У Сумах міліція погрожує перевізникам, які везуть націоналістів на Марш Боротьби в Київ

13 жовтня 2012 року сумські перевізники повідомили, що міліціянти забороняють їм везти свободівців на Марш Боротьби, присвячений 70-річчю УПА, який відбудеться у Києві на Покрову, 14 жовтня. Міліція погрожує підприємцям ліцензійними та податковими перевірками, якщо ті врешті-решт наважаться везти націоналістів до столиці. Вчора про відмову перевізників від надання «Свободі» автобусів для поїздки до Києва на Марш Боротьби повідомили на Львівщині: (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/033513/).

Сьогодні близько 11 години ранку до секретаря Сумської міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Юлії Левченко подзвонив перевізник, з яким була домовленість про виїзд сумських націоналістів у Київ на святкування 70-річчя УПА. «Перевізник схвильованим голосом запитав, хто ми є та з якою метою їдемо до столиці. Після моєї відповіді водій повідомив, що з ранку мав розмову з міліціянтами, які передали йому негласний наказ свого керівництва про не допущення сумських активістів ВО «Свобода» до Києва  на Марш УПА. Перевізнику пригрозили: якщо він усупереч вказівкам усе ж таки вирішить везти бандерівців у столицю, у нього почнуться ліцензійні та податкові перевірки. На цьому занепокоєний водій закінчив розмову», – зазначила Юлія Левченко.

«Такі дії міліції вкотре свідчать про те, що страху цієї гнилої влади перед українськими націоналістами та Маршем Боротьби вільних людей у Києві немає меж. Знову починаються репресії та тиск на перевізників, які допомагають націоналістам та небайдужим українцям з усіх куточків України потрапити на свято УПА. Влада розуміє, що сили націоналістів стрімко ростуть, вони набирають міць. чим більше буде нас – тим страшніше буде можновладцям за свою шкуру і свої міністерські крісла. Вони вже бояться наших мирних зібрань, бо люди висловлюють свій гнів і своє невдоволення під міськрадами, облрадами усіх куточків нашої держави. І це надає націоналістам ще більше сил, бо ми розуміємо, що не все ще «схоплено» у цих покидьків. Їхній страх – ознака того, що вони зараз сидять на дуже хитких стільцях, які в будь яку хвилину під гнівним натиском українського  народу можуть рухнути до долу», – заявив голова Сумської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко.

Сумські націоналісти підкреслюють: «Цьогорічний Марш Української Повстанської Армії буде показовим, бо він покаже весь біль і гнів українського народу, обличчя спротиву проти нових, «данєцкіх» окупантів, що намагаються поставити на коліна та зганьбити всю українську націю. Історія показує: хто б не намагався загарбати і тримати нашу рідну землю та людей у режимі – завжди отримував грубу відсіч та запеклу боротьбу небайдужих українців за свою, Богом дану землю».

Нагадаємо, що 14 жовтня 2012 року в 70-у річницю УПА Всеукраїнське об'єднання "Свобода" проведе Марш Боротьби в Києві. Збір учасників Маршу – о 14:00 біля пам'ятника Тарасові Шевченку, де відбудеться віче. По завершенні зібрання розпочнеться Марш Боротьби, що пройде центральними вулицями Києва.

Після проведення Маршу – святковий концерт на Михайлівській площі, в якому візьмуть участь провідні українські рок-гурти та виконавці: "Кому Вниз", "Вій", "Орест Лютий", "Фліт", Павло Нечитайло ("Пропала грамота") (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/033476/).

Минулоріч на традиційний Марш УПА везти націоналістів до Києва за наказом ДАІ відмовилися чернігівські перевізники (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/024837/).

Прес-служба Сумської обласної організації ВО «Свобода»    «13» жовтня 2012 року

Кирило Куликов – зрадник, що поквапився

В кінці виборчої кампанії найбільш смішний час настає тоді, коли аутсайдерам стає страшно від перспективи розборок щодо розкрадених грошей «спонсорів», що наближаються. Першою здали нерви у Королевської, яка вже пропонує судити соціологів за низьку «оцінку» власного рейтингу. Приємна істерика. Ще приємніше дивитися на фізіономію Єфремова. Але з Королівською все просто і паскудно. Гроші вкрали, тепер страшно. Є, однак, випадки ще більше мерзенні. Коли не витримують нерви у провокатора або «крота». Зараз нерви не витримали у Кирила Куликова, людини яка висунута партією «Удар».

В даному випадку абсолютно не важливе минуле Куликова, навіть те, що він – «тушка» по життю, що голосував за призначення Пшонки генпрокурором і тому подібне. Наймерзенніше полягає в тому, що людина, яка всіляко демонструє близькі стосунки з Кличком, зараз абсолютно відкрито його зраджує. Причому, зраджує вельми поспішно, ще навіть не дочекавшись довгоочікуваного мандата.

Про те, що Банкова буде «мочити» Кличка, який несподівано вирвався вперед, було відомо давно. І навіть відомо за якими напрямами. Боксер Мазурок, Бакай, вбивство «Рибки». Вкидання «поганок» буде масовим і, як притаманно «регіоналам» – тупим і марним. Смішно чути від бандитів нинішніх звинувачення в нібито бандитизмі 20-річної давності на адресу людини зі світовою славою і незаплямованою навіть для пуританської Німеччини репутацією. А звинувачення у вбивстві «Рибки», якби навіть і відповідали дійсності, зараз могли б взагалі зіграти «в плюс». Бо якщо одного бандита чоловік вбив, то є надія, що і нинішніх бандитів «упокоїть». Так от, масовий злив регіонального «компромату» на Кличка очікувався давно. Але навіть для нас було дивним, що першим, хто цей «компромат» опублікував був «соратник» Кличко – Куликов. Причому, особлива підлість полягає в тому, що Куликов приписав авторство цієї «компри» Об'єднаній опозиції. Що також легко прочитати як бажання Банкової стравити між собою Об'єднану опозицію і «Удар».

