В кінці виборчої кампанії найбільш смішний
час настає тоді, коли аутсайдерам стає страшно від перспективи розборок щодо
розкрадених грошей «спонсорів», що наближаються. Першою здали нерви у
Королевської, яка вже пропонує судити соціологів за низьку «оцінку» власного
рейтингу. Приємна істерика. Ще приємніше дивитися на фізіономію Єфремова. Але з
Королівською все просто і паскудно. Гроші вкрали, тепер страшно. Є, однак,
випадки ще більше мерзенні. Коли не витримують нерви у провокатора або «крота».
Зараз нерви не витримали у Кирила Куликова, людини яка висунута партією «Удар».
В даному випадку абсолютно не важливе минуле Куликова,
навіть те, що він – «тушка» по життю, що голосував за призначення Пшонки
генпрокурором і тому подібне. Наймерзенніше полягає в тому, що людина, яка всіляко
демонструє близькі стосунки з Кличком, зараз абсолютно відкрито його зраджує.
Причому, зраджує вельми поспішно, ще навіть не дочекавшись довгоочікуваного
мандата.
Про те, що Банкова буде «мочити» Кличка, який несподівано
вирвався вперед, було відомо давно. І навіть відомо за якими напрямами. Боксер
Мазурок, Бакай, вбивство «Рибки». Вкидання «поганок» буде масовим і, як притаманно
«регіоналам» – тупим і марним. Смішно чути від бандитів нинішніх звинувачення в
нібито бандитизмі 20-річної давності на адресу людини зі світовою славою і
незаплямованою навіть для пуританської Німеччини репутацією. А звинувачення у
вбивстві «Рибки», якби навіть і відповідали дійсності, зараз могли б взагалі
зіграти «в плюс». Бо якщо одного бандита чоловік вбив, то є надія, що і
нинішніх бандитів «упокоїть». Так от, масовий злив регіонального «компромату»
на Кличка очікувався давно. Але навіть для нас було дивним, що першим, хто цей
«компромат» опублікував був «соратник» Кличко – Куликов. Причому, особлива
підлість полягає в тому, що Куликов приписав авторство цієї «компри» Об'єднаній
опозиції. Що також легко прочитати як бажання Банкової стравити між собою
Об'єднану опозицію і «Удар».
Отже, що ж опублікував у своєму блозі на «Українській
правді» Куликов? Наводимо текст.
“Об’єднані
опозиціонери” знайшли вбивцю з “Каравану” (або по Марку Твену “Як я балотувався
у губернатори”. Частина І)
До мене звернувся журналіст, якого за матеріальну
винагороду попросили розмістити матеріал, згідно з яким, за спиною вбивці з
“Каравану” стоїть… кандидат в народні депутати по 212 Дарницькому виборчому
округу Кирило Куликов, якого висунула політична партія Віталія Кличка “УДАР”.
У листі журналіста, зокрема, йдеться:
“высылаю часть документа,
относящегося к личности нашумевшего в ТЦ “Караван” стрелка. Документ
составлялся не мной, но, … обладая обширными знаниями как относительно
отечественного криминалитета, так и политикума, могу подтвердить значительную
часть данной информации”.
Мені, як людині яка мала досвід роботи в правоохоронних
органах, здається, що документ складений колишнім працівником правоохоронних
органів, який має велику фантазію, але при цьому є власником не дуже великого
розуму.
Додаю текст статті, яка була підготовлена
до друку:
“За попередньою інформацією Мазурок Ярослав Теодозійович,
13.06.1974 р. н., народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, має
судимість за ухилення від військової служби. Але в своїх біографічних даних, у
тому числі й на інтернет-ресурсах він неодноразово зазначав, що після
закінчення школи проходив військову службу в сухопутних військах Республіки
Узбекистан колишнього СРСР. Цікаво те, що 18-річчя Мазурок Я.Т. відмітив
у 1992 р., коли вже за межи України для проходження військової служби
українські громадяни не направлялися (за виключенням випадків відправлення
миротворчих сил згідно процедури, визначеної існуючим законодавством).
Така фальсифікація відносно військової служби Мазурку
Я.Т. була потрібна не тільки для самоствердження та розширення можливостей працевлаштування,
але й для подальшого пояснення підстав, за якими відбулося його знайомство з
відомим сьогодні в український політиці Куликовим Кирилом Борисовичем, який
саме у час, вказаний Я. Мазурком як термін проходження військової служби в
Узбекистані, навчався у Москві у Вищому Краснознаменному інституті військових
перекладачів на факультеті “міжнародна журналістика” (готував фахівців для
Головного розвідувального управління МО СРСР). За легендою особисте знайомство
Мазурка Я.Т. та Куликова К.Б. відбулося під час стажування останнього (з
урахуванням стадії закінчення військових дій у Афганістані у південних
республіках СРСР стажувалося багато курсантів, які в подальшому робили свою
кар’єру у ГРУ МО).
