Конституція України (Проект нової редакції)

ВСТУП

до тексту проекту нової редакції Конституції України

 Шановний громадянине України!

 Ви тримаєте у руках текст нової (альтернативної існуючій) Конституції України. Навіщо? Адже є Конституція, прийнята нардепами в 1996 році. Відповідаємо – щоб жити і дати початок новому життю. Бо що таке Конституція? Це, образно кажучи, "правила руху". Ми зараз рухаємось за чужими правилами. Існуюча Конституція не відповідає українським історичним традиціям, нашій ментальності.

 За нині діючою Конституцією український народ відсторонений від управління державою, влада не підзвітна і не підконтрольна. Влада депутатам "делегована", й тому такі наслідки.

 Зараз ми стоїмо перед вибором – бути чи не бути. Щоб бути, ми повинні повернутись до свого духовного, історичного коріння. Це значить – маємо позбутися деяких сьогоднішніх реалій, коріння яких лежить в існуючій Конституції. А саме:

1. Партійно-політичної системи, що розділяє суспільство на поборюючі одна одну частини і по суті є механізмом обману народу.

2. Двоповерховість влади – держадміністрації і Ради.

3. Інституту Верховної Ради, як постійно діючого "театру абсурду".

4. Практично непідзвітного народу Президента.

5. Відсутність у народу (як основного носія влади у державі) реальних важелів влади.

6. Відсутність у Конституції ідейної основи, основних критеріїв, які об’єднували б суспільство в єдину духовну цілісність і давали б стимул для постійного розвитку.

7. У Конституції не закладені основи єдиної, міцної і ефективної влади у державі.

 У новому варіанті Конституції закладені основні положення, які дадуть українському народу можливість почати новий шлях. Національна ідея, що базується на основних символах життя нації, її віковічного прагнення та символу боротьби – ВОЛЯ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЗЕМЛЯ! Основою цього є:

– людина, особистість, як найголовніша цінність держави;

– сім’я, рід, як основа особистого життя людини;

– громада, як основа народовладдя і контролю за владою;

– громадянське суспільство на основі територіальних громад;

– єдиновладдя, уособлене Гетьманом України – всенародно обраним і контрольованим народом.

 Радикальна громадськість України

Проект нової редакції

Ми, український народ, втілюючи у життя результати волевиявлення усіх громадян України на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, багатовікове прагнення наших предків до самостійності, ставши на незалежний шлях розвитку, ставлячи за мету створити міцну державу, стабільне суспільство, розвинуту економіку, високий рівень науки, освіти, культури, охорони здоров'я і добробуту громадян, закладаючи в основу своєї діяльності національну ідею, унормовуючи відносини між владою і народом, прагнучи встановити правосуддя, соціальну справедливість, внутрішній спокій, запровадити міцну оборону від зовнішньої небезпеки, усунути корупцію, забезпечити собі і своїм нащадкам благополуччя і волю, видаємо цю Конституцію України.

Конституція України

 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй; інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та законів і мають відповідати їм.

Розділ І

Держава

 1. Україна – держава українського народу та представників інших народів, які проживають на її території і є громадянами України.

 2. Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна – соборна, унітарна, національна республіка. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

 3. Держава Україна є правонаступницею започаткованого державного утворення Київської Русі, продовжена Галицько-Волинським князівством, Козацькою республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною, Українською Державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року та наслідком понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців.

 4. Державний устрій України – республіканський, основою влади є Народне Віче, як форма народовладдя, та Гетьманат, як виконавець волі народу.

 5. Територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічно розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

 Систему адміністративно-територіального устрою України становлять: край, повіт, волость, місто, район міста, селище, село.

 Столицею України є місто Київ.

 6. Державними символами України є:

Державний Прапор України,

Державний Герб України,

Державний Гімн України,

Державна українська мова.

Державний Прапор України – стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг – зверху жовтого, внизу – синього кольорів.

Державний Герб України – золотий Тризуб на синьому тлі щита.

Державний Гімн України – історичний національний Гімн України.

Державною мовою в Україні є українська мова.

 7. Національною валютою України є гривня, розмінною монетою – гріш.

 8. Ідеологією розвитку української Нації і Держави є національна Ідея.

 Національна ідея – стратегія розвитку української держави, політичної програми, економічної політики, єдності духовності і моралі на основі менталітету, освіченості, віковічного прагнення та символу боротьби українського народу – ВОЛЯ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ЗЕМЛЯ.

 Реалізується національна ідея через пріоритет національних інтересів.

 Базується національна ідея на основі – людина, сім’я, рід, громада, держава.