Отже, що ж опублікував у своєму блозі на «Українській правді» Куликов? Наводимо текст.

“Об’єднані опозиціонери” знайшли вбивцю з “Каравану” (або по Марку Твену “Як я балотувався у губернатори”. Частина І)

До мене звернувся журналіст, якого за матеріальну винагороду попросили розмістити матеріал, згідно з яким, за спиною вбивці з “Каравану” стоїть… кандидат в народні депутати по 212 Дарницькому виборчому округу Кирило Куликов, якого висунула політична партія Віталія Кличка “УДАР”.

У листі журналіста, зокрема, йдеться:

“высылаю часть документа, относящегося к личности нашумевшего в ТЦ “Караван” стрелка. Документ составлялся не мной, но, … обладая обширными знаниями как относительно отечественного криминалитета, так и политикума, могу подтвердить значительную часть данной информации”.

Мені, як людині яка мала досвід роботи в правоохоронних органах, здається, що документ складений колишнім працівником правоохоронних органів, який має велику фантазію, але при цьому є власником не дуже великого розуму.

Додаю текст статті, яка була підготовлена до друку:

“За попередньою інформацією Мазурок Ярослав Теодозійович, 13.06.1974 р. н., народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, має судимість за ухилення від військової служби. Але в своїх біографічних даних, у тому числі й на інтернет-ресурсах він неодноразово зазначав, що після закінчення школи проходив військову службу в сухопутних військах Республіки Узбекистан колишнього СРСР. Цікаво те, що 18-річчя Мазурок  Я.Т. відмітив у 1992 р., коли вже за межи України для проходження військової служби українські громадяни не направлялися (за виключенням випадків відправлення миротворчих сил згідно процедури, визначеної існуючим законодавством).

Така фальсифікація відносно військової служби Мазурку Я.Т. була потрібна не тільки для самоствердження та розширення можливостей працевлаштування, але й для подальшого пояснення підстав, за якими відбулося його знайомство з відомим сьогодні в український політиці Куликовим Кирилом Борисовичем, який саме у час, вказаний Я. Мазурком як термін проходження військової служби в Узбекистані, навчався у Москві у Вищому Краснознаменному інституті військових перекладачів на факультеті “міжнародна журналістика” (готував фахівців для Головного розвідувального управління МО СРСР). За легендою особисте знайомство Мазурка Я.Т. та Куликова К.Б. відбулося під час стажування останнього (з урахуванням стадії закінчення військових дій у Афганістані у південних республіках СРСР стажувалося багато курсантів, які в подальшому робили свою кар’єру у ГРУ МО).

Куликов Кирило Борисович, народний депутат від “НУ-НС”, колишній керівник бюро Інтерполу в Україні під час першого керування МВС Юрієм Луценко, кандидат у народні депутати від політичної партії “УДАР Віталія Кличка”. До речі, в офіційних автобіографіях Куликов К.Б. не згадує повну назву військового закладу, в якому навчався, а саме – “військових перекладачів”.

За деякими припущеннями, що мають підтвердження, Куліков К.Б. співпрацював з “лужниківською” ОПЗ, а після повернення в Україну був одним з їх активних представників, створивши декілька різних фондів, які фактично були кришою для “лужниківців” на території України. В першу чергу вони – у тому числі й шляхом рейдерських захоплень – брали під власний контроль систему українських обленерго. Відомо, що свої дії на території України вони координували з керівництвом Російського акціонерного товариства “ЕЭС России”. Керував цим процесом Макс Курочкин, вбитий у 2007 році снайпером. Слід враховувати, що на момент вбивства Курочкина Куликов К.Б. вже не працював у системі МВС, але беззаперечно мав надійні й впливові зв’язки.

Також відомо, що переїзд наприкінці 90-х років до Києва Мазурка Я.Т. пов’язаний з переїздом у столицю Марченка Юрія Олександровича, 04.05.1957 р.н., який свою комерційну діяльність розвивав на кошти, здобуті незаконним шляхом і вкладав їх у діяльність комерційних структур, що функціонували у м. Києві. Мазурок Я. чи був особистим охоронцем Марченка Ю.О., чи то забезпечував охорону його комерційних структур.

Довідка. Марченко Юрій Олександрович, 04.05.1957 р.н., народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області. За наявними даними значиться:

– на 2005 рік – засновником ПП “АЙ ті ДЖІ” (ЄДРПОУ – 33399293), юридична адреса: м. Київ, вул. Басейна, 6-А. Вид діяльності – інші види оптової торгівлі.

– на 2008 рік – за тією ж юридичною адресою (!) – засновником ПП “Максимум Трейд” (ЄДРПОУ – 33939443). Види діяльності – оптова торгівля паливом, виробництво коксу, продуктів нафто перероблення та ядерних матеріалів.

– на 2010 рік – співзасновником товариства індивідуальних забудовників “Золоче” (ЄДРПОУ – 26437007).