Куликов Кирило Борисович, народний депутат від
“НУ-НС”, колишній керівник бюро Інтерполу в Україні під час першого керування
МВС Юрієм Луценко, кандидат у народні депутати від політичної партії “УДАР
Віталія Кличка”. До речі, в офіційних автобіографіях Куликов К.Б. не згадує
повну назву військового закладу, в якому навчався, а саме – “військових
перекладачів”.
За деякими припущеннями, що мають підтвердження,
Куліков К.Б. співпрацював з “лужниківською” ОПЗ, а після повернення в Україну
був одним з їх активних представників, створивши декілька різних фондів, які
фактично були кришою для “лужниківців” на території України. В першу чергу вони
– у тому числі й шляхом рейдерських захоплень – брали під власний контроль
систему українських обленерго. Відомо, що свої дії на території України вони
координували з керівництвом Російського акціонерного товариства “ЕЭС России”.
Керував цим процесом Макс Курочкин, вбитий у 2007 році снайпером. Слід
враховувати, що на момент вбивства Курочкина Куликов К.Б. вже не працював у
системі МВС, але беззаперечно мав надійні й впливові зв’язки.
Також відомо, що переїзд наприкінці 90-х років до
Києва Мазурка Я.Т. пов’язаний з переїздом у столицю Марченка Юрія
Олександровича, 04.05.1957 р.н., який свою комерційну діяльність розвивав на
кошти, здобуті незаконним шляхом і вкладав їх у діяльність комерційних
структур, що функціонували у м. Києві. Мазурок Я. чи був особистим охоронцем
Марченка Ю.О., чи то забезпечував охорону його комерційних структур.
Довідка. Марченко Юрій Олександрович, 04.05.1957 р.н.,
народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області. За наявними даними
значиться:
– на 2005 рік – засновником ПП “АЙ ті ДЖІ” (ЄДРПОУ –
33399293), юридична адреса: м. Київ, вул. Басейна, 6-А. Вид діяльності – інші
види оптової торгівлі.
– на 2008 рік – за тією ж юридичною адресою (!) –
засновником ПП “Максимум Трейд” (ЄДРПОУ – 33939443). Види діяльності – оптова
торгівля паливом, виробництво коксу, продуктів нафто перероблення та ядерних
матеріалів.
– на 2010 рік – співзасновником товариства
індивідуальних забудовників “Золоче” (ЄДРПОУ – 26437007).
Крім того проведеними заходами встановлено, що
Марченко Ю.О. ще з самого початку незалежності зрозумів доцільність поєднання
кримінального бізнесу з політикою. Так, у 1993 році він, представляючи Народний
рух України В’ячеслава Чорновола, реєструє Комсомольський міський осередок
(Полтавська область) цієї політичної партії й згідно з документами особисто
очолив вказаний осередок (Св.N1/882 від 24.11.1993р). Ця територія на той час
знаходилась під контролем ОЗГ “Європейці” (м. Прилуки), які контролювали близько
семи центральних областей та користувалися підтримкою тієї ж російської ОЗГ
“Лужниківці”. До речі, пізніше, коли почався суттєвий похід кримінальних
авторитетів у велику політику, керівники “Європейців” подалися після так званої
“помаранчевої революції” до лав БЮТ, тримаючи під контролем у тому числі
частину паливно-енергетичного ринку (газ, газовидобування, постачання,
переробка й вироблення палива, контрабанда продуктів паливно-енергетичного
ринку).
Є інформація, що Кирило Куликов співпрацював із фірмою
“Europa Capital Management A.S.”, підконтрольною лідеру “Європейців”, народному
депутату від БЮТ Валерію Дубилю. Ця фірма разом зі “словацькою” компанією “VS Energy”,
яку контролював російський бізнесмен К. Григоришин, за допомогою політичного
лобіювання Віктора Медведчука та братів Суркісів формували підконтрольну собі
систему обленерго та інших підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Ці рейдерські захоплення відбувалися не без відома та
не без участі керівника ДУСі Ігоря Бакая, допоміжним ланцюгом якого у
фінансово-технічних оборудках й був вище зазначений Марченко Ю.О., який ані за
фахом, ані за наявністю фінансових ресурсів просто не міг самостійно займатися
таким затратним бізнесом на такому рівні. Але ж відомо, що в окремі періоди на
фірмі Марченко Ю.О. офіційно працювало всього 2 працівника.
Згаданий раніше Марченко Ю.О. мав зв’язки по бізнесу й
спільні бізнес-схеми з Ігорем Бакаєм.