 9. Державною політикою є:

 – відповідальність та звіт Влади перед Народом за свою діяльність;

 – постійне втілення у життя суспільної волі українського народу;

 – консолідація та розвиток української нації і держави, пропаганда української духовності, історії, культури, традицій, мистецтва, підтримка і лобіювання всього українського за кордоном;

 – збереження генофонду українського народу;

 – інформаційний захист суспільства від негативного чи ворожого впливу;

 – формування в українського народу якостей честі свого імені, поруки та честі своєї сім’ї, роду, громадської общини, трудового колективу;

 – забезпечення здорового способу життя громадян, профілактичної та оздоровчої роботи;

 – опіка над громадянами з обмеженими фізичними можливостями, соціально незахищеними, а також дітьми-сиротами та позбавленими батьківського піклування до їх повноліття;

 – надання суспільством пріорітету людині фізичної та інтелектуальної праці і служінню народові;

 – забезпечення кожному громадянинові однакових правових умов праці, її винагороди, пенсійного забезпечення;

 – праця знаходиться під охороною держави, держава здійснює нагляд за її умовами;

 – регулювання справедливого співвідношення доходів та витрат громадян у суспільстві;

 – набуття власності – лише результат своєї праці, дарування або спадщина;

 – диференційний підхід до сплати платежів та податків на нерухомість і

 предмети розкоші;

 – головним напрямом діяльності є середній клас;

 – цінова політика;

 – усе програмне інформаційне забезпечення у державному управлінні, науці, освіті, культурі, економіці, бізнесі, військовій справі ведеться державною мовою.

 10. Україна вступає в союзи, альянси, блоки держав, якщо це відповідає її національним інтересам.

 В Україні відсутні іноземні війська та іноземні військові бази.

 Україна має статус ядерної держави для стримування агресії з території інших держав.

 11. В Україні існує смертна кара за особливо тяжкі злочини. Для тяжких злочинів терміну давності не існує.

 Найтяжчими державними злочинами перед Народом України є державна зрада, казнокрадство та умисне позбавлення життя людини.

 Державна зрада проти України полягає у спричиненні війни проти неї, приєднанні до ворога, надання ворогу секретної інформації, підтримки і допомоги.

 Однаковою мірою вважається злочином його здійснення, організація, замовлення, виконання, сприяння.

 12. Державними службовцями є:

 – виборні посадові особи;

 – атестовані працівники виконавчих органів;

 – атестовані працівники всіх державних установ і організацій;

 – атестовані службовці силових відомств;

 – військовослужбовці Збройних Сил, Гетьманської варти, Служби безпеки, Національної Гвардії, Прикордонної служби.

 13. Державною загальнонародною власністю є:

 – земля, її надра, корисні копалини, ліси, водні, природні ресурси, повітряний простір над територією держави, прибережні шельфи морів, а також усі енергоресурси, стратегічні підприємства, комунікаційні шляхи сполучень, транспорт, звязок;

 – алмазний фонд, золотий запас державної скарбниці, національні, історичні та культурні цінності тощо.

 14. Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності й господарювання, соціальну спрямованність економіки.

 15. Земля держави Україна є власністю усього українського народу, а рента – власністю територіальної громади і держави.

 Уся територія України закріпляється за місцевими громадами з їх органами самоуправління як суб’єкта права власності на землю. Право наділяти землею користувачів або позбавляти їх цього права надається місцевим органам влади – Народному Віче.

 Контроль за використанням землі господарниками здійснюють місцеві

Виконавчі комітети.

Забороняється приватизація, продаж, дарування, обмін, застава земель сільськогосподарського, лісогосподарського, природо-заповідного, природо-охоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель водного фонду.

 Сільськогосподарські угіддя надаються у постійне володіння суб’єктам господарювання, які самостійно (індивідуально чи колективно) використовують їх згідно призначення. Присадибні земельні ділянки надаються для обслуговування розміщених на них будівель. При успадковуванні для користування землею укладається угода.

 Інвесторам, у тому числі іноземним, земля надається в оренду з щорічним уточненням величини ренти або на правах участі у спільному господарюванні.

 Зміна статусу призначення землі вирішується усією громадською общиною даної території на Народному Віче після погодження у Виконавчому комітеті адміністративно-територіальної одиниці.

 Земельна рента як дохід від користування землею сплачується усіма без винятку землекористувачами – громадянами, юридичними особами, державними структурами у рівній пропорції до місцевого і державного бюджетів на громадські і суспільні потреби.

 16. Заборона.

– неповага та наруга над державними символами України;

– пропаганда війни, агресії, національної, расової, релігійної ворожнечі, наркотиків, куріння, алкоголю, сексу, проституції, моральних чи інших збочень;

– будь-якого насильства над людьми, торгівлі ними та людськими органами;

– здійснення різних дослідів та експерементів над людьми без їх згоди;

– насильства та знущання над тваринами;

– існування будь-яких озброєних воєнізованих формувань під виглядом приватної охорони, власної безпеки, спортивних товариств, інших об’єднань, не передбачених законом;

– зберігання та застосування незареєстрованої вогнепальної зброї;

– вирощування, виготовлення, придбання, зберігання, збут наркотичних речовин та наркосировини;

– вирощування, виготовлення та збут товарної продукції, небезпечної для здоров’я громадян;

– нищення природи, екологічне забруднення довкілля;

– нищення та руйнування історичних та культурних памяток;

– назви, присвоєння імен, нагород адміністративно-територіальним одиницям, населеним пунктам, вулицям, підприємствам, господарствам, установам, які повязані з тоталітарним окупаційним режимом, а також використання їх у рекламі;

– обіг іноземної валюти, яка може застосовується лише у зовнішньо-економічній діяльності та під час перебування громадян за кордоном;

– хаотичний ринок праці, товару і капіталу;

– спекуляція набутою всім народом суспільної власності, у тому числі землею;

– діяльність посередницької непрацюючої верстви, яка збагачується шляхом майнових, товарних, грошових та інших маніпуляцій;

 – олігархічна монополізація економіки, господарства та інших стратегічних сфер діяльності українського суспільства.

