Смерть в міліції: прокуратура затримала трьох міліціонерів, причетних до допиту Ходакова

В понеділок, 23 квітня, затримано трьох співробітників Ковпаківського райвідділу міліції, причетних до допиту 32-річного сум’янина Олексія Ходакова, який несподівано помер в райвідділі міліції.

Їх затримали співробітники прокуратури, отримавши результати судмедекспертизи з Києва. «Смерть Ходакова не була природною, а сталася в результаті окремих чинників, у тому числі здійснення насильницьких дій відносно його», – відзначив на прес-конференції прокурор Сумської області Руслан Білоконь.

За його словами, результати експертизи отримані в п'ятницю увечері. «Упевнений, що найближчим часом справа буде направлена до суду», – сказав прокурор.

За його словами, прокуратура наполягатиме на тому, щоб затримані утримувалися під вартою.

Нагадаємо, прокуратура Сум 18 січня порушила кримінальну справу за фактом смерті 32-річного чоловіка в Ковпаківському райвідділі міліції Сум під час бесіди з ним оперативних співробітників. 

Ірина Власова                     23.04.2012 21:35

http://shostka.info/news_shostka/smert_v_milicii_prokuratura_zaderzhala_treh_milicionerov_prichastnyh_k_doprosu_hodakova/

Сумська міліція не встановила, хто з мерії лякав журналіста

Сьогодні, 21 квітня, журналіст «Данкора» отримала постанову про відмову в збудженні кримінальної справи за фактом погроз в її адресу.   

Приводимо мовою оригінала витяг з постанови, затвердженої начальником Ковпаківського райвідділу міліції Володимиром Богачовим:

 «На запит до Сумської міської ради була отримана відповідь, що комп’ютер з ІР: 193.110.17.237 знаходиться в кабінеті № 409 за адресою: м. Суми, вул. Горького, буд. 21, що належить начальнику управління обліку, розподілу та приватизації житла Мирошниченко Тамарі Володимирівні.

Під час опитування громадянка Мирошниченко Т.В. пояснила, що дійсно за нею закріплений комп’ютер, який знаходиться в кабінеті № 409 будівлі Ковпаківської адміністрації, але доступ до комп’ютера вільний для працівників управління. Особисто вона користується інтернетом тільки за службовою необхідністю та ніяких повідомлень на сайт «dankor.sumy.ua» не надсилала, так як володіє комп’ютером не досконало та взагалі не вміє надсилати повідомлення по мережі інтернет. Хто міг надіслати повідомлення на сайт «dankor.sumy.ua» 27.03.2012 із комп’ютера, який знаходиться в кабінеті № 409, гр. Мирошниченко Т.В. не відомо, так як вона не пам’ятає хто саме із працівників або присутніх міг залишитись в її кабінеті в той час. Гр. Мирошниченко Т.В. особисто не знайома із кореспондентом Адаменко О.Ю. та проти неї нічого не має та ніколи їй не погрожувала. Чоловік із прізвищем «Шептун» їй не відомий і серед її знайомих чоловіка із таким прізвищем не має.

Внаслідок перевірки встановити особу, яка надсилала повідомлення, а також мету даних дій не надалось можливим.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що матеріали перевірки не містять достатніх даних про наявність в діях невідомої особи реальних підстав загроз життю та здоров’ю гр. Адаменко О.Ю., а також те, що громадський порядок грубо не порушувався, в даному випадку не вбачаються ознаки складу злочинів передбачених ст.ст.129, 296 КК України».

Елена Адаменко  http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/77882 21 квітня 2012 р. 17:58

http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/77882

До теми:

У Черкасах жінка три рази скаржилася міліції на загрозу вбивства і вже не зможе зробити це в четвертий 

Прокуратура Черкас порушила кримінальну справу за фактом службової халатності міліціонерів Придніпровського райвідділу міліції міста.

Як повідомили УНІАН в прес-групі прокуратури Черкаської області, мешканка Черкас в 2010 році тричі зверталася в райвідділ міліції з приводу насильства по відношенню до неї і погроз фізичною розправою колишнім її співмешканцем. Але працівники міліції не прийняли всіх можливих заходів, щоб запобігти злочину або присікти його.

19 лютого 2012 року в одному з лісових масивів Черкаського району колишній співмешканець убив жінку, вистріливши їй в груди з мисливської рушниці.

Встановлено, що співробітники Придніпровського райвідділу міліції Черкас не провели всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин по заявах жінки.

Прокуратура Черкас порушила кримінальну справу по ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова халатність).

22.04.2012 12:35

http://www.ord-ua.com/2012/04/22/v-cherkassah-zhenshina-tri-raza-zhalovalas-milicii-na-ugrozu-ubijstva-i-uzhe-ne-smozhet-sdelat-eto-v-chetvertyj/?lpage=1

Охтирський нафтовий гнійник. Бандити, прокурори і менти

Історія, яку ви прочитаєте, не дивна для сучасної України. Нас вже складно чим-небудь здивувати. Це просто чергове підтвердження очевидного факту – в нашій країні організована злочинність існує не із-за поганої роботи правоохоронних органів. Організована злочинність і правоохоронці – це єдине ціле. І лише революційна зміна влади із справжньою люстрацією і побудовою абсолютно нової правоохоронної системи зможуть змінити цю ситуацію.

Отже, наші “герої”. Бандити, прокурори і співробітники міліції. Не вистачає лише депутатів і співробітників Кабміну та президентської адміністрації. Але, швидше за все, і вони мають свою долю в цьому “бізнесі”.

Бандити

Снітко Олександр Миколайович 18.10.1969 років народження уродженець м. Охтирка, організатор злочинного угрупування по розкраданню нафтопродуктів з 2000-го року з трубопроводів ПАТ «Укрнафта» і НАК «Нафтогаз». Впродовж багатьох років сформував злочинне угрупування під прикриттям місцевих та обласних силових структур. З 2000-го по 2005 рік приймав сам особисто активну участь в розкраданні нафтопродуктів та в їх збуті. Систематично організовував залякування і побиття людей, які заважали його діяльності, а саме: начальника охорони трубопроводів Гриба жорстоко побили, його заступникові Корнієнко облили обличчя кислотою, лісничому, що відповідає за ділянку, де відбувалося розкрадання, спалили автомобіль. Начальника охорони трубопроводів Гриба з того часу йому удалося залякати та змусити співробітничати з Снітко до теперішнього часу.

ОЗУ Снітко робило несанкціоновані врізання і викрадали 200-300 м³ нафтопродуктів за ніч. У 2005 році весь свій злочинним способом здобутий капітал, незаконним шляхом дорогою Снітко вивіз в Південно-Африканську Республіку де і отримав посвідку на проживання. На ці гроші купив нерухомість і землі під забудову в місті Йоханнесбург. Але “на чужині” Снітко переслідувала думка про новий етап швидкого збагачення та повернення до колишнього ремесла.

На час своєї відсутності Снітко залишив в Охтирці двох своїх помічників: Кисиленко Віктора Івановича і Кулика Валерія Миколайовича. Їх діями Снітко керував з-за кордону.

З літа 2010 року в м. Охтирка приходить прокурором Подлубний Костянтин Віталійович, в цей же час виконує обов'язки начальника міліції Охтирського РОВД Гузь Сергій Миколайович. Через деякий час Снітко платить за нього $100 000 щоб його затвердили на посаді начальника Охтирського РВВС для того, щоб і далі безкарно продовжувати розкрадання нафтопродуктів. Снітко разом з Подлубним і Гузем відкриває підпільні ігрові зали в м. Охтирка по вул. Леніна, приміщення колишнього «Укртелекому», по цій же вулиці напроти школи № 7 за адресою вул. Ленина 113, в гуртожитку заводу Промзв’язок, біля автовокзалу по вул. Менжинського 6, в Лебединському і Писарівському районах. Всі ці підпільні зали контролює Суконько Андрій, кличка “Вуня”.