Існують підстави вважати, що, займаючись таким
бізнесом, Марченко Ю. О. потребував озброєну охорону, яку б виконувала довірена
особа. Такою особою, враховуючи спільний переїзд Марченко Ю. та Мазурка Я. до
Києва, є всі підстави вважати саме Мазурка Ярослава Теодозійовича. Крім того
багато що вказує на те, що Мазурок Я.Т. не тільки постійно тренувався боксом,
тримаючи себе у добрій фізичній формі, але й пройшов нелегальну спеціалізовану
військову (бойову) підготовку, досвідчений у користуванні зброєю, особливо на
коротких дистанціях (що в першу чергу притаманно особистим охоронцям).
В свою чергу звертає на себе увагу той факт, що нібито
офіційно Марченко Ю. та Мазурок Я. за невстановлених особистих причин
розійшлися приблизно у 2006 році. Це може свідчити про наступне:
а) з-за відсутності І. Бакая скоротилися та/або
змінилися існуючі раніше бізнес-схеми Марченка Ю., він змінив стиль життя та
щоб не привертати зайву увагу відмовився від особистої охорони (але це не
заважало час від часу їм підтримувати стосунки);
б) Марченко Ю. “публічно” розірвав відносини з
Мазурком Я. для того, щоб в подальшому мати змогу використовувати його по своїх
справах та дорученнях без будь-якої прив’язки один до одного.
Слід зауважити, що, користуючись службовим становищем,
Кирило Куликов як керівник Національного бюро Інтерполу в Україні зняв по
системі Інтерпола червону картку відносно колишнього керівника ДУСі – Ігоря
Бакая, який після 2004 року знаходився у міжнародному розшуку, перебуваючи у
Росії, та на майно й активи якого було накладено арешт. Відразу після зняття
Куликовим червоної картки Бакай з’являється в Україні, розпродає власне майно,
виводить свої активи з України та повертається до Росії. Через 10 днів після
зняття червоної картки (коли Ігор Бакай вже вирішив всі свої фінансові справи в
Україні), Куликов знову об’являє в міжнародний розшук пана Бакая. Крім того
відомо, що боксерську кар’єру брати Клички починали саме завдяки підтримці й
інших фінансових домовленостей з Ігорем Бакаєм. За деякою інформацією,
попередня домовленість І. Бакая та братів Кличків передбачала вкладання в них
коштів на підготовку та міжнародну розкрутку, за що Клички повинні були
виплачувати І. Бакаю до 50% отриманих ними гонорарів до 2011 року. Але, скоріш
за все, всі домовленості сплутала у 2004 році “помаранчева революція”, Кличко
“засвітилися на “Майдані”, демонструючи міжнародну підтримку своєю присутністю.
Після чого вони заснували власну компанію, яка займалася та займається
організацією боїв Кличків, у тому числі – визначенням й розподілом гонорарів та
інших фінансових виплат без посередників. Можна припустити, що таким чином
Клички не дотримались домовленостей з І. Бакаєм та між ними залишились не
вирішенні фінансові питання. Не виключено, що дії Кирила Куликова вже тоді були
скоординованими з братами Кличко в залік існуючих між ними та Ігорем Бакаєм на
той момент фінансових відносин.
Встановлено, що й на даний час Віталій Кличко
підтримує зв’язки з Ігорем Бакаєм, його братом – Олегом, а також із Юрієм
Луценко.
Необхідно відмітити, що Кирило Куликов тривалий час
ніяк не пов’язував себе ані з Кличками, ані з політичною партією “УДАР Віталія
Кличка”. Довгі роки він був членом “НУ-НС”, членом “Народної Самооборони”, крім
того з 08.2010 р. – членом Єдиного Центру (Віктора Балоги). Залишаючись у
фракції “НУ-НС”, він на своєму офіційному сайті вказував належність до
маловідомої політичної партії “Вперед, Україно!” (не плутати з партією Наталії
Королевської “Україна – Вперед!”). Й лише у парламентський кампанії цього року
він був висунутий партією “УДАР Віталія Кличка” в якості безпартійного по
мажоритарному округу N212 (м. Київ, Дарницький район).
Але не слід виключати, що ініціатором вище згаданого
переїзду до Києва Марченка Ю.О. та Мазурка Я.Т. був не Марченко, який розумівся
на бізнесі й мав кошти, а Мазурок Я.Т. – завдяки своєму
кримінально-боксерському минулому та знайомству з Палатним Артуром Леонідовичем
(близька до Кличків людина, один з лідерів політичної партії “УДАР”). За
існуючою інформацією, Артур Палатний на початку 90-х років був одним з
авторитетів у кримінальному середовищі Києва, приймав участь у долі братів
Кличко, а також співпрацював з Ігорем Бакаєм.
Тому вірогідно, що А. Палатний в пошуках надійної у
кримінальному бізнесі людини запропонував Мазурку Я.Т., знаючи про його
тісні зв’язки з Марченком Ю.О., переїзд до Києва та подальшу співпрацю,
познайомивши Марченка Ю.О. з І. Бакаєм.