Крім того проведеними заходами встановлено, що Марченко Ю.О. ще з самого початку незалежності зрозумів доцільність поєднання кримінального бізнесу з політикою. Так, у 1993 році він, представляючи Народний рух України В’ячеслава Чорновола, реєструє Комсомольський міський осередок (Полтавська область) цієї політичної партії й згідно з документами особисто очолив вказаний осередок (Св.N1/882 від 24.11.1993р). Ця територія на той час знаходилась під контролем ОЗГ “Європейці” (м. Прилуки), які контролювали близько семи центральних областей та користувалися підтримкою тієї ж російської ОЗГ “Лужниківці”. До речі, пізніше, коли почався суттєвий похід кримінальних авторитетів у велику політику, керівники “Європейців” подалися після так званої “помаранчевої революції” до лав БЮТ, тримаючи під контролем у тому числі частину паливно-енергетичного ринку (газ, газовидобування, постачання, переробка й вироблення палива, контрабанда продуктів паливно-енергетичного ринку).

Є інформація, що Кирило Куликов співпрацював із фірмою “Europa Capital Management A.S.”, підконтрольною лідеру “Європейців”, народному депутату від БЮТ Валерію Дубилю. Ця фірма разом зі “словацькою” компанією “VS Energy”, яку контролював російський бізнесмен К. Григоришин, за допомогою політичного лобіювання Віктора Медведчука та братів Суркісів формували підконтрольну собі систему обленерго та інших підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Ці рейдерські захоплення відбувалися не без відома та не без участі керівника ДУСі Ігоря Бакая, допоміжним ланцюгом якого у фінансово-технічних оборудках й був вище зазначений Марченко Ю.О., який ані за фахом, ані за наявністю фінансових ресурсів просто не міг самостійно займатися таким затратним бізнесом на такому рівні. Але ж відомо, що в окремі періоди на фірмі Марченко Ю.О. офіційно працювало всього 2 працівника.

Згаданий раніше Марченко Ю.О. мав зв’язки по бізнесу й спільні бізнес-схеми з Ігорем Бакаєм.

Існують підстави вважати, що, займаючись таким бізнесом, Марченко Ю. О. потребував озброєну охорону, яку б виконувала довірена особа. Такою особою, враховуючи спільний переїзд Марченко Ю. та Мазурка Я. до Києва, є всі підстави вважати саме Мазурка Ярослава Теодозійовича. Крім того багато що вказує на те, що Мазурок Я.Т. не тільки постійно тренувався боксом, тримаючи себе у добрій фізичній формі, але й пройшов нелегальну спеціалізовану військову (бойову) підготовку, досвідчений у користуванні зброєю, особливо на коротких дистанціях (що в першу чергу притаманно особистим охоронцям).

В свою чергу звертає на себе увагу той факт, що нібито офіційно Марченко Ю. та Мазурок Я. за невстановлених особистих причин розійшлися приблизно у 2006 році. Це може свідчити про наступне:

а) з-за відсутності І. Бакая скоротилися та/або змінилися існуючі раніше бізнес-схеми Марченка Ю., він змінив стиль життя та щоб не привертати зайву увагу відмовився від особистої охорони (але це не заважало час від часу їм підтримувати стосунки);

б) Марченко Ю. “публічно” розірвав відносини з Мазурком Я. для того, щоб в подальшому мати змогу використовувати його по своїх справах та дорученнях без будь-якої прив’язки один до одного.

Слід зауважити, що, користуючись службовим становищем, Кирило Куликов як керівник Національного бюро Інтерполу в Україні зняв по системі Інтерпола червону картку відносно колишнього керівника ДУСі – Ігоря Бакая, який після 2004 року знаходився у міжнародному розшуку, перебуваючи у Росії, та на майно й активи якого було накладено арешт. Відразу після зняття Куликовим червоної картки Бакай з’являється в Україні, розпродає власне майно, виводить свої активи з України та повертається до Росії. Через 10 днів після зняття червоної картки (коли Ігор Бакай вже вирішив всі свої фінансові справи в Україні), Куликов знову об’являє в міжнародний розшук пана Бакая. Крім того відомо, що боксерську кар’єру брати Клички починали саме завдяки підтримці й інших фінансових домовленостей з Ігорем Бакаєм. За деякою інформацією, попередня домовленість І. Бакая та братів Кличків передбачала вкладання в них коштів на підготовку та міжнародну розкрутку, за що Клички повинні були виплачувати І. Бакаю до 50% отриманих ними гонорарів до 2011 року. Але, скоріш за все, всі домовленості сплутала у 2004 році “помаранчева революція”, Кличко “засвітилися на “Майдані”, демонструючи міжнародну підтримку своєю присутністю. Після чого вони заснували власну компанію, яка займалася та займається організацією боїв Кличків, у тому числі – визначенням й розподілом гонорарів та інших фінансових виплат без посередників. Можна припустити, що таким чином Клички не дотримались домовленостей з І. Бакаєм та між ними залишились не вирішенні фінансові питання. Не виключено, що дії Кирила Куликова вже тоді були скоординованими з братами Кличко в залік існуючих між ними та Ігорем Бакаєм на той момент фінансових відносин.

Встановлено, що й на даний час Віталій Кличко підтримує зв’язки з Ігорем Бакаєм, його братом – Олегом, а також із Юрієм Луценко.

Необхідно відмітити, що Кирило Куликов тривалий час ніяк не пов’язував себе ані з Кличками, ані з політичною партією “УДАР Віталія Кличка”. Довгі роки він був членом “НУ-НС”, членом “Народної Самооборони”, крім того з 08.2010 р. – членом Єдиного Центру (Віктора Балоги). Залишаючись у фракції “НУ-НС”, він на своєму офіційному сайті вказував належність до маловідомої політичної партії “Вперед, Україно!” (не плутати з партією Наталії Королевської “Україна – Вперед!”). Й лише у парламентський кампанії цього року він був висунутий партією “УДАР Віталія Кличка” в якості безпартійного по мажоритарному округу N212 (м. Київ, Дарницький район).