Розділ ІІ

Народ

 17. Народ України – сукупність корінного українського народу та представників національних меншин, що проживають на території України й об’єднані у державу.

 Титульним є український народ, разом з яким в українському державотворенні беруть участь представники інших національностей, які визнають українські закони, мову, традиції, звичаї, виконують перед державою обов’язки та мають усі права громадянина України.

 В Україні гарантовано вільне використання своєї мови, розвиток традицій, звичаїв, обрядів, свободу світогляду та віросповідання.

 Україна дбає про задоволення національних, культурних, мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

 18. В Україні існує єдине громадянство. Громадянин України не може бути одночасно громадянином іншої держави.

 Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

 Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

 Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

 Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок порядку, встановленому законом.

 19. Усі громадяни мають однакові права, свободи й обов’язки перед державою.

 Конституційні права й обов’язки громадян України гарантуються державою і не можуть бути скасованими.

 20. Суспільно-правовим статусом особи є високопродуктивна суспільно-корисна праця, служба народу, чесно зароблені кошти та чесно надбана власність.

 21. Інтереси громадянина України є основним критерієм для прийняття законів.

 22. Повнолітніми є громадяниУкраїни, яким виповнилося 18 років. Вони мають право голосу та їм видається паспорт.

 23. Національною елітою українського народу є всі найкращі, найавторитетніші, найбільш творчі й соціально активні особистості з усіх верств суспільства.

 24. Права.

– кожна людина має невідємне право на життя, охорона якого є обов’язком держави;

– кожна людина має право на повагу її гідності;

– кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість;

– кожному громадянину гарантується недоторканість власності. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду;

– кожному громадянину гарантовано таємницю листування, кореспонденції, телефонного та інших видів звязку;

– кожен громадянин має право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення, особисто звертатись до органів влади;

– кожному громадянину гарантується право на свободу думки, слова, переконань та вільне їх вираження;

– громадяни мають право на свободу створеня громадських об’єднань для захисту своїх прав, свобод, трудових та соціально-економічних інтересів, якщо їх програмні цілі або дії не спрямовані проти національних інтересів України;

– громадяни мають право на мирний збір, збори, мітинги, походи, демонстрації;

– громадяни мають право на соціальний захист;

– кожний громадянин має право на працю;

– кожний громадянин має право на належні, безпечні й здорові умови праці,

 – заборона використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я і життя роботах;

 – громадянам гарантується захист від їх незаконного звільнення з роботи;

– право захисту громадян на своєчасне одержання винагород за працю;

– право кожного громадянина на відпочинок, хто працює або навчається;

– громадяни мають право на матеріальне забезпечення у старості, на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності, та втрати годувальника;

– кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та результатами своєї праці;

– кожний громадянин має право на житло, у тому числі одноразове безкоштовне на сім’ю, окрім випадків, коли воно віддається державі;

– кожний громадянин має право на безкоштовну освіту – загальну середню, професійно-технічну, спеціальну та вищу;

– громадяни мають право на користування досягненнями культури;

– громадянам гарантується свобода наукової, технічної і художньої творчості, винахідницької і раціоналізаторської діяльності;

– кожний громадянин має право на охорону здоров’я, профілактичні заходи, безкоштовну невідкладну медичну допомогу на основі медичного страхування;

– кожний громадянин має право захищати свої права і свободи від порушень і противоправних посягань;

– про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено вказаних нею родичів або інших осіб;

– кожний громадянин має право на правову допомогу;

– кожному громадянину гарантується судовий захист;

– рівноправність чоловіка і жінки;

– сім’я перебуває під захистом держави. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Подружжя повністю рівноправне у сімейних відносинах та правах на дітей.

 Діти-сироти знаходяться під опікою держави.

25. Обов’язки.

– кожний громадянин зобов’язаний дотримуватися Конституції, Законів України;

– обов’язок і честь кожного працездатного громадянина – добросовісна праця, служіння народу, дотримання трудової дисципліни;

– обов’язок громадян – добросовісна сплата податків;

– бережливе відношення до народного добра, боротьба з його розкраданням та марнотратством;

– громадяни зобов’язані оберігати інтереси України, сприяти зміцненню її

 авторитету й могутності;

– захист України – святий обов’язок кожного громадянина;

– військова служба у Збройних Силах України – почесний обов’язок громадян;

– кожний громадянин зобов’язаний поважати права і законні інтереси інших осіб, бути непримиренним до антисуспільних явищ, порушень громадського порядку;

– громадяни зобов’язані піклуватися про навчання й виховання дітей, ростити їх, щоб були гідними членами суспільства. Діти зобовязанні піклуватися про своїх батьків і надавати їм допомогу;

– громадяни зобов’язані берегти природу, примножувати її багатства;

– обовязок усіх громадян – турбота про збереження історичних і культурних пам’яток.

