Після прийняття Сенатом США Резолюції щодо ситуації в Україні, владна верхівка як ніколи реально відчула загрозу санкцій. Резолюція «Заклик звільнити колишнього прем'єр-міністра України Юлію Тимошенко» містить дуже жорсткі формулювання, а укладає її рекомендація Державному департаменту застосувати візові санкції проти українських чиновників, причетних до переслідування Юлії Тимошенко та ще дюжини опозиціонерів.
Український МЗС може скільки завгодно робити хорошу міну при поганій грі, називаючи Резолюцію нікому не потрібним документом, не зобов'язуючим Держдеп ні до яких дій. Так, дійсно, формально Резолюція по Україні нікого нічому не зобов'язала, вона носить рекомендаційний характер. Але досвід доводить протилежне.
Варто згадати відому історію так званого «списку Магнітського». Російський юрист Сергій Магнітський писав про корупційні схеми в російській владі, був заарештований, а пізніше помер у слідчому ізоляторі в Москві. Після чого і в Європі, і в США піднялася хвиля критики російського керівництва через порушення прав людини.
Сенатор Бенджамін Кардін у вересні 2010 року вніс спеціальний законопроект, у якому пропонував застосувати санкції проти 60 російських чиновників, фігурантів «списку Магнітського». Конкретні прізвища йому передали колеги Магнітського з фонду Hermitage Capital Management. Але документ так і залишився у статусі законопроекту, його досі не ухвалили.
Незважаючи на це, і що в нашій історії дуже важливо, Держдеп США в липні 2011 року своїм рішенням заборонив в'їзд на територію США цілій низці причетних до смерті Магнітського російських чиновників. Виявилося, у коментарі Адміністрації президента США Барака Обами до сенатському законопроекту було зазначено, що держсекретар Гілларі Клінтон вже «здійснила кроки по забороні поїздок до США осіб, причетних до протиправної загибелі Сергія Магнітського». Формальне ж рішення Сенату в США досі дебатується на найвищому рівні.
Не особливо церемонилися в США і з білоруськими чиновниками, застосувавши разом з ЄС проти них жорсткі візові та економічні санкції через порушення прав людини. Дійшло до того, що нинішній глава МЗС Білорусі - невиїзний. До речі кажучи, на тлі останніх подій не виключено, що така ж доля може очікувати і главу нашого МЗС Костянтина Грищенка.
Адже українська опозиція ще в кінці травня заявила, що передала американцям український аналог «списку Магнітського» - перелік 54 українських чиновників, до яких пропонується застосувати санкції через причетність до переслідування опозиціонерів в Україні.
Партія регіонів тоді назвала передачу цього списку фарсом, нагадавши, що в американській в'язниці 14 років сидить близький соратник Тимошенко Павло Лазаренко. Але коли в минулу п'ятницю ЗМІ написали, що до проекту резолюції Сенату США додається саме цей список 54 українських чиновників, думається, Партії регіонів було вже не до жартів. Адже в цьому переліку вказана вся владна верхівка України - починаючи від Віктора і Олександра Януковичів, закінчуючи рядовими суддями Печерського суду.
У випадку з Магнітським Сенат взагалі не приймав жодних документів, але в один прекрасний день фігуранти цього списку стали нев'їзними на територію США. І наскільки рекомендаційною не була б Резолюція Сенату по Україні, де гарантія, що в один прекрасний день не виявиться, що частина фігурантів «списку 54» вже є нев'їзними?
Хоча, навіть у разі заборони на в'їзд Янукович зможе і далі літати в США, але тільки на засідання Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Сюди і тільки сюди на території Сполучених Штатів під егідою ООН можуть прилітати глави всіх членів Організації Об'єднаних Націй. Але навіть з потилицею президента США у Януковича сфотографуватися більше не вийде.
«Главком» має в своєму розпорядженні список 54 нев'їзними українських чиновників, що був направлений у високі кабінети США і ЄС, який «Головком» отримав з власних дипломатичних джерел. Цей список в осяжному майбутньому може перетворитися з пропозиції української опозиції на реальний перелік осіб, яким США заборонять в'їзд на свою територію.