Але не слід виключати, що ініціатором вище згаданого переїзду до Києва Марченка Ю.О. та Мазурка Я.Т. був не Марченко, який розумівся на бізнесі й мав кошти, а Мазурок Я.Т. – завдяки своєму кримінально-боксерському минулому та знайомству з Палатним Артуром Леонідовичем (близька до Кличків людина, один з лідерів політичної партії “УДАР”). За існуючою інформацією, Артур Палатний на початку 90-х років був одним з авторитетів у кримінальному середовищі Києва, приймав участь у долі братів Кличко, а також співпрацював з Ігорем Бакаєм.

Тому вірогідно, що А. Палатний в пошуках надійної у кримінальному бізнесі людини запропонував Мазурку Я.Т., знаючи про його тісні зв’язки з Марченком Ю.О., переїзд до Києва та подальшу співпрацю, познайомивши Марченка Ю.О. з І. Бакаєм.

Слід відзначити, що в березні цього року (2012 р.) лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко в ефірі “5 каналу” під час інтерв’ю зробив заяву стосовно головних причин й умов, які заважають об’єднанню “Громадянської позиції” з політичною партією “УДАР Віталія Кличка”. Серед цих умов А. Гриценко крім іншого назвав наступне:

“З партії Кличка повинні піти люди з кримінальним минулим”.

На перемовах (між Гриценко та Кличко – примітка) Анатолій Степанович вимагав від Кличка виключити зі списку партії “УДАР” кримінального авторитета Артура Палатного. Як відомо, Палатний є особистим другом Віталія Кличка – саме Палатний привів у 1992 році братів Кличків у бригаду Віктора Рибалко – “Рибки”, яка займалася рекетом на київських ринках. Саме Палатний познайомив Кличка з одіозним олігархом Ігорем Бакаєм. Й самі Клички не приховують, що “Рибка” та Бакай були їх спонсорами. Відомо, що Палатний є одним зі спонсорів виборчої кампанії Кличка.

“Питання про зв’язок Палатного та Кличка – це головна перепона на шляху об’єднання “Громадянської позиції” та “УДАРу”.

Окремі видання також повідомляли, що люди з оточення Анатолія Гриценка підтверджували, що лідер “Громадянської позиції” наполягав на виключенні Артура Палатного з “УДАРу” не тільки заради об’єднання двох політичних сил на парламентські вибори, але й на випадок підтримки з боку “Громадянської позиції” Віталія Кличка у разі його участі у виборах мера Києва.

Пізніше, 4 травня 2012 року, у журналі “Власть Денег”, N17, Артур Палатний давав власне інтерв’ю, намагаючись згладити ситуацію й звести її до наклепу з боку конкурентів. Але слід зацитувати одне питання та його відповідь з цього інтерв’ю:

“Но то, что Кличко сотрудничали с Бакаем, вы отрицать не будете? Правда, что их познакомили вы?

– Было смешно читать, когда написали, что я познакомил Игоря Бакая с братьями Кличко. Я лично знаком с Бакаем, но произошло это знакомство в 1999-м или 2000-м на крестинах Егора, старшего сына Виталия.”

Вище зазначена інформація дає підстави вважати, що дії Мазурка Я. могли бути навмисними та спланованими, щоб підсилити соціальну напругу в суспільстві.

В будь-якому разі зазначена інформація дає підстави стверджувати про існування лінії зв’язків Мазурка Я.Т. через Марченка Ю.О. з представниками політичної партії “УДАР Віталія Кличка”.

Цікавий текст, чи не так? На самого Куликова там по суті і компромату ніякого немає. Навпаки, якийсь флер загадковості присутній. Тут тобі і елітний військовий навчальний заклад і натяки на якесь відношення до афганської війні. Зате присутнє головне – ім'я Кличко зв'язується з «Караванським стрільцем» – Мазурком. Після цього вкидання у мене особисто з'явилися підозри відносно того, що вся ця історія зі стріляниною – «постанова». Швидше за все – від знятого початку і до невідомого нам поки кінця. Дивні безкровні вбивства з незрозумілої зброї з властивостями «галактичного лазера». Мовчання щодо похорону 2 з 3 убитих охоронців. Змонтований і несподівано швидко вкинутий в ефір відеозапис. Навіть місцезнаходження гаража, в якому Мазурок нібито майстрував свою суперзброю навівало певні спогади. Тому що саме в гаражі на вулиці маршала Гречка перебувала «лабораторія» «зброяра Шульца», в миру Мельниченка, який нібито виготовив «ствол» з якого був застрелений Валерій Прищик. Взагалі, враження, що сценарій «Караванського побоїща» писали кілька людей, один з яких – старий убозівець із переплутаними спогадами.

Але повернемося до Куликова. Чи розуміє Кличко, що наявність в «Ударі» подібних провокаторів може докорінно змінити ставлення виборця до всієї партії? Чи розуміє Кличко, що Куликов зараз вже відкрито працює проти самого Кличка? Чи розуміє Кличко, що саме завдяки таким провокаторам як Куликов, єдиний фронт опозиційних сил проти чинної влади може так і не стати справжнім фронтом?

Відповідь на це може дати майбутній з'їзд «Удару». Якщо провокатори типу Куликова на ньому будуть зняті з виборів – значить розуміє. Якщо ні – то Кличко продемонструє власну залежність від украй сумнівних типів, що може поставити хрест на його політичній кар'єрі.