Розділ ІІІ

Влада

 26. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

 27. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить народові й не може бути узурповане владою. Ніхто не може узурпувати державну владу.

 28. Народ України створює, ліквідовує, тимчасово призупиняє діяльність будь-яких державних органів влади, або їх структур.

 29. Первинною і вирішальною ланкою народовладдя в Україні є територіальна громада, яка об’єднує усіх громадян, які компактно проживають на її території.

 Усі громадяни України повинні бути членами територіальної громади.

 Територіальна громада села розпоряджається неподільними землями, випасами, луками, общинними ділянками лісу, водоймами та іншими угіддями.

 Територіальна громада селища, мікрорайону міста розпоряджається прилягаючою до забудов територією.

 Для роботи серед громадян вибираються десятники і сотники, які працюють на громадських засадах.

 30. Народне Віче України.

 Народне Віче – найвищий орган народовладдя в Україні. Віче має право обирати владу в особі Гетьмана, старшин столиці, краю, повіту, волості, міста, району міста, селища, війта села, мікрорайону міста, укладати з ними угоди, схвалювати або критикувати їх діяльність, піднімати питання перегляду прийнятих рішень, якщо це суперечить інтересам народу, ініціювати й виносити на розгляд свої пропозиції, окрім прийняття законів та ведення окремої політики.

 Схід села, мікрорайону міста, Віче волості, селища, міста без мікрорайонів – нижча ланка Народного Віче, проводяться з участю членів

усієї територіальної громади.

 Для участі у проведенні Народного Віче району міста, міста, повіту, краю, столиці, Всеукраїнського, делегується передставництво від народу – старійшини.

 31. Рада Старійшин України.

У відносинах з владою народ вибирає Раду Старійшин.

 Рада Старійшин – виборний, наглядово-погоджувальний, представницький орган від громадськості. Членами Ради Старійшин обираються найбільш авторитетні серед громадян особи віком понад 50 років, активні політичні, громадські діячі, які мають практичний досвід, постійно працюють над проблемами суспільного розвитку держави, стоять на позиціях українського патріотизму, утілення в життя національної ідеї, захисту інтересів людей.

 Члени Ради Старійшин обираються на Народному Віче терміном на 5 років, можуть обиратися повторно та достроково переобиратися. Члени Ради Старійшин працюють на постійній основі на громадських засадах, представляють волю та інтереси громадян.

 Постійно діючим органом членів Ради Старійшин кожної адміністративно-територіальної одиниці є Збори.

 Обираються старійшини до Ради міста з районами, повіту, краю, столиці, Всеукраїнської Ради з числа старійшин старійшинами волості, селища, мікрорайону міста, міста без мікрорайонів, а на їх місце обираються нові.

 Представництво членів Ради Старійшин адміністративно-територіальних одиниць:

– міста без мікрорайонів, селища, волості – по одному представнику;

– міста з мікрорайонами – по три представники;

– міста з районами – по пять представників;

– повіту – по одному представнику від волості, селища, міста, три – від повітового центру;

– краю – по пять представників від повіту, десять від крайового центру;

– столиці – по десять представників від району міста;

– Всеукраїнське – по десять представників від краю, столиці.

 Згідно з цим представництвом члени Ради Старійшин делегуються відповідно на кожне наступне Віче.

 Витрати на громадську діяльність Старійшин несуть Виконавчі комітети відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

 32. Проведення, голосування та вибори на Сході громади та Народному Віче.

 Ініціювати проведення зібрання Сходу та Віче можуть:

– Схід села, мікрорайону міста – територіальна громада, громадська організація;

– Віче волості, селища, міста без мікрорайонів – територіальна громада, громадська організація;

– Віче міста з мікрорайонами – територіальна громада мікрорайону міста, громадська організація;

– Віче району міста – територіальна громада мікрорайону міста, громадська

 організація;

– Віче міста з районами – Віче району міста;

– Віче повіту – Віче волості, селища, міста;

– Віче краю – Віче повіту, міста;

– Віче столиці – Віче району міста;

– Всеукраїнське Віче – Віче краю, столиці.

 Ініціювати проведення Всеукраїнського Народного Віче може Гетьман України а також будь яка територіальна громада, якщо ця ініціатива пдтримана Радою Старійшин; Народного Віче адміністративно-територіальних одиниць – відповідно Старшини виконавчих комітетів, Сходу села, мікрорайону міста – війт. Ініціювати проведення Віче можуть Старійшини.

 Проведення Віче погоджується з Радою Старійшин. Проведення Сходу і Віче не обмежуються у терміні, а проводяться при необхідності.

 Збір громадян на Схід села, мікрорайону міста, Народного Віче волості, селища, міста без мікрорайонів здійснюється через оголошення, оповіщення у засобах масової інформації, через громадських сотників, десятників.

 Право участі в голосування на Сході та Віче мають повнолітні громадяни даної адміністративно-територіальної одиниці.