Перша група осіб у Списку чиновників, причетних до згортання демократії в Україні, політичному переслідуванню опозиції та інших протизаконних дій – політичні фігури.
1. Віктор Янукович, Президент України. Опозиція звинувачує його в тому, що він - натхненник всіх політичних репресій в Україні, які він проводить за допомогою тотального контролю над судовою системою та правоохоронними органами.
2. Олександр Янукович, старший син Президента. Його звинувачують у тому, що він відповідає за фінансову підтримку клану. Контролює весь сімейний бізнес. За перший рік президентства батька заробив близько 130 мільйонів доларів, купив 2 українських банки і загальнонаціональний телеканал.
3. Дмитро Фірташ, засновник компанії «Росукренерго».
4. Юрій Бойко, Міністр енергетики та вугільної промисловості України.
5. Сергій Льовочкін, голова Адміністрації Президента - опозиціонери вказують, що номери 4-6 списку є членами так званої групи «Росукренерго», яка організувала корупційну схему поставок російського газу в Україну. Схема працювала до 2010 року і була зруйнована Юлією Тимошенко. Тимошенко повернула державі 12 мільярдів кубометрів газу, незаконно забраного групою. Це був головний мотив, чому група використовувала весь доступний вплив на Януковича, суди і силові органи, переслідуючи не лише Тимошенко, але й Ігоря Діденка, колишнього главу державної компанії НАК «Нафтогаз», а також Анатолія Макаренка, колишнього голову Митної служби, який захищав державні інтереси при поверненні зазначеного газу державі. Крім того, Дмитро Фірташ є головним спонсором президентської кампанії Януковича, а Сергій Льовочкін, як голова Адміністрації Президента, передає незаконні вказівки Януковича судам і правоохоронним органам і контролює їх виконання.
6. Валерій Хорошковський, Голова Служби безпеки України - за версією опозиції, при ньому СБУ стала головним інструментом переслідування опозиції та дисидентів в стилі КДБ. Під його керівництвом СБУ стало ключовим елементом в організації політичних репресій в Україні, порушення політично-вмотивованих справ, тиск на ЗМІ, правозахисників і громадських активістів. Довгий час, незважаючи на конфлікт інтересів, Хорошковський був членом Вищої ради юстиції, караючого органу над судовою системою. Це дозволило йому чинити прямий тиск на суди в своїх особистих корпоративних і політичних інтересах. Яскравий приклад - позбавлення ліцензій на загальнонаціональне мовлення «5 каналу» і ТВі за позовом групи каналів «Інтер», володіє якою голова СБУ. Саме служба Хорошковського почала політичне переслідування Юлії Тимошенко за газові контракти 2009 року.
7. Микола Азаров, Прем'єр-міністр України - не будучи причетним до підписання газових контрактів 2009 року і не будучи проінформованим про умови і деталі їх підписання, не будучи реальним свідком, дав неправдиві свідчення під присягою проти Юлії Тимошенко в суді. Вони лягли в основу подальшого обвинувального вироку Юлії Тимошенко. Під час судового процесу Юлія Тимошенко звинуватила Азарова у зв'язках з одіозною компанією «Росукренерго», за що Азаров віддав секретний наказ судді заарештувати колишнього прем'єр-міністра.
8. Костянтин Грищенко, Міністр закордонних справ України - він персонально, і все міністерство взагалі, зіграло ключову роль в організації кампанії по дезінформації навколо справи Тимошенко.
9. Андрій Портнов - начальник Головного управління Адміністрації Президента з питань судоустрою - він безпосередній автор так званої судової реформи, яка була ініційована в 2010 році Януковичем, в результаті якої українські суди стали тотально залежні від влади. Андрій Портнов, разом із Сергієм Льовочкіним, є комунікатором, що передає незаконні вказівки судам.
10. Анатолій Могильов, Міністр внутрішніх справ України - згідно з даними опозиції, він особисто керує і відповідає за масове використання правоохоронних органів у політичних інтересах режиму. Міліція під його керівництвом використовується для позбавлення громадян України їх конституційно-гарантованого права на мирні зібрання. Також на ньому лежить вина за розгін мирної демонстрації на День Незалежності в Києві 24 серпня 2011 року, а також 11 жовтня 2011 після зачитування вироку Тимошенко.