Станіслав Речинський, «ОРД»»                        13.10.2012 2:59

http://ord-ua.com/2012/10/13/kirill-kulikov---potoropivshijsya-predatel/?lpage=1

«Свобода» презентувала пакет першочергових економічних ініціатив, які націоналісти мають намір ухвалити у Верховній Раді 7-го скликання

10 жовтня 2012 року Всеукраїнське об’єднання «Свобода» презентувало пакет першочергових економічних ініціатив, які націоналісти мають намір ухвалити у Верховній Раді 7-го скликання. У заході взяли участь лідер Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок,  керівник Аналітичної служби ВО «Свобода» Юрій Левченко, народний депутат, міністр економіки опозиційного уряду, член ВО «Свобода» Олександр Бондар.

Зокрема, презентовано 6 законопроектів, підготованих фахівцями ВО «Свобода» на чолі з народним депутатом України свободівцем Олександром Бондарем: «Про ліквідацію приватних монополій», «Про приватизацію державного майна» (нова редакція), «Про примусову легалізацію капіталу та рахунків у банках, що перебувають та зареєстровані за кордоном», «Про спрощений режим реєстрації малого та середнього підприємництва через установи банків», «Про ліквідацію дефіциту бюджету Пенсійного фонду», «Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення». Усі законопроекти виконані з урахування законотворчої техніки і не суперечать Конституції України.

Фахівці «Свободи» відзначають: необхідність ухвалення закону «Про ліквідацію приватних монополій» зумовлена тим, що концентрація засобів виробництва в руках приватних монополій призводить до відсутності конкуренції, збільшення цін на роботи, товари та послуги, відсутності зростання зарплат працівників, мінімізації сплати податків. Такий стан речей зумовлено тим, що чинне законодавство чітко не встановлює обмежень щодо концентрації капіталу в приватних руках. Законопроект «Свободи» дає визначення поняття монопольного становища та передбачає добровільну відмову приватних монополій від частини своїх об’єктів (що перевищує межу 25%). У разі відмови – примусовий механізм передачі у власність Фонду держмайна усього майна приватної монополії.

Нова редакція закону «Про приватизацію державного майна» зумовлена низкою факторів. Насамперед тим, що чинне законодавство з питань приватизації застаріло, адже держава дозволяє приватизацію стратегічних підприємств. Державне майно розподіляють наближені до влади олігархи – за зниженими цінами та «в одні руки». Тож, у державній власності залишаються здебільшого збиткові підприємства, а сам процес приватизації супроводжується занепадом окремих підприємств і навіть цілих галузей національної економіки. Нова редакція закону «Про приватизацію державного майна» передбачає: заборону приватизації стратегічно важливих об’єктів, внесених до переліку заборонених до приватизації; заборону приватизації державного майна без реальної конкуренції між покупцями; заборону продажу держмайна юридичним особам, які мають монопольне положення на відповідному ринку.

 «Свобода» вважає за необхідне ухвалення закону «Про примусову легалізацію капіталу та рахунків в банках, що перебувають та зареєстровані за кордоном», адже щороку Україна втрачає мільярди гривень від переведення прибутків власниками українських підприємств до податкових «чорних дір». За роки незалежності з України виведено й сховано в офшорах понад 167 мільярдів доларів. Ця сума перевищує обсяг вітчизняного ВВП за 2011 рік (165,2 млрд. доларів) та більш ніж удвічі перевищує обсяг державного боргу України (60 млрд. доларів). Основні положення законопроекту, розробленого фахівцями «Свободи» для подолання цього явища: легалізація капіталів здійснюється протягом трьох місяців з дня набуття законом чинності; режим добровільної відмови від реєстрації в офшорних зонах з наступною державною перереєстрацією (при цьому 50% від суми, поверненої в Україну з офшору, сплачується до Держбюджету, а 50% інвестується у підприємства на території України). У разі відмови майно і права власності підприємств, зареєстрованих у податкових «чорних дірах», переходять до держави.

Законопроект «Про спрощений режим реєстрації малого та середнього підприємництва» передбачає, що для реєстрації підприємства необхідно буде лише 5 довідок повідомного характеру замість нинішніх 17 реєстраційних. Ухвалення цього закону стимулюватиме розвиток української економіки під час глобальної економічної кризи, стимулюватиме розвиток середнього класу, який становитиме не менше ніж 60% від працездатного населення, сприятиме формуванню потужного пласту заможних, освічених та соціально активних громадян.

Необхідність ухвалення законопроекту «Про ліквідацію дефіциту бюджету Пенсійного фонду» зумовлена тим, що підвищення пенсійного віку майже не зменшило навантаження на пенсійну систему (зокрема, економічний ефект не перевищив 2 млрд. гривень, що становить лише 3% дефіциту Пенсійного фонду (26 млрд. гривень)). Головними причинами дефіциту Пенсійного фонду є наявність в України таких явищ як «спецпенсії» та тіньовий ринок праці (майже 40% ринку). «Свобода» пропонує обмежити максимальний розмір пенсій для громадян (не більше 5 мінімальних розмірів пенсій) для солідарної пенсійної системи; у разі, якщо пенсія більша, до Пенсійного фонду сплачується внесок у розмірі 100% від суми, яка перевищує 5 мінімальних розмірів пенсій. Для отримання права на державне пенсійне забезпечення фізичні особи, що отримують заплату «в конвертах», а також громадяни України, що працюють за кордоном, можуть зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності та сплачувати єдині внески до Пенсійного фонду.