 Проведення Сходу або Віче правомочне, якщо на ньому присутні більше половини громадян даної адміністративно-територіальної одиниці.

 На Сході та Віче обираються головуючий, секретаріат, мандатна та лічильна комісії.

 Голосування проводиться відкрите. Прийняті на Сході або Віче рішення набувають законності при голосуванні за них більшості присутніх на них громадян.

 При згоді громадян, можуть застосовуватися компютерні, електронні, інші технічні засоби для голосування, при умові їх єдиного застосування всіма голосуючими.

 Народне Віче кожної адміністративно-територіальної одиниці делегує членів Ради Старійшин, вручаючи їм рішення результатів голосування завірене підписами головуючого, голів секретаріату, мандатної та лічильної комісій з наказом, як голосувати.

 На Віче міста з мікрорайонами, районами, повіту, краю, столиці, відповідно по результатах голосування, йде підрахунок результатів кожного попереднього Віче. Кінцевий результат голосування приймається на Всеукраїнському Народному Віче, де оголошується прийняте рішення.

 Результати персонального голосування членів Ради старійшин на Віче обовязково публікуються у пресі.

 У проведенні Віче беруть участь керівники та представники від виконавчої влади. Термін проведення кожного наступного рівня Віче проводиться не пізніше 7 днів.

 Схід села, мікрорайону міста обирає війта (голову), якому надаються також повноваження дільничого інспектора міліції.

 На Народному Віче обираються:

– Віче волості обирає Старшину виконавчого комітету волості та

голосує за Старшину повіту, краю, Гетьмана України;

– Віче селища обирає Старшину виконавчого комітету селища та

голосує за Старшину повіту, краю, Гетьмана України;

– Віче міста без мікрорайонів обирає Старшину виконавчого комітету міста та голосує за Старшину повіту, краю, Гетьмана України;

– Віче міста з мікрорайонами обирає Старшину виконавчого комітету міста та голосує за Старшину краю, Гетьмана України;

– Віче району міста обирає Старшину виконавчого комітету району міста та голосує за Старшину міста, краю, Гетьмана України;

– Віче міста з районами обирає Старшину виконавчого комітету міста та голосує за Старшину краю, Гетьмана України;

– Віче повіту обирає Старшину виконавчого комітету повіту та голосує за Старшину краю, Гетьмана України;

– Віче краю обирає Старшину виконавчого комітету краю та голосує за Гетьмана України;

– Віче столиці обирає Старшину виконавчого комітету столиці та голосує за Гетьмана України;

– Всеукраїнське Віче обирає Гетьмана України.

 33. Гетьман України ( Президент України ).

 Гетьман України є главою держави і виступає від її імені, несе персональну відповідальність за результати свого управління перед українським народом.

 Гетьман України є гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

 Гетьманом України обирається громадянин України, виключно особа української національності, який досяг 40-річного віку, народжений в Україні, проживає у ній 10 останніх перед днем виборів років, володіє державною мовою.

 Висунення кандидатури на посаду Гетьмана України є прозоре. Через засоби масової інформації опубліковується автобіографія, родове дерево кандидата, його дружини, одружених синів, дочок – невісток, зятів. Декларуються трудова, політична, громадська діяльність, грошові прибутки, матеріальні надбання.

 Гетьманом України не може бути обраний громадянин, який мав

судимість за злочини, (окрім за політичні погляди у визвольних національних змаганнях та боротьбі за громадянські права, який займається бізнесом.

 Кандидатури кандидатів на посаду Гетьмана України погоджуються Всеукраїнською Радою Старійшин. Одна й та сама особа не може бути Гетьманом України більш ніж два терміни підряд. Гетьман України обирається громадянами України на Народному Віче і вступає на посаду з моменту оголошення його обрання на Всеукраїнському Народному Віче.

 Гетьман України складає присягу народу України. Приведення до присяги здійснює Старшина Конституційного Суду України.

 На Всеукраїнському Народному Віче Гетьман України підписує Всеукраїнську Угоду з народом України, за якою Гетьман зобов’язується виконувати волю українського народу, а народ визнає над собою всю повноту влади керівника держави.

 Гетьман України користується правом недоторканості на час виконання повноважень. Гетьман України є найвища виборна посада у державі, який концентрує у своїх руках законодавчу і виконавчу владу. Гетьман України приймає Закони України. Гетьман України видає Універсали, Укази та Розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

 Гетьман України призначає та звільняє Наказного гетьмана, Канцлера та керівний склад Гетьманської Канцелярії України, як виконавчої влади, міністрів, керівників силових служб, дипломатичних представників України, створює та ліквідовує міністерства, відомчі служби. Затверджує Програму діяльності Гетьманської Канцелярії України. Затверджує Державний бюджет України.

 Гетьман України має право ініціювати скликання Народного Віче, коли виникає спірне питання, потреба порадитись з народом, висловити свою думку.

 Гетьман України є Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил України, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Ухвалює рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її регіонах, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, про надання військової допомоги іноземним державам, про направлення підрозділів Збройних Сил, інших формувань до іноземної держави, чи про допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України.

