Провидець Микола Міхновський.

Микола Міхновський був ідеологом української державної самостійності. Він сміливо проповідував, що тільки шлях боротьби за здобуття державної самостійності є єдиним шляхом, на який мусить ступити український народ. Його звернення та агітація мали великий вплив на молодь. І є досі актуальними. Саме під враженням від його слова, була написана ця стаття і приурочена 139 річниці з  дня народження Миколи Міхновського.

2 квітня 2012 року. Дежавю.

Кажуть, кожному доводилось раптом відчути, наче те, що з ним та навколо нього відбувається вже колись було. Навіть назва для цього явища увійшла до нашої мови – “дежавю”.

Можливо у такий спосіб наш мозок сигналізує нам, що колись не було зроблено належних висновків із якоїсь дуже важливої події, а можливо, – це просто помилка сприйняття навколишнього світу.

Якось мені довелося прочитати історичний нарис із документальним описом подій початку минулого століття[1] із згадкою про події навколо міністра Російської імперії Сіпяґіна.

І от нещодавно, слідкуючи за черговим телевізійним репортажем про чергову акцію студентського протесту на черговий антиукраїнський випад міністра освіти та науки Дмитра Табачника, я раптом відчув саме таке відчуття – дежавю. І це не була просто помилка сприйняття.

Це дійсно було, і було майже так, як і зараз. І міністр був – ставленик великої імперії. І звали міністра Дмитро. І був ганебний антиукраїнський вчинок міністра. І був студентський протест. Другого квітня цього року минає 110 літ із моменту кульмінації тих подій.

Прикро, коли історія нічого не вчить, особливо міністрів, особливо тих, що вважають себе вченими істориками.

На початку минулого століття в Україні нелегально поширювався відкритий лист міністрові внутрішніх справ Російської імперії Дмитрові Сіпяґіну, який заборонив зробити напис українською мовою на пам'ятнику родоначальникові української літератури Іванові Котляревському.

Автором звернення був Микола Міхновський. Листа вдалося видрукувати за кордоном у вигляді листівки. Опублікував відозву й журнал "Молода Україна", орган української академічної молоді в Австро-Угорщині. Більше ста років пройшло, але наче до нашого часу звертається М.Міхновський. Ось повний текст цього листа мовою того часу.

"Пане Міністер! Ви заборонили зробити нашою мовою напис на памятнику нашому першому національному поетови Котляревському! – Того обурення, що обхопило нас, коли ми дізнались про Вашу відповідь на прохане лояльних Полтавців, Ви не зможете зрозуміти. Але те, чого Ви так бажали, те сталось: ми учули усю гіркість тієї наруги, тієї зневаги, що Ви завдали нашій нациї. Батьки наші та діди мовчки знесли і заборону осьвіти на нашій мові і навіть заборону самої мови української. Вони все переказували нам свій заповіт: "терпіти, надіятись і мовчати". Через те Ви, Пане Міністер, і Вам подібні добродії стали уважати нашу мовчазну нацию за паріїв Европи, бо Ви звикли поважати лише ідно насилля, хоч і дурите цілий сьвіт на Гаагській конференції, ніби шануєте право. Та ми визнаємо, що ви праві, що українська нация в Росиї єсть справді нациею рабів-паріїв. Призначене її годувати Вас, Пане Міністер, і ще цілі сотні тисячів урядовців-чужинців від міністра аж до сільського урядника: давати людей і гроші на військо, яке підтримує Ваше панованє, Пане Міністер, і деморалізує нашу нацию, постачати кошти на всякі школи, де чужинці вчителі роблять з наших дітей заклятих ворогів нашій нації; будувати церкви, де продажні попи благають Бога зміцнити над нами панованє чужинців. Але й Ви, Пане Міністер, мусите признати, що все оте виповняє наша нация покірливо, без протесту. Отже, навіщо зайві жорстокости до нас? Але Ви гадаєте інакше!

Вас дратує, шо ваші раби сьміють щось ховати в душі; Вас гніває, що парії мають якусь "сьвятую святих" у серці, куди Вас не пускають; Вас лютить, що нация, яку Ви зробили старцем, зложила кріваво зароблений гріш на памятник своєму поетови, – і Ви ганебною рукою безстидного чужинця поклали свою заборону на душу нациї.