Одним із найважливіших законопроектів для Верховної Ради 7-го скликання має стати закон «Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення».  Адже селянин, якому продаж землі дозволить одноразово одержати порівняно невелику суму коштів за свій пай, при теперішньому зубожінні села за короткий час залишиться і без землі, і без грошей. У разі зосередження значних земельних ресурсів у руках одного власника кількість робочих місць буде зменшено, а селяни отримають конкурентів у вигляді мобільних «кочових» бригад. Зрештою, підприємства великих землевласників будуть зареєстровані за межами села, що призведе до скорочення податкових надходжень до місцевого бюджету. Більшість сільськогосподарських земель контролюватимуть великі міжнародні корпорації, що створюватиме суттєві проблеми для внутрішньої державної регуляторної політики. Законопроект ВО «Свобода» передбачає заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення. Продаж землі сільгосппризначення буде можливий тільки державі в особі спеціально уповноваженого органу. Громадяни України зможуть мати у власності землю сільськогосподарського призначення, набуду ними законним способом (розпаювання, спадщина за законом).

Прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода»  067-441-46-01                       «10» жовтня 2012 року

twitter.com/vo_svoboda                         Skype: Yuriy.Syrotyuk

ПРОСТОТА - КРАЩЕ ЗЛОДІЙСТВА

«Добридень, так за кого ми голосуємо? Хто у нас наш?». Ще одна сусідка задає мені це питання. Питають часто, знаючи, що маю відношення до політичній журналістики. Називаю номери, під якими в бюлетені справжня опозиція, 19 – «Батьківщина», 11 – «Свобода». Але сусідка махає рукою: «Це ми добре знаємо, тут ми без варіантів – тільки так. Ви скажіть, що робитимемо з іншим бюлетенем, з мажоритарниками, у нас же виходить, опозиціонер на опозиціонері?» Київ, виборчий округ № 212. Вже другий раз згадую його у своїх нотатках, і повірте, не тому, що сама буду голосувати тут. Політологи відносять цей столичний округ до цікавих, вказуючи, що в мікрорайонах Осокорки-Позняки-Харківський масив, де в новобудові живе багато молодих, думаючих людей, і відсутній класичний контингент «хрущовок», традиційно «пролітають» усілякі «януковичі». Думати про це приємно. Але тим небезпечніше плутанина з самоагітацією мажоритарників, спритно і нахабно маскуються під якусь опозицію. Думається, по країні можна нарахувати багато варіантів подібного маскараду. Отже, говорити є про що. І головне – стає зрозумілим, чого, якої інформації, буквально як повітря не вистачає людям на нинішніх виборах. Страшно, якщо ця інформація запізниться, а то й взагалі не дійде до адресатів.

Я розповідала, що тут, в 212-му, самовисуванець (який, за деякими відомостями, користується підтримкою влади) Богдан Гребенюк на своїх барвистих плакатах відверто брехав, вказуючи, що «опозиція здає округ без бою», і ось він змушений йти у якості опозиціонера-«самоучки». Брехня полягала в тому, що на окрузі висунутий узгоджений кандидат від опозиції. Гребенюк брехав відверто, і, треба розуміти, нічого йому за це не було. Але минуло кілька тижнів, і видно щось змінилося в особистісних пріоритетах влади по відношенню до округу. Ось він – опозиціонер! Ігор Баленко. Що ви, який там регіонал! Самовисуванець. Власник мережі супермаркетів «Фуршет», ресторанів «Козак Мамай», ТЦ «Ритм», мережі магазинів «Галерея мод», мережі готелів, і ще багато чого-багато чого гарненького, що дозволяє йому бути мультимільйонером і займати 74 місце в списку найбагатших людей України.

Зрозумійте вірно, я, як у старому анекдоті, не за те, «щоб не було багатих, а за те, щоб не було бідних». І злочини в тому, що досить заможний бізнесмен вирішив самовисунутись в парламент, і боротися за симпатії виборців – немає. Злочин є в іншому. У тому, що натрапила на агітаційний намет, на якому коротка і конкретна напис: «Ігор Баленко. Перший опозиціонер». Нічого не розумію (і не я одна, всі виборці округу). Перший – за рахунком? За яким рахунком, у яких територіальних масштабах, хто вважав і оголошував результати? У країні що, пройшов конкурс серед опозиціонерів, і Баленко в його рамках переспівав, перетанцював інших, отримавши «золото», або вже не знаю, в результаті яких вимірів, продемонстрував журі, що у нього найдовший «опозиційний орган»?

Практично у всіх цивілізованих країнах в законах про рекламу (мова йде про просування на ринок товарів і послуг), є поняття недобросовісної реклами, яка заборонена. Є вислів «презумпція невідповідності дійсності». До несумлінності реклами віднесені й випадки, коли рекламуючі повідомляють: «наша зубна паста – найкраща», або «наш шампунь – шампунь номер один». Тобто якщо не проводилося якогось реального конкурсу між усіма виробниками даного товару, і рекламований продукт не зайняв на ньому першого місця, то рекламщики мають право розповідати, чим і як добре пропоноване, але не стверджувати, що воно «номер раз». Непогано б, якби подібне правило стосувалося передвиборної реклами. Хвали себе, але не бреши, не став без жодного «конкурсу» на перше місце. А зробиш так – будеш покараний.