 Гетьман України за період свого управління щорічно звітує перед народом України про виконання вповноважених обовязків і виконання Всеукраїнської Угоди з народом України.

 При виборах нового Гетьмана України діючому дається оцінка результатів управління за шкалою:

– залишити на повторний термін;

– переобрати;

– притягнути до відповідальності.

 Повноваження Гетьмана України припиняються достроково у разі:

– відставки;

– неможливості виконувати свої повноваження за станом здоровя;

– усунення з посади за рішенням Всеукраїнської Ради Старійшин;

– смерті.

 Відставка Гетьмана України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку. Неможливість виконання Гетьманом України своїх обовязків за станом здоров’я має бути встановлена Конституційним Судом на підставі звернення Всеукраїнської Ради Старійшин і медичного висновку, у разі вчинення ним державної зради народу або іншого злочину.

 У разі дострокового припинення повноважень Гетьмана України тимчасове виконання його обовязків до обрання і вступу на пост нового Гетьмана України покладається на Наказного Гетьмана України, без права видавати закони.

 34. Гетьманська варта.

 Гетьманська варта – служба підпорядкована Гетьману України. Здійснює охорону Гетьмана України. Здійснює нагляд за діяльністю органів виконавчої влади, силових відомств України. Контролює виконання Указів та Розпоряджень Гетьмана України. Керує Гетьманською вартою Наказний гетьман України.

 35. Гетьманська Канцелярія України (Кабінет Міністрів України).

 Гетьманська Канцелярія України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Гетьманська Канцелярія України забезпечує та відповідальна за здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції України, Законів України, Указів та Розпоряджень Гетьмана України.

 До складу Гетьманської Канцелярії України входять:

 – Канцлер України;

 – підканцлери України;

 – міністри України.

 Канцлер України керує та спрямовує всю діяльність Гетьманської Канцелярії. Підканцлери є заступниками Канцлера України. Міністри керують та спрямовують діяльність міністерств з формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.

 При Гетьманській Канцелярії діють силові служби:

 – Збройні Сили України;

 – Національна Гвардія України;

 – Служба безпеки України;

 – Служба правопорядку України;

 – Служба надзвичайних ситуацій України;

 – Прикордонна служба України;

 – Митна служба України;

 – Податкова служба України.

 Очолює кожну силову службу Головний старшина.

 Гетьманська Канцелярія здійснює керівництво виконавчими комітетами столиці, краю, повіту, міста, району міста, селища, волості, які їй підзвітні.

 Міністерства, Служби України здійснюють керівництво відповідно до адміністративно-територіальних одиниць.

 Гетьманська Канцелярія України:

 – забезпечує державний суверенітет і економічну незалежність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і Законів України, Указів та Розпоряджень Гетьмана України;

 – забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної, митної та податкової політики;

 – забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони здоров’я, екологічної безпеки і природокористування;

 – розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

 – забезпечує рівні умови розвитку усіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності;

 – розробляє проект закону про Державний бюджет України, забезпечує його виконання, здійснює звіт про його виконання;

 – здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

 Гетьманська Канцелярія України у межах своєї компетенції видає Постанови та Розпорядження, міністерства – Акти, силові служби – Накази, які є обов’язковими до виконання.

 36. Виконавчі Комітети адміністративно-територіальних одиниць.

 Виконавча влада столиці, краю, повіту, волості, міста, району міста, селища здійснюється Старшинами (головами) Виконавчих комітетів. Старшина, війт несуть персональну відповідальність за результати свого управління перед громадою адміністративно-територіальної одиниці.

 Старшиною, війтом обираються громадяни України української національності, які досягли 30-річного віку та володіють державною мовою.

 Висуненя на посади Старшини, війта є прозоре. Через засоби масової інформації публікується автобіографія, родове дерево, а також дружини, якщо має одружених синів, дочок – невісток, зятів. Декларуються грошові прибутки, матеріальні надбання.

 Старшиною, Війтом не може бути обраний громадянин, який мав судимість за злочин, окрім за політичну діяльність у національних визвольних змаганнях та боротьбі за громадянські права, та який займається бізнесом.

 Кандидатури га посади Старшини, Війта погоджуються відповідною Радою Старійшин. Старшина обирається на Народному Віче, війт – на Сході села, мікрорайону міста. При виборах нового старшини, війта, діючим дається оцінка за шкалою:

 – залишити на повторний термін;

 – переобрати;

 – притягнути до відповідальності.

 Старшини Виконавчих Комітетів формують Виконавчі Комітети, керують ними та відповідають за їх діяльність. Призначають та звільняють підстаршин, посадових осіб виконавчих комітетів, відомчих служб.

 Старшини виконавчих комітетів мають право ініціювати проведення та братии участь у Народному Віче, війт – Сході села, мікрорайону міста.

 Старшина та Війт користуються правом недоторканості на час виконання обовязків, окрім випадків учинення ними злочинів.

