж вірно, якщо ЗМІ не будуть страшилкою, то об'єм хабарів для журношлюх обох статей буде обмежений.

Але розплата за це неминуча. Пам'ятаю, як перебудову робили силами підкупних акторів і учених. Ось зараз залишається лише сміятися. Актори і учені мало кого переконують. Актор – підкупний. Учений – підкупний. Та ще дурні, тому що блатні. Дурні особливою, блатною дурістю. Вони ж не можуть прямо сказати, ви дивитеся на нас як на підкупних осіб за те, що ми зуміли відщипнути свій шматок від загального, злодійського пирога. Їм таке в голову не може прийти, оскільки чесність перед собою і оточуючими підриває чарівливість нахабства.

Ми зараз живемо в епоху розплати за стукацтво і за минулі злочини. Розплата буде страшною. Тому що всі такі фокуси кінчаються одного прекрасного дня, коли порядні люди починають розуміти собі ціну і спокійно говорять – хочемо гроші за порядність, порядність це капітал. На питання “скільки?” відповідь жорстока – більше, ніж стукачам і повіям. Жоден чекизм і жодне стукацтво такий підхід не витримують. Порядних-то одиниці, а будь-який стукач вимагає собі гроші за порядність і непорядність в одному флаконі. Всяку систему стукацтва можна здати просто кроком убік. Крок убік, і нікому думати, крок убік, і нікому робити складні речі. Стукач чекає, що з ним воюватимуть. Тут у нього все схоплено. Зате крок убік, його можна звільняти за непотрібністю.

http://ratibor59.livejournal.com/2642117.html           Вісті з ланів 11.03.2012 7:32

http://ord-ua.com/2012/03/11/pro-stukachestvo/?lpage=1