Що ж, природно, нічого подібного в українських законах, що стосуються виборів, не викладено, і, треба розуміти, кандидат може брехати скільки завгодно. Але гірше інше. Є положення законів, що прямо забороняють деякі інші дії під час передвиборної кампанії. Наприклад, заборонений підкуп виборців. Так от, повертаючись до того ж Баленка. Незліченні (і, треба розуміти, для нього безкоштовні, як же, господар) «фуршетчикі» у футболках з написом «За Баленко», нав'язливо ходили по квартирах, особливо тих, де є пенсіонери, і, примушуючи літніх людей заповнювати анкету з усіма своїми даними і підписом, роздавали дисконтні картки на невелику знижку в системі супермаркетів «Фуршет». Картку – з портретом щедрого кандидата. Знайшлися люди, які заповнили інший папірець. Подали в суд на порушника правил передвиборної гонки. І, як не дивно, 16 вересня Київський апеляційний адміністративний суд постановив визнати дії цього кандидата «протиправними і такими, що порушують ч. 13 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Суд зобов'язав Баленко «припинити подібні дії».

А далі ж що? А далі – як раз нічого небезпечного для порушника. Тому як згідно з рішенням суду Центрвиборчком виніс кандидату попередження. І тут виявляється, що «робити ай-ай-ай», тобто виносити попередження порушнику закону ЦВК може скільки завгодно разів. Відповідно, скільки завгодно разів можна порушення продовжувати. Центрвиборчком при будь-якій кількості попереджень не виключає порушника з передвиборної боротьби. Є, звичайно, Кримінальний кодекс і його стаття 157, відповідно до якої «перешкоджання волевиявленню громадян (а підкуп, як будь-який вплив вважається перешкоджанням вільному волевиявленню – В.А.) у поєднанні з підкупом караються терміном до двох років позбавлення волі». Але в порівняно короткий передвиборчий період в наших умовах «під режимом» звертатися до цієї статті практично безглуздо. На те, щоб правоохоронні органи прийняли рішення про порушення справи, і на те, щоб відбувся суд, можуть піти роки.

Що ж можна протиставити порушенням в такому випадку? Принаймні – оперативну і як можна більш широко поширену інформацію. Залишається помріяти. Що в кожному поштовому ящику, та годі, нехай хоч на кожному під'їзді, з'явиться проста, недорога, чорно-біла листівка. Суто інформативна. Де буде повідомлено, що такий-то кандидат судом визнано винним у підкупі виборців. Хай буде тільки це повідомлення, наприклад, супроводження заголовком: «Він намагався купити твій голос, чи можеш ти вірити йому в іншому?».

Про «помріяти» сказано не дарма. Подібні листівки, це порівняно недорога дія, але ДІЯ, що вимагає, щоб знайшлися «діючі», скоїли її. Мова, до речі, не про так званий «чорний піар», в подібній листівці не буде ні слова неправди. Точно так само, як і в гіпотетичній листівці: «Такий от не є кандидатом від опозиції. Представляючи себе так, він бреше». Це – звичайна, гостро необхідна контрпропаганда. І слід визнати, що такою простою, але що може бути результативною, контрпропагандою – опозиційні штаби не займаються.

І взагалі, де взяти чітку інформацію «хто наш» моїй сусідці, яка задає це елементарне питання? Мажоритарка – справа каламутна. Нехай про це, звичайно, сперечаються вчені-професіонали, і, бажано потім, у вільний час, коли можна буде дозволити собі теоретизування. Але мені здається, що в наших нинішніх умовах, половина, відведена під кандидатів-мажоритарників, це крок назад, гра на користь режиму. Якщо з номерами в списку, де слід проголосувати за партію, народ більш-менш розібрався і розбереться, то зі списком мажоритарних набагато складніше. По-перше, в ньому, як бачите, кандидати спритно маскуються під опозицію, розуміючи, що серед громадян дуже мало прихильників режиму. По-друге – не без того, мажоритарник дійсно може викликати симпатію, де – безкоштовним концертом, де – полувідремонтованим, копійчаним майданчиком з дитячими гойдалками-каруселями. Політолог Роман Соломонюк вважає «прихильність до партії не обов'язково призведе до підтримки мажоритарного кандидата від цієї партії». Ось вам – і неслабка підмога регіоналам.

Але навіть якщо людина чітко вирішила підтримати мажоритарника, узгодженого опозиціонерами, ви бачите, плутанина виникає. Додайте до неї штовханину на виборчих дільницях, коли стоїш з двома довжелезними бюлетенями, і тебе буквально підпирають і ззаду, і з боків інші, які мають намір проголосувати. І ось тут хочеться поговорити про простоту. Про простоту донесення елементарної інформації. Всупереч старовинному прислів'ю, в нашому випадку простота – краще злодійства. Тому що під нею я розумію дії, коли забувши про горезвісний креатив, кожному виборцю просто скажуть: якщо ти проти режиму, запам'ятай номери, в квадратику яких ставиш плюс. У мажоритарному бюлетені твого округу – це номер ось такий. Простота з прислів'я – це типу дурість, примітивність. Простота в нашому випадку – це правдива допомога, яка дозволяє людині, не зобов'язаному морочитися тонкощами прізвищ і гіпотетичних припущень – здійснити точний постріл. А злодійство – це як раз брехня, маскування. Більш того, хай хто і розсердиться, але в ці короткі, напружені дні я відношу до злодійства також заумні розміркування, хто там, наприклад, в якомусь віддаленому майбутньому піде в президенти, а хто з ким, можливо, посваритися вже після парламентських виборів . Залиште нюанси своїх припущень для приватних інтелектуальних кавуваннь. Не крадіть у «більш простого» співгромадянина його щире бажання виступити проти режиму, не підмінюйте його безплідною спробою занурити цього громадянина в гіпотетичні сценарії.