 Виконавчі Комітети забезпечують:

 – виконання Конституції та Законів України, Указів та Розпоряджень Гетьмана України, Постанов та Розпоряджень Канцлера;

 – законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян України;

 – виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку;

 – підготовку та виконання відповідних місцевих бюджетів;

 – звіт на Народному Віче про виконання відповідних бюджетів і програм;

 – взаємодію з органами народовладдя на місцях;

 – інші повноваження.

 Повноваження старшини, війта припиняються достроково у разі:

 – відставки;

 – неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

 – усунення з поста в порядку недовіри;

 – смерті.

 У разі дострокового припинення повноважень Старшини тимчасове виконання його обовязків до обрання і вступу на посаду нового cтаршини покладається на підстаршину.

Розділ ІV

Правосуддя

 37. Судова влада.

 Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судова влада є однією з гілок державної влади, призначення якої полягає у захисті прав і свобод людини і громадянина, конституційного ладу в Україні, забезпеченні відповідності Указів та Розпоряджень Гетьмана України, Постанов та Розпоряджень Канцлера України, Актів Міністрів України, Постанов Старшин Виконавчих комітетів та Рішень органів народовладдя, дотримання законності при застосуванні законів та інших нормативних актів України.

 Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, кримінального та конституційного судочинства.

 38. Конституційний Суд України.

 Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції України.

 Конституційний Суд України складається з 27 суддів, по одному представнику від кожного краю України, столиці і від Ради Старійшин, як народного засідателя, який висувається Всеукраїнською Радою Старійшин.

 Внесення подання про призначення суддів на посади або їх звільнення здійснює Вища Рада юстиції та затверджується Гетьманом України.

 Термін призначення суддів і народного засідателя Конституційного Суду України – пять років.

 Суддями Конституційного Суду можуть бути громадяни

України, яким на день призначення виповнилося 40 років, мають вищу юридичну освіту, стаж служби в юридичних органах не менше 15 років та володіють державною мовою.

 Керівництво Конститтуційного Суду, в особі Старшини та підстаршини обирають судді Конституційного Суду із складу суддів Конституційного Суду.

 Конституційний Суд України приймає рішення:

 – офіційне тлумачення Конституції України;

 – відповідність Конституції України законів України, Указів та Розпоряджень Гетьмана України, Постанов та Розпоряджень Канцлера України, Актів Міністрів України, Постанов Старшин Виконавчих комітетів адміністративно-територіальних одиниць;

 – за конституційною скаргою особи ухвалює рішення щодо відповідності Конституції України закону, на основі якого судом загальної юрисдикції ухвалено остаточне рішення, що стосується прав і свобод певної особи, якщо вона вважає їх суперечливими.

 Конституційний Суд України дає висновки по відповідності Конституції України міжнародних угод.

 Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

 39. Верховний Суд України.

 Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції в Україні є Верховний Суд України.

 До його складу входять 27 суддів – по одному представнику від кожного краю та столиці, які обираються на Народному Вічі й від Ради Старійшин терміном на пять років.

 Суддями Верховного Суду України можуть бути громадяни України, яким на день виборів сповнилося 40 років, які мають вищу юридичну освіту, стаж служби в юридичних органах не менше 15 років та володіють державною мовою.

 Очолює Верховний Суд України Генеральний Суддя, який обирається суддями Верховного Суду України із числа суддів Верховного Суду України.

 40. Місцеві суди України:

 – загальний суд – повітовий, міський, районний міста, гарнізонний військовий;

 – господарський суд – крайовий, столиці;

 – адміністративний суд – крайовий.

 Апеляційні суди України:

 – апеляційний загальний суд – крайовий, столиці, окружний військовий;

 – апеляційний господарський суд – крайовий.

 Вищі касаційні суди України:

 – Вищий господарський суд;

 – Вищий адміністраційний суд.

 Суддями вищих касаційних судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих суддів.

 Судді вищих касаційних судів провадять правосуддя лише у складі колегії суддів.

 Рекомендує кандидатури на обрання суддями місцевих загальних, господарських, адміністративних, апеляційних, вищих касаційних судів, Верховного Суду України Вища Рада юстиції України.

 Усі народні судді обираються на Народному Віче відповідної адміністративно-територіальної одиниці, військові судді – військово-службовцями на загальних зборах терміном на пять років.

 Народ безпосередньо бере участь у здісненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, які висуваються Народним Віче терміном на пять років.

 Суддями можуть бути громадяни України, не молодші 30 років, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи в юридичних органах не менше пяти років, володіють державною мовою, пройшли підготовку для служби суддею у закладі спеціальної підготовки суддів та атестаційну комісію.

 Делегування функцій суддів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

 Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

 Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

 Держава забезпечує особисту безпеку суддів та членів їх сімей.

 41. Судочинство.

 – судочинство проводиться суддею одноособово або колегією суддів з участю присяжних за принципами верховенства права, законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та права надавати суду докази і доводити їх обгрунтованність, гласності і публічності судового процессу, забезпечення права на захист, надання права апеляційного оскарження рішення суду.

 42. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

 43. Судді несуть відповідальність за незаконні прийняті рішення, у тому числі прийняті колегіально.