Ви гадаєте, Пане Міністер, шо Ви укупі з усіми Вашими посіпаками здолієте вбити наш нарід? Нехай відповість Вам наша істория. Нехай вона розповість Вам, яка міцна та сильна була польська держава "від моря до моря", який знівечений був увесь наш нарід під панованєм чужинців-Поляків, які терпів він гнобительства від польських панів... І нехай істория розповість Вам, як одним сильним і міцним рухом зруйновала наша нация усю польську державу і повернула внівець гнобителів. А колишні Поляки, Пане Міністер, вміли гнітити нас не згірше від сучасних Росиян, і колишня Варшава була культурнійша, ніж сучасний Петербург.

А знаєте, через що наші прабатьки розвалили Польщу? Через те, що вона наполягла на душу нациї, на її моральне "Я". А всі злочиньства прощаються, крім злочиньств проти Сьвятого Духа. Уряд росийський супроти нашої нациї став на ту саму стежку, що й колишний польський уряд, і тим самим вимагає, щоб ми пішли шляхом наших прабатьків часів Богдана Хмельницького. І ми підемо.

Закон царя-Освободителя з 17 травня (мая) 1876 року[2] єсть злочиньством проти Духа Сьвятого, бо то єсть суворий і безпощадний засуд цілої нациї нашої на моральну смерть. Але Ваша безглуздна заборона українського напису на памятнику українському поетови єсть огидливе знущанє над засудженою вже на смерть нациєю. Тая заборона єсть краплею, що переповнила чашу страждань і терпіння нашого народу. Вона сьвідчить, що не буде ніколи кінця Вашому гнобительству. Вона каже нам: годі мовчати Вам, рабам! Ми не можемо далі дозволити безстидному чужинцеви знущатись над найсьвятійшими нашими чуттями. Українська нация мусить скинути панованє чужинців, бо вони огижують саму душу нациї. Мусить добути собі свободу, хочби захиталася ціла Росия! Мусить добути своє визволене з рабства національного та політичного, хочби пролилися ріки крови! А та кров, що поллється, впаде як народне прокляттє на Вашу голову, Пане Міністер, і на голови всіх гнобителів нашої нації."

 (Молода Україна 1900 рік 1 Ч.9 – 10.– вересень – жовтень, с. 388 – 389).

2 квітня 1902 року в Маріїнському палаці ця історія завершилися пострілами студента Київського політехнічного інституту Степана Балмашева прямо у груди міністра. За годину Дмитра Сіпяґіна вже вітали чорти в пеклі.

І міністр був – ставленик імперії. І рухнула імперія!

І стоїть в Полтаві пам’ятник Івану Котляревському. І напис на ньому українською мовою!

І знову є міністр Дмитро. І натякає нам сайт Wikileaks, чий він ставленик.

І був антиукраїнський вчинок міністра. І не один.

І був студентський протест – отримав міністер ляпаса квітами...

Чи чекаємо на друге квітня? Пане міністре?.

Прикро, коли історія нічого не вчить. Особливо міністрів. Особливо тих, що вважають себе вченими істориками.

---

[1] Історичний нарис Романа Коваля “Михайло Гаврило. І стеком і шаблею” Видавництво ДП “Державна картографічна фабрика” 2011 рік.

[2] Закон царя – Освободителя з 17 травня (мая) 1876 року – царський указ, яким постановлено “принять как общее правило” призначати в школи на території України російськомовних вчителів з Московщини, а освічених українців посилати до Петербурзької, Казанської та Оренбурзької округ.

На Сумщині влада "регіоналів" торочить про "покращення життя", намагаючись замилити людям очі

Вже два роки Україна перебуває в руках Партії регіонів. Звісно, кожна нова влада несе безпосередню відповідальність за свої передвиборчі обіцянки та втілення своєї політичної програми. Влада "данєцкіх" обіцяла в Сумській області підняття обсягів виробництва та запуск непрацюючих підприємств, підвищення рівня життя та розвиток культури.

В останніх заявах обласної державної адміністрації йдеться про те, що індекс промислової продукції за січень-лютий поточного року на Сумщині склав 105,5%, і що "такого успіху підприємствам вдалося досягти завдяки продуманій програмі обласної влади з підйому економіки регіону", виписаній у стратегії розвитку "Нова Сумщина–2015".