Влітку цього 2011 року податкова міліція м. Охтирка починає ряд перевірок по виявленню ігрових залів, при черговій перевірці податківці намагаються зафіксувати момент роботи ігрового залу по вул. Леніна (колишній «Укртелеком», під час роботи оперативників до керівника податкової міліції поступає дзвінок на мобільний телефон від прокурора м. Охтирка Підлубного з погрозами і вимогою щоб той забрав негайно своїх оперативників і виїхав, але керівник не реагує на погрози Подлубного та продовжує далі фіксувати роботу ігрового залу і збирати матеріали. Наступного дня Подлубний викликає в прокуратуру всіх працівників податкової міліції, що брали участь в перевірці. І, замість того щоб присікти незаконну діяльність ігрового залу починає їх залякувати тим, що вони перевищували свої службові повноваження та погрожує почати прокурорську перевірку яка закінчиться для них кримінальною справою і говорить їм про те, що цього може не бути якщо вони знищать матеріали по перевірці.

Після цього випадку всі перевірки по всіх службах припинилися, тому що зрозуміли що цей бізнес контролює Подлубний. Населення міста було обурене роботою ігрових залів, по гарячій лінії Гузю задавали питання, до якого часу працюватимуть ігрові зали, на що Гузь відповідав що таких залів немає. Через деякий час невідомі люди в масках з палицями уриваються в зал ігрових автоматів, який знаходиться в гуртожитку заводу Промзв’язок і розбивають їх, в надії що цього разу міліція відреагує на роботу ігрових залів, але в черговий раз Гузь не фіксує роботу ігрового залу, а навпаки починає прикривати їх діяльність.

На сесіях міської ради депутат Бабіч неодноразово підіймала питання про закриття ігрових залів, після цього по команді Гузя міліціонери побили її сина. На даний момент під прикриттям вищевказаних осіб ігрові автомати як стояли в тих приміщеннях де знаходилися, так і стоять. 

В кінці 2010го року Подлубний отримує нову посаду в обласній прокуратурі, заступника прокурора по нагляду за правоохоронними органами.

Снітко під прикриттям Подлубного починає активно викрадати нафту, скуповувати техніку, готувати бази для зливу і подальшого збуту, набір нових людей тому що старих кадрів не вистачало. Він організував дві бригади для цілодобового розкрадання.

Розкрадання відбуваються в районі с. Хухра, с. Грунь, с. Комиші, с. Бугрівате і селища Пархомівка на кордоні Харківської області.

Викрадена нафта звозиться на бази вул. Грибоєдова 29, вмістища закопані за територією забору колишнього консервного заводу Петровського, с. Кириківка, територія колишнього асфальтового заводу, вул. Менжинського 151, ферми колишнього колгоспу Петровського, орендує вмістища на тракторній бригаді с. Велике Озеро.

Техніка може базуватися по вул. Чапаєва в колишній конторі колгоспу Петровського на віконному заводі або по вул. Менжинського 151 під спостереженням відеокамер.

До складу групи входять:

Снітко – організатор, домовляється з Грибом, коли і куди їм виїжджати на розкрадання, за що він платить винагороду Грибу.

Кисиленко – збут, збір грошей, роздача грошей за прикриття деяким особам в силових структурах і працівникам нафтозахисту, касир.

Кулик – організовує повний процес розкрадання нафти, тобто, дивиться за людьми і коректує їх дії, дає гроші за прикриття, домовляється з працівниками ДАІ, відповідає за технічний стан автотранспорту.

Група у складі Снітко, Кисиленко і Кулик не довіряючи один одному щомісячно впродовж 2010–2011 року возять до м. Сум гроші в кількості від 1.6 млн. – 2 млн. гривень для Подлубного К.В. Бувало, що Подлубний присилав свою машину для передачі грошей на заправці, під кафе і просто на вулицях.

Також в склад входять діючий в даний момент працівник Охтирської податкової міліції Слободян А.А., допомагає із збутом нафти, прикриває по своїй службі, поставляє крадені машини і сам їздить на такій-же. Нафту він продає в місто Донецьк і їздить за грошима туди.

Сержук – начальник Охтирського УБЕЗ, людина Підлубного яка дивиться і рахує кількість краденої нафти, організує прикриття по своїй службі.

Масло Олександр Михайлович – його завдання полягає в несанкціонованих врізаннях та підготовці.

Суконько Андрій – в цей період часу займається підпалами майна, а саме, спалив лазню на базі відпочинку заводу Промзв’язок, спалив Мерседес по вул. Шевченко 90, біля бару «Шатун» спалив VW Туарег, там же автомобіль Тойота кемрі, в лісопосадці села Сонячне спалив Опель Кадет. Сам Суконько їздить на краденій машині марки Альфа Ромео, номерні знаки 929-75 РЕ.

Рядові члени банди:

Катрич Анатолій – вивозить людей на “фішки” і керує в квадраті, де відбувається розкрадання.

Литкин Андрій – супроводжує порожні та завантажені машини.

Сухоруков Володимир – відповідальний за охорону баз, де знаходиться викрадена нафта.

Середа Юрій – водій

Стукало Володимир – заправляє машини на врізанні

Назаренко Олександр – “фішкар”

Гордієнко Олександр – “фішкар”

Брати Маньки – “фішкарі”

Яценко Віталій – водій

Яценко Володімір – “фішкар”

Криворучко Борис – “фішкар”

Пилипенко “Ростік” – водій

Мічурін Андрій – денний “фішкар”

І це далеко не повний список членів банди.

В начале лета этого года в районе села Комиши при отборе конденсата на трубе НАК Нафтогаз случилось ЧП, сгорел автомобиль КАМАЗ и получили ожоги четыре человека, одни из них были Масло Александр и Юра по прозвищу “Кепка с Котельвы”. И на этот раз им все сошло с рук потому что как всегда Подлубный и Гузь их прикрывают.

На початку літа 2011 року в районі села Комиші при відборі конденсату на трубі НАК Нафтогаз сталося ЧП, згорів автомобіль КАМАЗ і отримали опіки чотири люди, серед них були Масло Олександр і Юрій на прізвисько “Кепка з Котельви”. І цього разу їм все зійшло з рук тому що, як завжди, Подлубний і Гузь їх прикривають.

Весною 2011 року в районі с. Хухра працівниками служби безпеки ПАТ Укрнафта був розроблений план по пійманню крадіїв нафти з аудіо та відео фіксацією. Снітко ОПГ крали нафту в денний час доби в лісі. СБ Укрнафти залучили сили міліції, але оскільки Гузь був їх членом банди – план провалився. Гузь проінформував Снітко, що його членів групи хочуть затримати на місці злочину. Через деякий час на місці врізання з'явився Подлубний і почав конфлікт з СБ Укрнафта, заважаючи їх розслідуванню. Коли співробітники СБ Укрнафта зрозуміли, що міліція із злодіями разом, СБ почали говорити міліції і прокуратурі що на базі за адресою вул. Грибоєдова 29 знаходиться крадена нафта, що потрібно їхати туди і виявляти її, і у відповідь почули як Подлубний заборонив міліціонерам їхати туди і щось там перевіряти, цією дією він зволікав час для того, щоб дати можливість Снітко вивести крадений товар. Через 5 днів, коли Снітко вивіз крадений товар – сталися обшуки на цій базі. Черговий раз Снітко зійшло все з рук. І на сьогоднішній день Подлубний кришує не лише ОПГ Снітко, це лише маленька частина його злочинної діяльності, але також ще контролює потоки контрабанди і всі ігрові зали по Сумській області.

В даний час Слободян А.А. забезпечує всіх краденими машинами, через нього пройшли машини марки Ауді А4, БМВ Х5 номерні знаки AI 1067 AX, Мерседес мікроавтобус, Мерседес S класу номерні знаки AI 1430 AE знаходитися по вул. Червоноармійська 4, Тойота Прадо номерні знаки AI 9966, БМВ 525, Фольксваген мікроавтобус Т4 і всі вони безперешкодно їздять по м. Охтирка.