11. Сергій Ківалов, народний депутат від Партії регіонів, глава комітету з питань правосуддя, член Вищої ради юстиції. Про нього зазначено, що він є тіньовим «смотрящим» режиму над судовою системою. Як голова парламентського комітету з питань правосуддя він персонально контролює добір і призначення суддів в парламенті, і, в той же час як член Вищої ради юстиції, має всі інструменти карати нелояльних суддів.
12. Геннадій Кернес, мер Харкова, Партія регіонів. Про нього зазначено так - на незаконно придбані активи заснував ряд торгових компаній в Україні та Європі для отримання урядових контрактів. Незаконно отримані кошти інвестовані в Європі (Німеччина, Австрія, Кіпр і Швейцарія). Проводить і підтримує політичні переслідування опозиційних політиків.
Друга група чиновників - слідчі Генеральної прокуратури України
13. Олександр Нечвоглод, головний слідчий відділу особливо важливих справ ГПУ. Слідчий ініціював кримінальну справу без адекватних підстав і причин, чого вимагає 94 стаття КПК України. Під час досудового слідства серйозно порушив право Юлії Тимошенко на захист, гарантованео Міжнародною конвенцією по цивільним і політичним правам, а також Конвенцією про захист прав людини, як і національним законодавством - Конституцією та Кримінально-процесуальним кодексом.
14. Олег Пушкар, перший заступник голови управління з розслідування особливо важливих справ. Він незаконно утримував представника захисту Сергія Власенка 8 годин в офісі Генеральної прокуратури і не дозволив йому потрапити до Тимошенко до першого допиту. Він грубо порушив право Тимошенко на захист, гарантоване українськими законами і міжнародними конвенціями. Також він порушив право Власенко як захисника, а також як народного депутата відповідно до закону про статус народного депутата і Конституції України.
15. Андрій Курісь, начальник Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури.
16. Сергій Точилін, глава департаменту нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими ГПУ у сфері службової діяльності Головного управління з розслідування особливо важливих справ. Він підтримав незаконну позицію слідчих органів у Печерському суді Києва під час розгляду апеляції Юлії Тимошенко проти рішення слідчих порушити кримінальну справу і затримати Тимошенко, щоб привести її у Київський Печерський районний суд для вибору запобіжного заходу.
Третя група - керівництво Генеральної прокуратури
17. Віктор Пшонка - Генеральний прокурор України, державний радник юстиції.
18. Ренат Кузьмін, перший заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.
19. Євген Блажівський, заступник Генерального прокурора, Державний радник юстиції першого класу.
Про них в переліку вказано тільки «в загальному» - Керівництво Генеральної прокуратури проігнорувало скарги Юлії Тимошенко та її захисника Власенка з приводу незаконних дій слідчих Генпрокуратури, або ж ці скарги були розглянуті з порушенням строків, визначених законодавством.
Четверта група - представники обвинувачення
20. Михайло Шорін, начальник головного управління ГПУ щодо підтримки державного обвинувачення в судах.
21. Андрій Байрачний, заступник голови відділу з догляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури у сфері економіки Головного управління з розслідування особливо важливих справ.
22. Лілія Фролова, заступник начальника відділу підтримки державного обвинувачення в судах.
23. Олександр Микитенко, перший заступник начальника Головного управління з підтримки державного обвинувачення в судах.
«Представники державного обвинувачення в суді, незважаючи на очевидну необґрунтованість звинувачень проти Юлії Тимошенко, відсутність складу злочину в її діях, без взяття до уваги доказової бази, яка повністю доводить невинність Юлії Тимошенко, підтримали незаконні вимоги, і в порушення пункту 3, статті 264 КПК України, не відхилили, а навпаки, підтримали висунуті звинувачення. Не озвучуючи підстав і причин, прокурори запропонували змінити запобіжний захід для Тимошенко з підписки про невиїзд на арешт», - йдеться в документі.
П'ята група в списку - економічні експерти
24. Юрій Маслак, головний судово-економічний експерт сектору лабораторних обстежень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт першого класу.