Слід відзначити, що в березні цього року (2012 р.)
лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко в ефірі “5 каналу” під час
інтерв’ю зробив заяву стосовно головних причин й умов, які заважають об’єднанню
“Громадянської позиції” з політичною партією “УДАР Віталія Кличка”. Серед цих
умов А. Гриценко крім іншого назвав наступне:
“З партії Кличка повинні піти люди з кримінальним
минулим”.
На перемовах (між
Гриценко та Кличко – примітка) Анатолій Степанович вимагав від Кличка виключити зі
списку партії “УДАР” кримінального авторитета Артура Палатного. Як відомо,
Палатний є особистим другом Віталія Кличка – саме Палатний привів у 1992 році
братів Кличків у бригаду Віктора Рибалко – “Рибки”, яка займалася рекетом на
київських ринках. Саме Палатний познайомив Кличка з одіозним олігархом Ігорем
Бакаєм. Й самі Клички не приховують, що “Рибка” та Бакай були їх спонсорами.
Відомо, що Палатний є одним зі спонсорів виборчої кампанії Кличка.
“Питання про зв’язок Палатного та Кличка – це головна
перепона на шляху об’єднання “Громадянської позиції” та “УДАРу”.
Окремі видання також повідомляли, що люди з оточення
Анатолія Гриценка підтверджували, що лідер “Громадянської позиції” наполягав на
виключенні Артура Палатного з “УДАРу” не тільки заради об’єднання двох політичних
сил на парламентські вибори, але й на випадок підтримки з боку “Громадянської
позиції” Віталія Кличка у разі його участі у виборах мера Києва.
Пізніше, 4 травня 2012 року, у журналі “Власть Денег”,
N17, Артур Палатний давав власне інтерв’ю, намагаючись згладити ситуацію й
звести її до наклепу з боку конкурентів. Але слід зацитувати одне питання та
його відповідь з цього інтерв’ю:
“Но то, что Кличко сотрудничали с
Бакаем, вы отрицать не будете? Правда, что их познакомили вы?
– Было смешно
читать, когда написали, что я познакомил Игоря Бакая с братьями Кличко. Я лично
знаком с Бакаем, но произошло это знакомство в 1999-м или 2000-м на крестинах
Егора, старшего сына Виталия.”
Вище зазначена інформація дає підстави вважати, що дії
Мазурка Я. могли бути навмисними та спланованими, щоб підсилити соціальну
напругу в суспільстві.
В будь-якому разі зазначена інформація дає підстави
стверджувати про існування лінії зв’язків Мазурка Я.Т. через Марченка Ю.О. з
представниками політичної партії “УДАР Віталія Кличка”.
Цікавий текст, чи не так? На самого Куликова там по
суті і компромату ніякого немає. Навпаки, якийсь флер загадковості присутній.
Тут тобі і елітний військовий навчальний заклад і натяки на якесь відношення до
афганської війні. Зате присутнє головне – ім'я Кличко зв'язується з
«Караванським стрільцем» – Мазурком. Після цього вкидання у мене особисто
з'явилися підозри відносно того, що вся ця історія зі стріляниною –
«постанова». Швидше за все – від знятого початку і до невідомого нам поки
кінця. Дивні безкровні вбивства з незрозумілої зброї з властивостями
«галактичного лазера». Мовчання щодо похорону 2 з 3 убитих охоронців. Змонтований
і несподівано швидко вкинутий в ефір відеозапис. Навіть місцезнаходження
гаража, в якому Мазурок нібито майстрував свою суперзброю навівало певні
спогади. Тому що саме в гаражі на вулиці маршала Гречка перебувала
«лабораторія» «зброяра Шульца», в миру Мельниченка, який нібито виготовив
«ствол» з якого був застрелений Валерій Прищик. Взагалі, враження, що сценарій
«Караванського побоїща» писали кілька людей, один з яких – старий убозівець із
переплутаними спогадами.
Але повернемося до Куликова. Чи розуміє Кличко, що
наявність в «Ударі» подібних провокаторів може докорінно змінити ставлення
виборця до всієї партії? Чи розуміє Кличко, що Куликов зараз вже відкрито
працює проти самого Кличка? Чи розуміє Кличко, що саме завдяки таким
провокаторам як Куликов, єдиний фронт опозиційних сил проти чинної влади може
так і не стати справжнім фронтом?
Відповідь на це може дати майбутній з'їзд «Удару».
Якщо провокатори типу Куликова на ньому будуть зняті з виборів – значить
розуміє. Якщо ні – то Кличко продемонструє власну залежність від украй
сумнівних типів, що може поставити хрест на його політичній кар'єрі.
Немає коментарів:
Дописати коментар