Гузь який пропрацював більше 20-ти років в міліції – міг собі дозволити купити в 2009 році Фольксваген Джета і то лише в кредит, але як тільки він почав отримувати гроші від Снітко, його статки різко пішли вгору. Йому удалося відразу купити синові Фольксваген Таурег за $55 000 і побудувати будинок за 2 000 000 гривень.

На даний момент Підлубного зняли з посади за «кришування» контрабанди, а Снітко знаходиться в активному пошуку посадових осіб, які будуть і далі за грошові винагороди покриватимуть його діяльність, тобто шукає собі новий «дах».

“Ахтирський зв'язковий” для “ОРД”           18.04.2012 0:45

http://www.ord-ua.com/2012/04/18/ahtyirskij-neftyanoj-gnojnik-bandityi-prokuroryi-i-mentyi/?lpage=1

Нардеп Москаль заявив, що Сумщину контролює кримінал. Мінаєв не згоден

Деякі області України повністю контролюються кримінальними авторитетами або угрупуваннями.

Про це заявив народний депутат від НУ-НС Геннадій Москаль в інтерв'ю Радіо Свобода.

– У Сумах злодій в законі на прізвисько Лера фактично через своїх підлеглих контролює всю область: губернатора, мера, голів районних державних адміністрацій. Слухайте, такого не було за 20 років незалежності України, – відзначив пан Москаль.

Мер Сум Геннадій Мінаєв, хоча і був у відпустці, визнав за потрібне висловити у фейсбуці категоричну незгоду із твердженням нардепа: "Що можна сказати? Марення сивої кобили, вірніше, типового, такого, що вижив з розуму, "фронтового бл*денятко", – процитував він у себе на Фейсбуці Олександра Волкова. – "Відповідно – весь текст інтерв'ю на звалище, навіть якщо там місцями є розумні тези".

Данкор онлайн, Владислав Івченко                понеділок, 16 квітня 2012 р. 14:35

http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/77630

Шість пасток у законі про ОСББ

Є намагання вирішити низку проблем, таких, як встановлення тарифів на комунальні послуги для ОСББ в тому ж розмірі, що і для фізосіб, питання субсидій по комунальних платежах для членів ОСББ, вплив на власників квартир, що не сплачують за обслуговування будинку, проблеми із поняттям "балансоутримання".

15 березня Верховна рада спробувала полегшити життя мешканців українських багатоповерхівок, які створили для управління своїми будинками об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

Задля цього народні депутати ухвалили законопроект №8474, покликаний вирішити низку проблем, через які доволі багато багатоквартирних будинків (особливо новобудов) стали заручниками шахраїв. Наразі новий закон чекає на підпис президента.

В новому документі є намагання вирішити низку проблем, таких, як встановлення тарифів на комунальні послуги для ОСББ в тому ж розмірі, що і для фізосіб, питання субсидій по комунальних платежах для членів ОСББ, вплив на власників квартир, що не сплачують за обслуговування будинку, проблеми із поняттям "балансоутримання", тощо.

Але деякі юристи та керівники ОСББ вважають, що всі ці поліпшення можуть затьмарити велетенські пастки, що утворилися через накладання запропонованих народними депутатами новацій на українські реалії. І тому все корисне, що містить новий закон, може стати непотрібним, бо, застрягнувши в цих пастках, доволі багато ОСББ просто не зможе більше ухвалити легітимно жодного ключового рішення.

Пастка №1: Новий порядок ухвалення ключових рішень в ОСББ

Законопроект №8474 скасовує поняття членства в ОСББ, а також змінює порядок ухвалення ключових рішень об’єднання.

Тож, якщо створюватиметься ОСББ, то до його складу автоматично увійдуть всі співвласники багатоквартирного будинку. Ця новація цілком відповідає світовому досвіду і покликана вирішити проблему із несумлінними співвласниками, які не бажають перейматись своїми обов’язками, вступати в ОСББ, приймати управлінські рішення щодо власних будинків та сплачувати через нього за комунальні послуги та обслуговування будинку.

Сьогодні вступ до ОСББ є добровільним, і воно ніяк не може вплинути на таких співвласників, тому часто змушено сплачувати їхні платежі за рахунок загальних внесків членів об’єднання, оскільки на те, щоб з ними судитись, не вистачає ресурсів. За новим законом ОСББ матиме можливість вимагати від несумлінних співвласників сплати на рівні із усіма, але тільки через суд, а це, як відомо, досить довго і витратно.

Теоретично також ця норма має позбавити шахраїв можливості блокувати вступ співвласників до ОСББ через встановлення захмарного вступного внеску, і не дозволить їм відмовляти у вступі до об’єднання або ж уникати прийому заявок на вступ до нього.

Але таке нововведення тягне за собою декілька логічних змін в порядку ухвалення рішень. Щодо установчих зборів, тут все залишається так, як і раніше: щонайменше за два тижні до них ініціативна група розсилає всім співвласникам будинку запрошення, і якщо в зборах взяли участь більше половини співвласників, і з них за створення ОСББ проголосувало не менше двох третин, – рішення про створення ОСББ вважається ухваленим.

Найскладніше в цій процедурі – знайти всіх тих співвласників, адже Реєстр прав власності на нерухоме майно є закритим, і отримати інформацію з нього може тільки власник, спадкоємець, правонабувач, суд, нотаріуси, органи внутрішніх справ тощо, а також органи державної влади, якщо це пов’язано із здійсненням їх законних повноважень. (п.7.1.1, 712 Наказу Мін’юсту №7/5 від.7.02.02).

Зазвичай ініціативні групи із створення ОСББ починають збирати цю інформацію, просто обходячи квартири, проте таким чином далеко не завжди вдається знати власників помешкань, адже вони можуть мати кілька квартир, а, жити лише в одній з них.

"В двох будинках, де я очолюю ОСББ, близько 30-40% квартир здається в оренду, – розповідає Олексій Тихонов, голова ОСББ “Фортеця-152” у місті Києві. – Ми не знаємо, де насправді живуть власники цих квартир і як їх шукати. Орендатори, звісно, мовчать, адже їх орендодавці не платять податків".

За таких обставин бажаючим створити ОСББ доводиться шукати обхідні шляхи.

"Способи дістати списки співвласників багатоквартирного будинку застосовують зазвичай такі, – розповідає Юрій Молдавчук, голова одного з ОСББ у Севастополі. – Наприклад, домовитися в ЖЕКу, знайти хорошого знайомого в БТІ, використати блат, тощо. Також для цього співпрацюють із органами місцевої влади через проекти із розвитку територіальних громад, зокрема і зі створення ОСББ".

Як бачимо, аби дізнатися всіх співвласників будинку, кожен мусить вивертатися, як може. І єдиний законний метод із перерахованих – обхід квартир. Адже інформація про майнові права в Україні є конфіденційною, і відповідно до закону "Про інформацію" її можна розповсюджувати тільки за згоди власника, і у визначений ним спосіб. Тож не дивно, що відповідно до п.7.1.1, 712 Наказу Мін’юсту №7/5 від.7.02.02 ініціативні групи із створення ОСББ не входять до переліку суб’єктів, які можуть отримувати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Єдине приємне в цьому сьогодні є те, що відшукувати всіх співвласників відповідно до чинного закону потрібно лише для установчих зборів. Далі ж всі рішення ухвалюються більшістю лише членів ОСББ.

І в такій ситуації в новому законі у зв’язку із ліквідацією членства у ОСББ змінюється процедура ухвалення ключових рішень, а саме – щодо визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядку управління та користування спільним майном, передачі в користування об’єктів, що належать до спільного майна, фізичним і юридичним особам, реконструкції та капітального ремонту будинку або зведення господарських споруд.

За новими правилами, все це вважатиметься легітимно ухваленим, якщо за рішення проголосувало не менше двох третин саме співвласників багатоквартирного будинку. (Поправка №50 депутата від "Партії регіонів" Сергія Майбороди).