Згадалася абсолютно забута сьогодні письменниця Сейфулліна, повість «Вірінея». Там селяни збиралися вперше голосувати за Установчі збори. Квиточки з номерами їм роздавали на будинок, заздалегідь, потім потрібно було опустити якийсь номер в урну. І ось, баби, які вирішили, за кого вони, говорили більш грамотній: «Я в школу і зими не ходила, призабула цифри. Ти ж бо крапни мені на потрібний папір маслом, або куточок трохи загни, щоб не заблукати». Природно, що стосується «цифри», справи з буквальною грамотністю у нас не в приклад краще. Та й на бюлетені, якщо б вони і давали на будинок заздалегідь, недобре і незаконно «капати маслом». Але отримати найкоротшу листівку, на якій будуть номери, які в твоєму окрузі точно «не за режим», слід було б кожному виборцю. Це не тиск, людина може зім'яти цю листівку, і поступити по-іншому, як захоче. Але це – гарантія від прикрих помилок з боку тих, хто «хоче не за режим», але може просто заплутатися в цій самій «цифрі». Прокидайтеся, опозиційні штаби. Робити такі листівочки – саме час.

Ну, гаразд, трохи пізніше. Тому що надійшла інформація – Об'єднана опозиція веде процес узгодження мажоритарних кандидатів з УДАРом. Що з цього вийде? Наскільки реальною і дієвою виявиться ще невипробувана техніка анонсованого рейтингового голосування і соцдосліджень в округах, в результаті яких менш прохідний кандидат поступиться місцем більш популярному, з дружньої політичної сили? Поки невідомо. Але крок, нарешті зроблений УДАРом назустріч опозиції, з розряду «краще пізно, ніж ніколи». Явище позитивне. Узгодити кандидатів в округах сили, що попередньо домовилися зобов'язалися за 12 днів до закінчення передвиборної кампанії. Ось тоді – крайній термін отримання виборцем листівок з номерами.

Вкотре повторюся: немає у нас підстав вірити в те, що режим запропонує суспільству несфальшовані результати. Але для того, щоб боротися за скасування фальсифікацій, не обійтися без першого кроку: проголосувати. І так, щоб не втрачати по дрібницях, просто через те, що виборець заплутався. Щоб, врешті-решт, було що відстоювати, починаючи зі світанку 29 жовтня.

В умовах самого справжнього дефіциту простих, недорогих, зрозумілих і дієвих листівок – хочеться зняти капелюха перед тими, хто намагається заповнити цей дефіцит. Буквально новонароджена громадська організація під назвою «Помста за розкол країни» активно, широко, сміливо поширює листівки під заголовком «Чому не можна голосувати за партію регіонів». Дешеві, чорно-білі, наповнені аргументами. В організації – не тільки молодь. Блогер jobsbu виклав у Мережу цікаву історію. 80-річна мешканка селища Каланчак на Херсонщині Катерина Корокліцкая роздає ці листівки, а потім на любительський відеозапис розповідає, чому, на її думку, за «януковичів» голосувати не можна. Каже настільки просто, що навряд чи ці слова їй підготували в якомусь із штабів. І, скажімо так, не справляє враження «баби Параски». До літньої дами уже двічі приходили з міліції, натякали, що «цікавиться СБУ», буквально трясли її й сусідку, яка випадково потрапила в кадр на предмет «хто велів» і «хто зняв». Так от, наші славні дами не злякалися і не розкололися. Шана їм і повага. Від усієї країни.

А в Одесі є цікавий балкон. Хоч і на Дерибасівській, але нерозкішний, ґратчастий, навіть не лоджія. На ньому господиня квартири, Вікторія Сибір, вивісила великий саморобний, рукописний плакат: «Одеса знає: Всіх НЕ підрахуєш!». Вона розповідає, що ще до її «самодіяльної творчості» приходили з ЖЕКу, і настійно вимагали вивісити плакат за кандидата Ківалова, добротно зроблений, з текстом: «Одеса знає: Ківалов – за Одесу!». Жінка каже журналістам: «Довелось ЖЕКу назустріч піти – написати про Ківалова». Одеситка не боїться, вона сміється.

І, чекаючи (більш того, вимагаючи) простих масових листівок від штабів опозиції, ми, як з'ясовується, і самі можемо дещо зробити. Просто. І дуже потрібно.

Вікторія АНДРЕЄВА, «ОРД»          07.10.2012 23:37 

 http://ord-ua.com/2012/10/07/prostota---luchshe-vorovstva/

На Сумщині «регіонал» погрожує розправою кандидату-свободівцю Артему Семеніхіну, бо програє йому за рівнем підтримки

Голові Конотопської районної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», єдиному кандидату від об’єднаних сил опозиції у виборчому окрузі №159 Артему Семеніхіну погрожують фізичною розправою, якщо він не зніме свою кандидатуру із виборчих перегонів.

Після оприлюднення результатів соціологічних досліджень, згідно з якими кандидат від об’єднаних сил опозиції свободівець Артем Семеніхін вже випереджає «регіонала» Андрія Деркача на 1,5%, на свободівця почався неймовірний тиск. Йому надходять дзвінки з погрозами фізичною розправою. Коли стало очевидним, що це не зупинило й не налякало кандидата в депутати, націоналістові стали погрожувати карною справою. Залякуванням займаються київські поплічники одіозного Деркача на чолі з Анатолієм Миколайцем.

Довідка: Миколаєць А.П. – колишній заступник начальника управління МВС Київської області, колишній начальник Святошинського райвідділу міліції, також у минулому голова Святошинської податкової міліції. На разі, користуючись сприянням впливових поплічників, займається нелегальним будівництвом у Києві, що приносить йому солідні дивіденди.

Прес-служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода»    «08» жовтня 2012 року      067-441-46-01

 twitter.com/vo_svoboda        Skype: Yuriy.Syrotyuk