На жаль, зараз не тільки Сумщина, а і вся Україна просто захлинається в бридкій брехні влади, котра в такий спосіб намагається скласти фіктивне враження про свою діяльність, аби не втратити навіть ту маленьку частину електорату, що лишилась, і залучитись підтримкою далеких від політики людей, які, можливо, повірять у "доцільність" "регіоналівської" влади і віддадуть за них свої голоси.

Очільники Сумщини мало не кожного дня звітують про свої нікчемні "досягнення", якими намагаються замилити людям очі на величезні проблеми Сумщини, які за часів "данєцкай" експансії лише поглибились.

Усім відомо, що в кожному місті, селищі або селі є свої підприємства, що формують бюджет; фактично від них залежить подальший розвиток міста, благополуччя та соціальна й економічна безпека людей.

Мабуть, немає жодного районного центру на Сумщині, де за останні 2 роки такі підприємства не зазнавали би колосальних збитків або не скоротили персонал. І в багатьох випадках причиною є не післякризова нестабільність економіки України тощо, а банальне бажання влади прибрати до власних рук все більше підприємств.

Яскравим прикладом є один із флагманів хімічної промисловості України – "Сумихімпром". Свого часу як державне підприємство воно отримало півмільярда гривень банківських кредитів. Підприємство досі не модернізовано, грошей вже, звісно, немає, а на старому обладнанні виробник добрив може повертати борги роками.

На початку 2009 року сумське підприємство відмовилось обслуговувати свої борги, що складають 1,2 мільярди гривень, з яких 500 мільйонів – кредити й лізингові платежі.

Ще далекого 2008 року з заводом разом працювали приватні трейдери, котрі "вимивали" його прибуток. Вже 2010-го об'єми реалізованої продукції "Сумихімпрому" почали зростати, але, як показав час, його прибутки перетворилися на колосальні збитки.

На думку про спробу примусового доведення держпідприємства до банкрутства наштовхує те, що банкіри заплющували очі на величезні борги підприємства і без жодних проблем надавали позики не трейдерам, а безпосередньо самому "Сумихімпрому". Такими діями вони заганяли і так майже неплатоспроможне підприємство в глухий кут. Цікаво, що ще 2007 року, за оцінкою фахівців, знос основних фондів підприємства склав 80-90%, а отже, в разі банкрутства підприємства можливо продавати лише землю.

2011 року про намір купити підприємство заявив Фірташ; він оцінив його у 2 мільярди гривень. За ці невеликі гроші Україна назавжди могла втратити "Сумихімпром, але завдяки оперативному висвітленню проблеми в ЗМІ та через паніку серед його працівників держава зробила вигляд, що цікавиться подальшою долею підприємства. Але далі пустих балачок обласного керівництва справа не пішла.

Так, у місті Шостка одне з найбільших в Україні молокопереробних підприємств ПАТ "Бель Шостка Україна" 2011 року отримала чистий збиток майже в 78,4 млн. грн., що на 41% більше, ніж в 2010 році. Згідно з повідомленням підприємства в системі розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів і фондовому ринку, його активи за минулий рік лишилися майже незмінними та склали 348,4 млн. Грн.

У лютому поточного року "Роспотрєбнадзор" заборонив ввезення сирів "Бель Шостка Україна" і низки інших українських виробників. Одним із найбільшим ринків збуту для даного підприємства є саме Росія. Незважаючи на прохання до очільників області врегулювати проблему ті відбулися кількома заявами, фактично не вжили жодних заходів і лишивши проблему поза увагою.

Ще однією піар-аферою стала заява Юрія Чмиря та Миколи Азарова про виробництво вітчизняних вертольотів на ДП "Авіакон" в Конотопі.

"У нас є дуже хороші плани не обмежуватися тільки ремонтом, але і почати виробництво власних вертольотів. На таку програму ми вже заклали в проект бюджету на 2012 р. певні кошти і розраховуємо, що протягом декількох років нам вдасться створити свою власну програму виробництва конкурентоздатних машин", – сказав Азаров. За його словами, на даному підприємстві працюють дуже висококваліфіковані працівники, зарплати яких перевищують середній рівень зарплат по Україні: висококласні фахівці тут отримують близько 8 тис. грн. в місяць.