Враховуючи викладене, а також те, що квартири можуть постійно змінювати своїх власників через продаж, дарування, перехід у спадок тощо, і ані старі, ні нові власники не зобов’язані повідомляти ОСББ про перехід майнових прав, докладати нелюдських зусиль для перевірки кількості співвласників та для встановлення їх осіб треба буде перед кожними зборами, а це щонайменше раз на рік. Адже запрошення на збори мають бути розіслані всім співвласникам, адже вони всі є членами ОСББ, а також без цієї інформації банально неможливо визначити кворум.

Також під удар потрапляють ті ОСББ, що були утворені за рішенням мінімальної кількості голосів (тобто 2/3 від 50% + кілька голосів від загального числа власників). За новим законом для ухвалення ключових рішень таким об’єднанням доведеться терміново шукати додаткові голоси (більше третини всіх власників), щоб отримати мінімальні 2/3 від числа всіх співвласників. Якщо згодних голосувати і взагалі брати участь у діяльності ОСББ не знайдеться, об’єднання не зможе працювати. Тож виходить нонсенс: для того щоб створити ОСББ треба значно менше голосів ніж для ухвалення ключових рішень цим об’єднанням.

Разом з тим, ані законопроект №8474, ані решта законодавчих актів не містять жодного механізму, що міг би полегшити доступ до інформації про співвласників багатоквартирного будинку.

"Економічна правда" звернулася до представників громадськості, які брали участь у підготовці законопроекту, а також інших експертів, із питанням про те, що можна вдіяти в такій ситуації.

Тетяна Бойко, керівник житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА (організації, що брала участь у створенні законопроекту), підтвердила, що найперше, до чого вдаються ініціативні групи та правління ОСББ в таких випадках – це поквартирне опитування. Також, за словами Бойко, "сьогодні на практиці ініціативні групи надсилають запит до органу місцевого самоврядування, а той запитує інформацію в БТІ (у деяких містах це працює), подекуди БТІ безпосередньо надають інформацію ініціативним групам".

Але в такому підході не можна не зазначити, що чиновник із місцевих органів влади, який надає ОСББ чи ініціативній групі з його створення інформацію про чиїсь майнові права, теж порушує закон в частині нерозголошення конфіденційної інформації.

Юрист Інституту місцевого розвитку Дмитро Левицький, який в цілому оцінює законопроект №8474 позитивно, зазначає, що на практиці в той чи інший спосіб інформація про власників спершу ініціативною групою, а потім правлінням таки здобувається. Інша річ, що відсутня система відкритого доступу до неї.

"Це серйозна проблема, яка існує і сьогодні. Законопроект 8474 її не породив і не вирішив, вона лежить поза сферою його регулювання", – говорить юрист.

Зрештою,опитані "ЕП" експерти та учасники ОСББ погодилися з тим, що наразі немає зручного і разом з тим законного способу дізнатися точно, скільки ж співвласників у багатоквартирного житлового будинку і хто вони є.

Проте одні з них вважають, що ця обставина унеможливлює легітимне ухвалення ОСББ ключових рішень, оскільки правління ОСББ ніколи не може бути впевнене навіть в тому, чи є на зборах кворум. Але деякі дотримуються іншої думки.

"Так категорично можна говорити хіба що про ОСББ в новобудовах, та й то не всіх, – вважає Левицький. – Як свідчить мій досвід, у більшості ОСББ, особливо працюючих давно, правління, одного разу зібравши інформацію про співвласників, продовжує її підтримувати в актуальному стані. Це не так важко, як видається, оскільки при зміні права власності попередні та нові власники звертаються до ОСББ за різноманітними довідками".

Проте опоненти Левицького зауважують, що коли людина купляє квартиру і не реєструється за її адресою, ніяких довідок їй там може і не знадобитися. І якщо в ОСББ немає свого паспортиста (бо трапляються випадки, коли ОСББ працює з ЖЕКом, то облік реєстрації мешканців веде паспортист, що сидить саме там), то зовсім не обов’язково, щоб паспортист із ЖЕКу буде надавати інформацію об’єднанню.

То ж нові правила ухвалення рішень точно ніяк не зашкодять тільки тим, ОСББ, які працюють вже досить давно і мають у своїх будинках не менше двох третин власників, готових брати участь у діяльності ОСББ, при цьому всі вони за ключовими питаннями мають голосувати одностайно.

Пастка №2: зробити Реєстр прав власності на нерухоме майно відкритим наразі неможливо

Економіст і голова ЖБК "Знання" у Києві Борис Кушнірук зазначає, що вирішити питання доступу до інформації про співвласників багатоквартирного будинку може тільки вільний доступ до неї.

А Тетяна Бойко і Дмитро Левицький наголошують, що найперший варіант законопроекту №8474 містив таке положення, але в процесі узгодження воно було виключено Міністерством юстиції. Бойко наполягає на тому, що терміново потрібно розробити новий законопроект, який би розв’язав цю проблему.

"Ми внесли пропозицію про те, щоб до переліку осіб, які мають право отримати інформацію із Реєстра, було включено і членів ОСББ та ініціативних груп, які хочуть їх створити. Звичайно це стосується лише інформації про співвласників будинку, в якому створено ОСББ, або співвласників будинку, в якому мають власність члени ініціативної групи", – говорить Бойко.

Але проблема полягає в тому, що норма про вільний доступ до переліку співвласників багатоквартирних будинків щезла не з особистої вини чиновників Мін’юсту, а через те, що в Україні влада просто не хоче давати вільний доступ до інформації про майнові права. Адже такий закон має бути однаковим для всіх, а в такому разі будь-хто зможе вільно дізнатися, кому належать розкішні маєтки, про які зазвичай пише "Українська правда".

Буде краще, якщо пропозиція, про яку говорила Бойко, буде розглянута владою. Проте наші можновладці теж мають квартири у багатоквартирних будинках, і чи погодяться вони на те, щоби інформацію про це міг отримати хтось сторонній?

Розуміючи це, деякі фахівці, зокрема адвокат Тетяна Монтян, яка вкрай негативно оцінює прийнятий законопроект №8474 та вважає, що він “поховає” і вже діючі ОСББ, і весь рух ОСББ в цілому, пропонує полегшити ситуацію із формуванням кворуму, запровадивши правило “голосують не особи, а їхня власність”. Тобто рішення приймається, якщо за нього проголосували власники більше половини площі будинку (або кваліфікована більшість). В такий же спосіб можна було б і визначати кворум зборів, застосовуючи принцип, що використовується у акціонерних товариствах.

При цьому не порушувалися б права власників, які володіють більшою частиною будинку, за умови впровадження норм для захисту прав дрібних співвласників. Такий алгоритм наразі можна прописувати в статутах, але у випадку набуття чинності законопроектом №8474 така можливість щезне.

Але Бойко наголошує, що така норма була в первісному варіанті законопроекту №8474, але "головне юридичне управління ВРУ наполягло, що такий підхід суперечить Конституції України, чим двічі "гальмувало" прийняття вкрай важливого для ОСББ закону. Тому профільний комітет погодився залишити чинний підхід до прийняття рішень".

Проте у Монтян є пропозиція і щодо цього непорозуміння. А саме в ст.382 Цивільного кодексу України зазначити, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, опорні конструкції, обладнання тощо належать власникам житлових приміщень на праві спільної часткової власності, а не спільної сумісної, як зараз. Це дозволить співвласникам будинку "голосувати своїми частками" у спільному майні і визначати кворум відповідно до розміру часток власників, присутніх на зборах чи тих, що голосують заочно.

Пастка №3: Створення ОСББ у новобудовах

Новий закон також містить поправку №36 того ж депутата Майбороди, відповідно до якої установчі збори ОСББ у новозбудованих багатоквартирних будинках мають скликатися лише після того, як більшість власників квартир отримають свої правовстановлюючі документи.

Ця норма разом із обов’язковим членством у об’єднанні покликана унеможливити створення у новобудовах фіктивних ОСББ, які фактично беруть у заручники більшість мешканців. Таким прикладом є ОСББ, створене в новому елітному жилому комплексі Riviera Riverside по вул.Раїси Окіпної, 18 у Києві.