25. Катерина Липська, старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт другого класу.
26. Аліна Піркл, молодший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт п'ятого класу.
27. Раїса Ребдева, старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт першого класу.
28. Галина Ільчук, молодший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт 3 класу.
Зазначені персони провели експертизу на основі проміжних і загальних даних. У зв'язку з цим, висновки судово-економічної експертизи було складено та лягли в основу доказової бази у справі проти Юлії Тимошенко. Висновки експертів спотворені, сумнівні і зроблені на основі інформації, вибірково взятої з бухгалтерської документації цивільного позивача.
Шоста група - експерти.
29. Наталя Драпей, старший науковий співробітник лабораторії досліджень почерків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
30. Катерина Куріпко, завідувач лабораторією досліджень почерків Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
31. Галина Лутоніна, дійсний старший науковий співробітник лабораторії судових трасологічних, балістичних, вибухово-технічних та технічних досліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, експерт першого класу
32. Олена Приймак, дійсний старший науковий співробітник лабораторії судових трасологічних, балістичних, вибухово-технічних та технічних досліджень документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Зазначені експерти провели експертизу з численними порушеннями законодавства про кримінальне судочинство. В результаті їх експертизи було складено неправдивий висновок, бо експерти не змогли відрізнити факсиміле від ручного підпису.
Сьома група - члени інспекційної комісії НАК «Нафтогаз» України
33. Олег Пенджін, директор департаменту розвитку секторів економіки, Міністерство економічного розвитку України.
34. Іван Климович, заступник начальника департаменту методології формування цін, Міністерство економіки України.
35. Костянтин Бородін, заступник директора департаменту нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та альтернативних джерел енергії, Міністерство енергетики та вугільної промисловості.
36. Олена Бородкіна, головний спеціаліст управління зовнішнього фінансового контролю департаменту промислової і економічної безпеки, охорони праці та цивільної оборони, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
37. Лариса Невінчана, начальник департаменту податку на додану вартість Міністерства фінансів України.
38. Ярослав Диковицький, директор департаменту економіки, планування та цінової політики НАК «Нафтогаз України».
39. Валерій Винокуров, директор юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України».
40. Володимир Вільчинський, начальник другого управління департаменту контррозвідувального захисту державної економіки СБУ.
41. Аліна Михальська, заступник начальника департаменту, начальник управління інспекції державних підприємств Контрольно-ревізійного управління.
42. Олександр Жук, заступник начальника департаменту з фінансових питань паливодобувні промисловості та енергоефективності управління промислових фінансів державного департаменту сфери промислових фінансів Міністерства фінансів України.
43. Володимир Раченков, заступник начальника юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України».
Члени комісії склали матеріали з окремих питань фінансової та економічної діяльності НАК «Нафтогаз України» в період з 01.01.2008 по 31.12.2010. Зазначені персони провели інспекцію з порушенням чинного законодавства. Висновки спотворені, сумнівні і складені на руку звинуваченням, тому що були зроблені на основі документів, вибірково взятих з усього масиву документів.
Восьма група - судді
У список нев'їзних потрапили всі причетні до справи Тимошенко судді Печерського районного суду Києва, які, на думку опозиції, своїми діями порушили закони та Конституцію України.
44. Галина Супрун, суддя Печерського районного суду Києва.
45. Віта Бортницька, суддя Печерського районного суду Києва.
46. Вікторія Гаркава, суддя Печерського районного суду Києва
47. Родіон Кірєєв, суддя Печерського суду Києва, головуючий суддя у справі Юлії Тимошенко.
48. Інна Отрош, голова Печерського суду Києва.
Також судді Київського апеляційного і районного Шевченківського судів.
49. Олена Ситайло, суддя Київського апеляційного суду.
50. Ольга Єфімова, суддя Київського апеляційного суду.
51. Тетяна Фрич, суддя Київського апеляційного суду.
52. Ольга Юрдига, суддя Київського апеляційного суду
53. Андрій Трубніков, заступник голови Шевченківського районного суду Києва.
54. Надія Волокітіна, суддя Шевченківського районного суду Києва.
Стаття по темі
Виталий Червоненко, «Главком» 24.09.2012 14:51