У своїх звітах і Юрій Чмир не раз розповідав про це, наголошуючи, що це – наслідок "правильних реформ" Партії регіонів. Але починаючи з лютого 2012 року ані в звітах, ані в заявах обласної адміністрації про виробництво вітчизняних вертольотів не йдеться й питання більше не підіймається.

"Данєцкая" влада намагається будь-якими способами привернути до себе увагу та створити ілюзію "благополуччя та спокою" в країні. Насправді результат її нікчемної політики – втрата українцями роботи, зростання рівня злочинності, втоптування в багнюку української культури й мови. Спинити лакеїв Януковича ми можемо тільки об'єднавшись навколо потужної націоналістичної сили, за допомогою якої ми повернемо вкрадене в нас та наших дітей майбутнє.

Тарас Ковальчук                28 березня 2012

http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/028909/

У Сумах націоналісти висловили своє обурення насадженням "толерантності", зірвавши українофобський круглий стіл

27 березня 2012 року в Сумах представники патріотичної громади та активісти Сумської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" відвідали круглий стіл, організований для пропаганди так званої "толерантності", мультикультурності та українофобських ідей. "Демократичні" організатори заходу відмовилися дати слово українкам. Не отримавши права голосу і можливості брати участь у дискусії, патріоти висловили своє обурення, вигукуючи націоналістичні гасла й демонструючи плакати патріотичного змісту.

Суми. Україна 

Круглий стіл, що відбувся у приміщенні міської ради, було організовано в рамках грантової кампанії "Суми – територія толерантності", яка нав'язує ідеї "терпимого" ставлення до вседозволеності чужинців у місті, прищеплює українцям почуття меншовартості, ратує за "інтеграцію іноземців у життя міста", що по суті є окупацією життєвого простору сумчан та тотальною експансією чужинської культури і релігії.

Коментуючи подію, одна з учасниць акції, секретар Сумської міської організації ВО "Свобода" Юлія Левченко сказала: "Ми чітко розуміємо, що жодних підстав для насаджування мультикультуралізму в Сумах немає – до чужинців тут ставляться і так надміру спокійно та зважено. Проте, оскільки "гості" дедалі більше нахабніють, часто проявляючи зневагу та нахабно порушуючи спокій українців у повсякденному житті, – терпіти їх сумчанам несила. Пропагування "толерантності" вкупі із нав'язуванням меншовартості українцям, абсолютне ігнорування прав українців в українському місті Суми є відвертою провокацією проти усієї міської громади, цинічною образою усіх українців, що мешкають у Сумах. Замість вирішувати нагальні проблеми життєдіяльності та благоустрою міста й захищати інтереси містян – влада руками от так грантожерських організацій допомагає знахабнілим чужинцям окуповувати місто.

Ми ще раз наголошуємо: жодної расової, етнічної чи культурної дискримінації у Сумах, як і в Українці в цілому, немає, окрім дискримінації українців антинародною владою та її посіпаками. Це права та інтереси українців сьогодні потрібно відстоювати, оскільки саме вседозволеність чужинців у місті вже переходить всякі межі. І ми примусимо владу припинити нехтувати інтереси українців на користь чужинців і "мажорів"".

Патріотична громадськість спільно з активістами Сумської "Свободи" намагалася конструктивно вибудувати розмову із запрошеними на захід представниками влади, нацменшин та організаторами так званого "круглого столу", аби донести свою позицію щодо проблеми насадження мультикультуралізму й фізичної та духовної окупації міста. Проте самоназвані "демократи" вкрай недемократично і нетолерантно поставилися до альтернативної точки зору, просто заборонивши виступати українкам, натомість зажадавши вислухати представників однієї з іноземних громад.

Після того, як з'ясувалося, що слово українцям-мешканцям міста не нададуть – вони разом з активістами Сумської "Свободи", вигукуючи гасла "Слава Україні!", "Слава Нації!", розгорнули плакати з гаслами "Українки для Українців!", "Ми проти мультикультурності!", щоб у такий спосіб донести своє обурення спробою окупації міста та загальним насадженням псевдотерпимості до чужинців.

Прес-служба Сумської міської організації ВО "Свобода"   27 березня 2012

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/028895/