Тамтешнє об’єднання створили два пов’язані із забудовником мешканці будинку, які першими отримали свідоцтва про право власності, та сам забудовник. Новостворене ОСББ уклало контракт с приватним ЖЕКом, також пов’язаним із забудовником, за найвищим в Києві тарифом обслуговування 1 м2 – 15,2 грн. В результаті середня місячна квартплата складає там близько 3 тис. грн. При цьому власники квартир жаліються, що обслуговування дуже погане, а частина послуг взагалі не надається.

Але зробити вони нічого не можуть, адже ОСББ створено відповідно до діючого закону, який дозволяє таку схему, а заяви про вступ до ОСББ у них не приймають під різними приводами. Якщо ж надіслати заяву замовленим листом, то пошта повертає його назад, з поміткою, що адресу вказано невірно. Дізнатися ж правильну адресу співвласники будинку ніде не можуть.

Але новий закон також не дозволяє визначити, скільки саме складає “більшість власників квартир”, а отже, норма може виявитися мертвою. Не кажучи про те, що залишається вже згадана проблема доступу до інформації про власників квартир, через яку складно визначити кворум.

Проте Левицький дотримується іншої думки: "Більшість" в цьому випадку – це більше половини. Дещо невизначеним є лише питання про те, від чого цю більшість рахувати – від власників чи від приміщень. Особисто я, враховуючи, що на кожне приміщення право власності реєструється окремо, відштовхувався б від кількості приміщень; інакше забудовник матиме спокусу "організувати" кілька десятків співвласників для першої проданої квартири".

Пастка №4: Зміни до статуту ОСББ

Скасування членства та нові принципи голосування тягнуть за собою і необхідність змінювати статут ОСББ. Зокрема, щодо порядку голосування на зборах та ухвалення зазначених рішень.

Сьогодні в статутах ОСББ, відповідно до діючого закону, зазначено, що всі рішення ухвалюються більшістю членів ОСББ. А новий закон передбачає перелік ключових рішень, що ухвалюються співвласниками. І якщо новий закон набуде чинності, виникає питання: за якою саме процедурою вносити ці зміни?

Якщо робити це відповідно до статуту, за яким згідно з законодавством (ст 81, 87 ЦКУ), працюють юрособи, в том числі і ОСББ, то буде порушено норми нового закону, де поняття членства в ОСББ вже не існує. Якщо ж робити це відповідно до нового закону, більшістю голосів співвласників, то порушуватимуться норми статуту.

Як не складно здогадатися, в обох випадках неможливо уникнути порушення або закону, або статуту. А це означає, що статут, змінений незаконно, суд може визнати недійсним, і, відповідно, недійсними можуть бути визнані і рішення, ухвалені відповідно такого статуту.

Як вважає юрист Левицький, із змінами до статуту можна не поспішати. По-перше, відповідно до законопроекту новий типовий статут повинен затвердити Кабмін. По-друге, закон має вищу юридичну силу, ніж статут, схвалений установчими зборами ОСББ. "Тому в тій частині, в якій статут суперечитиме закону, слід буде просто керуватися нормами закону", – говорить Левицький.

З цим згодна і Тетяна Бойко: "Це не перший раз, коли вносяться зміни, в результаті яких статути стають не чинними, і не тільки стосовно ОСББ. До прикладу, коли 1 січня 2004 року набув чинності новий Цивільний кодекс, господарські товариства мусили керуватися напряму його нормами, аж поки привели свої статути у відповідність".

З обома не погоджується Монтян, яка вважає, що з цієї “пастки” легітимного виходу немає, оскільки Закон “Про господарські товариства” стоїть в ієрархії нормативних актів аніскільки не нижче, ніж Закон “Про ОСББ”, а отже є реальна можливість того, що хтось звернеться до суду із оскарженням рішень ОСББ, яке діє всупереч свого статуту, або – статут якого не відповідає чинному законодавству.

“ОСББ не зможе ухвалити легітимно жодного рішення, а отже – “завдяки” абсурдним нормам проекту №8474 не зможе працювати”, – стверджує вона.

Олексій Тихонов вважає, що процедуру зміни статутів слід було прописати в перехідних положеннях закону. Проте, оскільки автори законопроекту про це не потурбувалися, на його думку, можливо кілька варіантів.

"ОСББ, можливо, доведеться просто "заморозити"» свою діяльність до того моменту, поки влада не роз’яснить, як вийти з цієї ситуації, не порушуючи закон, – вважає Тихонов. – Або ж, доки новий закон не набрав чинності, внести зміни відповідно до старих правил і ухвалити рішення про те, що коли законопроект №8474 набуде чинності, то відповідні зміни до статуту теж стануть чинними, та зареєструвати його нову редакцію. Якщо ж новий закон президент не підпише, то це рішення не набере чинності. Такий варіант враховує вимоги і статуту, і нового закону; головне – врахувати 14 днів до зборів, і встигнути це зробити до того, як закон набуде чинності".

Проте, чи встигне хоч хтось зробити це до того, як закон буде підписаний президентом -, дуже велике питання.

Пастка №5: допомога органів місцевого самоврядування

Новий закон також встановлює, що органи місцевого самоврядування у тримісячний строк з дня державної реєстрації об’єднання забезпечують передачу йому технічної документації багатоквартирного будинку, включаючи акт прийняття в експлуатацію, технічний паспорт і плани інженерних мереж.

Як вважає Олексій Тихонов, ця норма є спробою визначити "винуватця" того, що в Україні є багато будинків, які “висять у юридичному повітрі” тобто не мають технічної документації тощо.

"Органи місцевого самоврядування, що надають дозволи на будівництво і погоджують містобудівні плани, повинні мати копію документації всіх будинків, – говорить Борис Кушнірук. – Якщо цю систему буде налагоджено, це значно полегшить життя ОСББ, особливо новоствореним, які тільки-но приймають на себе управління будинками".

Втім, на практиці ситуація ускладнюється тим, що доволі часто технічна документація на будинки або неточна, або її зовсім не існує. І тоді її треба не надавати, а переробляти, або взагалі виготовляти з нуля. Але в новому законі нічого не сказано про те, що органи місцевого самоврядування мають виготовляти або переробляти документацію, і головне – немає ані слова про те, за чий рахунок все це має робитися.

"Ця норма є "мертвою" – стверджує Монтян. — Адже ОМС лише на словах виступають "за ОСББ", а на практиці – вони завжди на боці ЖЕКів-рейдерів, у яких "видерти з пащі" будинки новоствореним ОСББ майже неможливо".

Але з нею не згодна Тетна Бойко: "Ця номапрописана в законі для того, щоб органи місцевого самоврядування вже зараз працювали над збереженням/відновленням документації. Ситуації, коли документація на будинок відсутня, бути не повинно. До того ж більшість будинків в Україні споруджено за типовими проектами, які наявні у відповідних науково-дослідних і проектних інститутах. Тому відновлення документації не є аж таким проблематичним".

А тим часом ситуації, в які потрапляють ОСББ, намагаючись добути технічну документацію на свої будинки, іноді трапляються просто анекдотичними.

"Близько року тому нам вдалося дістати через зв’язки у місцеві владі технічний паспорт нашого будинку, – розповідає голова одного з київських ОСББ. – Проте, коли ми показали ці документи архітекторам та іншим фахівцям, на наші подив, з’ясувалося, що нам дали технічний паспорт сусіднього будинку – під номером нашого!!! Тож всі наші зусилля виявилися марними, і гроші, витрачені на хабар, пропали".

Пастка№6: земельне питання

Як вже писала "Економічна правда", після першого слухання в законопроекті №8474 з’явилася пряма норма про те, що земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком, так звана пляма забудови, належить співвласникам цього будинку (зміни до ст.42 Земельного кодексу України). Але така норма суперечить чинному законодавству, згідно з яким, якщо земля не знаходиться у приватній власності, то в межах міста вона належить громадам. І передавати її комусь у власність треба за спеціальною процедурою, а не прямою нормою ЗКУ.

Тож, прислухавшись до зауваження юристів, Комітет ВР із питань будівництва та ЖКГ відмовився від такої ідеї. Але замість неї з’явилася поправка №1 депутата від НУНС Юрія Кармазіна про те, що земельні ділянки під багатоквартирним житловим будинком та прибудинкову територію можна надавати у користування юрособі, яка керує цим будинком.