 44. Звільнення з посади, припинення повноважень судді:

 – порушення суддею присяги;

 – набрання законної сили звинувачувальним вироком суду щодо нього;

 – порушення суддею вимог щодо несумісності;

 – неможливість виконувати свої повноваження за станом здоровя;

 – подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням;

 – припинення громадянства;

 – досягнення суддею віку 60 років;

 – у разі смерті.

 45. Вища Рада юстиції України:

 – вносить подання про вибори та призначення на посади суддів, або про звільнення їх з посад;

 – прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог його несумісності;

 – здійсненює дисциплінарні провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих касаційних судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до відповідальності суддів апеляційних, місцевих, військових судів, а також прокурорів.

 Члени Вищої Ради юстиції України призначаються з’їздом суддів України, з’їздом прокурорів України, з’їздом адвокатів України, з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ по шість членів, Всеукраїнською Радою Старійшин – три члени.

 До складу Вищої Ради юстиції України входять за посадою Старшина Конституційного Суду України, Генеральний Судя Верховного Суду України, міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

 46. Прокуратура України.

 Прокуратура України становить самостійну систему, не входить до виконавчої чи судової гілок влади.

 Систему органів прокуратури становлять:

 – Генеральна прокуратура України;

 – прокуратури столиці, краю, повіту, міста, району міста та військова прокуратура.

 Найвищою посадовою особою в централізованій системі органів прокуратури є Генеральний прокурор України, який очолює Генеральну Прокуратуру України.

 Генеральний прокурор України призначається та звільняється з посади Гетьманом України. Строк повноважень Генерального прокурора України – пять років.

 Генеральний прокурор України призначає прокурорів столиці, краю, повіту, міста, району міста.

 Прокуроратура України здійснює:

 – представництво інтересів громадянина або держави у суді, у випадках, визначених законом;

 – нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

 – нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, повязаних із обмеженням особистої свободи громадян.

 47. Усі без винятку керівні посади законодавчих, виконавчих, судових та наглядово-контролюючих органів державного управління всіх рівнів укомплектовуються високоморальними, прогресивними кадрами шляхом їх публічного і експертного відбору за національними квотами, з чистою автобіографією, освітою за фахом та практичним досвідом роботи, з заключенням з ним трудової угоди.

Розділ V

Інші положення

 48. Засоби масової інформації.

 Держава гарантує свободу діяльності засобів масової інформації. Не допускається заборона, чинення перешкод з боку державних органів, установ, організацій, підприємств, службових осіб законній професійній діяльності працівників засобів масової інформації.

 Монополізація засобів масової інформації органами державної влади, об’єднаннями громадян, окремими особами, використання їх для дезінформації суспільства та в антиконституційних цілях не допускається та карається законом.

 Усі засоби масової інформації України служать інтересам українського суспільства, забезпечують його інформацією. Мас-медіа захищають та відстоюють інформаційний простір від проникнення шкідливого національним інтересам впливу на українське суспільство.

 Приорітетом є пропаганда української духовності, історії, культури, традицій, мистецтва, здобутків, що збагачує та консолідує українську націю і державу, пропаганда усього українського за кордоном.

 Держава підтримує розвиток програм науково-пізнавального, виховного релігійного, мистецького, естетичного характеру, підняття ролі особистості журналіста у цій справі.

 Держава захищає та дбає про безпеку працівників засобів масової інформації, які викривають злочинність, корупцію, інші порушення законодавства України.

 Обовязкова персональна відповідальність журналіста, кореспондента, а також редакції за неправдиво подану інформацію.

 49. Церква, релігійні організації.

 Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а всі навчальні заклади – від церкви.

 Жодна релігія не може бути визнана державою, як обов’язкова. Державою гарантується вільне віросповідання.

 В Україні забороняється ворожа пропаганда щодо будь-якої релігійної конфесії, її приниження.

Розділ VI.

Загальні прикінцеві положення.

 50. Конституція України – Конституція народовладдя, що є незмінним при прийнятті нових редакцій, доповнень, поправок.

 51. Право приймати, вносити зміни, доповнення до Конституції України належить виключно народу України на Народному Віче, і не може бути узурповане державою, її органами, або посадовими особами.

 52. Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

 53. Конституція України доповнюється законами України, які виходять з її положень.

 54. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.

 55. День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.

 Пояснення окремих нових термінів Конституції України

 Впровадження нових назв є їх історичним відновленням та застосуванням термінів українського походження.

 Край – у минулому область.

 Повіт – у минулому район.

 Волость – у минулому сільська Рада.

 Гетьман – у минулому Президент.

 Гетьманська Канцелярія – у минулому Кабінет Міністрів.

 Канцлер – у минулому Премєр-міністр.

 Підканцлер – у минулому Віце-Премєр-міністр.

 Виконавчий комітет – у минулому держадміністрація.

 Старшина – у минулому голова.

 Підстаршина – у минулому заступник голови.

 Війт – посадова особа виконавчої влади, де немає виконавчих комітетів.

 Служба правопорядку – Міністерство внутрішніх справ.

 Служба надзвичайних ситуацій – Міністерство надзвичайних ситуацій.

 Гетьманська варта – Служба, підпорядкована безпосередньо Гетьману.

 Радикальна громадськість України