До юросіб, які можуть управляти будинком, відносяться ОСББ, ЖБК та… приватні ЖЕКи.

При цьому новий закон зберігає наявні і у поточному законі теоретичні привілеї для ОСББ у вигляді права на безоплатне виділення земельних ділянок у постійне користування, або у власність.

Проте сьогодні жоден з управителів, чи співвласників будинку не може отримати у користування чи власність земельну ділянку будинку, адже досі залишається скасованим відповідний наказ Держкомзему, яким затверджувалася методика визначення меж прибудинкової території.

Але щойно цей документ буде ухвалено, будь-хто із перерахованих вище юросіб зможе отримати у користування земельні ділянки будинків. І ситуація є такою, що привілеїв тут може бути більше не у ОСББ, а якраз у приватних ЖЕКів, особливо якщо їм знадобиться земля біля будинку, наприклад, для розміщення малих архітектурних форм, платних автостоянок, або ще для чогось.

ЖЕКам отримати землю буде значно простіше через те, що їх власникам не потрібно узгоджувати своє рішення із сотнею компаньйонів, що значно економить час, а крім того – у них є фахові юристи і достатньо грошей.

Жодної з цих переваг ОСББ не мають. Адже тільки скликання зборів через необхідність поновлювати інформацію про співвласників поглине дуже багато часу, не кажу чи вже про відсутність грошей для виготовлення земельної документації та найму юристів.

Всі опитані "ЕП" фахівці погодилися, що земельна ділянка багатоквартирного будинку, безумовно, має належати власникам будинку. Але, на жаль, в наявних законопроектах не було знайдено прийнятного механізму закріплення за ними такого права власності. Більшість юристів сходилися на тому, що за існуючих умов значно простіше оформити землю на юрособу, аніж на сотню приватних власників, які постійно змінюються, альтернативний механізм запропонувала лише Монтян.

Проте найголовнішою сьогодні залишається проблема, якої не виправить жодний закон – небажання самих українців бути власниками своїх будинків і нести повну відповідальність за свою власність. Адже без цього бажання навіть ідеальний закон не буде мати жодного сенсу.

Антоніна Бажан, для ЕП 04.04.2012 13:50

http://www.epravda.com.ua/publications/2012/04/4/320640/

Провидець Микола Міхновський.

Микола Міхновський був ідеологом української державної самостійності. Він сміливо проповідував, що тільки шлях боротьби за здобуття державної самостійності є єдиним шляхом, на який мусить ступити український народ. Його звернення та агітація мали великий вплив на молодь. І є досі актуальними. Саме під враженням від його слова, була написана ця стаття і приурочена 139 річниці з  дня народження Миколи Міхновського.

2 квітня 2012 року. Дежавю.

Кажуть, кожному доводилось раптом відчути, наче те, що з ним та навколо нього відбувається вже колись було. Навіть назва для цього явища увійшла до нашої мови – “дежавю”.

Можливо у такий спосіб наш мозок сигналізує нам, що колись не було зроблено належних висновків із якоїсь дуже важливої події, а можливо, – це просто помилка сприйняття навколишнього світу.

Якось мені довелося прочитати історичний нарис із документальним описом подій початку минулого століття[1] із згадкою про події навколо міністра Російської імперії Сіпяґіна.

І от нещодавно, слідкуючи за черговим телевізійним репортажем про чергову акцію студентського протесту на черговий антиукраїнський випад міністра освіти та науки Дмитра Табачника, я раптом відчув саме таке відчуття – дежавю. І це не була просто помилка сприйняття.

Це дійсно було, і було майже так, як і зараз. І міністр був – ставленик великої імперії. І звали міністра Дмитро. І був ганебний антиукраїнський вчинок міністра. І був студентський протест. Другого квітня цього року минає 110 літ із моменту кульмінації тих подій.

Прикро, коли історія нічого не вчить, особливо міністрів, особливо тих, що вважають себе вченими істориками.

На початку минулого століття в Україні нелегально поширювався відкритий лист міністрові внутрішніх справ Російської імперії Дмитрові Сіпяґіну, який заборонив зробити напис українською мовою на пам'ятнику родоначальникові української літератури Іванові Котляревському.

Автором звернення був Микола Міхновський. Листа вдалося видрукувати за кордоном у вигляді листівки. Опублікував відозву й журнал "Молода Україна", орган української академічної молоді в Австро-Угорщині. Більше ста років пройшло, але наче до нашого часу звертається М.Міхновський. Ось повний текст цього листа мовою того часу.

"Пане Міністер! Ви заборонили зробити нашою мовою напис на памятнику нашому першому національному поетови Котляревському! – Того обурення, що обхопило нас, коли ми дізнались про Вашу відповідь на прохане лояльних Полтавців, Ви не зможете зрозуміти. Але те, чого Ви так бажали, те сталось: ми учули усю гіркість тієї наруги, тієї зневаги, що Ви завдали нашій нациї. Батьки наші та діди мовчки знесли і заборону осьвіти на нашій мові і навіть заборону самої мови української. Вони все переказували нам свій заповіт: "терпіти, надіятись і мовчати". Через те Ви, Пане Міністер, і Вам подібні добродії стали уважати нашу мовчазну нацию за паріїв Европи, бо Ви звикли поважати лише ідно насилля, хоч і дурите цілий сьвіт на Гаагській конференції, ніби шануєте право. Та ми визнаємо, що ви праві, що українська нация в Росиї єсть справді нациею рабів-паріїв. Призначене її годувати Вас, Пане Міністер, і ще цілі сотні тисячів урядовців-чужинців від міністра аж до сільського урядника: давати людей і гроші на військо, яке підтримує Ваше панованє, Пане Міністер, і деморалізує нашу нацию, постачати кошти на всякі школи, де чужинці вчителі роблять з наших дітей заклятих ворогів нашій нації; будувати церкви, де продажні попи благають Бога зміцнити над нами панованє чужинців. Але й Ви, Пане Міністер, мусите признати, що все оте виповняє наша нация покірливо, без протесту. Отже, навіщо зайві жорстокости до нас? Але Ви гадаєте інакше!

Вас дратує, шо ваші раби сьміють щось ховати в душі; Вас гніває, що парії мають якусь "сьвятую святих" у серці, куди Вас не пускають; Вас лютить, що нация, яку Ви зробили старцем, зложила кріваво зароблений гріш на памятник своєму поетови, – і Ви ганебною рукою безстидного чужинця поклали свою заборону на душу нациї.

Ви гадаєте, Пане Міністер, шо Ви укупі з усіми Вашими посіпаками здолієте вбити наш нарід? Нехай відповість Вам наша істория. Нехай вона розповість Вам, яка міцна та сильна була польська держава "від моря до моря", який знівечений був увесь наш нарід під панованєм чужинців-Поляків, які терпів він гнобительства від польських панів... І нехай істория розповість Вам, як одним сильним і міцним рухом зруйновала наша нация усю польську державу і повернула внівець гнобителів. А колишні Поляки, Пане Міністер, вміли гнітити нас не згірше від сучасних Росиян, і колишня Варшава була культурнійша, ніж сучасний Петербург.

А знаєте, через що наші прабатьки розвалили Польщу? Через те, що вона наполягла на душу нациї, на її моральне "Я". А всі злочиньства прощаються, крім злочиньств проти Сьвятого Духа. Уряд росийський супроти нашої нациї став на ту саму стежку, що й колишний польський уряд, і тим самим вимагає, щоб ми пішли шляхом наших прабатьків часів Богдана Хмельницького. І ми підемо.

Закон царя-Освободителя з 17 травня (мая) 1876 року[2] єсть злочиньством проти Духа Сьвятого, бо то єсть суворий і безпощадний засуд цілої нациї нашої на моральну смерть. Але Ваша безглуздна заборона українського напису на памятнику українському поетови єсть огидливе знущанє над засудженою вже на смерть нациєю. Тая заборона єсть краплею, що переповнила чашу страждань і терпіння нашого народу. Вона сьвідчить, що не буде ніколи кінця Вашому гнобительству. Вона каже нам: годі мовчати Вам, рабам! Ми не можемо далі дозволити безстидному чужинцеви знущатись над найсьвятійшими нашими чуттями. Українська нация мусить скинути панованє чужинців, бо вони огижують саму душу нациї. Мусить добути собі свободу, хочби захиталася ціла Росия! Мусить добути своє визволене з рабства національного та політичного, хочби пролилися ріки крови! А та кров, що поллється, впаде як народне прокляттє на Вашу голову, Пане Міністер, і на голови всіх гнобителів нашої нації."

 (Молода Україна 1900 рік 1 Ч.9 – 10.– вересень – жовтень, с. 388 – 389).

2 квітня 1902 року в Маріїнському палаці ця історія завершилися пострілами студента Київського політехнічного інституту Степана Балмашева прямо у груди міністра. За годину Дмитра Сіпяґіна вже вітали чорти в пеклі.

І міністр був – ставленик імперії. І рухнула імперія!

І стоїть в Полтаві пам’ятник Івану Котляревському. І напис на ньому українською мовою!

І знову є міністр Дмитро. І натякає нам сайт Wikileaks, чий він ставленик.

І був антиукраїнський вчинок міністра. І не один.

І був студентський протест – отримав міністер ляпаса квітами...

Чи чекаємо на друге квітня? Пане міністре?.

Прикро, коли історія нічого не вчить. Особливо міністрів. Особливо тих, що вважають себе вченими істориками.

---

[1] Історичний нарис Романа Коваля “Михайло Гаврило. І стеком і шаблею” Видавництво ДП “Державна картографічна фабрика” 2011 рік.

[2] Закон царя – Освободителя з 17 травня (мая) 1876 року – царський указ, яким постановлено “принять как общее правило” призначати в школи на території України російськомовних вчителів з Московщини, а освічених українців посилати до Петербурзької, Казанської та Оренбурзької округ.

На Сумщині влада "регіоналів" торочить про "покращення життя", намагаючись замилити людям очі

Вже два роки Україна перебуває в руках Партії регіонів. Звісно, кожна нова влада несе безпосередню відповідальність за свої передвиборчі обіцянки та втілення своєї політичної програми. Влада "данєцкіх" обіцяла в Сумській області підняття обсягів виробництва та запуск непрацюючих підприємств, підвищення рівня життя та розвиток культури.

В останніх заявах обласної державної адміністрації йдеться про те, що індекс промислової продукції за січень-лютий поточного року на Сумщині склав 105,5%, і що "такого успіху підприємствам вдалося досягти завдяки продуманій програмі обласної влади з підйому економіки регіону", виписаній у стратегії розвитку "Нова Сумщина–2015".

На жаль, зараз не тільки Сумщина, а і вся Україна просто захлинається в бридкій брехні влади, котра в такий спосіб намагається скласти фіктивне враження про свою діяльність, аби не втратити навіть ту маленьку частину електорату, що лишилась, і залучитись підтримкою далеких від політики людей, які, можливо, повірять у "доцільність" "регіоналівської" влади і віддадуть за них свої голоси.

Очільники Сумщини мало не кожного дня звітують про свої нікчемні "досягнення", якими намагаються замилити людям очі на величезні проблеми Сумщини, які за часів "данєцкай" експансії лише поглибились.

Усім відомо, що в кожному місті, селищі або селі є свої підприємства, що формують бюджет; фактично від них залежить подальший розвиток міста, благополуччя та соціальна й економічна безпека людей.

Мабуть, немає жодного районного центру на Сумщині, де за останні 2 роки такі підприємства не зазнавали би колосальних збитків або не скоротили персонал. І в багатьох випадках причиною є не післякризова нестабільність економіки України тощо, а банальне бажання влади прибрати до власних рук все більше підприємств.

Яскравим прикладом є один із флагманів хімічної промисловості України – "Сумихімпром". Свого часу як державне підприємство воно отримало півмільярда гривень банківських кредитів. Підприємство досі не модернізовано, грошей вже, звісно, немає, а на старому обладнанні виробник добрив може повертати борги роками.

На початку 2009 року сумське підприємство відмовилось обслуговувати свої борги, що складають 1,2 мільярди гривень, з яких 500 мільйонів – кредити й лізингові платежі.

Ще далекого 2008 року з заводом разом працювали приватні трейдери, котрі "вимивали" його прибуток. Вже 2010-го об'єми реалізованої продукції "Сумихімпрому" почали зростати, але, як показав час, його прибутки перетворилися на колосальні збитки.

На думку про спробу примусового доведення держпідприємства до банкрутства наштовхує те, що банкіри заплющували очі на величезні борги підприємства і без жодних проблем надавали позики не трейдерам, а безпосередньо самому "Сумихімпрому". Такими діями вони заганяли і так майже неплатоспроможне підприємство в глухий кут. Цікаво, що ще 2007 року, за оцінкою фахівців, знос основних фондів підприємства склав 80-90%, а отже, в разі банкрутства підприємства можливо продавати лише землю.

2011 року про намір купити підприємство заявив Фірташ; він оцінив його у 2 мільярди гривень. За ці невеликі гроші Україна назавжди могла втратити "Сумихімпром, але завдяки оперативному висвітленню проблеми в ЗМІ та через паніку серед його працівників держава зробила вигляд, що цікавиться подальшою долею підприємства. Але далі пустих балачок обласного керівництва справа не пішла.

Так, у місті Шостка одне з найбільших в Україні молокопереробних підприємств ПАТ "Бель Шостка Україна" 2011 року отримала чистий збиток майже в 78,4 млн. грн., що на 41% більше, ніж в 2010 році. Згідно з повідомленням підприємства в системі розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів і фондовому ринку, його активи за минулий рік лишилися майже незмінними та склали 348,4 млн. Грн.

У лютому поточного року "Роспотрєбнадзор" заборонив ввезення сирів "Бель Шостка Україна" і низки інших українських виробників. Одним із найбільшим ринків збуту для даного підприємства є саме Росія. Незважаючи на прохання до очільників області врегулювати проблему ті відбулися кількома заявами, фактично не вжили жодних заходів і лишивши проблему поза увагою.

Ще однією піар-аферою стала заява Юрія Чмиря та Миколи Азарова про виробництво вітчизняних вертольотів на ДП "Авіакон" в Конотопі.

"У нас є дуже хороші плани не обмежуватися тільки ремонтом, але і почати виробництво власних вертольотів. На таку програму ми вже заклали в проект бюджету на 2012 р. певні кошти і розраховуємо, що протягом декількох років нам вдасться створити свою власну програму виробництва конкурентоздатних машин", – сказав Азаров. За його словами, на даному підприємстві працюють дуже висококваліфіковані працівники, зарплати яких перевищують середній рівень зарплат по Україні: висококласні фахівці тут отримують близько 8 тис. грн. в місяць.

У своїх звітах і Юрій Чмир не раз розповідав про це, наголошуючи, що це – наслідок "правильних реформ" Партії регіонів. Але починаючи з лютого 2012 року ані в звітах, ані в заявах обласної адміністрації про виробництво вітчизняних вертольотів не йдеться й питання більше не підіймається.

"Данєцкая" влада намагається будь-якими способами привернути до себе увагу та створити ілюзію "благополуччя та спокою" в країні. Насправді результат її нікчемної політики – втрата українцями роботи, зростання рівня злочинності, втоптування в багнюку української культури й мови. Спинити лакеїв Януковича ми можемо тільки об'єднавшись навколо потужної націоналістичної сили, за допомогою якої ми повернемо вкрадене в нас та наших дітей майбутнє.

Тарас Ковальчук                28 березня 2012

http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/028909/

У Сумах націоналісти висловили своє обурення насадженням "толерантності", зірвавши українофобський круглий стіл

27 березня 2012 року в Сумах представники патріотичної громади та активісти Сумської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" відвідали круглий стіл, організований для пропаганди так званої "толерантності", мультикультурності та українофобських ідей. "Демократичні" організатори заходу відмовилися дати слово українкам. Не отримавши права голосу і можливості брати участь у дискусії, патріоти висловили своє обурення, вигукуючи націоналістичні гасла й демонструючи плакати патріотичного змісту.

Суми. Україна 

Круглий стіл, що відбувся у приміщенні міської ради, було організовано в рамках грантової кампанії "Суми – територія толерантності", яка нав'язує ідеї "терпимого" ставлення до вседозволеності чужинців у місті, прищеплює українцям почуття меншовартості, ратує за "інтеграцію іноземців у життя міста", що по суті є окупацією життєвого простору сумчан та тотальною експансією чужинської культури і релігії.

Коментуючи подію, одна з учасниць акції, секретар Сумської міської організації ВО "Свобода" Юлія Левченко сказала: "Ми чітко розуміємо, що жодних підстав для насаджування мультикультуралізму в Сумах немає – до чужинців тут ставляться і так надміру спокійно та зважено. Проте, оскільки "гості" дедалі більше нахабніють, часто проявляючи зневагу та нахабно порушуючи спокій українців у повсякденному житті, – терпіти їх сумчанам несила. Пропагування "толерантності" вкупі із нав'язуванням меншовартості українцям, абсолютне ігнорування прав українців в українському місті Суми є відвертою провокацією проти усієї міської громади, цинічною образою усіх українців, що мешкають у Сумах. Замість вирішувати нагальні проблеми життєдіяльності та благоустрою міста й захищати інтереси містян – влада руками от так грантожерських організацій допомагає знахабнілим чужинцям окуповувати місто.

Ми ще раз наголошуємо: жодної расової, етнічної чи культурної дискримінації у Сумах, як і в Українці в цілому, немає, окрім дискримінації українців антинародною владою та її посіпаками. Це права та інтереси українців сьогодні потрібно відстоювати, оскільки саме вседозволеність чужинців у місті вже переходить всякі межі. І ми примусимо владу припинити нехтувати інтереси українців на користь чужинців і "мажорів"".

Патріотична громадськість спільно з активістами Сумської "Свободи" намагалася конструктивно вибудувати розмову із запрошеними на захід представниками влади, нацменшин та організаторами так званого "круглого столу", аби донести свою позицію щодо проблеми насадження мультикультуралізму й фізичної та духовної окупації міста. Проте самоназвані "демократи" вкрай недемократично і нетолерантно поставилися до альтернативної точки зору, просто заборонивши виступати українкам, натомість зажадавши вислухати представників однієї з іноземних громад.

Після того, як з'ясувалося, що слово українцям-мешканцям міста не нададуть – вони разом з активістами Сумської "Свободи", вигукуючи гасла "Слава Україні!", "Слава Нації!", розгорнули плакати з гаслами "Українки для Українців!", "Ми проти мультикультурності!", щоб у такий спосіб донести своє обурення спробою окупації міста та загальним насадженням псевдотерпимості до чужинців.

Прес-служба Сумської міської організації ВО "Свобода"   27 березня 2012

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/028895/

Громадяни міста Суми, небайдужі до власної долі!

Комітет представників міських громадських організацій сповіщає, що у п’ятницю, 23 березня 2012 року о 18 годині в конференц-залі Зарічної районної держадміністрації (вул. Харківська,35), відбулися треті загальноміські Збори громадян міста Суми – споживачів житлово-комунальних послуг (перші відбулися 14 квітня 2011 року, другі – 4 серпня 2011 року), присвячені обговоренню ситуації, яка склалася у сфері надання, споживання житлово-комунальних послуг та порядку встановлення міськрадою м. Суми тарифів на житлово-комунальні послуги.

За підсумками конференції була прийнята резолюція міської громади, яка буде доведена до органів місцевого самоврядування.

Оргкомітет

РЕЗОЛЮЦІЯ

Учасників зборів (конференції) представників мешканців житлового фонду міста Суми – споживачів житлово-комунальних послуг.

23 березня 2012 року                                                                                               м. Суми

Обговоривши ситуацію, яка склалася навколо встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги, визначення владою виконавців житлово-комунальних послуг, враховуючи стан надання і споживання житлово-комунальних послуг у м. Суми та керуючись нормами викладеними у ст.ст. 5, 34, 39, 40 Конституції України, Указом Президента України від 15.09.05 № 1276 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» і в межах повноважень, передбачених ст.11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасники зборів

відзначають       

–        рекомендації попередніх зборів мешканців житлового фонду м. Суми не виконані збоку Сумської міської ради, виконавчого комітету СМР, Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою СМР, КП "Сумижитло", інших виконавців ж/к послуг;

–        За відсутності в новій редакції Статуту територіальної громади м. Суми чітко прописаних важелів впливу громади на тарифну політику, скасування загальних громадських слухань місцевого рівня стосовно встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, як і скасування на державному рівні громадських слухань по кожному будинку окремо, унеможливлюють обговорення громадою цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Завдяки такій ситуації, мешканці міста-споживачі житлово-комунальних послуг, є заручниками місцевої влади, є повністю безправними й ніким не почутими. Інтереси і права громади тим самим порушуються;

–        більшість рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, щодо встановлення тарифів, є незаконними, враховуючи подальші рішення судів, висновки державних контролюючих органів стосовно цих питань;

–        тарифи КП "Сумижитло, встановлені рішенням виконавчим комітетом Сумської міськради від 28 лютого 2012 року №85, які почали діяти з 01.03.2012р., знову прийняті з порушенням процедури їх встановлення та з порушенням методик розрахунків тарифів, передбачених чинним законодавством;

–        органами місцевого самоврядування проігноровані розпорядження прем’єр-міністра України Азарова М.Я. по приведенню тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Суми до норм чинного законодавства. Перевірки, ініційовані главою Уряду , фактично спущені на "гальма" на місцевому рівні. Так, перевірки тарифів КП "Сумижитло", що виконуються за розпорядженням мера м. Суми, з огляду на ті органи, яким доручено їх виконати, та особовий склад перевіряючих, є безумовно упередженим підходом до цього питання. Результат таких перевірок завідомо прогнозований – як їх повна безрезультатність;

–        усе це свідчить про свідоме порушення законодавства та неприпустиме з боку місцевої влади ігнорування думки мешканців м. Суми, які утримують її, сплачуючи податки.

Учасники зборів вирішили

Оскільки депутати Сумської міської ради ігнорують рішення зборів представників мешканців м. Суми, звернення до них окремих громадян, будинкових комітетів, як органів самоорганізації населення, не приймають суттєвих заходів стосовно поставлених питань, щодо тарифної політики, інших проблем житлово-комунальної сфери м. Суми, оскільки Сумський голова фактично встав на захист інтересів підприємств-монополістів в питанні ціноутворення та надання житлово-комунальних послуг, ігнорує думку більшості громади стосовно незаконності приведення на ринок надання житлово-комунальних послуг КП "Сумижитло", встановлення підприємству непрозорих тарифів:

1.    Надіслати звернення мешканців багатоквартирних будинків м. Суми до постійної комісії з питань ЖКГ, будівництва, архітектури, автомобільних доріг та надзвичайним ситуаціям при Сумській обласній раді з пропозицією взяти під особливий контроль встановлення тарифів, надання житлово-комунальних послуг мешканцям обласного центру шляхом створення тимчасової контрольної депутатської комісії при Сумській обласній раді.

2.    Звернутись до прокурора м. Суми з проханням здійснити прокурорський нагляд за законністю прийняття рішення виконкому СМР від 28.02.12 № 85 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються комунальним підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради".

3.    Повторно звернутись до Кабінету Міністрів України, до Прем’єр-міністра України стосовно бездіяльності органів місцевого самоврядування щодо розпорядження Уряду привести тарифи на житлово-комунальні послуги в м. Суми, зокрема для КП "Сумижитло", до норм чинного законодавства..

Голова громадських слухань (зборів)                                          Рохманова Д. І.

Секретар                                                                                           Клісенко В.П.